5% інфляції — чи не забагато для України?

Чому Раді НБУ варто замислитися про зниження оптимального рівня інфляції в Україні та відповідної інфляційної цілі.

У липні 2018 року Рада НБУ в Стратегії монетарної політики затвердила середньострокову інфляційну ціль на рівні 5% і задекларувала, що ця ціль «може бути переглянута лише в бік зниження за умови зниження волатильності обмінного курсу гривні та змін відносних цін і ослаблення ефектів конвергенції економіки України до рівня країн — основних торгових партнерів».

Нагадаю, що вперше цю середньострокову ціль у 5% і її досягнення в 2019 році затвердило Правління НБУ в серпні 2015 року в проекті Основних засад, який по своїй суті став першою Стратегією оновленої монетарної політики НБУ на основі інфляційного таргетування. Тоді, 5 років тому, коли інфляція перевищувала 50%, це виглядало дуже амбітною ціллю. Але, як бачимо, ця ціль була Нацбанком виконана минулого року і навіть трохи перевиконана в першій половині цього року.

Однак, інфляційна ціль на рівні 5% є однією з найвищих у світі, більше серед 39 країн з режимом інфляційного таргетування має лише Гана (8%). При цьому багато країн починали свій шлях інфляційного таргетування зі значно вищими цільовими показниками, Україна тут не є виключенням — перша ціль на 2016 рік становила 12%.

По мірі набуття досвіду управління інфляційними процесами центральні банки знижували свої цільові орієнтири, справедливо вважаючи, що кожен додатковий процент інфляції — це зло для економіки, з яким варто боротися. Але через низку чинників зниження інфляційної цілі до 0 не є оптимальним, тому інфляційна ціль встановлювалась на мінімально можливому рівні — 2%. Сьогодні таку ціль мають 11 банків. До речі, 2 головних центральних банки світу, хоч і не є класичними інфляційними таргетерами, дотримуються дуже схожої стратегії: ціль з інфляції ФРС — 2%, ЄЦБ — трохи нижче 2%.

У центральних банків країн з ринками, що розвиваються, цілі зазвичай трохи вищі — від 3 до 5%. Причини для цього схожі з тими, які брав до уваги НБУ як у 2015 році, так і в наступні роки — це 1) більша макроекономічна волатильність, 2) більша зміна відносних цін, що ускладнює управління інфляційними процесами, 3) наближення цін до країн у основних торгових партнерах.

І хоча ці фактори залишаються вагомими, їхня відносна потужність суттєво послабилась порівняно з 2015 роком.

Наприклад, макроекономічна волатильність з моменту впровадження інфляційного таргетування суттєво знизилась порівняно з попередніми роками. З одного боку, циклічні коливання економіки в умовах активної монетарної політик та плаваючого обмінного курсу природньо є суттєво нижчими. І навіть стрімке падіння ВВП цього року кардинально не відрізняється від середніх показників сусідніх і порівнювальних країн на відміну від 2009 року.

З іншого боку, зросла спроможність НБУ управляти інфляційними процесами та інфляційними очікуваннями. Так, інфляційні очікування за останній місяць із зрозумілих причин дещо погіршилися. Зокрема, тепер населення передбачає, що ціни за наступні 12 місяців виростуть на 7.3%, хоча до цього пару місяців очікування були нижче 5%. Підприємства прогнозують 7% інфляції, а в І кварталі — трохи вище 5%. Інфляційні очікування фінансових аналітиків і банків досі нижче 6%. Загалом очікування не сильно відірвались від інфляційного таргету НБУ — 5%.

Частково управління інфляцією Нацбанком полегшилось тим, що пройшов основний етап приведення адміністративно регульованих цін до ринкового рівня. Це був один з вагомих чинників, який закладався в траєкторію зниження інфляційних цілей у 2015 році. Хоча не всі питання ще зняті, зокрема ціни на електроенергію для населення поки суттєво перевищують собівартість її виробництва і субсидуються високими цінами для промисловості, майбутні зміни відносних цін з високою ймовірністю будуть суттєво нижчими ніж у попередні роки.

Крім того, за останні 5 років реальний ефективний обмінний курс гривні суттєво зміцнився — на 23%. А це означає, що ціни в Україні значно наблизились до відповідних цін у країнах — торгових партнерах. І хоча потенціал для подальшої конвергенції залишається (у середньому ціни в Україні все ще є нижчими), він уже набагато нижче, ніж у 2015 році.

Враховуючи ці фактори, Раді НБУ вже варто замислитися про зниження оптимального рівня інфляції в Україні та відповідної інфляційної цілі. Адже нижча інфляція сприятиме й досягненню завдання президента — опустити ставки по кредитам, зокрема по іпотечним, нижче 10%.

Хотите быть в курсе важнейших событий? Подписывайтесь на АНТИРЕЙД в соцсетях.
Выбирайте, что вам удобнее:
- Телеграм t.me/antiraid
- Фейсбук facebook.com/antiraid
- Твиттер twitter.com/antiraid

0 ответы

Ответить

Хотите присоединиться к обсуждению?
Не стесняйтесь вносить свой вклад!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *