Казнить нельзя помиловать — Верховная рада согласилась на назначение Пшонки В.П. Президентом Украины

4 листопада 2010 року український загал вкотре отримав змогу насолодитися звісточкою з вулиці Грушевського: світ побачила Постанова ВР України «Про надання згоди на призначення Президентом України Пшонки В.П. на посаду Генерального прокурора України».
Згідно з новими правилами німецького правопису, знаки пунктуації при написанні тепер вже розставляються на погляд людини, що пише. Однак, останнім часом можна спостерігати, як дане правило набуло відчутних ознак транскордонності, плавно перекочувавши і на терени українського правопису. При чому тут, особливо в канцеляріях органів державної влади, всупереч всім усталеним правилам української мови, воно розширилося в своєму первинному тлумаченні, і тепер діє під знаком тотальної вседозволеності в частині «що», а головне «ЯК» пишеш. Ну що ж, беремо від євроінтеґграції тільки найкраще!
Чомусь, формулювання тексту постанови, хоча б таким елементарним чином: надати згоду на призначення Пшонки Віктора Павловича на посаду Генерального прокурора України за поданням Президента України є чимось із області зайвої та непотрібної творчості для авторів документа. І все було б нічого, тільки от негарно якось виходить, що, кострубато сформулювавши текст постанови, грамотії з Адміністрації Президента України фактично підкладають свиню чинному гаранту, віддаючи всі регалії, такої значущої для кожного українця посади, Віктору Павловичу, який претендує на скромний пост Генерального прокурора, тільки і всього.
Відомим є факт того, що офіційні документи загальнонаціонального значення є обличчям держави. І мабуть треба до такого обличчя звикати?

4 листопада 2010 року український загал вкотре отримав змогу насолодитися звісточкою з вулиці Грушевського:

світ побачила Постанова ВР України «Про надання згоди на призначення Президентом України Пшонки В.П. на посаду Генерального прокурора України». 

Згідно з новими правилами німецького правопису, знаки пунктуації при написанні тепер вже розставляються на погляд людини, що пише. Однак, останнім часом можна спостерігати, як дане правило набуло відчутних ознак транскордонності, плавно перекочувавши і на терени українського правопису. При чому тут, особливо в канцеляріях органів державної влади, всупереч всім усталеним правилам української мови, воно розширилося в своєму первинному тлумаченні, і тепер діє під знаком тотальної вседозволеності в частині «що», а головне «ЯК» пишеш. Ну що ж, беремо від євроінтеґграції тільки найкраще!

Чомусь, формулювання тексту постанови, хоча б таким елементарним чином: надати згоду на призначення Пшонки Віктора Павловича на посаду Генерального прокурора України за поданням Президента України є чимось із області зайвої та непотрібної творчості для авторів документа. І все було б нічого, тільки от негарно якось виходить, що, кострубато сформулювавши текст постанови, грамотії з Адміністрації Президента України фактично підкладають свиню чинному гаранту, віддаючи всі регалії, такої значущої для кожного українця посади, Віктору Павловичу, який претендує на скромний пост Генерального прокурора, тільки і всього.

Відомим є факт того, що офіційні документи загальнонаціонального значення є обличчям держави. І мабуть треба до такого обличчя звикати?

Хотите быть в курсе важнейших событий? Подписывайтесь на АНТИРЕЙД в соцсетях.
Выбирайте, что вам удобнее:
- Телеграм t.me/antiraid
- Фейсбук facebook.com/antiraid
- Твиттер twitter.com/antiraid

0 ответы

Ответить

Хотите присоединиться к обсуждению?
Не стесняйтесь вносить свой вклад!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *