Знято обмеження на працевлаштування для громадян „нових” держав ЄС

З 1 травня громадяни восьми держав ЄС, які приєдналися до нього 2004 року, отримали право на вільне працевлаштування в усьому Союзі. Раніше 15 так званих старих членів могли запроваджувати обмеження для захисту своїх ринків праці.

Йдеться про громадян Чехії, Естонії, Латвії, Литви, Угорщини, Польщі, Словенії та Словаччини. Згідно з домовленостями, „старі” держави-члени могли обмежувати їм свободу працевлаштування на максимальний період сім років за трифазною схемою „2+3+2”. Причому перед початком кожної нової фази умови для продовження обмежень ставали дедалі жорсткішими. Обмеження полягали у необхідності для громадян згаданих країн отримувати дозволи на роботу. Зовсім не застосовували їх Велика Британія, Ірландія та Швеція.

Більшість з решти держав скасували обмеження протягом другої фази перехідного періоду. 2006 року так вчинили Греція, Іспанія, Португалія, Фінляндія та Італія, 2007-го – Нідерланди й Люксембург, 2008-го – Франція.

Бельгія і Данія цілком відкрили свої ринки праці 2010 року, і от останніми це зробили Німеччина та Австрія.

Статистика свідчить, що значного напливу працівників з „нових” до „старих” країн ЄС не сталося. Різкий стрибок зафіксовано 2004 року: тоді на заробітки виїхали мільйон трудових мігрантів, значною мірою до Ірландії та Великої Британії. Але станом на 2010 рік ця цифра зросла лише до 2,3 млн осіб, що становить 0,6% населення ЄС-15. Досить незначна цифра порівняно з 19 млн громадян третіх країн, які проживають у „старих” країнах ЄС.

Поки що залишаються чинними обмеження на працевлаштування в ЄС для громадян Румунії та Болгарії, які приєдналися до Союзу 2007 року. Нині їх застосовують десять держав.