Активістський камінг-аут, або чому ГРД не витримала відповідальності…

26 березня, о 11.00, Громадська рада доброчесності проведе брифінг, де офіційно заявить про свій вихід з процесу кваліфікаційного оцінювання суддів та озвучить причини такого рішення. Захід відбудеться в Українському кризовому медіацентрі за адресою вул. Хрещатик, 2, Український дім.

Ось така новина про “камінг-аут активістів” сьогодні здивувала багатьох. Як представників громадськості, так і ВККС, врешті-решт, і самих суддів.

Відразу ж пояснимо вибір англійського словосполучення “камінг-аут”, щоб, бува, активісти не подумали, що ми якось їх ображаємо.  Просто “камінаут” або”камінг аут” в перекладі означають «розкриття» або «вихід» (від англ. Coming out). Певний час воно позначало процес публічного самовизначення своєї нетрадиційної сексуальної орієнтації. Але останнім часом цей термін набув і більш широкого змісту: взагалі публічне оголошення свого, відмінного від загального, погляду на життя, на будь-яку подію життя. Оскільки завтра об 11.00 про “свій вихід” з процесу оцінювання суддів будуть публічно проголошувати відразу всі члени ГРД, тож вважаємо нічого образливого тут немає.

Тепер щодо самої новини. Насправді, нічого дивного в ній немає. Просто рівно за тиждень активістам треба буде звітувати за свої статки у 2017 році. Їх піар-акція #минемішені зазнала гучного краху. Цю подію майже не висвітлювали в ЗМІ, на сам захід прийшло декілька десятків людей, а в парламенті не знайшлося достатньої кількості голосів, аби “відмінити” закон проти активістів.

А звітувати й справді не дуже хочеться.

Так, за даними Мінекономіки, зараз в Україні 189 діючих проектів з надання грантів на загальну суму допомоги $6,464 млрд. Чималенька сума осідає в кишенях грантонабувачів, чи не так? Звичайно, не всі вони йдуть на “правові” проекти чи боротьбу з корупцією. Але “ласих шматків” вистачає й на цьому фронті.

Декілька місяців тому розпочалася нова масштабна програма “Нове правосуддя”. Якщо хтось уважно читає новини на сайті ГРД, то побачить, що майже уся інфографіка там містить припис “За підтримки проекту “Нове правосуддя”. Це щоб звітувати перед американським урядом. До речі, програма реформування сектору юстиції “Нове правосуддя” передбачає витрати на $21,193,693.

Полюбляють активісти користуватись грошима й за проектом “Доступна та якісна правова допомога в Україні”. А це ще $8,919,214.

Окремі проекти чітко розписують, хто й на що їх отримає.

Так, програма сприяння громадській активності «Долучайся!» (кошторисна вартість $22,000,000) передбачає наступних реципієнтів: громадська організація “Центр ЮЕЙ”, громадська організація “Інститут світової політики”, громадська організація “Центр протидії корупції”, громадська організація «Трансперенсі Інтернешнл Україна», Ініціативний центр сприяння активності та розвитку громадського почину «Єднання». Знайомі обличчя, погодьтесь.

Тим більше, що наприклад, той самий “Центр протидії корупції” імені Віталія Шабуніна, який так переймається судовою реформою, ще бере участь в проектах  “Об’єднаймося заради реформ” (із ідеальними метою та завданнями під які можна списати будь-які кошти: посилення громадського суспільства в Україні, консолідація демократичного управління в Україні через зміцнення та розвиток громадянського суспільства та посилення потенціалу неурядових організацій) та проекті “Підтримка реформи кримінальної юстиції в Україні-2”.

Ще один гарний приклад активістського проекту – це “Програма ефективної та відповідальної політики (U-RAP) (Компонент 1), кошторисна вартість якого $6,150,000. Тут “пасеться” Громадська організація “Центр політичних студій та аналітики “Ейдос”. Скажімо так, теж широко відома організація в вузьких колах.

Це тільки американські гроші, а ще ж і Європа не пасе задніх в наданні коштів для наших антикорупціонерів.

Є такий чудовий проект як “Оновлення влади та антикорупційна реформа”. Під цю програму когти беруться у Данського агентства з міжнародного розвитку (DANIDA) в розмірі 10 000 000 kr та у Європейського Союзу (15 000 000 €). Тут вже щоправда й реципієнти поважні – серед інших, Національне антикорупційне бюро України  та Національне агентство з питань запобігання корупції. Тож нічого дивуватися, що потім з’являються новини на кшталт того, що “НАБУ купило 26 пістолетів на 1 мільйон гривень”. Як то кажуть – чужі гроші, тож не шкода.

А ще закордонні платники податків оплачують діяльність навіть таких чудернацьких організацій як ГО «SECRETARIAT CCC», створена для того, щоб активістам з Ради громадського контролю при НАБУ легше працювалось. Цей проект фінансується Європейським фондом за демократію.

Згадували ми нещодавно й про Фундацію “ДЕЮРЕ” Михайла Жернакова, яка активно витрачає кошти з Міжнародного фонду “Відродження”. За останні півроку набрали грантів на 600 тис гривень, а з усього зробленого лише – оновлення стрічки новин на сайті ГРД та створена методологія, яка не витримує жодної критики.

Ну тобто звітувати є про що, але як бачимо не хочеться. Як не хочеться й працювати за ці гранти “по-дорослому”. Адже ж голова ВККСУ Сергій Козьяков попереджав на нещодавньому З’їзді суддів, що якщо члени ГРД не будуть притримуватись приписів нового Положення про проведення кваліфікаційного оцінювання суддів, то їх “висновки” теж не будуть прийматись до уваги.

Але що роблять у ГРД? Та просто ігнорують все це і пишуть: «Ухвалені зміни суперечать чинним законам та Конституції і значно ускладнюють роботу ГРД. Вважаючи нові положення Регламенту незаконними, члени Громадської ради доброчесності не виконуватимуть їх». Підкреслимо ще раз: члени ГРД просто подумали і вирішили – а ми не хочемо виконувати Регламент ВККС, бо він нам здається неконституційним. Ідеальна позиція, до речі. І дуже вже перегукується з іншим аспектом діяльності ГРД, коли активісти запевняють, що просто фізично не можуть бути відповідачами у судових процесах, але натомість їм нічого не заважає бути позивачами.

І тепер “вони страшенно ображені” й більше не хочуть брати участь в процесі кваліфікаційного оцінювання суддів.

Цікаво буде почути завтра версію самих активістів, але нам здається, що в ГРД просто втомились придумувати вигадки, куди вони начебто витрачають грантові кошти, а працювати наполегливо й “за законом” немає елементарного бажання.

І ще один невеличкий аспект про закон бумерангу. Зараз в соцмережах окремі активісти дуже ображаються, коли їм натякають, що цей “вихід” з процесу напряму пов’язаний з е-декларуванням. У відповідь можемо лише прокоментувати ось таким дописом  “Аналогічним чином слід було коментувати відставку половини суддівського корпусу. У цих людей теж були досвід і самоповага! А не бажання приховати свої доходи – як це підносилося окремими функціонерами і ЗМІ”.

І наостанок. Треба все ж бути трохи скромнішими у власних заголовках. Бо якщо члени ГРД не хочуть брати участь в оцінюванні суддів, то це ще не означає, що вся громадськість “не хоче”.

Аліна Товченко, ФЕЙКАКТИВ