Дестабілізація цифрового простору України: як кібератаки працюють у тандемі з дезінформацією

За час повномасштабної війни Україна зазнала більш як 600 кібератак – це п’ята частина від усіх кібератак у світі.

Такі дані навів аналітик Центру демократії та верховенства права Павло Бурдяк під час презентації в Укрінформі дослідження «Зловмисний альянс: як кібератаки та дезінформація синхронно дестабілізують цифровий простір України в умовах російської агресії». Про це повідомляє АНТИРЕЙД з посиланням на «Центр демократії та верховенства права».

«607 кібератак припало на цифровий простір України за два роки повномасштабної війни. Це становить п’яту частину всіх кібератак у цифровому просторі світу. Як кіберінциденти, так і дезінформації почали інтенсифікуватися в 2021 році, напередодні повномасштабного вторгнення, і спостерігається значне кількісне зростання обох показників від початку повномасштабного вторгнення», – сказав експерт.

За його словами, кіберінциденти та дезінформація проявляються в найрізноманітніших формах і часто поєднуються між собою та з військовою компонентою.

«Їх можна розглядати як паралельні процеси, які посилюють деструктивний вплив відповідно на цифровий та інформаційний простори України. Це синхронізована форма процесу, коли кібератаки поєднуються з дезінформацією і також синхронізуються з традиційними воєнними діями. Яскравий приклад — це коли восени та взимку 2022 року кібератаки на українську енергетичну інфраструктуру супроводжувалися масованими обстрілами на тлі дезінформації, коли вина за обстріли покладалася на Україну», – зазначив Бурдяк.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Серед основних форм кібератак і дезінформації – клонування чи злам сайтів для поширення дезінформації, DDoS-атаки та глушіння супутникових сигналів для дестабілізації інформаційного простору України, різні методи фішингу з поширенням неправдивої інформації.

На думку авторів дослідження, поширенню цих загроз сприяє відсутність в українському законодавстві юридичного визначення дезінформації.

«В українському законодавчому полі відсутнє юридичне визначення дезінформації, і для боротьби з нею на державному рівні слід застосувати критерії дезінформації, користуючись міжнародними стандартами у цій сфері. Вони визначають три основні критерії, за якими певну інформацію можна класифікувати як дезінформацію: інформація неправдива, свідомо поширена та шкідлива», – зазначив Бурдяк.

Для захисту від кіберзагроз дослідники пропонують технічні, організаційно-правові та освітні рішення.

«Ще одним кроком буде розробка інтегрованих програм медіаграмотності з елементами кібербезпеки, певні базові знання, а також активізація партнерства між державою та приватним сектором у контексті обміну інформацією з протидії дезінформації», – сказав Бурдяк.

Дослідження провів Центр демократії та верховенства права за підтримки Фонду ім. Гайнріха Белля.