Досудове вирішення господарських спорів: як це працює

У господарських спорах досудова фаза є важливим етапом для пошуку компромісу без необхідності звернення до суду. Для будь-якого бізнесу, який залучений у господарський спір, розуміння того, що включає в себе досудовий етап, може мати вирішальне значення для прийняття обґрунтованих рішень.

Такі рішення можуть бути економічно вигідними і забезпечити сприятливий результат. У цій статті ми розглянемо досудове врегулювання спору, його значення, а також порівняємо його роль із судовим розглядом. Про це повідомляє АНТИРЕЙД з посиланням на «Юридична Газета».

Що передбачає досудове врегулювання господарського спору?

Досудове врегулювання є початковим етапом у процесі вирішення господарського спору, який передує поданню позовної заяви до суду. Воно охоплює різні дії, спрямовані на досягнення домовленості з контрагентом шляхом проведення переговорів, медіації або альтернативних методів вирішення конфліктів. Досудове врегулювання спору надає сторонам можливість дослідити варіанти та потенційно досягти згоди без ініціювання судового процесу.

Однак закон не забороняє одразу звернутися до суду, минаючи стадію досудового вирішення конфлікту. В ст.19 Господарського процесуального кодексу зазначається, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов’язковими згідно із законом. При цьому особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення претензії чи позову.

Отже, оскільки звернутись до суду сторони можуть в будь-який момент (з поправкою на позовну давність), першим етапом з врегулювання спору має бути налагодження комунікації та проведення переговорів. Важливо донести іншій стороні ризики та витрати, які несуть за собою судові процеси.

Для цього зазвичай використовується такий документ як претензія. Вона допомагає реалізувати досудовий порядок господарсько-правової відповідальності. Тобто у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб’єкт господарювання, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Вимоги до змісту претензії визначені у ст. 222 Господарського кодексу України, яка передбачає, що претензія повинна містити в собі:

1. найменування і поштові реквізити заявника та особи, якій претензія пред’являється;
2. дату пред’явлення і номер претензії;
3. обставини, на підставі яких пред’явлено претензію;
4. докази, що підтверджують ці обставини;
5. вимоги заявника з посиланням на нормативні акти;
6. суму претензії та її розрахунок;
7. платіжні реквізити заявника;
8. перелік документів, що додаються до претензії.

Претензія надсилається рекомендованим чи цінним листом або вручається адресатові під розписку. Строк розгляду претензії становить один місяць з дати її отримання. В процесі розгляду претензії сторони повинні звірити розрахунки та вживати інші дії, необхідні для забезпечення досудового врегулювання спору. Відповідь на претензію повинна бути надана у письмовій формі.

Цей процес дозволяє сторонам знайти рішення, яке допоможе заощадити час і ресурси, а також зберегти ділові відносини.

Роль адвокатів у врегулюванні господарського спору

Прямі переговори між сторонами чи за участі представників / адвокатів можуть допомогти знайти рішення, яке буде прийнятним для обох сторін. У нашій практиці неодноразово траплялись випадки коли адекватна комунікація між представниками сторін зекономила підприємствам гроші та час.

Одним із прикладів є випадок, коли підприємство-замовник здійснювало господарські операції з проблемним контрагентом, який не виконував своїх зобов’язань щодо оплати поставленої продукції. Контрагент ухилявся від спілкування з менеджерами клієнта і уникав будь-яких контактів. Спочатку керівництво підприємства планувало звернутися до господарського суду для примусового стягнення заборгованості.

Однак після докладного обговорення з юристами, було вирішено спробувати розв’язати конфлікт мирним шляхом. Адвокати підготували письмову претензію, у якій детально виклали обставини справи, на підставі яких пред’являлися вимоги, додали докази та розрахунок заборгованості. Окрім цього, у претензії було зазначено можливі додаткові витрати контрагента у випадку судового розгляду.

Після отримання претензії контрагент самостійно ініціював переговори з нашим клієнтом. У підсумку було досягнуто домовленості, підписано додаткову угоду до договору, якою сторони продовжили термін оплати та передбачили доплату відсотків за прострочення. Завдяки цьому клієнт швидко отримав свої кошти, а контрагент уникнув значних судових витрат.

Коли пред’явлення претензії є обов’язковим?

До 2016 року обов’язкове досудове врегулювання спорів в Україні було обмежене рішенням Конституційного Суду № 15-рп/2002, який визнав, що таке врегулювання може порушувати право на судовий захист, адже не можна право звернення до суду ставити в залежність від застосування процедури досудового врегулювання. Однак зміни до Конституції, внесені Законом №1401-VIII, дозволили законодавчо встановлювати обов’язковий досудовий порядок розгляду спорів. Сьогодні обов’язкове досудове врегулювання передбачено як національним законодавством, так і міжнародними договорами, до яких приєдналася Україна. Цей інститут сприяє розвантаженню судів та підвищенню правової культури ведення бізнесу.

Україна задекларувала шлях на європейську інтеграцію, а європейське законодавство зобов’язує учасників спору вживати всіх заходів, перед тим як вони впевняться, що єдиною альтернативою вирішення спору є судовий розгляд.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Отже, не можна сказати, що в Україні немає обов’язкового досудового порядку врегулювання спору. Такі норми здебільшого є в міжнародних договорах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою.

Наприклад, у ст. 19 закону від 29.06.2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України» зазначається, що чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідний обов’язок передбачений Монреальською Конвенцією про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень від 28 травня 1999 року. У ст. 31 вищезазначеної Конвенції зазначається, що у випадку пошкодження багажу або вантажу особа, яка має право на його отримання, повинна надіслати перевізнику претензію негайно після виявлення пошкодження, але не пізніше 7 днів з дати отримання зареєстрованого багажу й 14 днів з дати отримання вантажу. При відсутності претензій у визначені строки жодні позови проти перевізника не приймаються.

Аналогічна норма також міститься у ст. 47 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року, де чітко вказано, що позов може бути пред’явлений тільки після пред’явлення відповідної претензії до перевізника.

В Україні досудове врегулювання стає дедалі більш популярним та ефективним методом збереження ділових відносин і оптимізації витрат. При цьому, за загальним правилом, претензійний порядок захисту порушених прав залишається додатковим, а не основним засобом і його використання чи невикористання ніяк не впливає на можливість подати позов до суду. Виняток становлять лише ті випадки, коли сторони прямо обумовили в договорі про вжиття заходів досудового врегулювання спору, або якщо такі заходи є обов’язковими згідно із законом.

Як підсумок варто додати, що застосування досудового врегулювання спору є важливим як в індивідуально взятих спірних ситуаціях, так і з погляду зменшення навантаження на судову систему, сприяючи більш швидкому та економічно вигідному вирішенню конфліктів.