Дистанційне розслідування у кримінальному процесі: як онлайн-комунікація впливає на право на захист

Здійснення досудового розслідування без фізичної присутності фігурантів справ та подальший їх судовий розгляд в аналогічний спосіб вже давно не є чимось екстраординарним.

Однак, розкриваючи цю тему, слід чітко розмежовувати: 1) здійснення досудового розслідування/судового розгляду у режимі in absentia (від лат. «у відсутність») від 2) проведення слідчих/процесуальних дій та судових засідань у режимі відеоконференції. Хоча, з огляду на останню судову практику, участь, зокрема, обвинувачених, у судових засіданнях у межах судового розгляду кримінальних справ у режимі відеоконференції прирівнюється суддями до режиму in absentia, тобто є підставою для здійснення саме спеціального судового провадження, що, на мою думку, є спірним (про що більш детально згодом). Про це повідомляє АНТИРЕЙД з посиланням на «Юридична Газета».

Втім, поки спеціальний механізм здійснення досудового розслідування та судового розгляду з можливістю одночасної побудови онлайн-комунікації зі стороною обвинувачення та судом оптимізує час і бюджет, сторона захисту на практиці систематично стикається з перепонами, які ускладнюють повноцінну реалізацію права на захист її довірителями та дотримання одного з основоположних завдань кримінального провадження — застосування належної правової процедури.

Онлайн-комунікація у кримінальному процесі – режим in absentia за замовчуванням

З огляду на зміст останньої судової практики, побудова на стадії судового провадження, зокрема обвинуваченими, онлайн-комунікації може стати підставою для здійснення спеціального судового провадження, незважаючи на фактичну систематичну присутність такого обвинуваченого у судових засіданнях (ухвала ВАКС від 09.04.2026 у справі № 991/4379/23; ухвала ВАКС від 11.12.2025 у справі № 991/7868/23).

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Таку позицію суд обґрунтовує виключно тим, що відповідний обвинувачений був оголошений у міжнародний розшук ще на стадії досудового розслідування та щодо нього застосовувалося спеціальне досудове розслідування. При цьому, вирішуючи питання здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого, суд також бере до уваги неявки такого обвинуваченого на виклики сторони обвинувачення та суду на стадії досудового розслідування.

У той же час, як зазначалося вище, такий обвинувачений з моменту надходження обвинувального акту до суду бере участь у кожному судовому засіданні у режимі відеоконференцзв’язку, тобто фактично особу такого обвинуваченого встановлено за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та кваліфікованого електронного підпису (далі — КЕП).

З огляду на вказане, на моє переконання, суд при вирішенні питання застосування спеціального судового провадження, помилково бере до уваги обставини, що мали місце на стадії досудового розслідування, залишаючи поза увагою присутність такого обвинуваченого на кожному судовому засіданні вже на стадії судового розгляду при проходженні його попередньої ідентифікації за допомогою КЕП.

Так, з урахуванням системного аналізу норм КПК України при вирішенні питання застосування спеціального досудового розслідування/спеціального судового провадження мають оцінюватися обставини на відповідній стадії окремо.

Так, фактично законодавець розрізняє два порядки здійснення досудового розслідування та судового провадження: загальний — за особистої участі підозрюваного/обвинуваченого, та спеціальний — за відсутності підозрюваного/обвинуваченого (глава 24 та ст. 323 КПК України), тобто спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження.

Разом з цим законодавцем, залежно від стадії та порядку здійснення досудового розслідування/судового провадження, встановлено відповідні алгоритми вручення процесуальних документів та здійснення викликів у межах кожної такої стадії, що вкотре підтверджує: обставини справи на кожній стадії кримінального провадження суд має оцінювати окремо:

• загальний порядок здійснення досудового розслідування — алгоритм викликів регламентовано ст. 134-139 КПК України;
• спеціальне досудове розслідування — алгоритм викликів регламентовано ст. 297-5 КПК України;
• загальний порядок здійснення судового провадження — алгоритм викликів регламентовано ст. 134-139 КПК України;
• спеціальне судове провадження — алгоритм викликів регламентовано абз. 5 ч. 3 ст. 323 КПК України.

Дотримання порядку здійснення викликів є ключовим під час розгляду судом клопотань про здійснення як спеціального досудового розслідування, так і спеціального судового провадження, оскільки одним з основних питань, на які суд має дати відповідь у таких процесах, зокрема, але не виключно, є питання прибуття чи неприбуття за судовим викликом без поважної причини більше ніж два рази.

При цьому стаття 336 КПК України надає право учасникам кримінального провадження брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та кваліфікованого електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

При цьому, як вбачається з наведених на початку статті судових рішень, обвинувачений, щодо якого здійснювалося спеціальне досудове розслідування, вже на стадії судового провадження бере участь у всіх судових засіданнях у режимі відеоконференцзв’язку з використанням власних технічних пристроїв.

У такому випадку суд фактично визнав можливість участі такого обвинуваченого у розгляді кримінального провадження в дистанційному режимі, що дозволяє встановити його особу з огляду на використання ним Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та кваліфікованого електронного підпису.

За таких обставин відсутні підстави стверджувати, що такий обвинувачений переховується від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Однак, незважаючи на вищевказані обставини, суд усе одно прирівнює участь обвинуваченого у судових засіданнях у режимі відеоконференцзв’язку до неявок без поважної причини на стадії судового провадження, водночас систематично під’єднуючи таку особу до відеоконференцзв’язку.

З огляду на викладене фактично реалізація обвинуваченим права, передбаченого статтею 336 КПК України, призводить до порушення належної правової процедури та його права на захист. Адже, виходячи з такої позиції суду, особа вважається відсутньою у судових засіданнях з неповажних причин, а тому логічно дійти висновку, що вона позбавлена також можливості надавати усні або письмові пояснення.

У зв’язку з цим використання такої онлайн-комунікації між обвинуваченими і судами, зокрема при вирішенні питання здійснення спеціального судового провадження, потребує доопрацювання на законодавчому рівні, оскільки прирівнювання участі обвинуваченого у судових засіданнях у режимі відеоконференцзв’язку, за умови проходження попередньої онлайн-ідентифікації такої особи за допомогою КЕП, до неприбуття за судовими викликами без поважної причини є взаємовиключним та призводить до порушення основоположних засад кримінального провадження.

Онлайн-комунікація при загальному порядку здійснення кримінального провадження. Переваги та недоліки.

Законодавцем передбачена можливість проведення допиту, впізнання у режимі відеоконференції під час досудового розслідування (стаття 232 КПК України).

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Такий підхід значно спрощує логістику, особливо коли учасники процесу перебувають у різних містах чи країнах. Однак головною проблемою онлайн-комунікації у кримінальному процесі є забезпечення реального, а не декларативного права на захист, а також загроза збереженню адвокатської таємниці й таємниці досудового розслідування.

Так, за особистої участі клієнта та адвоката у слідчих/процесуальних діях останні мають можливість ініціювати технічну перерву для конфіденційного погодження правової позиції з урахуванням ходу слідчої/процесуальної дії.

До того ж під час онлайн-проведення слідчих/процесуальних дій, з урахуванням стрімкого розвитку технологій та використання ШІ, неможливо мати стовідсоткову впевненість у конфіденційності такого спілкування, що, у свою чергу, може призвести до витоку інформації, яка охоплюється адвокатською таємницею та таємницею досудового розслідування.

Також не слід забувати про психологію кримінального процесу. Особиста присутність та участь особи у слідчих/процесуальних діях дає можливість чіткіше «відчути» процесуальну поведінку учасників, що дозволяє краще зорієнтуватися під час визначення власної поведінки та побудови правової позиції.

У вказаному контексті слід також відмітити, що Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у своїх рішеннях, зокрема у справі «Марчелло Віола проти Італії», чітко зазначає: використання відеоконференцій у кримінальному процесі не суперечить Конвенції, але за умови, що підсудний може ефективно стежити за перебігом процесу, добре чути і бути почутим, а також — найважливіше — має захищений і конфіденційний канал зв’язку з адвокатом.

Диджиталізація кримінального процесу є неминучим кроком. Проте швидкість розслідування та економія державних коштів ніколи не повинні ставати ціннішими за дотримання основоположних засад кримінального провадження. А тому побудова онлайн-комунікації у кримінальному провадженні, з урахуванням особливостей кримінального процесу, має бути не правилом, а винятком — виключно за наявності об’єктивних підстав, що унеможливлюють особисту присутність та участь у слідчих/процесуальних діях.