Гимн — это последнее, что нужно судебной системе…

Приблизительно такие комментарии оставляют пользователи социальных сетей относительно обнародования рабочей версии музыкального символа судебной власти. И дело не в тексте или музыке. Комментаторы возмущаются, что ряд неотложных вопросов остается нерешенным, а песни нужно петь, когда работа выполнена. Есть и такие, кого не устраивает сама композиция.

Заперечення, гнів і ніяких торгів!

З усіх видів мистецтва музика найбільш людяна. Утім, шквал критики від громадян, адвокатів та суддів, спрямований на витвір помічника судді з Луганщини, б’є зворотний рекорд. Особливо після того, як інтернет-хейтери упевнилися, що гімн не фейковий, а за його необхідність голосують на сайті Ради суддів.

До речі, з півтори тисячі респондентів 92% вважають, що гімн не потрібен в жодному вигляді, і тільки 8% уподобали запропоновану колегами з Луганщини версію. І хоча на момент підписання цього числа газети до друку голосування ще тривало, швидше за все, остаточні результати не надто різнитимуться від теперішніх.

У мережі можна послухати альтернативи у стилі реп і навіть прокурорський вальс. Робочу версію гімну поки що приписали до шансону. А дехто очікує мелодійного буму серед служителів Феміди. Зокрема, суддя Кіровського районного суду м.Дніпропетровська Сергій Єдаменко цікавиться, чи працюватимуть у РСУ над створенням професійного танцю судді.

Перше запитання, яке виникає в юриста: як поява гімну корелюється із ч.1 ст.16 закону «Про судоустрій і статус суддів», яка закріплює лише три символи судової влади — Державний Герб, Державний Гімн і Державний Прапор України.

Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Ірина Козачок заявила, що питання гімну зараз неактуальне. Для суддівської спільноти він не є об’єднувальним чи символічним фактором, а от потужна підтримка РСУ стосовно гарантій оплати праці могла б ним стати.

Над питанням: «Навіщо він узагалі потрібен?» — замислився адвокат Марк Герасименко, який запитав у користувачів Фейсбуку, чи будуть судді співати гімн перед кожним засіданням.

Капіталістичний реалізм — до такого стилю відніс пробну версію суддя Апеляційного суду Харківської області Володимир Протасов. Йому соромно за такий «ля мінор», адже РСУ може приймати рішення, якими можна пишатися.

А суддя Окружного адміністративного суду м.Києва Олександр Кармазін вважає, що гроші, виділені на музичний символ Феміди, краще перевести на зарплати додаткових помічників суддів. Його юрисдикції, безумовно, бракує зайвої пари рук.

Текст пропонованої версії читачів шокує більше, ніж музика.

Більшість коментарів просто не можна наводити, адже в них суцільна ненормативна лексика. Проте деякі все ж можна процитувати.

Так, адвокат Олексій Комлєв написав, що давно не читав такого в суддівських новинах.

Адвокат Віталій Купрій висловив невдоволення, що в тексті відсутня згадка про верховенство права, проте, на його думку, є нотки корупції і заклики до хабарництва (у рядках: «А вдома знову метушня проблем. І щастя в домі задарма не буде».) Тому адвокат Ростислав Кравець висловив припущення, що автора чекають у НАЗК.

Фотоумільці навіть візуалізували своє ставлення до тексту кадрами з фільмів «Кримінальне чтиво» та «Собаче серце».

Антицензура або здорова критика

Одна з цілей запровадження музичного символу суддівського самоврядування та судової влади — підвищення авторитету правосуддя. Втім, більшість тих, хто висловився із цього приводу, говорить, що гімн, навпаки, спричинив зворотний ефект. І зараз ступінь довіри суспільства стрімко падає додолу, адже скоро гімн крутитимуть на телеканалах, щедро приправляючи репліками обурених.

І це не єдина причина невдоволення. Адже причетні до складення гімну забули про матеріальні речі. Тимчасово відсторонена від здійснення правосуддя суддя Галицького районного суду м.Львова Катерина Котельва звернула увагу, що резонанс затьмарив питання суддівських винагород. Хоча, можливо, це рішення все одно отримало б меншу порцію бруду.

Адвокат Олена Богдан зазначила, що з формуванням обличчя судової влади не корелюється фраза про мантію від Бога.

К.Котельва вважає, що адвокати дозволяють собі відкрито глумитися над суддями. А останні заохочують це. І ніколи не будуть поважати тих, хто сам себе не поважає. І «сварки» всередині суддівського співтовариства також не відповідають їхньому статусу.

На захист гімну виступив голова РСУ Олег Ткачук. Він зазначив, що було оголошено конкурс на розроблення суддівського знака та емблеми ради. Проте працівник одного із судів Луганської області проявив ініціативу, яка втілилась у музичний твір. Він висловив вдячність автору як талановитій людині, яка живе і працює в непростих прифронтових умовах.

До особистості автора твору претензій не надто багато. Утім, суддя Окружного адміністративного суду м.Києва Богдан Санін переконаний, що необхідно було провести конкурс.

Судді здебільшого також вважають, що в гімні немає потреби. Але, як зазначив суддя Люботинського районного суду Харківської області Олексій Зінченко, гімн має бути натхненням, а не виправданням.

Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Діана Гнап уподобала і слова, і музику робочої версії. Проте відзначила, що більшості суддів, зважаючи на навантаження та оплату праці, співати не хочеться.

«Їм не вистачає часу навіть на власних дітей, не те що на творчість», — підтримала її суддя Голосіївського районного суду м.Києва Галина Бондаренко.

Якщо торкнутися питання права на самовираження, то його має і автор гімну, і незгодні з результатом його творчості та ініціативою РСУ. Мабуть, гімн потоне в негативі, але проблеми від цього не вирішаться. А те, що музика стала причиною зміни фокусу, лише посприяє правничому негативу.

 

ДОВІДКА «ЗіБ»

Текст гімну

Що нас попереду чека — не знаєм ми,
На рай в кінці життя надію маєм.
«Судимим щоб не бути — не суди!» —
З надією у серці промовляєм.

Приспів:

Ви суддів не судіть ізгаряча,
Бо нелегка в них по життю дорога.
Нехай горить, не гасне їх свіча
Про мантію, що на плечах від Бога.

Не місяць, і не тиждень, і не рік
До зали — мов в атаку із траншеї.
«Встати! Суд іде!» — відлуння зазвучить,
І погляди б’ють, наче дощ по стелі.

Приспів

А вдома знову метушня проблем.
І щастя в домі задарма не буде.
Чомусь завжди незрозуміло всім,
Що судді — це такі ж звичайні люди.

Приспів

 

ДОПИСИ У ФЕЙСБУКУ

Галина КАНИГІНА
суддя Верховного Суду України:

— Головне питання — мета прийняття гімну. Де і коли його мають виконувати? Є Гімн України. Знаємо, що з’їзд суддів починається з його виконання. Після нього — гімн суддів?

Чесно кажучи, після того, як Рада суддів дала старт ліквідації ВСУ, повернула звернення його суддів про скликання з’їзду (нібито не вистачало підписів суддів), не реагує на порушення прав суддів унаслідок ліквідації та реорганізації судів, тільки гімну не вистачає для високої оцінки діяльності РСУ. Потрібно бити в дзвони, а не співати.

Олена ЧОРНА
суддя Покровського районного суду Дніпропетровської області:

— Який суддівський гімн мене може цікавити, якщо я працюю за 120 км від місця проживання, зі своєї винагороди оплачую оренду квартири в чужому місті, 5 днів на тиждень не бачу сім’ю, працюю 12 год. на день практично за їжу. У суді прибиральниця отримує більше, ніж я!

Хіба Рада суддів України не повинна займатися соціально-економічними проблемами суддів? А я читаю то про мантії, то про гімни!

Михайло ОДАРЮК
суддя Ізюмського міськрайонного суду Харківської області:

— Служба судової охорони, службове житло, контроль за проведенням швидкого та якісного кваліфікаційного оцінювання, захист інтересів суддівської спільноти, створення комфортних умов праці, скасування безглуздого сканування колишніх справ, контроль за Державною судовою адміністрацією — ось нагальні потреби. А якщо хтось із членів Ради суддів вважає, що гімн — це дуже важливе питання, то, напевно, його слід замінити.

Вероника Волик, Закон и Бизнес