Конституційний суд України зазначив, що строки вчинення виконавчих написів відрізняються для юридичних та фізичних осіб і це зрозуміло всім хто дотримується Закону

Перший сенат Конституційного Суду України 1 липня 2020 року ухвалив Рішення у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Укркава“ щодо конституційності положень частини першої статті 88 Закону України „Про нотаріат“ від 2 вересня 1993 року № 3425‒XII (далі – Закон).

Цим Рішенням Суд визнав оспорювані положення Закону такими, що відповідають Конституції України.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Укркава“ звернулося до Конституційного Суду з клопотанням визнати неконституційними положення частини першої статті 88 Закону, відповідно до якого нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.

Автор клопотання стверджував, що неконституційність оспорюваних положень Закону „має наслідком протиправне позбавлення права власності“.

Конституційний Суд України, вирішуючи порушені в конституційній скарзі питання, виходить, зокрема з того, що передбачене оспорюваними положеннями Закону регулювання є реалізацією Верховною Радою України виключних повноважень визначати організацію і діяльність, у тому числі нотаріату, як це встановлено в пункті 14 частини першої статті 92 Конституції України.

Встановлюючи порядок нормативного регулювання діяльності нотаріату в частині визначення строків, у межах яких нотаріус може вчинити виконавчий напис, законодавець запровадив чітку їх диференціацію залежно від суб’єктного складу учасників правовідносин, – йдеться у Рішенні.

Суд вважає, що оспорювані положення Закону, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між юридичними особами – не більше одного року, є чіткими, зрозумілими та однозначними.

Таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування, тому застосування оспорюваних положень Закону особами (органами), діяльність яких ґрунтується на принципі верховенства права, жодним чином не призводить до протиправного позбавлення права власності.

Отже, положення частини першої статті 88 Закону не суперечать приписам статті 6, частини першої статті 8, статті 19, пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України.

Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним і таким, що не може бути оскаржене.

Хотите быть в курсе важнейших событий? Подписывайтесь на АНТИРЕЙД в соцсетях.
Выбирайте, что вам удобнее:
- Телеграм t.me/antiraid
- Фейсбук facebook.com/antiraid
- Твиттер twitter.com/antiraid

0 ответы

Ответить

Хотите присоединиться к обсуждению?
Не стесняйтесь вносить свой вклад!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *