Механізми пошуку справедливості для жертв насильства та складнощі роботи в зонах конфлікту

Про те, яку роль обрала для себе в боротьбі з ворогом Харківська правозахисна група, а також про терор, який росія влаштувала на окупованих територіях, розповів директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров на конференції партнерів Центру “Dignity” 17 вересня.

Росія розпочала повномасштабну війну, щоб знищити українську державу та всіх українців, хто її захищає та підтримує. І для цього було обрано стратегію випаленої землі: кожне місто, яке чинило опір російським атакам, вже на другий день зазнавало бомбардувань і повітряних ударів проти цивільного населення та цивільних об’єктів. Це призвело до загибелі та поранень десятків тисяч цивільних, руйнувань десятків тисяч будівель, мільйонів біженців та внутрішніх переселенців. Про це повідомляє АНТИРЕЙД з посиланням на «Права людини в Україні».

Діяльність росії на окупованих територіях мала на меті знищення свідомих українців, залякування всіх інших, примус до виїзду до росії або залишення на місці лояльних до росії мешканців. Ця стратегія цілком відповідає поділу українців на чотири групи, запровадженому, як повідомляють дослідники, російськими контррозвідувальними службами:

ті, що підлягають фізичній ліквідації / знищенню;
ті, що потребують приборкування та залякування;
ті, кого можна схилити до співпраці;
ті, що готові співпрацювати.

Ми не маємо вибору — воювати чи ні, тому що це війна на наше знищення. Якщо ми не будемо воювати, ми не будемо існувати. Це війна на виснаження. Якщо ми виснажимося раніше, нас не буде.

Щоб не виснажитись раніше, ми маємо знову згуртуватися, як на початку повномасштабного вторгнення, повірити в перемогу і мобілізовувати всі ресурси.

Нове єднання суспільства для відсічі агресії можливе тільки в парадигмі свободи: коли військові мотивовані захищати країну, коли волонтери можуть вільно й оперативно допомагати силам оборони і цивільним, коли бізнес може заробляти та інвестувати в перемогу, коли і приватні, і державні підприємства на чесній конкурентній основі можуть отримувати держзамовлення і працювати на оборону, коли держслужбовці не бояться ухвалювати рішення, коли є незалежний суд і система правосуддя працює за принципом верховенства права, коли правоохоронні органи не займаються тиском, репресіями і корупцією, а виконують функції, які їм належать.

Розглянемо роль, яку обрала для себе в боротьбі з ворогом Харківська правозахисна група, а потім поговоримо про терор, який Росія влаштувала на окупованих територіях.

Підхід ХПГ до документування злочинів і допомоги постраждалим від них

ХПГ сформувала всесторонній та цілісний підхід до збору інформації про вчинені росіянами міжнародні злочини, документування та аналізу цих злочинів, допомоги правоохоронним органам у їх розслідуванні, надання правової, психологічної, грошової, гуманітарної, соціальної та медичної допомоги постраждалим від цих злочинів та інформування в Україні та поза її межами про ці злочини.

Юристи ХПГ ведуть прийом у селищі Прудянка © Ірина Скачко

Зібрана інформація вводиться в базу даних, при цьому фіксується локація (геодані або адреса події злочину), дата події, тип та опис події, об’єкт атаки, надається попередня кваліфікація злочину за Римським статутом МКС, додаються персональні дані потерпілого, свідків, нападника, якщо вони є, і докази вчинення злочину: медіафайли (фото, відео), текстові документи тощо. Інформацію збирають громадські організації, які є членами ініціативи “Трибунал для Путіна”, і вони охоплюють всю територію країни. На сьогодні в базі даних близько 90 тисяч інцидентів злочинів, вчинених росіянами. На основі наших досліджень зібраної інформації ці злочини попередньо кваліфікуються як воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид.

Джерелами інформації для бази є відкрита інформація в мережі Інтернет та безпосередній контакт із потерпілими та свідками. Прямі контакти дозволяють зібрати інформацію та подати заяву про злочин до правоохоронних органів для його розслідування. Тому вкрай важливо знайти жертв злочину та опитати їх для поповнення бази даних, відкриття розслідування та надання потерпілим необхідної допомоги.

Окрім роботи приймальні ХПГ, механізмом пошуку є моніторингові візити до населених пунктів на деокупованій території, під час яких адвокати ХПГ опитують потерпілих і з’ясовують, які види допомоги їм потрібні. Попередньо через орган місцевого самоврядування робиться оголошення про дату і час прийому, працівники відділу соціального захисту цього органу обдзвонюють постраждалих і запрошують на зустріч. У візиті беруть участь два юристи, які приймають людей паралельно, і психолог, який надає швидку психологічну допомогу. Одночасно четвертий учасник моніторингової групи фіксує руйнування в населеному пункті на фото та відео для бази даних. Візити в один і той же населений пункт здійснюються стільки разів, скільки потрібно, щоб опитати всіх постраждалих, які мешкають в ньому.

ХПГ почала такі моніторингові візити з 1 жовтня 2022 року. Станом на 1 вересня 2024 року було проведено 417 візитів і проконсультовано понад 9200 постраждалих.

Дотримуючись пріоритетів офісу Генерального прокурора, адвокати ХПГ готували заяви про злочини для національних правоохоронних органів:

• відносно загиблих та поранених цивільних;
• незаконно позбавлених свободи та зниклих безвісти цивільних;
• військовополонених й цивільних ув’язнених, підданих в полоні катуванням і потім звільнених.

Станом на 1 вересня 2024 року в ХПГ розглядається 3360 кримінальних проваджень, в яких адвокати ХПГ представляють потерпілих, в тому числі:

1719 зниклих безвісти;
285 катованих (включаючи 62 кейси сексуального насильства);
638 вбитих цивільних;
718 поранених цивільних.

Адвокати ХПГ допомагають поліції та Службі безпеки України в проведенні слідчих дій, зокрема допитів постраждалих та свідків, організації проведення судово-медичних експертиз, впізнанні трупів, впізнанні підозрюваних та інших. Зокрема, наші адвокати встановили 9 обвинувачених серед російських військовополонених.

Потерпілим від злочинів пропонується надання комплексної допомоги, яка включає: гуманітарну допомогу (надання одноразової грошової допомоги, одягу, медикаментів, речей побутового вжитку), правову допомогу (надання правових консультацій, оплата послуг адвоката для представництва у національних органах України та росії, міжнародних інстанціях, таких як Комітет ООН з прав людини, Робоча група ООН з питань свавільних затримань, Міжнародний кримінальний суд), надання психологічної допомоги (оплата психотерапевтичних консультацій довготривалого та короткотривалого характеру).

Інформація, зібрана про злочини, узагальнюється у вигляді аналітичних статей та подань до офісу прокурора МКС. Ми направили вже шість таких подань. У першому і другому ми кваліфікуємо дії росіян у Маріуполі та примусову передачу дітей з України в Росію як геноцид. Третє, четверте та п’яте подання — про незаконні позбавлення волі, позасудові страти та насильницькі зникнення як злочини проти людяності. У шостому йдеться про обстріли цивільних об’єктів та цивільного населення як низку воєнних злочинів.

Команда ХПГ у Кам’янці Ізюмського району

Однак мало передавати цю інформацію фахівцям і тим, хто розслідує злочини, як в нашій державі, так і за кордоном. Необхідно, щоб вона доходила до масового споживача інформації не лише в Україні, а й інших країнах. Тому ми створили сайт t4pua.org, присвячений воєнним злочинам, у якому є сім мовних версій: українська, російська, англійська, французька, німецька, італійська, іспанська.

Є в нас також проєкт “Голоси війни”. Ми беремо інтерв’ю у тих, хто постраждав від воєнних злочинів, і в тих, хто був свідком цих злочинів, в інших людей, яким є що розповісти про війну, — військових, волонтерів, психологів, журналістів, художників, музикантів. Цих інтерв’ю у нас на сайті й нашому каналі в youtube вже понад три сотні, вони інформативні, багато розповідають про те, що у нас відбувається, і показують рівень взаємодопомоги та солідарності українців. Вони показують також, який терор на окупованих територіях влаштовують російські військові, як брутально вони поводяться з мирними громадянами. Кращі інтерв’ю ми перекладаємо на інші мови. Голоси війни зараз звучать 9 мовами.

Також ми, мабуть, єдина організація в Україні, яка регулярно публікує інформацію про російські протести проти війни в Україні. З середини березня 2022 року ми публікуємо щотижневий дайджест про такі протести.

Узагальнюючи, зауважу, що окремі компоненти нашого підходу дуже тісно пов’язані і підтримують одне одного. Ми зацікавлені в розповсюдженні цього підходу на всі десять областей, в яких велися бойові дії.

Призначені мішені

Під найбільшим ударом в окупації опиняються колишні військові, які були в збройних силах у 2014 — 2021 рр., правоохоронці, прикордонники, рятувальники, а також працівники органів державної влади та місцевого самоврядування, депутати місцевих рад, громадські діячі, підприємці, журналісти, священники. Складається враження, ніби представники окупаційних військ завчасно мали списки таких людей. Їх або викрадали й вони зникали безвісти, або незаконно затримували і далі відправляли до місць утримання під вартою, зазвичай неофіційних і частіше геть непридатних для тримання людей, що можна кваліфікувати як катування. Крім того, до в’язнів застосовували жорстокі тортури, намагаючись отримати від них потрібну інформацію або примусити до співпраці. В Харківській області після звільнення було знайдено 33 такі катівні, де мучили людей, — в Ізюмі, Куп’янську, Балаклії, Вовчанську та інших місцях. Опис деяких з цих катівень та свідчення постраждалих в них можна знайти на сайті ХПГ.

Навіть у тих рідкісних випадках, коли для тримання людей використовували підготовлені приміщення, в них вміщували таку кількість бранців, що перебувати в камерах було дуже важко. Наприклад, у Куп’янську катівня була в приміщенні ізолятора тимчасового тримання на 140 місць, але утримувалося в ній більш як 500 в’язнів. У камері на два місця було дев’ять чоловіків.

Катування затриманих

Згідно зі свідченнями затриманих, умови утримання були нелюдяними, зокрема у всіх катівнях спостерігалися:

• перенаселеність камер та приміщень;
• задуха;
• відсутність денного світла;
• відсутність або недостатня кількість харчування та питної води;
• неналежні умови для відвідання туалету або відсутність можливості такого відвідання;
• утримання із зав’язаними очима та у кайданках;
• відсутність належної медичної допомоги;
• нестерпний холод у приміщеннях.

Способи катувань є схожими для багатьох навіть географічно віддалених місць утримання. За свідченнями жертв, використовувалися такі способи катувань:

• побиття руками (зокрема, і у тактичних рукавицях), ногами, сторонніми предметами (прикладами від автоматів, гумовими кийками, дерев’яною битою, ременем тощо) по обличчю, голові та тілу жертв;
• катування електрострумом (застосування електрошокерів, шляхом під’єднання дротів до пальців, вух, носа жертви);
• катування шляхом здійснення надрізів на вухах і пальцях жертви чи через спроби відрізати частини тіла, зокрема, вуха, навіть коли такі спроби так і не були доведені до виконання;
• катування через імітування розстрілу.

Більшість постраждалих відзначають особливу жорстокість катувань. Їх били настільки сильно, що вони втрачали свідомість. Десяткам постраждалих з 270, які звернулися в ХПГ за допомогою, вибили абсолютно всі зуби. При катуванні струмом його сила “просто скручувала тіло … піна з рота йшла”, як про це зазначає постраждалий.

Якщо мета катувань була досягнута, в’язнів могли звільнити з катівні. Але якщо вони відмовлялися ставати на коліна, або співати російський гімн, або кричати “Слава Росії!”, або продовжували говорити українською мовою, чи просто кати вважали, що в’язень не зламався і продовжує “становити загрозу національній безпеці та обороні Російської Федерації” (стандартна формула відмови у перетині кордону РФ, яку застосовують навіть для жінок віком старше 85 років), їх переводили в одне з місць несвободи на тимчасово окупованій території України або РФ, і далі вони утримувалися під вартою “за протидію СВО”, тобто незаконно. Бо ця кваліфікація відсутня в російському кримінальному та адміністративному законодавстві.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Станом на 1 вересня 2024 року ініціатива Т4Р задокументувала 1585 інцидентів щодо незаконного затримання та позбавлення волі цивільних осіб, в тому числі 34 інциденти щодо дітей. 400 з них — у Харківській області, 216 — у Київській області, 209 — у Запорізькій області, 166 — у Херсонській області, 313 — у Донецькій області, 111 — у Чернігівській області, 101 — у Луганській області, 30 — у Миколаївській області, 19 — у Сумській області, 10 — в інших областях.

Зниклі безвісти. Насильницькі зникнення

Розглянемо важливий приклад Микити Шкрябіна, 20-річного студента 3 курсу Харківського національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. 29 березня 2022 року, як розповіли свідки, його схопили російські солдати на території рідного села Вільхівка і увезли в машині. Відтоді його ніхто не бачив. Лише через багато місяців було повідомлено його адвокату Леоніду Соловйову в Москві, що Микиту затримано за “дії проти спеціальної військової операції”, які полягали в порушенні російських законів, і він перебуває в Росії. Де саме — не повідомили. Соловйов звернувся до військового управління Слідчого комітету росії із заявою про порушення кримінальної справи стосовно російських військовослужбовців через те, що його клієнт так довго утримувався без зв’язку із зовнішнім світом. Як завжди, Слідчий комітет відхилив цю заяву. Тоді Соловйов поскаржився до гарнізонного військового суду, який 12 грудня 2022 року ухвалив таке рішення: Шкрябін був затриманий “за протиправні дії”. При цьому йому не висунуто жодного кримінального звинувачення, слідство не ведеться. Отже, він не має жодних процесуальних прав, включно з правом на адвоката. Апеляційна інстанція підтвердила це рішення.

Отже, два судових рішення констатували, що Микита Шкрябін перебуває під вартою без будь-якої законної причини. Те ж саме можна сказати і про тисячі інших цивільних ув’язнених, що стали жертвами насильницьких зникнень. Випадок Шкрябіна — типовий приклад насильницького зникнення: РФ приховувала дані про його місцеперебування.

В загальному вигляді насильницьким зникненням “уважається арешт, затримання, викрадення чи позбавлення волі в будь-якій іншій формі представниками держави чи особами або групами осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави, при подальшій відмові визнати факт позбавлення волі або приховування даних про долю чи місцеперебування зниклої особи, унаслідок чого цю особу залишено без захисту закону” (стаття 2 Міжнародної конвенції про захист всіх осіб від насильницьких зникнень). За ч. 2 статті 1 цієї Конвенції “Жодні виключні обставини, якими б вони не були, чи то стан війни або загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи інший надзвичайний стан, не можуть слугувати виправданням насильницького зникнення”. За міжнародним правом насильницьке зникнення є злочином, а якщо практика насильницьких зникнень є широко поширеною чи систематичною, — злочином проти людяності.

Станом на 1 вересня 2024 року в базах даних ХПГ та Т4Р задокументовано 6292 інциденти зникнень безвісти, в яких зникло безвісти 7615 людей, в тому числі 187 дітей. З них 6 179 зникнень попередньо кваліфіковано як насильницькі. Географічний розподіл кількості зниклих безвісти подається в таблиці:

Зі свідчень жертв насильницьких зникнень, яких було звільнено, відомо, що вони пройшли той же шлях, що й затримані: вміщення в катівню, катування, переведення в місця несвободи в РФ або на тимчасово окупованій території.

Точна кількість незаконних затримань та насильницьких зникнень залишається невідомою, вона апріорі більше, ніж кількість задокументованих інцидентів. Деякі регіони, де відбулися незаконні затримання та насильницькі зникнення, залишаються в окупації, що унеможливлює будь-який доступ до цих територій. Справжні цифри стануть відомі після повної деокупації цих територій.

Ця дуже велика цифра зникнень — 6292 — є тільки верхівкою айсберга, кількість зникнень насправді може бути значно більшою. Станом на середину серпня в Єдиному реєстрі зниклих безвісти за особливих обставин було 37 тис. людей.

Незаконне затримання або тримання під вартою без ухвали суду, а також насильницькі зникнення, які приховують місцеперебування зниклої особи, є грубими порушеннями прав людини. Вони можуть бути попередньо класифіковані відповідно до статті 7:1 [e] і статті 7:1 [i] Римського статуту як злочини проти людяності.

Депортація і фільтрація

Інший засіб терору проти населення окупованих територій — примусове вивезення до Росії: або з міркувань безпеки в очікуванні наступу ЗСУ (як було і є в Херсонській області), або під приводом порятунку від бойових дій (як було в Маріуполі), або взагалі без будь-якої осмисленої причини. Наприклад, навіщо росіяни вивезли 2 тис. засуджених з місць позбавлення волі в Херсонській області, декілька сотень психічно хворих звідти ж?

Щоб не допустити в’їзду до росії нелояльних до неї українців, всі, хто їдуть в Росію, мають пройти процедуру фільтрації. Їй можна дати таке визначення: це насильницький, неврегульований процес з’ясування персональних даних затриманих людей, їхніх соціальних контактів, поглядів та ставлення до держави-окупанта, їхньої безпеки для влади чи служб держави-окупанта, а також їхньої готовності та згоди на співпрацю з владою або службами держави-окупанта. Мета її — виявлення людей з проукраїнськими поглядами, нелояльних до окупаційного режиму, зокрема тих, хто вважає себе українцями, відмовляється від отримання російського паспорта та хоче зберегти українське громадянство, та їх ізоляція чи навіть знищення.

Фільтраційні процедури розпочалися у першій половині березня з початком примусового переселення мешканців Маріуполя до Росії. Так, “Російська газета” повідомила, що в таборі Безіменне було затримано 5000 українців, і що вони проходили перевірки, щоб не допустити до Росії “українських націоналістів, переодягнених під біженців, щоб уникнути покарання” (Цит. по публікації в газеті “Гардіан”). Люди, які їдуть до Запоріжжя, також піддавалися тим самим процедурам.

Російські військові перевіряють чоловіка на одному з блокпостів. Фото: твіттер-акаунт OSINTtechnical

Перший етап фільтрації

Фільтрація відбувається у два етапи. На першому етапі весь потік біженців має пройти перевірку документів, взяття відбитків пальців та первинне опитування на так званих фільтраційних пунктах. Цей етап може тривати від кількох годин до кількох діб, залежно від довжини черги до фільтраційного пункту. Велика увага при цьому до чоловіків, зокрема призовного віку, яких опитують особливо ретельно, іноді застосовуючи насильство. Перевіряючі намагаються з’ясувати причетність людини до збройних сил раніше, правоохоронних органів, прикордонників, інших органів державної влади та місцевого самоврядування, дізнатися про їхнє ставлення до України, війни. Жінок запитують, де перебувають їхні чоловіки, чи не служать в українській армії. У всіх вивчають зміст телефону, вишукуючи контакти з військовослужбовцями, проукраїнські написи чи мелодії. Усіх роздягають, окрім дітей та жінок віком від 45 років: шукають татуювання, що свідчать про проукраїнську позицію. Також на шкірі шукають специфічні потертості від носіння стрілецької зброї та бронежилету, потертості вказівного пальця правої руки, синці на правому плечі від віддачі під час стрільби. За підозри у нелояльності до Росії людей затримують — і далі вони перебувають під вартою, причому розділяють сім’ї, навіть матір чи батька з дітьми. Відомий випадок, коли батька розлучили із трьома дітьми, яких відвезли до Росії. Відразу після звільнення він отримав дзвінок від старшого сина, що якщо він їх не забере протягом кількох днів, їх усиновлять. Батько одразу поїхав до Росії та встиг забрати своїх дітей. Фільтраційні пункти були створені у великій кількості усюди, де були потоки біженців, які їдуть з окупованої території. Фільтрацію проводили також на блокпостах.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Ті, хто пройшов перший етап фільтрації, отримують довідку невеликого розміру, на якій вказано прізвище, ім’я та по батькові, дата народження, печатка з написом “Дактилоскопований”, назвою фільтраційного пункту, датою та підписом особи, яка фільтрувала. Прізвище цієї людини не вказується. Ця “довідка” є перепусткою на всіх окупованих територіях, з нею також можна в’їхати на територію РФ, її потрібно пред’являти під час кожної перевірки разом із паспортом. Але вона може не врятувати від повторної процедури перевірки телефону, багажу, тіла тощо.

Другий етап фільтрації

Затриманих на першому етапі відправляють під конвоєм для подальшого поглибленого проходження фільтрації на 30 діб у фільтраційні табори — місця несвободи, іноді цей термін для особливо впертих українців давали вдруге. Фільтраційні табори — або закриті раніше і тепер розконсервовані установи виконання покарань, або неофіційні місця позбавлення волі, де дуже погані умови утримання: перенаселеність, погане харчування, часто немає доступу до води, освітлення, туалетів, свіжого повітря, медичної допомоги.

В медіа з’явилася інформація, що російські загарбники утримують понад три тисячі громадян Маріуполя у “фільтраційній в’язниці” — колишній виправній колонії № 52 у селищі Оленівка Донецької області. В іншому виданні писали, що “саме тут утримуються колишні правоохоронці, проукраїнські активісти та журналісти. Тепер стало відомо про другу фільтраційну в’язницю в Оленівці на базі колишньої Волноваської виправної колонії № 120”. У колонії №120 утримувалися також військовополонені з полку “Азов”. Тут у ніч з 28 на 29 липня 2022 року був вибух, який забрав життя 50 військовополонених.

Наведемо розповідь колишнього слідчого Олега, який працював у Донецькому обласному управлінні поліції.

21 березня 2022 року він намагався виїхати з Маріуполя у бік Запоріжжя. На блокпості в с. Мелекіно його затримали. За його словами, на блокпості стояли колишні співробітники поліції, які вказували пальцем на українських колег. Також на блокпостах були списки держслужбовців. Далі Олега привезли до Мангуша до райвідділу поліції, де він провів добу. У приміщенні, де він перебував, було понад 35 людей. З ним у камері були співробітники поліції, прикордонної служби, рятувальники з Державної служби надзвичайних ситуацій. Також було затримано молоду жінку з виконавчої служби. Після цього Олега під конвоєм направили до Докучаєвська.

У центрі Докучаєвська знаходиться Палац культури, в якому розташований фільтраційний пункт. Цивільні особи приходять до нього для отримання перепусток, затримані розміщуються на задньому дворі цієї будівлі. Тут провадиться сортування затриманих на військових, поліцейських, інших держслужбовців та осіб без документів. Там вони знаходяться теж одну добу. Потім їм зав’язують очі та везуть до Донецька. У приміщенні колишнього Управління боротьби з організованою злочинністю (вул. Юнгівська, 5) їх розміщують по 35-37 осіб у камері. Роблять дактилоскопіювання, фотографують татуювання та вносять інформацію до баз даних “Рубіж” та “Скорпіон”. Тепер вони набули статусу підозрюваних. Проводять допит, на якому запитують про взаємодію з “Азовом”, “Торнадо” та причетність до розслідування правопорушень щодо осіб, які воювали з боку ДНР. Олега запитували, де архів, склад підрозділів і намагалися схилити до співпраці.

Після допиту люди чекають на етапування, їх відправляють на медогляд. У лікарні, де був Олег, догляд проводили доброзичливо. В одному медзакладі, за словами інших людей, лікар пропонував їх розстріляти без медогляду.

Після медогляду Олег потрапив до Донецького СІЗО. На нього було складено протокол адміністративного затримання на 30 календарних днів на підставі внутрішнього нормативного акту ДНР (не пам’ятає якого саме) про співпрацю з терористичними організаціями. Після чого затриманих привезли до колонії №120 біля Волновахи. У камерах перебувало по 35-40 осіб, туалет не працював, воду та продукти не давали по кілька днів. Потім більшість поліцейських переводили у бараки. У бараках вони могли ходити в туалет на вулиці, знайомі могли передавати їжу. Ці бараки вони ж і ремонтували.

Про допити у колонії Олег не розповідав. 8 травня його було звільнено.

У фільтраційних в’язницях допити проводяться за участю співробітників ФСБ, із застосуванням насильства, різного виду тортур і мають ту саму мету: зламати людину, домогтися визнання в лояльності до РФ. Ті, хто пройшов цей другий етап фільтрації, через 30 діб звільнялися, отримували довідку про проходження фільтрації і могли їхати до Росії. Ті ж, хто не пройшов другий етап фільтрації, кого не зламали, отримували згідно з ухвалою так званого Державного комітету оборони ДНР №31 від 26 квітня 2022 року статус полоненого та строк позбавлення волі 10 років, вони направлялися до установ виконання покарань Донецької області. Ця абсолютно незаконна і дика навіть для росіян ухвала була скасована після “референдуму” наприкінці вересня 2022 року про приєднання ДНР до РФ, і частину в’язнів звільнили. Яку саме частину, і куди поділася решта — невідомо. Є версія, що їх перевезли до російських місць позбавлення волі, де їх засуджують російські суди “за протидію спеціальній військовій операції” (так у Росії називають цю війну), принаймні, один такий випадок відомий. Назвати кількість людей, які потрапили до фільтраційних таборів, і кількість людей, які звільнилися з них, ми не можемо, такі дані нам невідомі. Очевидно, це десятки тисяч людей.

Допомога військовополоненим, цивільним в’язням та їх родинам

У 2024 році ХПГ багато уваги приділяла саме цій категорії постраждалих від війни. Допомога родинам полягала в їх консультуванні, розшуку місцеперебування полонених та зниклих безвісти і допомозі самим бранцям настільки, наскільки це було можливо. Ми працювали у Харківській, Київській, Чернігівській, Сумській та Миколаївській областях, хоча відповідали на запити й з інших областей.

Пошук місцеперебування військовополонених, заарештованих цивільних, зниклих безвісти ґрунтувався на кількох типах матеріалів, зібраних безпосередньо ХПГ. Матеріали включають свідчення, письмову інформацію, інформацію з відкритих джерел, а також аудіовізуальний контент. Зібрані матеріали зберігаються у двох різних базах даних: власній базі даних ХПГ та спільній базі даних T4P, які адмініструє ХПГ. Додатково ХПГ формує власний реєстр військовополонених, цивільних в’язнів та зниклих безвісти, який включає також дані заявника — члена родини, що звернувся до ХПГ.

ХПГ збирає інформацію чотирма методами: а) опитування потерпілих (родин бранців або зниклих безвісти) та свідків; б) моніторингові візити на деокуповану територію; в) юридичне представництво; г) інформація з відкритих джерел.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Монітори ХПГ проводять інтерв’ю з потерпілими та свідками незаконного затримання або зникнення, опитують родини військовополонених, з’ясовуючи всю відому інформацію відносно затримання, зникнення, взяття в полон та перебування в полоні. ХПГ віднаходить потерпілих під час польових моніторингових візитів до постраждалих районів та за допомогою інших форм контакту (телефоном, у формі онлайн-зустрічі, спілкування у прийомні години безпосередньо в офісах у Харкові, Києві, Сумах, Миколаєві, а також через гарячу лінію ХПГ для пошуку зниклих). Протягом семи місяців здійснено 227 поїздок до постраждалих районів.

Адвокати ХПГ надають правову допомогу постраждалим і представляють їх у національних судах, Комітеті ООН з прав людини та інших міжнародних інституціях. Крім того, юристи ХПГ займаються документуванням злочинів, збираючи інформацію про ймовірні міжнародні злочини для подальших досудових розслідувань і судового переслідування в МКС та інших міжнародних механізмах притягнення до юридичної відповідальності. Під час здійснення юридичного представництва адвокати ХПГ співпрацюють з українськими правоохоронними органами, які розслідують міжнародні злочини, що дозволяє їм отримувати доступ до матеріалів справ клієнтів, яких вони представляють, обмінюватися інформацією про інциденти, пов’язані з імовірними міжнародними злочинами, а також спільно виїжджати на місця злочинів з метою збору інформації про такі злочини.

ХПГ збирає та аналізує інформацію з відкритих джерел, що має доказову цінність і може бути використана як у кримінальних провадженнях, так і для інших шляхів притягнення до юридичної відповідальності. Ця інформація має велике значення для розшуку розташування місць несвободи, в яких перебувають військовополонені та цивільні в’язні — таких місць несвободи було знайдено 38 в РФ та 14 на тимчасово окупованих територіях. ХПГ має у своєму розпорядженні прізвища, ім’я та по батькові 2510 бранців: військових та цивільних.

До реєстру внесено дані щодо 7139 осіб (жінок — 190, чоловіків — 6710), в тому числі 2294 військовополонених, 841 безвісти зниклого цивільного, 3579 безвісти зниклих військових та 188 зниклих дітей. Знайдено 223 в’язні з-поміж безвісти зниклих, зафіксованих у реєстрі. Також знайдено 132 в’язні, засуджених російськими судами і судами на тимчасово окупованій території.