Мін’юст роз’яснив різницю між державною зрадою і колабораціонізмом

Як Закон розрізняє державну зраду та колабораційну діяльність, пояснює Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України.

Державна зрада — це умисні дії громадянина України, спрямовані на шкоду суверенітету, територіальній цілісності, обороноздатності, державній, економічній або інформаційній безпеці держави. До таких дій належать перехід на бік ворога в умовах воєнного стану чи збройного конфлікту, шпигунство, а також надання будь-якої допомоги іноземній державі або її представникам у здійсненні підривної діяльності проти України (стаття 111 Кримінального кодексу України). Про це повідомляє АНТИРЕЙД з посиланням на «Юридична Газета».

Колабораціонізм — це свідома співпраця з державою-агресором.

До колабораційної діяльності належать, зокрема:

• співпраця з окупаційними адміністраціями;
• добровільне обіймання посад чи служба в незаконних правоохоронних органах окупаційної влади на тимчасово окупованих територіях;
• пропагандистська діяльність на користь агресора;
• матеріальна підтримка ворога;
• участь у публічних заходах на підтримку держави-агресора.

Поряд із цим стаття 111-1 Кримінального кодексу України встановлює окрему відповідальність за колабораційну діяльність. Йдеться про різні форми співпраці з ворогом, які за своїм характером відрізняються від державної зради, але так само посягають на інтереси України.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Санкції — від обмежень у професійній діяльності до довічного позбавлення волі.

Для державних службовців ці питання мають особливу вагу: Присяга і Закон визначають чіткі межі професійної відповідальності в умовах воєнного стану.

Водночас Закон визначає, що особи, які виконують службові обов’язки на тимчасово окупованих територіях та діють відповідно до Конституції, а також законів України до колаборантів не належать.

Окрему правову оцінку отримують дії, вчинені під фізичним чи психологічним примусом окупаційних військ. Відповідно до статті 40 Кримінального кодексу України, шкода, заподіяна особою під безпосереднім впливом, зокрема, фізичного примусу, за якого вона не могла керувати своїми діями, не визнається злочином.

Посягання на безпеку України у формі державної зради чи колабораційної діяльності тягне невідворотну відповідальність.