Непередбачуваність Трампа: чого очікувати світу та Україні в разі його повернення до влади

Непередбачуваність – цим словом часто характеризують стиль управління Дональда Трампа. Як його виборці, так і аналітики погоджуються, що ця риса обраного президента Сполучених Штатів є радше його коником, ніж недоліком.

Трамп іще не обійняв посади президента, а його непередбачуваність уже заходить у кабінети світових лідерів перед ним. Про це повідомляє АНТИРЕЙД з посиланням на «BBC».

Після інавгурації 20 січня 2025 року на Америку зокрема і світ загалом може чекати низка подій, які будуть здатні змінити політичний ландшафт планети.

Приміром, до президентських виборів США західні аналітики майже в унісон попереджали, що чи не найбільшої загрози у випадку перемоги Трампа зазнає Україна, якій Білий дім може скасувати допомогу і тим самим примусити до перемовин на російських умовах.

Однак із кінця вересня Дональд Трамп уже двічі бачився з Володимиром Зеленським, більше не кличе Путіна своїм “другом”, а його представники сигналізують про готовність нової адміністрації продовжити військову допомогу Україні.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Дональд Трамп на мітингу в штаті Монтана, 2018 рік

Тож спробуймо спрогнозувати непрогнозоване – політику Дональда Трампа як усередині США, так і за кордоном, спираючись на його передвиборчі обіцянки, перші заяви після обрання та підбір кадрів.

Чому Трамп виграв на виборах

Аби уявити собі майбутню політику прийдешньої адміністрації, варто пригадати, що ж привело Дональда Трампа до перемоги над Камалою Гарріс і які питання найбільше непокоїли його виборців.

Усе літо й осінь 2024 року Трамп присвятив передвиборчій агітації, літаючи особистим “Трамп-бортом номер один” зі штату до штату й іноді проводячи по кілька акцій на день.

На мітингах він найбільше критикував два чутливих питання адміністрації Байдена-Гарріс – стан економіки та неконтрольовану міграцію, а також трощив ліберальну повістку демократичної партії.

І виборці йому вірили, а опонентку Трампа вважали недостатньо компетентною і в економіці, і міграції.

На тлі пандемії коронавірусу у Сполучених Штатах у 2022 році річна інфляція стрибнула до 8%, і хоча її вже приборкали, та напередодні виборів 2024 року кожного другого американця вкрай хвилювало саме подорожчання життя.

Одночасно за адміністрації Байдена з боку Мексики фіксували рекордний потік мігрантів, з чим Трамп і його виборці пов’язують не лише брак роботи, але й здорожчання життя.

І хоча висновки експертів часто суперечать тезам про зв’язок міграції з підвищенням цін на житло, Трамп наполягає, що розпочне роботу в Білому домі саме з депортації мільйонів незаконних мігрантів. Бо більше – Дональд Трамп обіцяє скасувати право народжених в Америці дітей мігрантів на громадянство США.

Чи досягне новий президент того успіху, якого прагне?

Аналітики попереджають, що масова депортація може залишити без робочих рук цілі галузі економіки і натомість зашкодити державі.

Деякі штати, як Каліфорнія, уже готуються чинити опір.

Наступ на вокізм

У ніч виборів Трамп заявив, що його виграш став “перемогою здорового глузду”, називаючи так набір консервативних цінностей, які він пропонував виборцю на контрасті з ліберальною програмою Гарріс.

Перемога Трампа дедалі сильніше символізує початок відкату від повістки політкоректності і “вокізму” (woke у перекладі з англійської означає “уважний до проявів дискримінації”) в Америці, який перекидається на інші частини світу.

Під вокізмом прихильники Трампа розуміють широкий спектр питань – від захисту клімату, у глобальні зміни якого не вірять, до замін назв кораблів ВМС США на більш політкоректні.

Одним із головних союзників новообраного президента у його бою з вокізмом є Ілон Маск. Cоцмережа X, яка йому належить, нараховує понад 600 млн активних користувачів щомісяця.

Донедавна Маск, за власним зізнанням, був прихильником Демократичної партії. Однак у його житті трапилися кілька поворотних подій.

По-перше, його дитина Вівіан здійснила перехід із хлопця на дівчину у 16 років. Маск стверджує, що дозвіл на це у нього взяли обманним шляхом, називає дитину “мертвою” для себе і критикує дискусію про гендерне різноманіття.

А у 2021 році Байден не запросив Tesla, найбільшу в Америці компанію електрокарів, на саміт виробників електричних автомобілів у Білому домі.

Цей жест Маск не зрозумів і не пробачив, й дотепер час від часу нагадує про нього Байдену.

Ці дві події сприяли зміні поглядів Маска, і він стрімко дрейфував у бік трампістського крила Республіканської партії, став одним із найбільших прихильників і донорів Трампа на виборах, віддавши кампанії політика 250 млн доларів. І навіть гарантував собі місце у майбутній адміністрації в Білому домі.

“Президент Маск” та інші призначення Трампа

Разом із Вівеком Рамасвамі Ілон Маск очолить новостворений Департамент ефективності американського уряду (DOGE), тимчасової структури, яка опікуватиметься заощадженнями державних витрат у США.

Раніше Маск уже пропонував скоротити американський бюджет на 2 трлн доларів США – це майже третина видатків.

Приквелом до того, як може виглядати робота Ілона Маска в адміністрації Трампа, стало голосування законопроєкту про тимчасові видатки, який мав зупинити шатдаун уряду.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

У ніч перед запланованим ухваленням проєкту Маск запустив лавину з понад сотні критичних і не завжди коректних дописів про деталі документа у власній мережі Х, які згодом підтримали новообрані віцепрезидент Венс і президент Трамп.

Уникнути діри в фінансуванні уряду до середини березня, яка цілком реально загрожувала низці бюджетників, вдалося, коли законопроєкт переробили і проголосували з другої спроби.

Однак цей досвід змусив багатьох на Капітолійському пагорбі та за його межами запитати себе, а хто де-факто є президентом Сполучених Штатів Америки?

Хештег у соцмережах «#президентМаск» міг побачити і Дональд Трамп, який згодом повідомив, що мільярдер із його команди не міг би стати президентом США, бо народився у Південно-Африканській Республіці.

Бій “глибинній державі”

Трамп йшов до другого президентства на обіцянці “висушити болото” Вашингтона, тобто ослабити, якщо не зруйнувати ту глибинну державу, що складається з чиновників, які насправді й займаються урядуванням.

Це була стара обіцянка Трампа з часів першої каденції, однак тоді його в адміністрації оточували системні політики.

Ілон Маск та Віктор Орбан у Мар-а-лаго, грудень 2024

Вдруге обраний Трамп вирішив відійти від цієї моделі врядування і натомість взяти на топові посади до майбутньої адміністрації багатьох поза системою, основну увагу зосередивши на силовому апараті.

На роль директора Національної розвідки Трамп пропонує Тулсі Габбард, політикиню, яка таємно від американського уряду зустрічалася з Башаром Асадом під час війни у Сирії, яка озвучувала розуміння “побоювань” росії щодо євроатлантичних прагнень України.

Найближчі партнери США уже висловили припущення, що можуть обмежити обмін таємними даними через брак довіри до Габбард.

Генпрокурором Дональд Трамп спершу хотів бачити Метта Ґетца, представника радикального крила MAGA у Палаті представників.

Комітет з етики Конгресу саме розслідував його поведінку, коли Трамп оголосив про номінацію Ґетца.

Номінування такого політика на головні посади у державі наштовхується на спротив навіть усередині Республіканської партії. Після розмови з провідними республіканцями Ґетц зрештою відмовився від номінації. Відтак, чи вдасться Трампу “висушити болото” так, як йому хотілося б, стверджувати зарано.

Зрозуміло одне: у новообраного президента буде два роки на роботу до проміжних виборів у Конгресі, коли демократи зможуть взяти реванш і перебрати контроль над обома палатами.

Станом на зараз у республіканців непереконлива більшість як у Сенаті (53 республіканців проти 47 демократів), так і в Палаті представників (220 республіканців проти 215 демократів) – тут вони на виборах навіть втратили одне крісло.

Утім є серед номінацій Трампа і класичні системні “яструби” – всі вони працюватимуть із закордонною політикою. Головою Державного департаменту Дональд Трамп пропонує затвердити консервативного сенатора Марко Рубіо.

Радником із нацбезпеки обраний президент обрав полковника Майка Волса, а генерала Кіта Келлога зробив спецпредставником з питань України та росії.

Еволюція поглядів на Україну

За результатами екзитполів, які оприлюднили після закриття перших виборчих дільниць 5 листопада, лише 4% американців вважали закордонну політику пріоритетним питанням. Однак сам Трамп називає завершення війни в Україні своїм пріоритетом.

Ще у червні 2024 року колишній спецпредставник Держдепу з питань України Курт Волкер заявляв, що Трамп не хоче, аби Україна стала для нього тим, чим Афганістан став для Байдена.

Саме хаотичний вихід американського контингенту з Афганістану Трамп постійно називає тією подією, яка показала Путіну слабкість США і дозволила Росії здійснити повномасштабне вторгнення в Україну.

Після 5 листопада 2024 року обіцянок завершити російсько-українську війну за 24 години з боку Дональда Трампа більше не лунало.

Відтоді він провів десятки дзвінків і зустрічей із західними лідерами, центральною темою обговорення на яких була саме російська війна в Україні, та побачився із Володимиром Зеленським.

Всі ці контакти, як тепер видається, могли скорегувати погляди політика на природу війни і шляхи її завершення.

Канцлер Німеччини Олаф Шольц розповів, що точка зору обраного президента США на війну в Україні має набагато більше “нюансів”, а новий міністр закордонних справ Норвегії поділився з “Українською правдою”, що Трамп більше слухає європейських партнерів.

На пресконференції y Мар-а-Лаго 16 грудня Дональд Трамп повсякчас повертався до теми України:

“Це найгірша різанина, яку світ бачив після Другої світової. У мене є фотографії полів, де тіла лежать поверх тіл. Ніби старі фото Громадянської війни [у США], де повсюди тіла. Якби ви побачили ті фотографії, ви би були проти такого. Це має припинитися. І ми намагаємося досягнути цього”.

На тій самій пресконференції Трамп зазначав, що Зеленський “хоче миру”.

То яким буде цей мир?

На зустрічі в Парижі із Емманюелем Макроном і Володимиром Зеленським Дональд Трамп висловив бажання, щоби європейські військові підтримували можливе перемир’я в Україні, а європейські лідери тиснули на Китай, аби той скоротив допомогу росії.

Як важелі проти Пекіна Трамп пропонує перевірений спосіб – підвищення мита.

Financial Times стверджують, що радники Трампа з міжнародної політики сигналізували європейським партнерам про готовність майбутньої адміністрації продовжити постачання Україні військової допомоги.

Трамп і НАТО

Водночас Вашингтон очікує, що Європа більше включатиметься у безпеку континенту. Трамп хоче, аби країни НАТО витрачали на оборону 5% ВВП.

Зважаючи на те, що лише 23 держави з 32 дають на безпеку 2%, перемовини будуть складними.

І тут Трамп може розіграти звичну карту – знову натякнути, що Америка прагне покинути Альянс, а без ядерної парасольки безпека більшої частини Європи залишиться під питанням.

Потенційний вихід Сполучених Штатів із НАТО лякає європейських союзників Америки.

Трамп про це знає і тому відразу додає: контингент США залишатиметься у Європі, якщо європейські члени Альянсу “оплачуватимуть свої рахунки”, тобто вкладатимуться в оборону так, як від них чекають Сполучені Штати.

Та попри обережний оптимізм Києва щодо діалогу з Трампом, обраний президент продовжує послідовно опиратися ідеї членства України в НАТО. Цю думку розділяють члени його майбутнього кабінету.

Трамп також виступає проти дозволу бити Україні вглиб Росії далекобійною зброєю і може скасувати відповідне рішення Байдена.

Хоча риторика Трампа щодо росії, яку нещодавно він неодноразово називав тією силою, яка “перемогла Наполеона і Гітлера”, теж зазнала змін.

Тепер, на тлі падіння підтримуваного Кремлем режиму Башара Асада в Сирії Трамп називає слабкою саме росію.

У соцмережі Truth Social він написав, що очолювана Путіним росія через війну в Україні та поганий стан економіки не була зацікавлена у захисті Асада.

“Губернатор Трюдо”

Після виграшу на виборах Дональд Трамп пригрозив Мексиці та Канаді підвищенням торговельного мита на 25%, якщо обидві сусідні держави не покладуть край пропуску незаконних мігрантів до США.

І якщо застосування мита як політичного важеля є очікуваним кроком з боку Трампа, то його риторика на адресу лідера сусідньої країни стала сюрпризом.

У виступах і дописах у соцмережах Трамп пропускає посаду канадського прем’єр-міністра Джастіна Трюдо, а йменує його не інакше як “губернатор Трюдо”. Канаду при цьому Дональд Трамп описує як потенційно процвітаючий 51-ий штат США із вищими зарплатами і нижчими податками.

І хоча тролінг Дональда Трампа на адресу американських політиків є звичним явищем, але така поведінка стосовно лідера сусідньої держави, партнера по НАТО і G7, здивувала багатьох.

Вікторія Вдовиченко, співдиректорка програми “Майбутнє України” Центру геополітики Кембриджського університету в коментарі для Radio NV каже, що ця риторика, як і пропозиція купити в Данії Гренландію, а також взяти під контроль Панамський канал, розрахована радше на внутрішню аудиторію Трампа.

Гренландія є самоврядною автономією у складі королівства Данії. Саме тут розташована найпівнічніша військова база США у світі – Пітуффік.

Її місія – завчасно виявляти і попереджати про запуск міжконтинентальних балістичних ракет.

Глобальні кліматичні зміни, факт яких Трамп заперечує, і спричинене ними танення арктичної криги розширюють ще донедавна обмежені північні шляхи судноплавства.

Тож невдовзі Північний Льодовитий океан зможе стати прохідним там, де раніше ходили лише криголами дослідників.

За такого сценарію стратегічність розташування Гренландії на тлі нещодавніх спільних навчань РФ і Китаю в Арктиці лише зростає.

США не вперше озвучують бажання придбати Гренландію: ще у 1946 році президент Гаррі Трумен пропонував Копенгагену 100 млн доларів США за острів, але отримав відмову. Трамп вдруге говорить про ідею купити Гренландію.

Але от ані Гренландія не жадає переходити під контроль США, ні Данія не збирається продавати острів Америці. Натомість країна авральним порядком посилює оборону Гренландії.

Щодо Панамського каналу, то Трамп аргументує права Америки на збудований ними канал тим, що свого часу президент Джиммі Картер “несправедливо” віддав Панамі, яка є союзником Вашингтона, цей стратегічний обʼєкт, який значно скорочує шлях для світових перевезень товарів.

Панама уже заявила, що канал належить їхній суверенній державі і дискусії про його приналежність будь-кому іншому зайві.

Однак Трамп аргументує власну ідею про повернення каналу під контроль Вашингтона несправедливими, на його погляд, тарифами, які Панама збирає з суден, які проходять каналом, а також посиленням, як він вважає, контролю Китаю над цим стратегічним об’єктом.

Особливі відносини з Китаєм

Тим часом Сі Цзіньпін став єдиним світовим лідером, якого Дональд Трамп офіційно запросив на інавгурацію.

Саме до Китаю звертається Трамп, коли говорить про необхідність завершити російсько-українську війну. І тут-таки на пресконференції називає коронавірус “китайським вірусом”, й заявляє про готовність запровадити нові 10% мита проти Китаю.

Одним із аргументів Трампа звучить недостатня, на його думку, боротьба Пекіна проти постачання синтетичного наркотику фентанілу до Америки.

Тож політика Трампа, попри всю свою непередбачуваність, усе-таки має власну, хоч і не завжди очевидну, систему балансів і протидій.

Світ сповна відчує її за декілька тижнів, а доти варто згадати, що вісім років тому Україна і планета вже проходили аналогічний досвід президентства Трампа.

Тоді, як і тепер, партнерам і опонентам, а також стороннім спостерігачам варто пристібати паски безпеки.

Ера непередбачуваності Трампа починається – і до неї варто бути готовими.