Невчасна виплата винагороди за поранення не є підставою для її індексації — позиція ВП ВС

Додаткова винагорода у зв’язку із пораненням є військовослужбовця має разовий характер, тому компенсація втрати частини такого доходу в разі затримки з виплатою стягненню не підлягає.

Такого висновку дійшла Велика палата Верховного Суду, скасувавши рішення Касаційного адміністративного суду в зразковій справі №280/8933/24 та ухваливши нове — про відмову в позові, про це повідомляє АНТИРЕЙД з посиланням на «Закон і Бізнес».

Спір у цій справі стосувався стягнення компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168.

Позивач стверджував, що додаткова винагорода за постановою КМУ №168 є складовою заробітної плати. Тож у разі її несвоєчасної виплати проводиться її компенсація відповідно до закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III.

Рішенням від 11.04.2025 КАС позов задовольнив, виходячи з того, що додаткова винагорода, встановлена постановою №168 на період дії воєнного стану у зв’язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов’язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Однак, ВП ВС зауважила, що у цій справі йдеться не про стягнення самої додаткової винагороди, а винятково про корегування такої виплати на індекс інфляції, що згідно з чинним законодавством допускається лише в частині тих доходів, які не мають разового характеру.

Дослідивши природу додаткової грошової винагороди, встановленої постановою КМУ №168, ВП ВС виснувала, що така додаткова винагорода є різновидом одноразового додаткового грошового забезпечення військовослужбовця, тобто доходом, що має разовий характер. Тому, відповідно до усталеної судової практики, приписи закону №2050-III не поширюються на спірні правовідносини.

Також Велика палата ВС зазначила, що лікування може тривати протягом певного періоду часу і за весь цей період військовослужбовець має право отримати додаткову винагороду. Але це не змінює одноразовий характер цієї виплати, що пов’язана з одним юридичним фактом — пораненням, а здійснення такої виплати кількома платежами протягом кількох місяців поспіль свідчить лише про виплату одного і того ж разового доходу (додаткової винагороди) частинами.