«Приходьте, коли вас уб’ють»: у поліції ігнорують заяви харків’янки про терор з боку неадекватного колишнього коханого

Вже кілька місяців 22-річна харків’янка Софія Шнайдерман боїться сама виходити з дому. Її переслідує колишній хлопець. Після того як дівчина розірвала з ним стосунки, він влаштував їй справжній терор. Набридає дзвінками, стежить за Софією та її рідними, розсилає інтимні фото дівчини знайомим, викопав труп її кішки та влаштував кілька вибухів у під’їзді, де мешкає Софія.

На жаль, подібні справи поліція розслідує вкрай неохоче та жертві практично нема кому допомогти. «У дільниці поліції прямо говорили: приходьте, коли вас уб’ють, — розповідає Софія. — І я не знаю, що робити».

«Я стежу за тобою кожного дня»

«Чорні машини — твій вирок. Ходи й озирайся — тобі ніхто не допоможе».

«Чи готова лягти в землю поруч зі своєю кішкою?»

«Скоро тебе не стане, дуже скоро. Ти підеш з життя несподівано».

— Такі повідомлення я отримую практично щодня, — розповідає «ФАКТАМ» Софія. — Він весь час десь поруч, тому що знає, коли та в якій кімнаті у мене горить світло, як були одягнені мої батьки. «Я стежу за тобою кожного дня, — пише. — Шкода, що твій братик на канікулах». Зараз ці повідомлення надходять у соцмережах з різних акаунтів, але немає жодних сумнівів, що їх пише одна людина. Я багато разів просила поліцейських з`ясувати IP-адресу, з якої все це приходить. Але навіть цього ніхто так і не зробив.

З хлопцем, який зараз її переслідує, Софія почала зустрічатися у 2019 році. Він старший за дівчину на три роки. Познайомилися у медуніверситеті, де обоє тоді вчилися.

— Він гарно залицявся й говорив мені те, що я хотіла чути, — продовжує Софія. — Але потім став примхливим, як дитина, та ще й не в міру наполегливим. Всіляко давав мені зрозуміти, що хоче жити зі мною, у моїй квартирі, де я живу з батьками. Я не була готова до спільного життя, але він не відступав. Сам він з Краматорська Донецької області та в Харкові квартиру орендував. Потім у мене захворіла кішка, я важко це переживала й трохи відсторонилася.

Тоді ж почалися перші дивацтва. Мені на телефон стали надходити анонімні повідомлення про те, що мій хлопець нібито мені зраджує. Пізніше я дізналася, що ці повідомлення він же й надсилав. Хотів змусити мене ревнувати. А коли моя кішка померла, я вирішила не святкувати Новий рік. Дізнавшись, що не запрошую його у гості в новорічну ніч, він влаштував справжню істерику, після чого я сказала, що наші стосунки закінчені.

Хлопець, за словами Софії, спочатку тиснув на жалість:

— Постійно телефонував, благав повернутися, говорив, що не може без мене жити. Погрожував, що накладе на себе руки. Потім стали надходити повідомлення нібито від його сестри. Не впевнена навіть, що вона взагалі існує. Поговорити телефоном вона не погоджувалася. Писала, нібито її брат через наш розрив потрапив до реанімації та знаходиться у стані клінічної смерті. А вже за два дні його виписали… Пізніше він став мені писати, що у нього виявили рак легенів. Навіть надсилав своє листування з лікарем. До речі, згодом я знайшла цього лікаря і він сказав, що ніколи не мав такого пацієнта.

Я змінила номер телефону, але колишній швидко дізнався мій новий номер. І стало тільки гірше. Він дзвонив по ночах, розклеював у моєму під’їзді листівки з благаннями до нього повернутися. Надіслав написаний від руки лист, текст якого — просто подарунок для психіатра. Писав, що наші стосунки зруйнувала його мати, яка нібито його зурочила й бажає йому смерті. Потім був ще один лист — про те, що зурочила нас не мати, а якась циганка…

Я розповіла про те, що відбувається, своєму другові, який спробував поговорити з моїм колишнім. В результаті той написав і на мене, й на друга заяву в поліцію, звинувативши нас у тому, що ми нібито його залякуємо. Коли мене викликали до відділку, я пояснила ситуацію, і поліцейські, подивившись мій телефон, сказали, що в апараті встановлено якийсь жучок, за допомогою якого, вочевидь, за мною стежать. Я за їхньою порадою поміняла не тільки номер мобільного, а й сам телефон. Дзвінки та sms-ки припинилися, але почалася атака у соцмережах.

Він розсилав мені повідомлення з незнайомих акаунтів. Надіслав огидний фотоколаж — моє фото з чоловічими статевими органами. Там же було моє прізвище та загроза, що «мене зґвалтують і вб’ють». Потім з’явився ще один акаунт з ім’ям Люцифер. Він писав, що цілодобово за мною стежить і буде мстити.

«Приходьте, коли вас уб'ють»: у поліції ігнорують заяви харків'янки про терор з боку неадекватного колишнього коханого
Такі повідомлення дівчина отримує майже щодня

Наступної ж ночі у моєму під’їзді стався перший вибух. Звук був такий, наче вибухнув газ. Все сталося на сходовому майданчику, і це диво, що у момент вибуху ніхто не проходив поруч. Сусідка відразу сказала мені: «Це ваш щось підірвав». Сусіди бачили, як мій колишній хлопець напередодні ходив у під’їзді. На сходовому майданчику ми знайшли залишки петарди. Біля сміттєпроводу — ще одну петарду, що не вибухнула, з вручну подовженим ґнотом. На поверхах вище теж виявили петарди. А на 16-му поверсі, де, коли ми зустрічалися, любив бувати мій колишній, було розвішано на поручнях сире м’ясо та з’явився чорний напис на стіні «666».

«Загалом подала у поліцію 16 заяв»

— Поліція зафіксувала ці факти?

— Так, але це нічого не дало. Всі зафіксовані мною загрози поліцейських не цікавили, як і свідчення сусідів. У мене тільки запитали: «А де написано, що це зробив саме ваш колишній хлопець?» На цьому розмова закінчилася.

Потім стався ще один вибух. Вже біля будинку бабусі Софії.

— Чергова петарда вибухнула прямо біля газової труби, — продовжує Софія. — Будинок міг злетіти в повітря… Атаки в соцмережах тривали. Він став писати про мою померлу кішку, про те, що піде її відкопувати. Крім батьків, він був єдиним, хто знав, де вона похована. І він таки її викопав і надіслав мені страшну фотографію… Ще почав розсилати мої інтимні фото всім знайомим, однокурсникам, викладачам і навіть моїм далеким родичам, яких розшукав через соцмережі.

Після цього дівчина з мого університету сама подала заяву до кіберполіції. Але в підсумку справу все одно передали моєму дільничному… Ще мені та моїм рідним тепер постійно приходять sms-ки від організацій, що видають швидкі кредити. Колишній оформляє на сайтах цих організацій заявки на отримання кредитів з нашими номерами телефонів. Одного разу бабуся отримала 93 таких повідомлення за ніч, і це ледь не довело її до серцевого нападу…

Як лікар-інтерн він має доступ до системи helsi. me та стежить за моєю родиною й там. Побачив у системі, що мама відвідувала гастроентеролога, й відтоді розважається, регулярно записуючи її до цього лікаря.

У цій же системі він побачив, що я відвідувала психотерапевта (вибухи в під’їзді та викопана кішка ледь не довели мене до нервового зриву). І це стало новим приводом для сотень повідомлень з глузуваннями й погрозами.

Ще одна його розвага — замовляти на мій номер телефону доставку всього, що тільки можна. Ліків, їжі, непотрібних речей. Він оформляє замовлення з доставкою із зазначенням оплати при отриманні. Кур’єри їдуть через усе місто, привозять мені те, що я не замовляла, й, звісно, я не можу з ними розрахуватися. Нещодавно замовив на моє ім’я м’яса на 800 гривень і ліки в онлайн-аптеці на понад тисячу гривень. В онлайн-аптеці, до речі, повідомили мені IP-адресу, з якої було зроблено замовлення. Я принесла його в поліцію, але там не відреагували.

Зараз моє життя та життя моєї родини перетворилося на пекло. Ми не можемо спокійно виходити з дому. Найбільше боюся, що він утілить у життя всі свої погрози.

Через суд Софії вдалося домогтися відкриття кримінального провадження за фактом втручання у приватне життя. Ще одне провадження відкрили за фактом вибуху біля будинку її бабусі.

— І цього теж ми домоглися через суд, — каже Софія. — Але навіть відкрите провадження, виявляється, для поліції не привід працювати. Загалом я подала в поліцію 16 заяв. Я боюся за своє життя, а у відділку сміються. Мені вже там навіть говорили, мовляв, радій, що за тобою хтось бігає…

«Фактів, що все це робить колишній хлопець потерпілої, у слідства поки немає»

Судячи з коментарів, які дають в поліції, там і зараз не дуже хочуть займатися цією справою.

— Кримінальне провадження довго не відкривалося, тому що не було очевидних ознак кримінального правопорушення, — повідомила журналістам прессекретар Харківського райуправління поліції № 2 Евеліна Черепахина. — Фактів, які вказували б на те, що все це робить саме колишній хлопець потерпілої, у слідства поки немає.

«ФАКТИ» надіслали до Харківського обласного управління поліції запит, в якому поцікавилися, чому досі не встановлена навіть IP-адреса, з якої тероризують Софію та її рідних, і чому не опитали сусідів дівчини, яким є що розповісти.

Щодо колишнього хлопця Софії, то він не відповідає на дзвінки та повідомлення у соцмережах. Коли нашим колегам з телеканалу СТБ вдалося зловити його на вулиці, він нервово відповів: «Я цього не робив. Я взагалі не в курсі того, що відбувається».

Ситуація, в якій опинилася Софія, нагадує розказану «ФАКТАМИ» ще у 2012 році історію Тетяни Толпигіної з Черкас, яку вбив ревнивий залицяльник. Чоловік довго її переслідував і погрожував, що обіллє кислотою або вивезе в ліс, де вб’є. Тетяна та її рідні десятки разів зверталися в поліцію, але там навіть не відкривали кримінальну справу — доти, поки маніяк дійсно не вбив Тетяну. Він вивіз її до лісу й застрелив з обріза. Тільки після вбивства його нарешті затримали, а дільничний, який ігнорував звернення Тетяни, залишився безкарним.

Таких історій, за словами юристів і психологів, є багато. Поки жертва жива та просить її захистити, це, на жаль, нікого не цікавить. Що робити у подібній ситуації, «ФАКТАМ» розповів старший партнер юридичної компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець:

— На жаль, профілактикою злочинів в нашій країні ніхто не займається. Тому все лягає на плечі самої жертви. Перш за все людині, яку таким чином переслідують, необхідно домагатися відкриття кримінального провадження та визнання себе потерпілою. Якщо поліція в цьому відмовляє — звертатися до суду.

Разом зі статусом потерпілої з’являються додаткові права. Це дає можливість подавати клопотання слідчому, самостійно збирати інформацію й докази. А якщо клопотання поліція не бере до уваги, звертатися до суду з приводу бездіяльності поліцейських. Це складний, але єдиний шлях змусити поліцію виконувати свою роботу. Якщо ж правоохоронні органи так нічого й не зроблять, необхідно вимагати відшкодування заподіяної шкоди вже від Національної поліції. З цього приводу є відповідна практика Верховного суду.

— Тобто фактично жертві потрібно самій якимось чином виконувати всю роботу поліції та ще через суд домагатися, щоб зібрані нею докази були прийняті?

— На жаль, так. Всі погрози й інші докази необхідно фіксувати, викликаючи «102».

— Героїня нашої статті підозрює, що хлопець, який її переслідує, психічно хворий. Чи можливо відправити його на примусове обстеження?

— Так, але тільки у рамках кримінального провадження. На жаль, зараз більшість психоневрологічних інтернатів у нашій країні закриті й особи з психічними розладами ніде не спостерігаються, не отримують відповідного лікування. Це ще одна велика проблема. Але в рамках кримінального провадження таку людину можна зобов’язати пройти обстеження. Цього, знову-таки, доведеться добиватися самій потерпілій, подаючи відповідні клопотання.

ФАКТИ

Хотите быть в курсе важнейших событий? Подписывайтесь на АНТИРЕЙД в соцсетях.
Выбирайте, что вам удобнее:
- Телеграм t.me/antiraid
- Фейсбук facebook.com/antiraid
- Твиттер twitter.com/antiraid

0 ответы

Ответить

Хотите присоединиться к обсуждению?
Не стесняйтесь вносить свой вклад!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *