Сергій Головатий, як взірець типового зрадника України

31 березня 2023 року до Конституційного Суду України надійшло конституційне подання 49 народних депутатів щодо перевірки на предмет конституційності Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 21 квітня 2010 року, ратифікованої Законом України від 27 квітня 2010 року №2153-VI (так звані «Харківські угоди»). Тема важлива й актуальна: оскільки Україна досі не оголосила стан війни з Російською Федерацією, то без пляшки та рішення КСУ неможливо розібратись, чи відповідає Конституції України подальше перебування в Криму Чорноморського флоту Росії. Ось якби Україна та Росія воювали – тоді б питань щодо конституційності угоди не виникало…

Ба більш того: Росія федеральним законом від 2 квітня 2014 року №38-ФЗ в односторонньому порядку припинила дію всіх угод, які стосуються перебування Чорноморського флоту РФ на території України, і тому народні депутати хочуть перевірити на конституційність міжнародний договір, який давно втратив чинність. Погодьмось, на таке здатен лише Конституційний Суд, очолюваний виданим фахівцем у галузі права Сергієм Петровичем Головатим.

Як і передбачав автор цих рядків, суддею-доповідачем у цій справі, дійсно,  став Сергій Головатий. Враховуючи, що Сергій Петрович, як виконувач обов’язків голови Конституційного Суду України, організовує всю роботу КСУ та його Секретаріату, це означає, що ця справа є вкрай важливою для нього й він не може довірити винесення правильного (для себе) рішення іншому судді.  Це радує й надихає: хто-хто, а Головатий точно знає, чи відповідає Конституції України Угода від 21 квітня 2010 року про подальше перебування Чорноморського флоту Росії на території нашої держави, оскільки в 2010 р. Сергій Головатий був народним депутатом від Партії Регіонів і, відповідно до результатів поіменного голосування, голос Сергія Головатого був відданий «за» ратифікацію «Харківських угод».

Втім, сам Сергій Петрович категорично заперечує своє особисте голосування за ратифікацію «Харківських угод», стверджуючи, що в день голосування він перебував за межами України. Іншими словами, Головатий, брутально порушивши статтю 85 Конституції України, свою картку для голосування віддав заступникові фракції Михайлу Чечетову, щоби той проголосував замість Сергія Петровича, руки якого ніколи не дрочил… пардон, ніколи не крали.

Про те, що Головатий підтримав ратифікацію «Харківських угод» і дозволив соратникам по фракції скористатись своєю карткою, свідчить те, що по поверненню в Україну Головатий не написав заяву спікеру парламенту про відкликання свого голосу за ратифікацію «Харківських угод». І, тим більше, Головатий на знак незгоди з тим, що його карткою для голосування підступно скористались, не вийшов з фракції Партії Регіонів і ще понад два з половиною роки протирав штани у Верховній Раді.

Не є секретом (про це знають і колишні функціонери Партії Регіонів, і судді Конституційного Суду України), що свій від’їзд за кордон у день ратифікації «Харківських угод» народний депутат Сергій Головатий погодив особисто з президентом Віктором Януковичем, давши згоду на те, щоби у його відсутність його картка «проголосувала» за ратифікацію Угоди від 21 квітня 2010 року про подальше перебування Чорноморського флоту Росії на території України. Янукович дав відповідну команду голові фракції Партії Регіонів у Верховній Раді Олександру Єфремову, який цю команду й виконав. Головатому вкрай важливо було у цей час перебувати в Стасбурзі, оскільки він за підтримки тодішнього політичного керівництва України (себто, Януковича) балотувався на посаду судді Європейського суду з прав людини. По суті, він тоді розміняв свій особистий інтерес (стати суддею ЄСПЛ) на державний інтерес – дав згоду на те, щоб його карточкою проголосували за фактичну зраду України. 

Сергій Сас, який під час ратифікації «Харківських угод» був народним депутатом, а потім – суддею Конституційного Суду України, у грудні 2022 року публічно заявив, що пе­реконаний у тому, що «Конституційним Судом керує особа, голос якої допоміг ухвалити горезвісні „Харківські угоди“, що призвели до війни… Саме Головатий свого часу, у 2010 році, продав свій депутатський голос за схва­лення горезвісних «харківських угод». Ці угоди, певною мірою, стали причиною тієї біди, що відбувається у нашій державі…Я йому прямо в очі на засіданні казав: «Шановний, у тебе руки по лікті в крові! І ти не маєш морального права очолю­вати Конституційний Суд». Сергій Сас наголосив на тому, що: «Я у той час теж був народним депутатом, заступником голови фракції. Знаю, як все це працювало, як, хто, з ким і після чого зустрічав­ся. Якщо Головатий подасть на мене в суд – готовий довести, тим більше зі свідками, те, що він продав свій голос «за харків­ські угоди». Не віддав, а продав!».

Зараз ДБР проводить досудове розслідування за фактом підписання та ратифікації «Харківських угод», кваліфікуючи ці дії як державну зраду. У цій справі повідомлено про підозру колишньому президенту Януковичу, колишньому міністру оборони Єжелю, колишньому міністру юстиції Лавриновичу, колишньому міністру закордонних справ Грищенку та іншим високопосадовцям. Наскільки відомо, у цій справі також був допитаний в.о. голови Конституційного Суду України Головатий. І при цьому «цілком випадково» конституційне подання про «Харківські угоди» потрапляє … до Головатого – крім того, що він як в.о. голови КСУ буде організовувати розгляд КСУ цього подання, він ще й став у цій справі суддею-доповідачем. Тобто, взяв розгляд подання під свій повний контроль. Для Головатого це питання є вкрай важливим в особистому аспекті в плані уникнення юридичної та політичної відповідальності за те, що його голос був відданий за фактичну державну зраду України.

Ще одна показова «випадковість». Менш як за два тижні до надходження до КСУ конституційного подання 49 народних депутатів Головатий звернувся до керівництва апарату Верховної Ради з тим, щоб йому надали завірені копії документів про відрядження до Страсбурга в квітні 2010 року. Певно, він уже знав, що Порошенківська фракція готує відповідне конституційне подання по «Харківських угодах» і таким невибагливим чином вирішив прикритися цими документами як фіговим листком – ось бачте, я офіційно був у відрядженні за кордоном. Тому до голосування за «Харківські угоди», мовляв, не маю ніякого стосунку.

Втім, державна зрада не допомогла Сергію Петровича посісти в 2010 році омріяну посаду судді Європейського суду з прав людини – сесія ПАРЕ, з огляду на моральні якості Сергія Петровича, віддала перевагу не йому, делегату Парламентської асамблеї з 1996 року, а нікому не відомій (на той час) юристці Ганні Юдківській.

Тодішній автор «Української правди» Сергій Лещенко описував цей скандальний програш Головатого ось так: «Головатий так хотів стати суддею, що жодним словом не прокоментував пролонгацію перебування Чорноморського флоту – хоча, за його ж словами, був автором 17 статті Конституції, яка забороняє іноземні військові бази на території України. Великою мірою, місце судді Європейського суду було для Головатого як почесна посада для завершення політичної кар’єри. В Україні він був приречений залишатися хіба що рядовим депутатом без перспективи переходу до виконавчої влади. А так – гарантовані шість років життя в чудовому Страсбурзі, поряд з роботою – парк Оранжері, канали з лебедями, гарантована зарплата 200 тисяч євро на рік, вплив і повага оточуючих…».

Щоправда, з тих пір утекло багато води й нині Лещенко та Головатий працюють в одній команді та разом обслуговують найнепристойніші забаганки Банкової. А на докори про свою продажність відповідають: «Одін раз – не підорас». Ну що ж, їм видніше.

Володимир Бойко, ДЖЕРЕЛО