Соціологічне дослідження розвінчує міф про одностайну підтримку залучення міжнародних експертів та громадськості до кадрових процедур, – Світлана Шелест

Результати дослідження «Ставлення громадян України до судової системи», проведеного Центром Разумкова, спростовують низку міфів, які нав’язуються суспільству. Зокрема, про тотальну недовіру до судів, про те, що абсолютно всі судді є залежними, що переважна більшість громадян вважає за необхідне залучати міжнародних експертів для призначення всіх суддів в Україні, а представників громадського сектору – до проведення кваліфікаційного оцінювання та конкурсних процедур щодо суддів. Про це йдеться у блозі члена Вищої ради правосуддя Світлани Шелест для Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ».

Світлана Шелест наголосила, що серед громадян, які мають нещодавній досвід спілкування із судами, переважає довіра до системи правосуддя: баланс довіри до судів у цілому є позитивним, тобто число опитаних, які довіряють судам (48,0%), було вищим, ніж число тих, хто не довіряє (41,6%). Ще вищою є довіра громадян, які контактували із судами, до місцевих судів: довіру місцевим судам висловили більшість опитаних – 54,4%, недовіру – 34,9%.

Вона зазначила, що результати опитування поставили під сумнів твердження, яке активно тиражується як аксіома: всі судді залежні і виконують чиюсь волю. Серед респондентів, які були опитані на виході з судів, 42,3% вважають, що сьогодні судді в Україні є незалежними, протилежної точки зору дотримуються 43,4%.

«Крім того, у порівнянні з 2017 роком знизилася з 37,7% до 28,5% кількість тих, хто вважає, що для забезпечення незалежності судді мають обиратися громадянами. Зросла порівняно з 2017 роком (з 16,8% до 28,5% опитаних) частка тих, хто вважає, що судді повинні призначатися Вищою радою правосуддя (або іншим незалежним суддівським органом). Серед тих, хто вважає, що сьогодні судді є незалежними, порівняно з тими, хто дотримується протилежної точки зору, меншою є частка тих, хто виступає за обрання суддів громадянами (відповідно 23,3% і 32,9%), і більшою є частка тих, хто виступає за їх призначення Вищою радою правосуддя (відповідно 39,2% і 26,7%) та Президентом (відповідно 9,0% і 2,7%)», – зазначила вона.

На думку Світлани Шелест, результати опитування розвінчують іще один міф – про одностайну підтримку обов’язкового залучення представників громадського сектору до проведення кваліфікаційного оцінювання та конкурсних процедур щодо суддів. «Майже 19% опитаних на виході з приміщень судів вважають, що вони не повинні долучатися до цих процесів. 49,3% опитаних за загальнонаціональною вибіркою і 40,2 % опитаних на виході з приміщень судів вважають, що громадськість має відігравати лише допоміжну роль, 15,5% і 18,9% – що її взагалі не потрібно долучати до відбору на посаду судді, 14,1% і 15,7% – що її голос має бути вирішальним. Серед опитаних на виході із судів порівняно з 2019 роком знизилася частка тих, хто вважає, що вони повинні відігравати вирішальну роль, і зросла частка тих, хто взагалі проти залучення громадськості», – зазначила вона.

Не отримує однозначного схвалення громадян також ідея залучати міжнародних експертів для призначення всіх суддів в Україні, зауважила Світлана Шелест. Проти цього висловилися 37% опитаних за загальнонаціональною вибіркою. 42,1% підтримали таку пропозицію, 20,9% – сказали, що важко відповісти. Відповідаючи на запитання про участь іноземних експертів у процедурах призначення суддів в Україні чи перевірки кандидатів на посади членів Вищої ради правосуддя або Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, 29,7% респондентів зазначили, що до виконання цих функцій не потрібно залучати іноземних експертів за жодних умов; 21,7% – лише за умови володіння ними українською мовою та досконалого володіння українською юридичною термінологією; 29,4% − навіть якщо іноземні експерти не володіють українською мовою та українською юридичною термінологією.

Світлана Шелест звернула увагу на те, що успішність судової реформи, на думку громадян, залежить від комплексного впливу низки чинників: суспільно-політичних змін, реформи органів державної влади, виконання судових рішень, зміни правосвідомості громадян, реформування прокуратури, органів досудового слідства, правничої освіти, адвокатури, запровадження єдиних стандартів правничої професії.