Топ-10 новел у КПК України з грудня 2017 року

7 грудня 2017 року набув чинності Закон, який медіа окреслили назвою «Про протидію незаконного тиску на бізнес», «Про захист бізнесу», або «Маски-шоу: стоп».

З останньою назвою, ті хто «піарив» цей закон явно перегнули, враховуючи зміст прийнятих змін. Офіційна назва: Закон України «Провнесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання правучасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами підчас здійснення досудового розслідування».

Представляємо власне бачення ТОП-10 (за зростанням вагомості) найсуттєвіших змін, їх значення та недоліки:  

10. Закріплено вимогу щодо повної фіксації судового засідання під час розгляду питань слідчим суддею, окім випадків, які стосуються розгляду питань надання дозволу на НСРД (ч.4 ст. 107 КПК України).

З одного боку дану гарантію важко недооцінити, оскільки судовий розгляд із повною фіксацією завжди є об’єктивнішим та може бути перевірений на законність та повноту розгляду конкретного питання. З іншого боку вбачається, що таке нововведення покладене непомірний тягар на слідчих суддів, які будуть зобов’язані розглядати сотні й тисячі клопотань про тимчасові доступи та обшуки, за обов’язкової фіксації процесу. При цьому, законом як і раніше не передбачено можливості розгляду клопотань сторони за її відсутності. Проведення процесуальних дій слідчими суддями за відсутності сторони та без фіксації наразі поставить будь-який зібраний доказ на підставі подібної ухвали суду під ризик недопустимості.

9. Відомості досудового розслідування можливо розголошувати лише за письмовим дозволом слідчого або прокурора (ч.1 ст.222 КПК України).

Зміни в даній нормі полягають в тому, що тепер конкретно визначено форму в якій має надаватися дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування. Така форма може бути виключно письмовою.

Вбачається, що дані зміни багато в чому направлені проти популізму та «шоу», які влаштовують окремі високопосадовці або інші особи, які мають доступ до певних відомостей у кримінальному провадженні. Наразі, розголошення відомостей досудового розслідування без письмового дозволу слідчого або прокурора стає злочином. При цьому, на нашу думку, дана норма забороняє без письмового дозволу розголошувати відомості розслідувань в тому числі «керівникам» та «начальникам», а також їх «прес-секретарям», радникам чи заступникам, без відповідного письмового дозволу конкретного слідчого або прокурора у провадженні, які прямо відповідають за результати та об’єктивність розслідування.

8. Заявник зможе отримувати витяг з ЄРДР протягом 24 годин з моменту реєстрації провадження (п.11 ч.1 ст.60, ч.1ст.214 КПК України).

До внесення таких змін в заявника не було права отримувати витяг з ЄРДР, він міг отримати від органу, в який він подав заяву про вчинення злочину, лише документ який підтверджував її прийняття та реєстрацію (зазвичай це був лист-повідомлення). Таке нововведення дозволить заявнику бути більш обізнаним про початок досудового розслідування та здійснювати певний контроль за ним. До обов’язків слідчого віднесено надати заявнику протягом 24 годин з моменту внесення відомостей витяг з ЄРДР. Відповідно бездіяльність слідчого у наданні витягу може бути предметом оскарження слідчому судді в порядку п.1 ч.1 ст. 303 КПК України.

7. В кримінальному провадженні з’являється новий суб’єкт — інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування (п.161,ст.3 КПК України).

Це особа, по відношенню до якої (в тому числі її майна) здійснюються процесуальні дії в кримінальному провадженні, якими обмежуються її права та свободи.

Визнання наявності у кримінальному процесі такої особи є величезним здобутком, на який спромоглися через 5 років існування нового КПК України.

Роками у країні велися провадження відносно осіб та проводилися слідчі дії відносно майна осіб, які не визнавалися та не наділялися стороною обвинуваченням ніяким статусом. Таке положення речей було дуже зручним для обвинувачення, враховуючи те, що останні могли роками не надавати особі жодного статусу, який би надав їй суттєві права на захист. Будь-яку особу можливо було «кошмарити» слідчими діями без будь-яких суттєвих причин та без будь-якого обмеження розумними строками, породжуючи фактично незаконне безпідставне кримінальне переслідування завідомо невинного. Зазвичай відписки на клопотання, скарги та заяви таких собі осіб «без статусу» вкладалися в одне речення: «Ви не є стороною або учасником провадження, у зв’язку з чим відсутні підстави для розгляду Вашого «листа» в порядку КПК України».

Вважаємо, що введення даного суб’єкта є важливим зрушенням, однак нажаль цього нового суб’єкта не наділили майже ніякими правами, які б гарантували останньому право на захист від незаконного кримінального переслідування.  Зокрема, цьому новому суб’єкту не надано пряме право заявляти клопотання в порядку ст.220 КПК України та не надано право в порядку ст. 221 КПК України на ознайомлення із матеріалами кримінального провадження, які прямо стосуються її прав та обов’язків, що фактично позбавляє таку особу можливості реалізувати право на захист від незаконного кримінального переслідування.

6. Рішення прокурора про відмову у задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування оскаржується особою, якій відмовлено у задоволенні скарги до слідчого судді   (п.91  ст.303 КПК України).

Таке нововведення дає можливість особі якій відмовлено прокурором вищого рівня у задоволенні скарги про недотримання розумних строків під час досудового розслідування, її представнику, законному представнику чи захиснику оскаржити таке рішення. Слідчий суддя становиться гарантом недопущення зловживань та тяганини правоохоронцями при порушенні розумних строків розслідування.

Разом з цим, залишається невирішеним питанням як саме має діяти слідчий суддя, якщо у провадженні наявні достатні дані для його закриття або навпаки – для повідомлення особі про підозру, однак така дія не здійснюється стороною обвинувачення. Вбачається, що такі повноваження відносяться до дискреційних повноважень правоохоронців, однак не можуть бути абсолютними, враховуючи стан кримінальних проваджень у країні. Чи зможуть слідчі судді зобов’язувати сторону обвинувачення повідомити особу про підозру, якщо на цьому наполягатиме потерпілий, або чи зможуть слідчі судді зобов’язати закрити безпідставне провадження, якщо на цьому наполягатиме особа, відносно якої здійснюється незаконенне кримінальне провадження? Ці відповіді з часом сформує судова практика, однак наразі це питання є суттєвою прогалиною у позитивній ініціативі змін до КПК України.

4. Кримінальне провадження закриватиметься, якщо існує не скасованапостанова постанова слідчого, прокурора  про закриття кримінального провадження щодо того ж діяння (п.10 ч.1 ст.284 КПК України). 

Це та зміна, про яку гучно висловлювалося керівництво ГПУ та НАБУ, вимагаючи не приймати її та ветувати. Дана зміна дозволить захищати свої права (найбільше це стосується комерційного сектору країни), не дозволяючи органам слідства проводити одні й тіж самі розслідування по «новому колу», змінюючи відомоство або слідчий підрозділ, без попереднього скасування первісної постанови про закриття кримінального провадження за тим же самим фактом.

Зазначена новела передбачає, що в разі проведення розслідування або судового розгляду та виявляється, що існує не скасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження щодо того ж діяння та суб’єктів – кримінальне провадження підлягає до імперативного закриття. 

 Таке закриття можливо, якщо попереднє (первісне) провадження розслідувалось із дотриманням вимог щодо підслідності, та існує не скасована  постанова про закриття кримінального провадження, якою:  

  встановлена відсутність події кримінального правопорушення;

 встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;

 набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;

— стосовно податкових зобов’язань особи, яка вчинила дії, передбачені  ст. 212 Кримінального кодексу України, досягнутий податковий компроміс відповідно до підрозділу 92 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

3. Особа, у житлі чи іншому володінні якої проводиться обшук має право користуватися правовою допомогою адвоката на будь-якій стадії  проведення обшуку ( ч.3 ст.236 КПК України).

Нарешті на законодавчому рівні реалізовано право на захист під час однієї із найважливіших слідчих дій будь-якого провадження, оскільки саме під час обшуку сторона обвинувачення зазвичай  «знаходила», а не рідко і «підкидувала», найважливіші докази у справі. Раніше недопуск адвоката на обшук не заборонявся КПК України та дана прогалина широко законно використовувалася правоохоронцями, які відмовляли адвокатам у допуску на обшук.

2. Проведення обшуку в обов’язковому порядку має фіксуватися за допомогою  звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. При цьому такий відеозапис буде невід’ємним додатком до протоколу обшуку.

За системного тлумачення можливо зробити висновок про те, що наразі відсутність технічного відео- та аудіозапису під час обшуку призведе до недопустимості такої слідчої дії. Звичайно, що саме по собі ведення технічного запису не є достатньою гарантією для абсолютної превенції від «провокацій — підкинутих» речей та викрадення коштовного майна обшукуваних, однак у сукупності із обов’язковою присутністю адвоката на обшуку – значно зменшує вірогідність подібних зловживань.   

1. Докази які здобуті під час обшуку, але якщо адвокат не був допущений до такої слідчої дії, або дозвіл на обшук давався слідчим суддею без фіксації процесу, визнаються  недопустимими   (п.3-4 ч.3 ст.87 КПК України).

Найголовніша зміна за нашою думкою, оскільки будь-які права не мають сенсу, якщо за їх порушення не передбачена жорстка санкція. Недопустимість зібраних доказів у випадку недопуску адвоката на обшук — це достатня мотивація для сторони обвинувачення не вдаватися до подібних дій.

Якщо особа, в житлі чи володінні якої проводиться обшук заявила про бажання користуватися правовою допомогою адвоката він має бути допущений до такої слідчої дії на будь-якій стадії проведення обшуку.

Повна фіксація розгляду клопотання про дозвіл на обшук, дозволить в майбутньому під час судового розгляду перевірити обгрунтованість та законність подібної ухвали на обшук з урахуванням майбутніх (з 15.03.2018) жорстких вимог до клопотань про обшуки та доказів, якими воно має обгрунтовуватися. 

Висновок: Необхідно враховувати, що зміни до КПК України, які набрали чинності 07.12.2017 мають суттєві недоліки, а також не зможуть запрацювати в повну силу без надважливих системних змін до КПК України, які набудуть чинності лише з 15.03.2018 року, в тому числі щодо нового порядку розгляду клопотань про надання дозволу на обшук.

З невідомих для звичайних юристів причин, бо ці причини є скоріш політично — компромісними, а не логічними та справедливими, найсуттєвіші гарантії, які вводяться у КПК України, вступають в силу лише з 15.03.2018 (через три місяці після набрання чинності новими процесуальними кодексами: ЦПК, ГПК, КАС) та будуть застосуватися виключно до проваджень, по яким відомості до ЄРДР внесені після 15.03.2018. (п.4 параграфу 2 Розділу 4 Закону України № 2147-VIII).

Хотите быть в курсе важнейших событий? Подписывайтесь на АНТИРЕЙД в соцсетях.
Выбирайте, что вам удобнее:
- Телеграм t.me/antiraid
- Фейсбук facebook.com/antiraid
- Твиттер twitter.com/antiraid

0 ответы

Ответить

Хотите присоединиться к обсуждению?
Не стесняйтесь вносить свой вклад!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *