Типові помилки у висновках експертів і як їх оскаржити

Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України дає вичерпний перелік джерел доказів, які можуть використовуватися у кримінальному провадженні. Одним із найавторитетніших серед них є висновок експерта.

У кримінальному провадженні експерт часто сприймається всіма учасниками як носій «об’єктивної істини». Його висновок виглядає переконливо: спеціальні терміни, наукові формулювання, категоричні відповіді. І все ж варто пам’ятати: відповідно до ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили. Про це повідомляє АНТИРЕЙД з посиланням на «Юридична Газета».

В практичній діяльності з висновками експертів адвокати стикаються у абсолютній більшості кримінальних проваджень. Досить легковажно ставитися до них як до абсолютної істини, оскільки незважаючи на суворий законодавчий контроль за процедурою проведення експертиз, людський фактор завжди присутній, а це може бути причиною наявності помилок та неточностей у висновках експертів.

Помилка експерта — це не абстрактна теоретична проблема кримінального провадження, а реальний фактор, який може істотно вплинути на хід досудового розслідування та процесуальну позицію сторін.

Як народжується помилка

У цій статті ми не ведемо мову про процесуальні порушення, які можуть допускатися експертами, натомість аналізуємо випадки, коли експертний висновок стає нерелевантним внаслідок свого наукового змісту.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Помилка експерта рідко виглядає як очевидна фальсифікація. Експертна робота полягає у глибинному аналізі наданих стороною матеріалів та наданні відповідей на поставлені питання. Яким же чином експерт може помилитися?

З практичного досвіду, найчастіше зустрічаються такі причини помилок експертних висновків:

• необґрунтована наукова категоричність висновку;
• використання методики, що не дає підстав для категоричних висновків;
• неповнота або неточність матеріалів, наданих ініціатором експертові;
• арифметичні помилки при здійсненні розрахунків;
• неврахування зроблених раніше висновків іншими або цим самим експертом.

Кожен з цих факторів окремо може стати причиною для нерелевантності висновку експерта, а тому увага сторони захисту до такого доказу має бути дуже пильною.

Як захиснику побачити тріщину у «моноліті» висновку

Для сторони захисту експертний документ — це не істина в останній інстанції, а текст для глибокого та детального аналізу. Можна виокремити кілька «прапорців», які свідчать про наявність неточностей у висновку.

Перший сигнал — розрив між дослідницькою частиною та підсумком. Якщо у дослідженні багато припущень, а у висновку відображене категоричне «так» або «ні», це привід для того, щоб піддати сумніву вказаний доказ. У багатьох видах експертиз наукова добросовісність передбачає ймовірнісний характер висновків. Розрив між дослідницькою частиною та підсумковими твердженнями, відсутність опису похибки або ігнорування альтернативних пояснень — це сигнали методологічної вразливості.

Другий — оцінка використаної експертом методики. Насамперед слід з’ясувати, яку саме методику застосовано, чи має вона нормативне або наукове визнання, чи не втратила актуальності та чи дозволяє робити саме такі, особливо категоричні, висновки. Важливо перевірити, чи повністю дотримано алгоритм дослідження, чи достатні були вихідні дані, чи не перевищив експерт меж своєї компетенції.

Третій — повнота матеріалів, наданих експерту. Будь-яка методика працює лише з тими вихідними даними, які надані ініціатором. Якщо експерту передано не весь масив інформації — його висновок неминуче буде обмеженим, навіть якщо сам метод застосовано коректно. Адвокату важливо з’ясувати, які саме об’єкти й документи були надані: чи це оригінали, чи копії; чи повний обсяг документації (медичної, бухгалтерської тощо); чи враховано альтернативні версії подій; чи містили матеріали суперечливі дані, які могли б вплинути на результат. Часто експерт формулює висновок, виходячи з фабули, поданої слідством, не маючи доступу до інших доказів, що могли б змінити інтерпретацію. Якщо встановлюється, що частина матеріалів не була надана або була надана в спотвореному вигляді (наприклад, без додатків, із поганою якістю копій), це означає, що дослідження проводилося в умовах інформаційного дефіциту. У такому разі категоричність висновків виглядає необґрунтованою, адже експерт фактично аналізував лише частину матеріалів. Для захисту це підстава стверджувати, що висновок має умовний характер і не може бути використаний як доказ обвинувачення.

Четвертий — очевидні арифметичні помилки. Так, іноді при здійсненні великого масиву обчислень та розрахунків експертом може бути допущена помилка, що викликано виключно людським фактором. Такі помилки досить часто мають місце у трасологічних, автотехнічних, економічних та товарознавчих експертизах. Враховуючи, що багато кримінальних правопорушень мають матеріальний склад, правильне та безпомилкове визначення розміру завданої шкоди є визначальним для надання правової оцінки діям особи. Водночас іноді на практиці адвокату складно самостійно оцінити всі математичні нюанси, тому ефективним інструментом є залучення незалежного спеціаліста для перевірки правильності розрахунків.

Яким чином сторона захисту може використати помилку

Помилка експерта — це не просто недолік документа. Це процесуальний ресурс, який при розумному використанні може стати ґрунтовним доводом для забезпечення належної дії обраної стратегії захисту. Так, помилка у висновку експерта може надати можливість говорити про сумнів у доведеності вини, оскільки, якщо ключовий доказ викликає обґрунтовані питання, руйнується вся конструкція обвинувачення.

Такий підхід дозволяє використати у стратегії захисту стандарт доведення поза розумним сумнівом, який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Крім того, демонстрація прогалин у висновку експерта може стати підставою для виключення висновку з доказової бази.

Судова практика щодо оцінки помилкових висновків експертів

Аналіз судової практики свідчить про те, що стороною захисту широко використовуються описані у статті підходи до критичної оцінки висновків експертів. Зокрема, вироком Соснівського районного суду м. Черкаси особу визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, внаслідок нерелевантності висновку експерта, яким було встановлено суму завданих матеріальних збитків під час досудового розслідування. Так, у вказаному вироку, окрім ряду процесуальних порушень, судом встановлено, що експертом для проведення дослідження помилково використані відомості про матеріали, відмінні від реально використаних, та не розраховано належним чином весь обсяг робіт, що призвело до суттєвого заниження експертом реальної вартості будівництва (Справа №712/7496/18, вирок від 29.09.2025 року).

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Також вироком Бучацького районного суду Тернопільської області особу визнано невинуватою у пред’явленому їй обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та виправдано її за цим обвинуваченням у зв’язку із відсутністю в діянні складу цього кримінального правопорушення, оскільки в основу обвинувачення покладено висновок експерта щодо вартості поставленого товару, складений незважаючи на відсутність цінових пропозицій на ринку на оцінюваний об’єкт. Суд погодився зі стороною захисту щодо неможливості встановлення однозначного розміру збитків у зв’язку з тим, що визначення ціни предмета закупівлі є неможливим (Справа № 595/940/24, вирок від 19.02.2026 року).

Намагання сторони обвинувачення усунути помилки висновку шляхом призначення додаткової або повторної експертизи також можуть мати негативні процесуальні наслідки. Так, у справі №484/1376/18 Верховним Судом винесено постанову від 17 серпня 2021 року, у якій підтверджено висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо того, що неодноразове ініціювання органом досудового розслідування проведення додаткових судових експертиз, на розгляд яких ставилося питання про вартість предмета, що досліджувався під час проведення первинної експертизи, та розмір збитків, заподіяних державному бюджету, може свідчити про наявність у сторони обвинувачення сумнівів щодо дійсного підтвердження таких збитків. Отже, всі сумніви мають тлумачитися на користь обвинуваченого та не можуть бути обґрунтуванням для обвинувального вироку.

Висновки

Експертне дослідження і висновок — це важливий елемент доказування у кримінальному процесі, який іноді навіть сам по собі стає базисом всього обвинувачення. І якщо в центрі всієї конструкції покладено помилковий експертний висновок, законність неодмінно починає хитатися. Один неточний розрахунок, одна методологічна похибка, одна надмірно категорична фраза – і ризик судової помилки зростає в рази, перетворюючись із теоретичної загрози на реальну небезпеку для конкретної людини.

Критичне ставлення до експертизи з боку сторони захисту — це не атака на науку, не спроба знецінити роль спеціальних знань і не спосіб допомогти підзахисному уникнути відповідальності. Навпаки, це прояв поваги до самої ідеї доказування. У змагальному процесі істина не народжується з авторитету печатки чи підпису, вона проходить крізь перевірку, сумнів і професійну дискусію. І саме адвокату відведена роль того, хто поставить під сумнів висновки, покаже альтернативні варіанти розвитку подій та зможе забезпечити максимальне дотримання прав підзахисної особи. У свою чергу експерт — людина, а люди помиляються, і саме процесуальні механізми існують для того, щоб цю помилку виявити вчасно, перш ніж вона стане підставою для вироку і визначить долю людини на роки вперед.