Велика Палата підтвердила законність звільнення ще двох «суддів Майдану»

Велика Палата Верховного Суду продовжує розглядати справи так званих «суддів Майдану», які вимагають скасувати рішення Вищої ради юстиції про їх звільнення. У переважній більшості випадків Суд підтримує позицію дисциплінарного органу.

В серпні цього року ВП ВС скасувала рішення ВРП стосовно судді Подільського райсуду столиці Наталі Неганової у зв’язку з відсутністю в її діях такої ознаки, як системність порушень. А от решті «суддів Майдану», зокрема Віталію Марцинкевичу та Нелі Цибрі, справи яких Велика Палата розглянула 18 жовтня, отримати рішення на свою користь все ж не вдалось.

За що звільнили суддю Віталія Марцинкевича

Впродовж 2014 року до Тимчасової слідчої комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції надійшла низка заяв, зокрема від заступника генпрокурора, про порушення суддею Дніпровського районного суду міста Києва В. Марцинкевичем законодавства при ухваленні рішень про застосування запобіжного заходу щодо учасників масових акцій протесту та про надання дозволу на проведення слідчих дій стосовно них.

Так, 22 січня 2014 року В.Марцинкевич обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці стосовно трьох учасників масових акцій протесту на вулиці Грушевського. За три дні суддя ухвалив аналогічне рішення відносно ще одного активіста, а згодом санкціонував проведення слідчих дій у кримінальних провадженнях щодо ще п’ятьох євромайданівців. 

В обґрунтування цих рішень суддя зазначав, що затримані підозрюються у вчиненні особливо тяжких злочинів, можуть впливати на потерпілих та свідків, а також продовжувати вчиняти злочини.

З’ясувалося, що один із затриманих на вул. Грушевського — Сергій Кравченко — раніше був засуджений до позбавлення волі за крадіжку і, відбувши частину покарання, звільнився умовно-достроково. Під час акції протесту його затримали поблизу стадіону «Динамо» через те, що він жбурляв камінням у правоохоронців. Робив він це на прохання журналіста Сергія Корнієнка — той заплатив активістові 500 грн аби С. Кравченко допоміг йому зробити ефектні знімки.

Ще трьох активістів — Володимира Карагяура та братів Володимира і Олексія Маркуся — міліція затримала у перший день протестів, 19 січня. За даними слідства, вони виготовляли запалювальні суміші та передавали їх іншим протестувальникам. Коли бензин для «коктейлів Молотова» скінчився, активісти поїхали на автозаправну станцію, де їх і затримали правоохоронці.

У судовому засіданні В. Карагяур, В. Маркусь та О. Маркусь своєї вини не визнали та заявили, що їхали не за бензином для запалювальних сумішей, а за дизельним пальним для генераторів, за рахунок яких працювала станція онлайн-телеканалу, кореспондентом якого був тоді В. Карагяур.

Висновки Вищої ради юстиції стосовно дій В. Марцинкевича

За результатами перевірки викладених у заявах фактів 9 червня 2015 року ТСК з перевірки суддів дійшла висновку про наявність в діях судді ознак порушення присяги та рекомендувала Вищій раді юстиції внести подання до Верховної Ради про звільнення В. Марцинкевича з посади судді за порушення присяги.

Під час розгляду дисциплінарної справи ВРЮ встановила, що:

— в матеріалах кримінальних проваджень стосовно деяких активістів були відсутні протоколи огляду місця подій;

— допити проводились у нічний час, за відсутності захисників та ще до вручення повідомлень про підозру;

— ухвали про надання дозволу на проведення обшуків не відповідали вимогам КПК;

— при прийнятті рішень, суддя врахував документи досудового слідства, оформлені неналежним чином;

— при обранні запобіжних заходів стосовно затриманих В. Марцинкевич не врахував пом’якшуючі обставини та санкціонував взяття їх під варту без належних доказів винуватості у вчиненні інкримінованих їм злочинів;

— суддя не обґрунтував неможливості застосування іншого, більш м’якого запобіжного заходу і, врешті, не забезпечив повного та неупередженого судового розгляду.

Таким чином, ВРЮ констатувала, що дії судді викликають сумніви в його об’єктивності, свідчать про недобросовісне виконання ним своїх службових обов’язків та принижують авторитет судової влади, і вже 26 листопада 2015 року ухвалила рішення про внесення подання про його звільнення.

В. Марцинкевич спробував вберегти посаду і оскаржив це рішення до Вищого адміністративного суду України, посилаючись на те, що Вища рада юстиції пропустила річний строк розгляду висновку ТСК щодо нього, всупереч чинного законодавства здійснила оцінку доказів у справі та фактично переглянула ухвалені ним судові рішення.

Судові рішення стосовно В. Марцинкевича

Розгляд позову В.Марцинкевича затягнувся на два з половиною роки. 16 березня 2016-го ВАСУ визнав незаконним та скасував рішення ВРЮ, проте згодом, 12 липня того ж року, Верховний Суд України скасував рішення Вищого адмінсуду і направив справу на новий розгляд у ВАСУ. А у січні 2018 року її у своє провадження прийняв вже Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (колегія у складі головуючого судді М. Гімона, суддів Я. Берназюка, А. Бучик, Н. Коваленко, Л. Мороз).

Розглянувши позов, судді КАС ВС також дійшли висновку, що рішення ВРЮ є необґрунтованим, носить оціночний характер і містить власну оцінку обставин, яка не збігається з оцінкою, наданою їм суддею В. Марцинкевичем.

«Відповідач вийшов за межі своїх повноважень, оскільки мотивація рішення стосується виключно законності та обґрунтованості судових рішень, винесених позивачем. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ВРЮ не доведено наявність підстав для кваліфікації дій судді В. Марцинкевича як порушення присяги судді при постановленні ухвал в межах судових проваджень», — йдеться у рішенні КАС ВС від 18 червня 2018 року.

Таким чином, ВС підтримав позицію ВАСУ та ухвалив аналогічне рішення про задоволення позовних вимог В. Марцинкевича. Такий результат судового розгляду не задовольнив Вищу раду правосуддя, там вважають звільнення судді цілком справедливим та вмотивованим, тому і оскаржили рішення КАС до Великої Палати ВС.

Остаточне рішення Великої Палати щодо В. Марцинкевича

Хоча сам В. Марцинкевич в судове засідання, що відбулося 18 жовтня, не з’явився, проте його представник Ростислав Кравець був налаштований рішуче і в боротьбі за інтереси свого довірителя використовував усі можливі засоби.

До початку розгляду справи по суті Р. Кравець заявив відвід усьому складу Великої Палати ВС, посилаючись на те, що реєстрація Верховного Суду оскаржується в Окружному адміністративному суді міста Києва, а тому, на його переконання, суддів ВП ВС неможна вважати неупередженими.

«Ми підходимо до вирішення цих питань послідовно і заявляємо відвід саме з цих підстав уже неодноразово, зокрема і в цьому процесі», — додав представник позивача.

Втім, відвід судді Віталію Уркевичу, який був відсутній у засіданні, Р. Кравець все ж відкликав.

Порадившись, суд відмовив у задоволенні заявленого клопотання. Після цього суддя ВП ВС Олександра Яновська повідомила, що впродовж певного часу працювала з Р. Кравцем в органах адвокатського самоврядування, проте підстав для самовідводу не вбачає.

Не заявив відводу О. Яновській і сам Р. Кравець. Певно, реальних підстав сумніватися в об’єктивності окремо взятих суддів Великої Палати у адвоката не знайшлося, попри те, що загалом суддівський склад ВС він, як зазначалось раніше, вважає упередженим.

Окрім того, головуючий суддя Всеволод Князєв зауважив у засіданні, що такою тактикою Р. Кравець користується вже не вперше, при цьому заявляє відвід не завчасно, а безпосередньо у судовому засіданні, не зважаючи на вимоги закону: «Повторно Вас прошу, робіть це заздалегідь. Я вже не кажу про повагу до суду. Справа в людях —  вони, сидячи в коридорі, годинами чекають засідань, іноді аж до пізнього вечора, а ми витрачаємо велику кількість часу лише на розгляд Ваших клопотань».

Вирішивши організаційні питання, суд перейшов до розгляду справи по суті. Позицію ВРП виклав її представник Олександра Лиходій«Слідчий суддя Марцинкевич не вчинив дій, які сприяють виконанню цілей кримінального провадження, а саме: не забезпечив належної охорони прав, свобод і законних інтересів підозрюваних, повного і неупередженого судового розгляду. Недоліки обвинувачення носили очевидний характер, але були залишені суддею без належної уваги та відповідного реагування. Той факт, що такі порушення були допущені неодноразово, дозволяють зробити висновок про несумлінне і некваліфіковане здійснення суддею своїх службових обов’язків».

У свою чергу Р. Кравець заявив, що Тимчасова спеціальна комісія, яка проводила перевірку судді В. Марцинкевича, була створена не на підставі закону, а до її складу входили «активісти, які вирішили трактувати законодавство на свій розсуд». Крім того, на думку представника позивача, позиція ВРП ґрунтується виключно на незгоді із судовим рішенням, ухваленим В. Марцинкевичем.

Заслухавши пояснення сторін, Велика Палата вийшла до нарадчої кімнати. Звідти судді повернулись із рішенням про задоволення апеляційної скарги Вищої ради правосуддя та скасування рішення КАС ВС.

Головуючий суддя також додав, що по справі висловлені окремі думки.

Справа Нелі Цибри

У січні 2014 року Неля Цибра, як слідчий суддя Чорнобаївського районного суду Черкаської області, також розглядала клопотання про застосування запобіжних заходів стосовно п’яти активістів Євромайдану. 25 січня 2014 року суддя санкціонувала взяття їх під варту з можливістю внесення застави.  

Пізніше Апеляційний суд Черкаської області встановив, що у деяких клопотаннях не було наведено достатнього обґрунтування ризиків, які мали б бути встановлені та враховані слідчим суддею в сукупності як підстави для обрання підозрюваним запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також Н. Цибра не врахувала, що один із підозрюваних раніше не притягався до кримінальної відповідальності, має сім’ю та утримує двох неповнолітніх дітей.

Під час перевірки судді, проведеною за заявами представників громадських організацій та прокуратури Черкаської області, ТСК виявила в діях Н. Цибри ознаки порушення присяги, оскільки вони «сприяли поширенню суспільно небезпечних посягань на правосуддя», а суддя «не забезпечила в межах своїх повноважень дотримання принципів самостійності судів і незалежності суддів та конституційних засад судочинства».

Цей висновок у подальшому був направлений до ВРЮ, і та, провівши власну перевірку в межах дисциплінарного провадження, погодилась із обґрунтованістю доводів ТСК.

Так, згідно з висновком ВРЮ, при розгляді клопотань Н. Цибра не перевірила відповідність їх змісту вимогам КПК, не встановила, чи доводять надані стороною обвинувачення докази наявність обґрунтованої підозри, та не вказала на обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

В результаті Вища рада юстиції вирішила, що такі дії судді є підставою для внесення подання про звільнення її з посади за порушення присяги.

Неля Цибра з цим рішенням не погодилась і оскаржила його до суду. Її позов розглядався неодноразово. Вищий адміністративний суд України постановою від 2 лютого 2016 року позовні вимоги задовольнив в повному обсязі — визнав рішення ВРЮ незаконним та скасував його. А Верховний Суд України, як і у випадку з В. Марцинкевичем,  постановою від 22 листопада 2016 року скасував рішення попередньої інстанції та передав справу на новий розгляд.

Рішення Касаційного адміністративного суду

Майже через півтора роки, 22 лютого 2018 року, справу у своє провадження прийняла та сама колегія КАС ВС, яка розглядала позов В. Марцинкевича — судді М. Гімон, Я. Берназюк, А. Бучик, В. Кравчук та Л. Мороз.

У рішенні КАС, зокрема, йдеться про те, що, скасовуючи ухвали слідчої судді Н. Цибри, суд апеляційної інстанції застосував щодо підозрюваних більш м’який запобіжний захід на підставі тих самих клопотань слідчого і при цьому не встановив невідповідності змісту клопотань вимогам статті 184 КПК України та не послався на відсутність з боку сторони обвинувачення доказів обґрунтованості підозри у вчиненні особами вищезгаданих кримінальних правопорушень, в той  час як про такі порушення з боку Н. Цибри вказано у спірному рішенні ВРЮ.

Відсутні в ухвалах апеляційного суду і посилання на те, що наявні в матеріалах кримінальних проваджень щодо активістів Євромайдану витяги з ЄРДР, мають недоліки, які впливають на вирішення питання про застосування запобіжного заходу, що зазначено у рішенні ВРЮ.

«Висновки про наявність порушень законодавства при ухваленні позивачем судових рішень зроблені ВРЮ на підставі власної оцінки їх змісту. Висновки про достатність або недостатність обґрунтувань чи доказів є оціночним судженням, що ґрунтується на суб’єктивних факторах і є результатом внутрішнього переконання судді. З огляду на це, покладення ВРЮ в основу Спірного рішення висновків про наявність вищевказаних порушень законодавства з боку судді виглядає як оцінка обґрунтованості судових рішень», — зазначається в рішенні КАС ВС від 16 квітня 2018 року.

Крім того, дві ухвали про обрання запобіжного заходу, винесені слідчим суддею Н. Циброю, взагалі в апеляційному порядку по суті не переглядались, тому, на думку колегії суддів ВС, ВРЮ самостійно зробила висновок про наявність порушень законодавства з боку позивача.

Стосовно доводів Ради щодо проведення допиту, всупереч статті 223 КПК України, у нічний час, відсутності фіксування фактичного часу затримання підозрюваних відповідно до вимог КПК, колегія КАС дійшла висновку, що дані порушення не можуть бути підставою для притягнення судді до відповідальності, оскільки були вчинені до обрання запобіжного заходу щодо підозрюваних і їх наявність не була підставою для скасування апеляційним судом ухвал слідчого судді Н. Цибри.

Виходячи з вищенаведеного, Касаційний адмінсуд задовольнив вимоги позивачки, проте на цьому судовий розгляд справи не скінчився — Вища рада правосуддя оскаржила рішення КАС до Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на неправильне та неповне дослідження судом доказів у справі. Відзиву на апеляційну скаргу позивачка не надала.

Рішення Великої Палати ВС щодо Н. Цибри

На засідання Великої Палати, призначене на 18 жовтня, ані сама Н. Цибра, ані її представник не з’явилися, тож справа слухалася лише за участі представника відповідача Ілони Русакової.

«Суддею Н. Циброю були допущені суттєві порушення, що носили системний характер. Це дає змогу зробити висновок про свідоме нехтування нею професійними обовязками та свідчить про незабезпечення Н. Циброю справедливого, неупередженого та обєктивного розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо того, що доводи ВРЮ про порушення позивачем норм КПК не можуть бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності», — зазначила представник скаржника.

На запитання судді-доповідача Олександра Прокопенка, чому, на її думку, суди, які раніше розглядали справу, не сприйняли аргументів ВРП, яка, як відповідач, у даній категорії справ зобов’язана доводити свою правоту, І. Русакова відповіла, що на час прийняття ВАСУ, ВСУ та КАС ВС відповідних рішень ще не існувало єдиної сталої практики розгляду подібних спорів.

Також представниця відповідача повідомила суду результати апеляційного перегляду ухвал, які стали підставою для звільнення позивачки: «Апеляційний суд скасував ухвали у справах трьох активістів та постановив нові ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Соснівський районний суд застосував до ще одного підозрюваного домашній арешт, після чого апеляційний суд закрив провадження у справі, оскільки апелянт відмовився від апеляційної скарги. Ще одному підозрюваному було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання».

Заслухавши пояснення Вищої ради правосуддя, Велика Палата Верховного Суду постановила задовольнити апеляційну скаргу ВРП на рішення КАС ВС, скасувати його та ухвалити нове, вже про відмову в задоволенні позову Н. Цибри.

Повний текст постанови буде складений 29 жовтня. По справі висловлені окремі думки.

Вячеслав Хрипун Ольга Туева, Судова-Юридична газета