Вплив війни на земельні можливості внутрішньо переміщених осіб та релокованих підприємств: аналіз від Костянтина Рибалка

Уперше проблема внутрішньо переміщених осіб (ВПО) постала перед Україною після російської анексії Криму та розгортання конфлікту на частині території Донбасу, звідки змушені були переселитися приблизно 1,5 млн осіб.

Нова, значно потужніша хвиля вимушених переселень, спричинена повномасштабним вторгненням рф. Оскільки воєнні дії тривають, бомбардування населених пунктів продовжуються, а частина захоплених ворогом територій деокупована, чисельність та склад ВПО постійно змінюються. Про це повідомляє АНТИРЕЙД з посиланням на «ADVOKAT POST».

Про це пише Костянтин Рибалко, голова Комітету земельного та аграрного права при Раді адвокатів Харківської області, повідомляє Національна асоціація адвокатів України.

Згідно з оцінками МОМ, станом на червень 2023 року у країні нараховувалося 5,1 млн ВПО (коментарі експертів «Внутрішні вимушені переміщення: обсяги, проблеми та способи їх вирішення» Національного інституту стратегічних досліджень.

Повномасштабне вторгнення рф призвело і до необхідності переміщення виробничих потужностей українського бізнесу з зон активних бойових дій у більш безпечні регіони країни. За програмою релокації бізнесу в більш безпечні регіони з початку війни і до кінця вересня 2023 року переїхало 840 підприємств, з яких 667 вже працюють на новому місці.

Підприємства можуть перевезти виробничі потужності з прифронтових територій або зони бойових дій до шістнадцяти регіонів країни. Найбільша частина бізнесів для нового місця роботи обрала Закарпатську та Львівську області — 120 та 199 компаній відповідно. До найбільш затребуваних у підприємців регіонів потрапили також Чернівецька — 78 релокантів та Івано-Франківська області — 70. Найменш затребуваними були Одещина — три підприємства, Житомирщина — шість компаній, та Кіровоградщина — 17, — повідомляє Опендатабот.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Законотворець передбачив в нормах Закону України від 20.10.2014 № 1706 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та розділі Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України певні «земельні можливості» для ВПО та переміщених виробничих потужностей підприємств, про що далі в статті.

Поняття «ВПО» та права цієї категорії осіб на землю за приписами закону № 1706

ВПО — це громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (ст. 1 Закону № 1706).

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на вебсайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання ВПО в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень забезпечують набуття відповідно до законодавства внутрішньо переміщеними особами за місцем їх фактичного перебування прав на земельну ділянку із земель державної власності, а органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень вирішують питання щодо набуття відповідно до законодавства внутрішньо переміщеними особами за місцем їх фактичного перебування прав на земельну ділянку із земель комунальної власності (п. 8 ч. 8, ч. 9 ст. 11 Закону № 1706).

Так, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб; районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для: індивідуального дачного будівництва (ч. 1, п. «в» ч. 3 ст. 122 ЗК).

Розуміючи важливість створення саме умов для проживання внутрішньо переміщених осіб, «найбільший попит» в реалізації права власності таких осіб на земельну ділянку мають земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах норм безоплатної приватизації у селах — не більше 0,25 гектара, в селищах — не більше 0,15 гектара, в містах — не більше 0,10 гектара; а також для індивідуального дачного будівництва — не більше 0,10 гектара (пп. «г» та «ґ» ч. 1 ст. 121 ЗК).
Важливо !

Слід зазначити, що таку соціальну категорію, як «ВПО», переважно складають саме громадяни України, що не виключає для них як для громадян України можливість реалізувати свої права на безоплатну передачу у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності також і для (пп. «а» — «в», «д» ч. 1 ст. 121 ЗК):

— ведення фермерського господарства — в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
— для ведення особистого селянського господарства — не більше 2,0 гектара;
— для ведення садівництва — не більше 0,12 гектара;
— для будівництва індивідуальних гаражів — не більше 0,01 гектара.

Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину у власність для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв’язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим) (ч. 2, 3 ст. 121 ЗК).

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Процедура приватизації землі (наприклад, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для індивідуального дачного будівництва) шляхом розробки документації із землеустрою — проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки передбачає такі етапи:

— надання дозволу на розробку документації із землеустрою (ч. 6 ст. 118, ч. 1, 3 ст. 122 ЗК);
— розробка документації із землеустрою (Закон України від 22.05.2003 № 858 «Про землеустрій»);
— реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (ст. 21, 24 Закону України від 07.07.2011 № 3613 «Про Державний земельний кадастр», пп. 107 — 112 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051);
— затвердження документації із землеустрою (ч. 9 ст. 118 ЗК);
— реєстрація права власності на земельну ділянку (ст. 125, 126 ЗК). Реєстрація права власності на земельну ділянку здійснюється відповідно до норм Закону України від 01.07.2004 № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.

Важливо !

З набранням чинності Законом України від 28.04.2021 № 1423 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» виключені норми, які передбачали погодження документації із землеустрою (проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок), в якому відмовляється у разі невідповідності її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (ст. 186 ЗК) та проведення державної експертизи землевпорядної документації, що передбачала оцінку дотримання вимог законодавства та встановлених стандартів, норм і правил при прийнятті проектних рішень (ст. 32 Закону України від 17.06.2004 № 1808 «Про державну експертизу землевпорядної документації»).

Під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, зокрема, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом (п.п. 5 п. 27 розд. Х «Перехідні положення» ЗК).

Крім того, в умовах триваючого воєнного стану для розміщення об’єктів для тимчасового проживання ВПО земельні ділянки комунальної власності надаються у постійне користування виконавчим органам сільських, селищних, міських рад. Передача земельних ділянок державної, комунальної власності для таких цілей фізичним, юридичним особам на інших речових правах забороняється.

Розміщення тимчасових споруд, їх комплексів, призначених для життєзабезпечення (тимчасового проживання та обслуговування) ВПО, а також інженерних мереж, необхідних для функціонування таких споруд, може здійснюватися на земельних ділянках усіх категорій земель (крім земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, земель історико-культурного призначення, земель лісогосподарського призначення) без зміни цільового призначення земельної ділянки. Розміщення на зазначених земельних ділянках інших об’єктів здійснюється відповідно до цільового призначення земельних ділянок (п.п. 4 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК).

Релокація: поняття, види та особливості отримання переміщеними підприємствами земельних ділянок в користування

Релокація — це перенесення місця фізичного розташування підприємства з місця постійної дислокації повністю або частково задля збереження можливості роботи підприємства та повноцінного його функціонування.

Залежно від сфери діяльності, особливостей виробництва, ринків збуту та інших питань, про які йтиметься згодом, виділяємо декілька основних видів релокації:

— повна релокація — переміщення усіх виробничих засобів, ресурсів підприємства на нове, безпечне місце;
— часткова релокація — перенесення частини виробничих потужностей або певних департаментів на нове місце. При цьому частина виробничих потужностей і підрозділів залишаються працювати у місці постійного розташування підприємства;
— змішана релокація — передбачає відкриття нового підрозділу підприємства та переміщення частини персоналу для роботи у місці релокації. При цьому виробничі потужності продовжують функціонувати за попереднім місцем розташування.

Підпункт 4 п. 27 розд. Х «Перехідні положення» ЗК визначає, що передача земельних ділянок державної, комунальної власності в оренду без проведення земельних торгів, крім випадків, визначених частиною другою статті 134 цього Кодексу, допускається також для розміщення виробничих потужностей підприємств, переміщених (евакуйованих) із зони бойових дій (у тому числі тих, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави).

Важливо !

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 затверджено Перелік об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Пункт 2 постанови передбачає, що міністерства, інші суб’єкти управління об’єктами державної власності систематично переглядають затверджений цією постановою перелік і подають в разі потреби щороку до 10 липня Міністерству економіки обґрунтовані пропозиції щодо кожного об’єкта для прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про внесення до нього змін.

Порядок визначення підприємств, виробничі потужності яких підлягають переміщенню (евакуації) із зони бойових дій, та осіб, яким надається право на одержання в оренду без проведення земельних торгів земельної ділянки державної, комунальної власності для розміщення виробничих потужностей підприємств, переміщених (евакуйованих) із зони бойових дій, затверджується Кабінетом Міністрів України. Такий порядок повинен передбачати, у тому числі, збирання відомостей, необхідних для розгляду питання про встановлення та зміну цільового призначення земельної ділянки відповідно до підпункту 11 цього пункту.

Важливо !

На сьогодні відповідний порядок Кабінетом Міністрів України так і залишається не затвердженим.

Разом з тим Національним агентством з питань запобігання корупції проведено антикорупційну експертизу проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення підприємств, виробничі потужності яких підлягають переміщенню (евакуації) із зони бойових дій, та осіб, яким надається право на одержання в оренду без проведення земельних торгів земельної ділянки державної, комунальної власності для розміщення виробничих потужностей підприємств, переміщених (евакуйованих) із зони бойових дій», за результатами проведення якої підготовлено висновок.

Вказаний висновок містить резюме, в якому вказано, що встановлення або розширення дискреційних повноважень органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або особи, уповноваженої на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, за відсутності визначення вичерпних випадків, підстав, форм, строків, порядку здійснення таких повноважень, контролю за їх здійсненням та відповідальності за можливі зловживання під час їх здійснення.

Також рекомендовано у проєкті постанови встановити чіткий порядок визначення переліку підприємств, що мають критично важливе значення для функціонування інфраструктури того чи іншого регіону, та порядок черговості надання їм права на одержання в оренду без проведення земельних торгів земельної ділянки або визначити критерії, за наявності яких такі підприємства можуть бути віднесені до критично важливих та першочергових.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Перелік осіб, яким надається право на одержання в оренду без проведення земельних торгів земельної ділянки державної, комунальної власності для розміщення виробничих потужностей підприємств, переміщених (евакуйованих) із зони бойових дій, а також перелік підприємств, виробничі потужності яких підлягають переміщенню (евакуації) із зони бойових дій, визначаються спільним рішенням обласної, Київської міської військової адміністрації, з території якої переміщуються (евакуюються) виробничі потужності, та обласної, Київської міської військової адміністрації (а у разі припинення або скасування воєнного стану на відповідній території — обласної, Київської міської державної адміністрації), на територію якої такі потужності переміщуються (евакуюються).

Висновки

Триваюча повномасштабна війна, на жаль, поступово наближається до своєї дворічної дати, однак це жодним чином не має змінювати вектор соціального захисту таких категорій громадян, як ВПО, та розвитку таких процесів, як релокація виробничих потужностей підприємств, які стали складовою соціальноекономічних процесів у країні в умовах воєнного стану і мають залишатись і надалі пріоритетом, зокрема, в їх підтримці на загальнодержавному рівні, в тому числі і в частині створення умов для реалізації їх земельних можливостей.