Висновок ККС ВС: Невиконання наказу під час воєнного стану

Військовослужбовця, засудженого за невиконання наказу в умовах воєнного стану, не може бути звільнено від відбування покарання з випробуванням. Це випливає з постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 11 липня 2023 року у справі № 726/78/23.

Зокрема, ККС ВС погодився з висновком апеляційного суду, що такі дії обумовлюють підвищену суспільну небезпечність такого злочину, оскільки це може призвести до підриву військової дисципліни. Про це повідомляє АНТИРЕЙД з посиланням на «PRAVO».

За обставинами справи

Відносно військовослужбовця за контрактом було відкрито кримінальне провадження, оскільки він відкрито відмовився виконати наказ начальника штабу і не прибув до місця тимчасової дислокації батальйону. Йому інкримінували вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме непокору, вчинену в умовах воєнного стану.

Районний суд визнав військовослужбовця винним у вчиненні інкримінованого йому злочину та призначив покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років, звільнивши від відбування покарання з випробуванням.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Проте апеляційний суд скасував вирок районного суду в частині звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України і призначив покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.

Висновки ВС

Касаційний кримінальний суд залишив без змін вирок апеляційного суду та відхилив посилання касатора на наявність підстав для застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України).

Зокрема, ККС ВС підтримав висновок апеляційного суду, що:

звільнення від відбування покарання з випробуванням військовослужбовця за невиконання ним наказу в умовах воєнного стану (наказу на вибуття в район бойових дій для захисту Батьківщини від збройної агресії ворога) не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а навпаки, створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання наказів командирів, а також відмову від захисту Батьківщини. Зазначене свідчить про підвищену суспільну небезпечність такого злочину, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.