Як Громадська рада доброчесності продає доброчесність за розцінками Михайла Жернакова та Го ДеЮре – сповідь ексчленкині Нікі Крейденкової

На початку серпня під час виборів четвертого складу Громадської ради доброчесності кілька кандидатів зняли свої кандидатури і пояснили ці дії тиском, який на них вчиняло ДеЮре і Михайло Жернаков. З цього почався публічний конфлікт, за яким ми намагаємося тут трохи спостерігати.

Віталік Чемерис і трохи Діма Гадомський поговорили із колишньою членкинею ГРД-3 Нікою Крейденковою. Вона, якщо памʼятаєте, звільнилася із ГРД трохи раніше, ніж почалася видима частина цього конфлікту — ще у квітні 2025.

Світлина із архівів Ніки

Віталік: Ти долучилася до Громадської ради доброчесності у серпні 2023 року, як би ти оцінила результати вашої роботи, чого вдалося досягти?
Ніка: Так, долучилася, мене делегувала туди ГО, з якою я працювала. Результати оцінила б як “неочікувані” і відносно себе “притомні”. Результати роботи так, як я уявляла їх на початку, і так, як вийшла в кінці, це дві різні картинки.

Але чим пишаюсь, що зробив третій склад ГРД, і у що я сильно доклалася це:

а) налалагоджена (більш-менш) взаємодія з ВККС: від спільних індикаторів, зустрічей по практиці до операційних речей по типу передачі інформації з досьє;

б) право на відповідь суддів: минулі склади ГРД працювали в інших умовах і темпах, тому це було слабке місце роботи; ми цей процес поставили на “рейки” і я поки була співкординаторкою бачила відгуд від суддів – якщо спочатку на 10 запитів на їх контакти ми отримували 3-4 відповіді максимум, то під кінець моєї каденції відповідей вже було 8-9 на 10. штук запитів; я особисто вважаю, що свідчить про довіру, що ми реально розглянемо і врахуємо пояснення і справді це допомогло і нам і очевидно суддям;

в) майже половину висновків у кваліфі на відповідність (те, що звільненням може закінчитися) підтримувала ВККС (я лічно вважаю, що могли б і більше, але як вже є), це хороший відсоток був;

г) якість рішень ГРД: ну багато з наших висновків були прям крутими не гірше рівня відомих команд журналістів-розслідувачів від слова “зовсім”).

Діма: Як виглядала твоя внутрішня мотивація отримати громадське навантаження у ГРД і як саме ти уявляла свою роль та функціонал до того, як туди потрапила?
Коли я заходила в ГРД, то знала, що буде піздєц тяжко і дуже весело. Я в принципі коли говорила з Сашею Волошиним [як ми вже згадували, Олександр Волошин зняв кандидатуру на виборах четвертого складу ГРД через те, що громадська організація “Фундація DeJure” та її очільник Михайло Жернаков нібито впливали на роботу нинішнього складу ГРД], коли гукала його подавати в ГРД-3 те саме сказала, в принципі так і вийшло. Жила в прекрасному світі ілюзій, де під очікування (про темп кваліфу) тоді ще дають ресурси (як мінімум доступ до інформації).

Я люблю шукати інформацію, аналізувати і так далі і довго цим займалася до цього, тому я буквально очікувала активного кваліфу. Свою роль в координаторстві бачила тримати планку якості в аналізі і не давати забивати на важливі процеси, як право на відповідь судді. Тому по функціоналу уявляла, що буду багато шукати і допомагати колегам, ну і страждати над організаційними табличками. В принципі це було звісно, але додалося дуже багато роботи зі стейкхолдерами і битва за доступ до досьє, що я в свої 25 тоді не сильно передбачила.

В: 27 березня ти подала заяву про дострокове припинення повноважень у ГРД. Що було причиною цього рішення?
Багато факторів, які мали накопичувальний ефект. Тут були і “розлучення” з Деюре через дуже різні поглядати на те як має взаємодія з ГРД, я півтори роки по суті була в трьох ролях (співкоординаторки, членкині і адвокаційної менеджерки в Деюре), що було ну супер виснажливо, зважаючи і на навантаження і на співвідношення цих ролей.

У нас був справді дуже кризова зима для ГРД через стосунки з Деюре, через припинення фінансування секретаріату, що забрало купу сил. Також і всередині ГРД було багато звичайних і гострих дискусій про те, як рухатися далі в цій ситуації. Тут теж конфліктним стало і питання укладеного меморандуму. Я чесно не бачила як в тих умовах продовжувати роботу на тому ж рівні якості, а опускати планку нижче для мене не ок. Тому власне і вирішила вийти.

В: Анонімні ТГ канали писали про ваш конфлікт із виконавчим директором Фундації ДеЮре Михайлом Жернаковим. Як би ти сформулювала суть цього конфлікту, якщо, звісно, він був?
Якщо коротко, то не зійшлися поглядами на те, як має виглядати ГРД, і що я обирала в ситуації, коли цілі моїх двох іпостасей суперечили одна одній. Я почута не була, тож Михайло прийняв рішення мене звільнити. Розходження були в першу чергу через модель адміністрування ГРД.

У жовтні на стратегічній сесії ГРД прийняла рішення переходити на пряму донорську підтримку, що означало по факту, що Деюре з часом мала вийти з процесу підтримку ГРД, або роль була б сильно менше. Це рішення було наслідком і організаційних проблем, які тривало не вирішувалися, і бажанням посилюватися, адже виклики (читати як “величезна кількість роботи в другу зміну під великим тиском”) були точно більші, ніж з цим можна справитися одна ГО в помочі. Ці результати стратсесії донесли Деюре. Під час останньої розмови з Михайлом та його заступницею ми це і обговорювали. В день розмови ми в ГРД були на етапі підготовки листа до донорів, в якому власне хотіли почати розмову про цей “перехід”.

Тут хочу додати важливу штуку — треба розмежовувати Михайла і команду Деюре, в якій працювали і досі працюють багато хороший людей, які роблять хорошу роботу.

Цю світлину теж любʼязно надала Ніка

В: Уточню: коли ти говориш “Михайло прийняв рішення мене звільнити” — тут мається на увазі звільнити з ДеЮре чи ГРД?
З Деюре.

В: Чи бачиш перспективу повернення до ГРД у майбутньому?
Поки точно ні, але подивимося як буде в майбутньому. Тут важливо чи будуть зміни по тому як членами ГРД стають і як виглядає її адміністрування)

В: Який би був ідеальний спосіб обрання/делегування членів ГРД?
Я би пішла з кута, якою має бути громадськість, яка її формує. Не має бути монополії в цьому напрямку, я маю на увазі ГО-монополіста, навіть якщо це стало наслідком органічного розвитку події. Думаю, якби в секторі було б більше організацій, які профільно цим займається і беруть на себе відповідальність в напрямку, навіть ці збори вигляди б краще.

А щодо процедури — поки не маю відповіді. В секторі є різні приклади (збори ГО, інтернет голосування), але мені з цим треба розбиратися після того як судова реформа буде ключовою не лише для однієї організації.

В: Чи не варто, щоб законодавчі вимоги до членів ГРД мали б бути такими ж суворими, як до суддів. І сюди ж — чи є сенс поширити антикорупційні обмеження (заборона отримання подарунків, сумісництво й суміщення з іншими видами діяльності тощо), які діють для осіб, що виконують функції держави, на членів ГРД?
Почну з того, що подарунків ми і так як вогню боялися)

Щодо вимоги до членів — думаю ні. Судді приймають рішення, які є остаточними і мають величезну силу. За це вони мають і гарантії і відповідальність. ГРД все ж таки не приймає жодного фінального рішення щодо кар’єри кандидата чи судді. З тим рівнем впливу, який є в ГРД, мені здається, вимоги є адекватними. Але я тут заангажована, бо до вимог на посаду судді я явно не дотягую, а ось членкинею ГРД вважаю себе непоганою)

Щодо вимог по антикорупційним обмеженням — ГРД і так підпадає під частину, ми подаємо такі ж декларації до НАЗК як і судді, я так само отримувала скаргу від Ростіка по голосуванню через конфлікт інтересів, через що знайомилася з прекрасним представником Департаменту стратегічних розслідувань Денисом і так далі. Чи треба розширювати — думаю якщо так, то пропорційно з повноваженнями ГРД.

В: Деякі члени ГРД заявляли, що ДеЮре пропонувала оплачувати членство в ГРД. Як ти оцінюєш етичність такої практики?
Базово, я б хотіла, щоб будь-яка професійна робота оплачувалася. Питання як це робити, щоб не було консьорнів і реальних ризиків для незалежності. У цій ситуації, в якій опинилися ГРД і Деюре, думаю, набагато кращим би було, щоб фінансування було в інший спосіб було організоване. Тут так само як і з секретаріатом можна думати про різні моделі від окремої ГО по типу “Секретаріат ГРД” як було в РГК при НАБУ до прямих контрактів з донорами. Але це я переконана, що ця робота має бути оплачувана, але у прозорий спосіб. Були члени ГРД, які вважали, що вона має бути повністю волонтерською. Як на мене це можуть вже дозволити собі ну супер успєшні люди лише, не такі як я)

В: Яка була роль ДеЮре в фінансуванні адміністрування ГРД?
Оперую тою інфою, яку я знаю. У березні 2024 року Деюре отримувало грант на адміністрування ГРД. Планування статей витрат і т.д. робило Деюре до того, як ГРД 3 була сформована. Потім це неодноразово змінювалося через зміни у проєктні документи. Власне, всі контракти, які укладалися за грантом (від послуг комунікаційниці до наклейок на події) були між Деюре та виконавцем. В грант входили витрати власне на потреби ГРД і як ми їх називали “адмін витрати Деюре”.

Члени ГРД могли отримувати оплату за аналіз суддів (важливо, не складання рішень, голосування чи участі в засіданнях). В це входило перевірка що по відкритих джерелах знайшов молодший аналітик, фідбек йому (наприклад, “дошукай отакі речі по практиці по 130их”), доопрацювання того, що він/вона не знайшов. Частина членів ГРД отримували таку оплату, частині ні

В: Михайла Жернакова звинувачують у спробах тиску/впливу на діяльність ГРД. Ти бачила з середини роботу як ГРД, так і ДеЮре. Яка твоя думка про такі звинувачення?
Перш за все, супер важно, рішення ми завжди голосували самі. До цього ніхто сторонній доступу не мав, тому все вирішувалися в праведних хрестових походах в ГРДшних чатах.

Друге важне, очевидно, питання меморандуму, “переходу” від адміністрування Деюре до донорів. Я і тоді цей меморандум і зараз сприймаю як шантаж. Вважаю, що представник ГО, який заявляє, що очищення судової влади є стратегічним пріоритетом, не має такого пропонувати і так діяти. Колеги з ГРД-3 у своїй колонці добре описали і стиль комунікації з ГРД і власне обставини за яких на цей меморандум, на жаль, ми змушені були погодитися. І це справді була історія, коли в критичний для ГРД момент (нагадаю, на цей момент ми (а) щойно отримали право повного доступу до досьє і адекватний спосіб отримання матеріалів звідти; (б) залишилися без фінансування для Секретаріату, (в) мали під боком ВККС, інших стейкхолдерів і суспільство в цілому, які очікували конкурсу в апеляцію), в моїй картині світу, якщо організація мала можливість “вписатися” і підтримати, вона мала це зробити без умов про “некритику” та того, що адмінвитрати залишаються “прерогативою донора”.

На жаль, ми були в тій ситуації, коли жодного альтернативного варіанту як працювати інакше ми не мали і проголосували цей меморандум.

Ніка Крейденкова. Світлина звідти ж, звідки і решта.

В: Наскільки ефективною була за твоєї каденції робота ГРД в контексті задоволення поотреби опрацювання кількості суддівських досьє до нагальної потреби?
Ну, кількість я б хотіла, щоб була вищою, очевидно) І я б сама хотіла аналізувати більше суддів, а не більше, ніж рік, боротися за ресурси для цього аналізу.

Я заходила з чітким розумінням, що якщо ми не будемо робити рішення якісно, доданої вартості ГРД в процесі не буде (ну і рано чи пізно її знесуть). Ну і ми мали відповідальність перед суддями, бо висновок ГРД сприймається як “чорна мітка”. Ну і у нас була ВККС з більшістю членів яких, була доволі хороша конструктивна співпраця, і вони справді голосували відправити на звільнення, коли були підстави. Тому будь-який “провал” в аналізі коштував би багато для всіх сторін в один чи інший бік — репутаційний для судді, або хтось не ок лишився би на посаді.

Для того, щоб добре аналізувати потрібна інформація і чим більше тим краще. Я вважаю себе непоганою аналітикинею (щоб найти те, що Коліуш, виглядає, збрехав про ціну своєї нової машини і контору, де він її скоріш за все купив, мені хватило менше 20 хвилин з перервою на апероль), тому десь трохи авторитетно можу заявити , що відкриті джерела дають відсотків 30-40 від обсягу аналізу в кращому випадку.

Тому так критично було отримати в нормальному форматі (не переписувати з екрана в листочок) дані про родичів, нерухомість і т.д. Плюс практика ВККС така, що найбільш “бетонні” підстави відправляти на звільнення були підстави, пов’язані з майном, а не те, що зазвичай можна знайти у відкритому доступі типу рішень по 130 і т.д. Це до чого все — вимагати робити роботу без ресурсів, це вимагати робити неякісну роботу. З самого початку каденції ми займалися тим, що виборювали спочатку зміни до закону, щоб мати доступ до досьє, потім локалку до ВККС, потім зміни до неї, потім технічний спосіб отримання тієї інформації. І це, на жаль, зайняло купу часу, що вплинуло і на обсяг опрацьованих. У нас була позиція, що ми опрацьовуємо тих суддів, щодо яких маємо повну інформацію з досьє і можемо зробити свою роботу якісно. На жаль, реально працюючий системний спосіб організувався вже аж в січні 2025 року.

В: Чи не обговорювали використання, а можливо – використовували, автоматизацію процесів роботи ГРД чи, наприклад, використання ШІ?
Перед каждою ігрою обговорювали) По автоматизації було б чудово, але для цього треба “устаканити” процеси, а це зробити складно, коли в нас постійно змінюються умови з секретаріатом і фінансуванням, адже відповідальні за процеси змінюються. Ну і важливий момент — все, що стосується персональних даних, можуть обробляти тільки члени ГРД, тобто ніхто інший до цього процесу не може долучатися. Тому вся автоматизація робиться в третю зміну після основної роботи та роботи над рішеннями.

Щодо ШІ теж обмеження, що це можна використовувати лише там, де немає роботи з персональними даними. У нас був процес написання “типових обґрунтувань”, тобто посилань на Бангалорські принципи, висновки КРЕС і т.д., що мало підсилити обґрунтованість рішень. Цим займався юрист в секретаріаті і він не був обмежений у використанні ШІ для пошуку джерел, формування тексту і т.д. Це мало полегшити роботу ГРД, але знову ж таки, так не можна опрацьовувати персональні дані, тож написання рішень чи значної частини у такий спосіб нереальне

В: Що, на твою думку, потрібно змінити, щоб ГРД була/залишалася дієвим та незалежним інститутом?
Спосіб підтримки ГРД в першу чергу, це якщо робити висновки з нашої каденції. Ну і хотілось би, щоб у секторі також було б більше активних організацій, щоб не утворювалося монополії і практик, які були впродовж нашої каденції ГРД і на зборах щодо нової

Щоб дієвим, ГРД потрібен Секретаріат, яким хтось буде закохано займатися (вкладатися в навчання і т.д. людей, які аналізують та адмініструють цю роботу). Для цього теж треба відмовитися від упередження, що цю роботу ГРД може робити вдома ввечері по годинці на робочий день. Не може, пошук і аналіз інформації це професійна робота, яка потребує знань, скілів і ресурсів. Ну і цей Секретаріат має мати можливість опрацьовувати персональні дані, так як це дозволено робити секретаріатам конкурсних комісій у купі процедур (несучи ту ж відповідальність за неправильне поводження з такою інформацією)

В: Коли настане час, а може він вже настав, коли місія ГРД буде виконаною, і вона передасть свої функції державним органам, наприклад – ВККС?
Думаю, поки є члени ВККС, які не збирають інформацію про доходи судді з сім’єю, щодо якої вже є висновок по майну (вітання пані Волковій!) та не призначають нормально засідання щодо судді, по якому складали протокол за п’яне водіння і який рветься у відставку (вітання другій колегії), то ГРД ще далека до того, щоб себе вичерпати. В таких випадках досі потрібен оцей сторожовий пес, який або не дасть зробити фігню, або підсвітить, де її зробили і хто.

Роль ГРД може видозмінитися. І так вже частково є. У ВККС вже є круті люди, на засіданні в яких я відчувала себе як партнер, а не палка в колесі. Для таких членів ВККС ми якраз більше грали роль партнера, на якого можна опертися в якості роботи і який був сильно гнучкіший у своїй роботі. Наприклад, ГРД набагато простіше знати як і зробити платний витяг з іспанського реєтру нерухомості, ніж це може зробити державний орган, якому поки затвердиш використання гривні можна життя прожити. В режимі великого навантаження таке партнерство і підтсраховка дуже гарно працює.

Але в ідеалі, я би дуже хотіла, щоб не існування таких відчасти дублюючих “костилів” не було таким потрібним і люди, які добре роблять свою роботу, могли робити її у ВККС беспосередньо (і щоб до них за це не приходило ДБР).

Кароче, в наближеному до ідеалу світі, я б хотіла, щоб цей час настав)

Діма: Як ти сама визначаєш для себе доброчесність. Цього поняття ніколи не існувало в українському інтелектуальному просторі, аж поки воно раптом із ніхуя не зʼявилося після Революції гідності. Мені здається, що ледь не кожен наповнює його власним змістом. То яким змістом наповнюєш його особисто ти? І принагідно скажи, хто виходячи із твого визначення цього терміну є прикладом доброчесності: дай кілька імен, будь ласка.
Я не оригінальна, тож свій зміст спиздила, але мені дуже відгукується) Доброчесність — це робити правильно, коли ніхто не бачить (або коли побачать всі і ти ще за це дістанеш, це авторське, бо всі мої хороші дії (і помилки теж) в ГРД підписані КЕП))

Щодо імен, скажу не з українського контексу) Для мене прикладами тим, ким хочу стати, коли виросту є судді ВС США Скалія та Гінзбурґ. Вельми банально, вибачайте)

Д: Це не банально, це достойно, але вельми сумно. Бо (а) їх вже немає і (б) нам із тобою про них відомо у першу чергу те, що вони писали у своїх рішеннях; у другу чергу із кіно (про Рут). Навряд тобі відомо щось про майновий стан сімʼї Гінзбург до і після того, як вона стала суддею, або про те, із ким і за чий рахунок випивав суддя Скалія. Я часто обговорюю це питання зі своїми знайомими і єдине імʼя, яке спливає у розмовах, є Василь Іванович Кісіль. Якщо таких людей ми із тобою разом нарахували трьох, то не здається тобі, що наша судова реформа йде по пизді?
Нууууу їхній стандарт confirmation hearings не такий вже поганий, тому б я не сказала, що прям нічого не відомо) Але насправді більше людей, якими “хочу стати, коли виросту” є в Україні, бо все що я скажу попаде в заяву Кравця по КІ))

(Автори) Віталік Чемерис Діма Гадомський – Dead Lawyers Society