Запобіжні заходи: як суд оцінює обгрунтованість підозри

Одним із завдань кримінального провадження є захист особи, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Тому, питання «обґрунтованої підозри» є одним із центральних елементів судового контролю на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні, особливо при розгляді питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи цілодобового домашнього арешту. Про це повідомляє АНТИРЕЙД з посиланням на «PRAVO».

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду та Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), слідчий суддя є гарантом дотримання прав людини на стадії досудового розслідування. Його ключова функція — активний судовий контроль!

Проте останнім часом, особливо з урахуванням «перевантаженості» та «кадрового голоду» судової системи, в українському судочинстві все частіше панує формальний підхід, де слідчі судді уникають глибокого аналізу доказів, здійснюють формальний підхід з посиланням на те, що вони «не мають права вирішувати питання винуватості».

Більше того, з додавання до цього тенденції «зниження якості» досудового розслідування правоохоронної системи, яка проявляється у поданні клопотань з банальним цитуванням норм КПК України та формальним припущенням щодо наявності відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, без наявності конкретних доказів, фактично здійснюється порушення завдань кримінального провадження, законних прав та інтересів громадян та особа піддається необґрунтованому процесуальному примусу.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику ЄСПЛ.

Аналізом судових рішень українського законодавства (рішення ВАКС по провадженням № 1-кс/991/2835/23 від 17.04.2023 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110398857, №1-кс/991/6958/20 від 14.08.2020 https://reyestr.court.gov.ua/Review/91089104, №1-кс/991/6971/20 від 14.08.2020 https://reyestr.court.gov.ua/Review/91113685) встановлено, що зі сталої практики ЄСПЛ судами здебільшого використовуються наступні засади:

• існування «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об’єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин,
• підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і застосування до особи запобіжного заходу,
• за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту,
  факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Отже, «обґрунтована підозра» не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об’єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.

Наявність обґрунтованою підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.

У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося (постанова ВП ВС від 31.08.2022 у справі №756/10060/17, провадження №13-3кс22).

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Таким чином, слідчому судді необхідно з’ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що особа могла вчинити інкриміновані їй злочини. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.

Виходячи з викладеного, стороною захисту на етапі здійснення слідчого контролю на стадії досудового розслідування необхідно вживати заходів, щодо необхідності змусити слідчого суддю фактично «досліджувати» докази.

Задля цього, захисникам варто акцентувати увагу на тому, що без дослідження доказів по суті судовий контроль перетворюється на ілюзію.