Збереження української культурної спадщини в умовах війни: в чому полягають ризики

Лише за останній місяць 2024 року ворог пошкодив 33 пам’ятки культурної спадщини в Україні. А наші музейники продовжують ідентифікувати викрадені окупантами експонати по пропагандистських відео.

Як повідомляють в Міністерстві культури та стратегічних комунікацій, у грудні росіяни цілили по пам’ятках у Запорізькій, Кіровоградській, Сумській, Миколаївській, Харківській областях та в місті Києві. Про це повідомляє АНТИРЕЙД з посиланням на «Права людини в Україні».

Зокрема, 20 грудня армія РФ атакувала Київ п’ятьма балістичними ракетами “Іскандер-М”. Їхніми уламками зачепило будівлю Національного будинку музики та Костел святого Миколая: було пошкоджено вітражі, а також вежу. Того ж дня російський снаряд поцілив по куполу Свято-Катерининського собору в Херсоні.

“Загальна чисельність пошкоджених пам’яток культурної спадщини в Україні станом на кінець грудня 2024 року складає 1255 об’єктів, — розповідають в пресслужбі Мінкульту. — З них національного значення — 125, місцевого — 1055, щойно виявлених — 75”.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Найбільше пошкоджених пам’яток культури зафіксовано у Харківській області — 324, Херсонській — 180, Донецькій — 164. Втім, доки триває окупація частин Луганської, Донецької, Херсонської та Запорізької областей та Криму, точна кількість втрат невідома.

Руйнування 2025 року

Вже 1 січня нового року внаслідок чергової російської ракетної атаки по столиці було пошкоджено пам’ятки культурної спадщини, зокрема зведену наприкінці 19 століття будівлю Національної спілки письменників України.

Пошкоджений будинок Спілки письменників України. Фото: Міністерство культури та стратегічних комунікацій України

“Міністерство культури та стратегічних комунікацій України має намір звернутися до Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО) з проханням сприяти створенню механізму збереження та захисту архітектурної цілісності вулиць історичного центру столиці, незалежно від статусу будівель або форми їх власності, — повідомляють у Мінкульті. — Системний підхід допоможе захистити культурну спадщину як невіддільну частину національної ідентичності та, найважливіше, створить базу даних для відновлення історичних будівель та споруд”.

Розграбовані музеї

Тим часом співробітникам Херсонського художнього музею імені Олексія Шовкуненка вдалося ідентифікувати ще один викрадений у них російськими окупантами твір мистецтва — а саме “Портрет народного майстра Корпанюка” (1967) роботи Петра Сахра. Картину росіяни вивезли до Криму, де її зафільмували пропагандисти.

“Кадр з пропагандистського відео, знятого російським телеканалом у Криму ще у вересні 2023 року, б’є рекорди, — кажуть українські музейники. — На ньому вдалось впізнати 14-й твір, викрадений окупантами з Херсонського художнього музею імені Олексія Шовкуненка. Загалом, ідентифіковано вже 130 мистецьких робіт, незаконно вивезених з музею”.

Тож на одному лише кадрі можна побачити такі викрадені з Херсонського художнього музею експонати:

Олександр Русаков (1898-1952). Портрет художника В. Макса. 1928. Полотно, олія
Ярослав Прохазка (1886-1949). Вид з косогору на Прагу. 1942. Полотно, олія
Данило Дзевановський (1916-2002). Хризантеми. 1953. Полотно, олія
Георгій Курнаков (1887-1977). Осінні квіти. 1966. Полотно, олія
Михайло Шапошников (1909-1989). Натюрморт. Півонії. Полотно, олія
Георгій Чернявський (1924-1981). Бухта Дальні Зеленці. 1970. Наждаковий папір, пастель
Тетяна Старосельська (1916-?). Натюрморт “Пісня”. Полотно, олія
Людмила Петрова (1923-1997). Радість. XX ст. Картон, гуаш
Василь Чорний (1924-?). Натюрморт з самоваром. 1980. ДВП, олія
Анатолій Платонов (1927-2005). Чуфут-Кале. Бахчисарай. 1986. Полотно, олія
Лазар Штирмер (1922-2003). Кактус. 1989. Картон, олія
Іван Старенков (1955-2010). Зелений день. 1993. Полотно, олія
Іван Старенков (1955-2010). Терція. 1996. Полотно, олія.

Загальна кількість вивезених російськими окупантами лише з Херсонського художнього музею творів мистецтва перевищує 10 тисяч експонатів. Нагадаємо, рік тому його співробітники помітили в пропагандистському сюжеті, знятому в Центральному музеї Тавриди, викрадену картину Георгія Курнакова “Над Дніпром”. Серед інших розграбованих росіянами музеїв — заповідник “Камʼяна могила” у Запорізькій області, музеї у Мелітополі та Маріуполі та багато інших.

Втім, ворог забирає з музеїв не лише предмети мистецтва. У присвяченому пограбуванням під час війни аналізі інформації, зібраної в базі даних коаліції T4P, ми розповідали про сплюндрований окупантами музей маршала бронетанкових військ Павла Рибалка. “Прикро дивитись на це все. Все, що блищить, все що їх зацікавило, — брали, тягли по кишенях, без поваги ставилися до людини, яка визволяла від фашизму Україну, Польщу, Чехословаччину”, — казав після деокупації онук маршала Володимир. А з музею-заповідника “Садиба Попових” на Запоріжжі російські солдати винесли навіть мармуровий унітаз часів графів Попових.

Набагато більше, ніж просто грабунок

Міжнародні експерти з мистецтва вже називали викрадення росіянами десятків тисяч українських предметів мистецтва найбільшим колективним пограбуванням з часів Другої світової війни. “Це не те що один солдат кладе срібну чашу до свого наплічника, — заявив Джеймс Реткліфф, головний радник The Art Loss Register, лондонської організації, яка займається пошуком викраденого мистецтва. — Це набагато, набагато більший масштаб”.

Влітку 2024 року Комітет з питань культури Парламентської асамблеї Ради Європи дійшов висновку, що Російська Федерація використовує “культурну чистку” як зброю у війні: “Парламентська асамблея вважає, що Російська Федерація в рамках ширшої кампанії насильства використовує культурну чистку як інструмент війни з метою заперечити існування іншої культурної ідентичності та стерти її історичне коріння, цінності, спадщину, літературу, традиції та мову. Таке культурне стирання, навмисне та систематичне знищення чи пограбування культурних цінностей є воєнними злочинами та злочинами проти людяності. Водночас з офіційною риторикою Російської Федерації вони вказують на конкретний геноцидний намір знищити українську національну групу чи принаймні її частину, зокрема через знищення української ідентичності та культури. Це частина кампанії геноциду, яку веде Російська Федерація проти українського народу, грубо порушуючи договірне та звичаєве міжнародне право”.
Станом на 3 січня у базі даних воєнних злочинів T4P зафіксовано 3689 кейсів, що відповідають правовій кваліфікації “пошкодження чи знищення історичних пам’яток, лікарень, релігійних споруд, закладів освіти, науки, мистецтва” (стаття 8 (2) (b) (ix) за Римським статутом Міжнародного кримінального суду).

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Захищати культурні цінності навіть в умовах війни вимагають Гаазька конвенція про закони та звичаї війни на суходолі 1907 року, Перший Додатковий протокол 1977 року до Женевських конвенцій про захист жертв війни. А в 1954 році була окремо ухвалена Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту.

Стаття 7 Конвенції наголошує: “Високі Договірні Сторони зобов’язуються ввести ще у мирний час до статутів чи інструкцій, якими користуються їхні війська, положення, здатні забезпечити дотримання цієї Конвенції та, крім того, виховувати ще у мирний час особовий склад своїх збройних сил у дусі поваги до культури та культурних цінностей всіх народів. Вони зобов’язуються підготувати та створити ще у мирний час у своїх збройних силах службу або спеціальний персонал, що стежитиме за тим, щоб шанувалися культурні цінності, та співпрацювати з цивільною владою, яким доручено охорону цих цінностей”.

Нагадаємо, нещодавно стало відомо, що з метою імплементації на національному рівні положень частини другої статті 7 Конвенції про захист та збереження культурних цінностей у випадку збройного конфлікту в ЗСУ буде окремий підрозділ, який захищатиме культурну спадщину.