Жернаков може мати на меті помсту суддям через контроль над третиною ГРД

Одним із етапів кваліфікаційного оцінювання є перевірка громадської ради доброчесності. І той, хто контролює цей орган, може істотно попсувати нерви суддям чи кандидатам, надавши негативний висновок, що, зазвичай, є суб’єктивною думкою членів ГРД.

У нинішньому складі ГРД прямий чи опосередкований контроль над третиною членів цього органу має колишній суддя, що перелицювався на громадського активіста, Михайло Жернаков. Про це повідомляє АНТИРЕЙД з посиланням на «Закон і Бізнес».

Ні для кого не секрет, що раніше М.Жернаков був близький до команди Президента В.Януковича. За це у лютому 2012 року був призначений у межах п’ятирічного строку суддею Вінницького окружного адміністративного суду.

Проте його суддівська кар’єра тривала не так вже й довго. Точніше — склалася не так, як того прагнув М.Жернаков: не попрацювавши й двох років у Вінниці, він вирішив перебратися до столиці, подавши заяву про переведення до Окружного адміністративного суду м.Києва.

Тут важливо згадати, що на той момент на столичному Майдані вже вирували революційні події, була запущена процедура люстрації, зокрема й суддів. І М.Жернаков сам ризикував потрапити у ці жорнова, бо до останнього стояв на позиції влади та засуджував (у прямому розумінні) дії активістів.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Так, наприклад, 19.02.2014 він одноособово визнав протиправним та скасував рішення 51 позачергової сесії 6 скликання Хмільницької міської ради «Про суспільно-політичну ситуацію в країні» від 27.01.2014 №1471, в якому висунуто низку вимог до Президента та Верховної Ради, зокрема, про відставку Уряду та інші.

Не виключно, що цим рішенням М.Жернаков намагався продемонструвати свою відданість владі, оскільки на той момент його заява про переведення ще розглядалася. Проте, не отримавши бажаного, він не склав руки, а продовжував шукати шляхи до столиці, ініціювавши судовий процес, аби домогтися визнання протиправним такого рішення комісії про повернення заяви та «зобов’язати Президента перевести на посаду судді ОАСК протягом розумного строку».

Утім, рішенням Вищого адміністративного суду від 15.05.2014 розгляд його справи було зупинено через те, що М.Жернаков не заплатив судового збору. Судячи з усього, М.Жернаков цей недолік усунув, оскільки через два тижні ВАС витребовує від ВККС та АП певні матеріали.

Урешті-решт, у липні 2014 року колегія суддів ВАС відмовляє в позові повністю. Вочевидь, це був неабиякий удар по амбіціях молодого судді, який, вочевидь, не планував працювати деінде, крім столиці. Тож через рік він вирішує повернути мантію, й у вересні 2015 року вже інший Президент задовольняє його заяву.

І ось тут — чи-то зневірившись у власних здібностях зробити суддівську кар’єру , чи спіймавши гребінь революційної хвилі — М.Жернаков перевтілюється із служителя Феміди в обвинувача і переслідувача своїх колишніх колег. І це, схоже, стає самостійною метою подальшого життя — помститися за кар’єру, яка не видалася.

Наразі, за підрахунками експерті, він як очільник «Фундації DEJURE» та через інші свої зв’язки контролює третину членів ГРД. Це уможливлює складання та подання негативних висновків щодо суддів.

Й навіть коли ВККС у пленарному складі подолає визнає безпідставним такий висновок, усе одно ці ж претензії потім озвучить у Вищій раді правосуддя інший активіст — Роман Маселко, що призводить до неодноразових перерв у розгляді питання про призначення судді на посаду.

Тож мотивом діятельності М.Жернакова і контролю над третиною ГРД може бути саме помста суддям.

Нагадаємо, що раніше очільник «Фундації «DEJURE» М.Жернаков розшукувався через неявку за повісткою, врешті-решт, його було затримано та оштрафовано за ухилення від мобілізації на 5300 грн. За результатами проходження ВЛК він був визнаний повністю придатним до військової служби, а раніше встановлений діагноз щодо плоскостопості спростований як такий, що ґрунтується на недостовірній інформації.

Для подальшого ухилення від служби у ЗСУ М.Жернаков надав довідку про те, що працює викладачем на 0,75 ставки у приватній установі «Київська школа економії» та має науковий ступень доктора наук. Проте у докторській дисертації М.Жернакова був виявлений академічний плагіат, що унеможливлює викладацьку діяльність у виші.

Згодом під тиском ЗМІ він був змушений визнати, що не працює в згданому виші.