Злочини проти України та притягнення до них відповідальності

Станом на початок травня 2023 року Офіс Генерального прокурора України задокументував понад 85 тисяч воєнних злочинів росіян, повідомляє АНТІРЕЙД з посиланням на Pravo.ua.

Станом на 1 травня 2023 року росія вбила 470 дітей, а поранень зазнали 960. За офіційними даними від Управління верховного комісара ООН з прав людини, через російську агресію проти України з 24 лютого 2022 по 2 квітня 2023 року загинули 8,45 тисячі мирних (цивільних) людей, ще 14,16 тисяч отримали поранення. В ООН наголошують, що точна кількість жертв значно вища, оскільки отримання інформації з деяких місць, де тривали та тривають інтенсивні військові дії отримати поки неможливо.

Серед злочинів рф: масові вбивства цивільного населення, обстріли дитячих садочків, лікарень, житлових масивів, застосування крилатих ракет по цивільному населенню, розстріл евакуаційних машин, викрадення дітей — і це далеко неповний перелік воєнних злочинів, вчинених росією проти населення України. Ці злочини не мають строків давності, а за їхнє вчинення немає амністії. росія має і буде притягнути до відповідальності, але чи існують дієві механізми?

Спершу пропоную детальніше розібратися з функціонуванням міжнародного кримінального правосуддя та їх важливістю для нашої країни. Міжнародний Суд ООН та Міжнародний Кримінальний Суд (МКС) є стратегічно важливими для України в розгляді справи щодо притягнення російської федерації за злочини, які здійснює держава-терорист проти України.

Міжнародний суд — це головний судовий орган Організації Об’єднаних Націй, до юрисдикції якого входять усі питання, що передаються йому державами, і всі питання, передбачені Статутом ООН і чинними договорами і конвенціями. У Міжнародному суді ООН проти росії ведеться кілька справ, зокрема щодо геноциду, фінансування тероризму та дискримінації. Зокрема, 26 лютого 2022 року Україна подала позов у Міжнародний суд ООН проти росії.

Його предмет — порушення рф Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Ще тоді представники рф не з’явились на слухання в суді, а юристи, які раніше представляли росію у міжнародних судах, відмовились представляти її у Гаазі через надто обурливе порушення міжнародного права. 16 березня суд ООН зобов’язав росію припинити вторгнення в Україну. Проте, важливо наголосити, що це — не остаточне рішення суду, це лише наказ.

Розгляд справ у Міжнародному суді ООН вкрай затяжний процес. З іншої сторони, коли на міжнародній арені ми постійно говоримо про те, що росія грубо порушила міжнародні норми — це дуже потужний меседж. Це підтримала і Генеральна асамблея ООН, і переважна більшість країн. У 2017 році Україна позивалася проти рф до Міжнародного суду ООН.

Позов від 2017 року обмежувався двома Конвенціями: про боротьбу з фінансуванням тероризму та про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Згідно з цими Конвенціями, Міжнародний суд ООН має юрисдикцію стосовно міждержавних спорів України та рф. У 2019 році Міжнародний суд ООН визнав юрисдикцію у справі щодо порушення росією двох наведених Конвенцій та встановив тимчасові заходи, згідно з Конвенцією про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Проте, розгляду судом справи проти росії з 2017 року по суті ще не було.

МКС — це перший правовий інститут, що діє постійно, в компетенцію якого входить переслідування осіб, відповідальних за геноцид, воєнні злочини і злочини проти людяності. Він заснований на основі Римського статуту. На відміну від інших міжнародних і змішаних кримінальних судів, саме МКС є установою, що діє постійно. У його компетенцію входять злочини, здійснені після набуття чинності Римського статуту. У межах МКС розглядається індивідуальна відповідальність конкретної особи. МКС має територіальну юрисдикцію й досліджує факти злочинів, що мали місце на певній території — у нашому випадку це територія України.

Міжнародний кримінальний суд не слід плутати з Міжнародним судом ООН, який також засідає в Гаазі, але має іншу компетенцію. МКС не входить в офіційні структури ООН, хоча може порушувати справи за поданням Ради Безпеки ООН. Відповідно, держави стають учасниками МКС, а злочини, скоєні їх громадянами або на їх території — підсудними йому, за фактом ратифікації Римського статуту.

За свою діяльність Міжнародний кримінальний суд висунув звинувачення 46 особам, зокрема, експрезиденту Судану Омару аль-Баширу, лідеру бойовиків Армії Господа в Уганді Джозефу Коні, лідеру Лівії — Каддафі. Суд наразі проводить розслідування злочинів, скоєних в Афганістані, Судані, Демократичній республіці Конго, Лівії, Уганді, М’янмі, Палестині та Венесуелі, а з 2 березня 2022 року — і в Україні. У березні цього року, МКС видав ордер на арешт президента росії путіна, а також уповноваженої з прав дитини марії львової-бєлової.

Рішення Міжнародного Суду ООН є обов’язковим для всіх держав-членів ООН, тому якщо Суд винесе рішення про покарання росії за її дії на території України, то це буде юридично зобов’язуючим для рф та всіх держав-членів ООН. Рішення Міжнародного Суду може забезпечити компенсацію нашій державі за збитки, завдані їй росією.

Що стосується МКС, то він має компетенцію розглядати злочини проти людства, воєнні злочини та злочини проти миру, які сталися на території держав-членів Римського статуту МКС, до якого належить і Україна. Таким чином, МКС може розглядати злочини, вчинені рф на території України. Відповідно, рішення вище зазначених судів є важливим інструментом для захисту прав та інтересів України у справі щодо покарання Росії за її злочини на території України.

Римський Статут та Україна

Римський Статут Міжнародного кримінального суду, підписаний від імені України 20 січня 2000 року, та підлягає внесенню до Верховної Ради України для надання згоди на його обов’язковість. 14 травня 2014 на розгляду ВРУ внесено проект про внесення змін до статті 124 Конституції України, зокрема, щодо визнання положень Римського Статуту, де пропонується доповнити статтю новим абзацом «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, передбачених Римським статутом Міжнародного кримінального суду.» Проте, даний проект так і не був розглянутий у 7 та 8 скликаннях ВРУ.

Виключення рф з Ради Безпеки ООН

Рада Безпеки ООН — діючий орган Організації Об’єднаних Націй, на який, відповідно до статті 24 Статуту ООН, покладено відповідальність за підтримку міжнародного миру та безпеки. Саме Україна стала першої державою, яка у грудні 2022 року офіційно поставила на міжнародних порядок денний питання щодо нелегітимності присутності росії в Раді Безпеки (далі РБ) ООН. Виключення росії з Ради безпеки ООН було б дуже серйозним кроком, який може мати значний вплив на міжнародну політику та геополітичні відносини.

Перш за все, це було б сильним політичним знаком та сигналом для всього світу, що збройна агресія росії порушує принципи Хартії ООН та міжнародного права і що міжнародна спільнота готова діяти, щоб захистити свої цінності та інтереси. Друге, виключення росії з РБ ООН позбавило б її можливості використовувати право вето, що може сприяти забезпеченню рішень Ради безпеки, які були б відповідними для розв’язання конфліктів та захисту міжнародної безпеки та стабільності.

Тут важливу роль відіграє такий факт: Розпад Радянського Союзу залишив невирішеним питання міжнародних прав і обов’язків СРСР. З точки зору міжнародного права, неврегульованим залишається і питання статусу держави-члена ООН та постійного члена РБ ООН, яким користується рф. росія хибно вважає питання врегульованим, посилаючись на те, що вже з 24 грудня 1991 року, а в публічній площині — з 31 грудня 1991 року в Радбезі ООН з’явилася табличка з її назвою.

Проте, відповідно до Статуту ООН для цього не було і досі немає жодних легітимних підстав. російська федерація зайняла крісло постійного члена Радбезу ООН в обхід визначених Статутом ООН процедур. Чинний Статут ООН не містить слів «російська федерація». Їх немає, зокрема, в Статті 23 Статуту, де перелічені постійні члени РБ ООН. Правомірна процедура набуття державою «російська федерація» членства в ООН та місця серед постійних членів РБ мала обов’язково передбачати кроки, визначені Статутом ООН.

Таким чином, росія ніколи не проходила правомірної процедури набуття членства і займає місце СРСР в РБ ООН незаконно.
Більше того, путін заднім числом скасував рішення органу влади СРСР про передачу Криму Україні. Відповідно, цими діями верховний орган влади росії де факто підтвердив порушення правонаступництва рф по відношенню до СРСР. Таке рішення не потребує затвердження РБ ООН в складі росії, так як попереднє рішення про кооптації рф як правонаступниці СРСР вирішувалося без її участі — вона тоді не була навіть членом ООН.

Відповідно тут виникає ряд запитань щодо реальної та найголовніше законної можливості виключення росії з РБ ООН. Виключення рф може мати значні економічні наслідки для терористичної країни, так як це може призвести до зменшення інвестицій в росію та зменшення міжнародної торгівлі з нею. Проте, наразі це є дуже складний та довгий процес.

Притягнення росії до відповідальності за злочини проти України

17 березня 2023 року Палата досудового провадження ІІ Міжнародного кримінального суду у Гаазі видала ордер на арешт президента росії владіміра путіна, а також уповноваженого з прав дитини марії львової-бєлової. Це означає, що відтепер російський президент має офіційний статус підозрюваного у скоєнні міжнародного злочину — незаконного примусового переміщення українських дітей.

Це своєю чергою передбачає, що за межами росії його мають заарештувати та передати до суду. Таким чином, світ отримав потужний сигнал, що російський режим є злочинним і його керівництво буде притягнуте до відповідальності.

27 квітня 2023 року Парламентська асамблея Ради Європи визнала геноцидом депортацію та насильницьке переміщення українських дітей на територію росії. Також ПАРЄ визнала самопроголошеного президента білорусі олександра лукашенка причетним до примусового переміщення дітей та дорослих із окупованих територій України. Парламентська асамблея Ради Європи також визнала видачу Міжнародним кримінальним судом ордера на арешт президента рф путіна, а також наголосила на необхідності покарання самопроголошеного президента білорусі — лукашенка.

До можливих варіантів притягнення до відповідальності росії можемо віднести звернення в Міжнародний Суд ООН.

Наша держава подала позов невдовзі після початку повномасштабного вторгнення російської армії. Тоді Судді Міжнародного суду в ході розгляду справи зобов’язали рф припинити вторгнення. росія проігнорувала це. Тобто, враховуючи те наскільки повільно розгортаються рішення та вступають в силу реальні дії, коли більше року йде страшна широкомасштабна війна в нашій країні, саме звернення в Міжнародний Суд ООН — це надзвичайно довгий та затяжний процес. Ба більше, заступник в даному Суді — росіянин, що вже є перешкодою на шляху до неупередженості в прийнятті рішень.

Інший варіант передбачає передачу справ в Міжнародний Кримінальний Суд за Римським Статутом.

Нагадаю, що саме цей Суд видав ордер на арешт путіна. Але в даному випадку труднощі полягають в тому, Україна не можемо бути в цьому Суді, бо в нас не ратифікований Римський Статут. Крім того, оскільки рф не визнає юрисдикцію МКС, відносно росії не може бути здійснено розслідування щодо четвертої категорії злочинів — злочин агресії.

Адже розслідування за статтею 8-bis Римського статуту, яка закріплює агресію як злочин, може бути здійснене тільки стосовно країни, котра ратифікувала цей міжнародний договір (з усіма відповідними поправками), або якщо відповідне питання розслідування злочину агресії ініціювала Рада безпеки ООН. З ймовірністю у 100% можна стверджувати, що відповідне питання буде ветоване рф, як постійним членом Ради безпеки ООН.

Наступний варіант полягає у створенні спецтрибуналу як Нюрберський трибунал в 1945 році.

Необхідність створення Спеціального трибуналу викликана тим, що ні Міжнародний Суд ООН, ні Міжнародний кримінальний суд, ані Європейський суд з прав людини не мають юридичної можливості притягти до відповідальності найвище керівництво держави-агресора. Ініціативу створення Спеціального трибуналу вже підтримали Парламентська асамблея Ради Європи, Європейський парламент, ПА НАТО, ПА ОБСЄ та парламент Литви.

Пропоную зосередитися на основних моментах, які передбачатиме Спеціальний трибунал.

По-перше, Спецтрибунал буде базуватися на певних правилах і підходах, які застосовуються Міжнародним кримінальним судом і викладені в його Римському статуті. Він розслідуватиме та переслідуватиме злочини агресії проти України, вчинені на її території. По-друге, юрисдикція Спецтрибуналу поширюватиметься на всі події з лютого 2014 року. По-третє, Спеціальний трибунал матиме юрисдикцію щодо фізичних осіб, які здійснюють ефективний контроль над або безпосередньо керують політичними чи військовими діями держави. Крім цього, передбачається також індивідуальна кримінальна відповідальність, а офіційний статус підсудного, такий як статус глави держави чи офіційний статус іншої посадової особи, не звільнятиме її від цієї індивідуальної кримінальної відповідальності й відповідно не пом’якшуватиме покарання.

Україна з весни 2022 року закликає міжнародне співтовариство підтримати створення Спеціального міжнародного трибуналу для розслідування злочинів агресії росії. Зокрема, у квітні 2022 у своїй резолюції цю ідею підтримала Парламентська асамблея Ради Європи, а в січня 2023 року — Європарламент проголосував «за» щодо створення трибуналу для вищого керівництва росії. Резолюцію було ухвалено 472 голосами. На даний момент відомо про понад десять країн, які підтримують створення такого трибуналу. Відповідно, коло партнерів, готових працювати для покарання рф значно розширюється.

Я переконаний, що найбільш дієвим покаранням має бути саме створення Спеціального трибуналу.

Це чіткий сигнал як російському суспільству, так і міжнародній спільноті про те, що засудження та вирок буде і його ніхто не омине. В інакший спосіб притягнути політичне та військове керівництва рф до кримінальної відповідальності за злочин агресію проти України буде неможливо.

Проте, в контексті цього виникає низка питань, яка вкрай важлива для врегулювання даної процедури. Важливо зрозуміти, як саме будуть вирішуватися та регулюватися питання щодо покарання й безпосередньо списків винних.

Також, необхідно розуміти яким чином це буде фіксуватися й в рамках якого законодавства функціонувати й за якими правилами, якими законами його здійснювати: чи це буде новий регламент, чи брати в роботу процесуальне законодавство, що зараз застосовується у Страсбурзі, Римі, Брюсселі, чи взяти за основу українське законодавство?

Крім цього, повинні бути ухвалені всі законодавчі кроки, щоби притягнути росіян за злочини проти людяності, відповідальність за які наразі не передбачена в українському кримінальному законодавстві.

Тому, важливо для ратифікації Римського статуту внести зміни до Конституції України й потім ратифікувати та відповідно імплементувати норми у КК та КПК . Це вкотре підтверджує необхідність налагодженого юридичного фронту у боротьбі з росією на дипломатичному рівні аби терористична держава відповіла за всі свої злочини.