Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 14 по 20 вересня 2024 року

Велика палата поки зайнята спорами з Президентом, Верховною радою, Вищою радою правосуддя та Вищою кваліфікаційною дисциплінарною комісією суддів України і часу на ухвалення та оприлюднення рішення як суд касаційною інстанції на цьому тижні не знайшла, за що багато правників дякують, хоча і чекають взяття на себе відповідальності у елементарній справі про встановлення факту самостійного виховання дитини для отримання відстрочки, але схоже поки друзі Князєва, що там залишились, чіткої команди не отримали.

Також до огляду увійшла практика ВС-КАС та низка рішень суддів щодо скасування штрафів ТЦК та отримання відстрочки без надання акту догляду, що Законом не передбачений, а також рішення про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення незаконно стягнутих коштів з відсотками й моральної шкоди та багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Огляд судової практики ВС-КАС за серпень 2024 року

В огляді відображено правові позиції Верховного Суду в адміністративних справах, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема щодо:

✅ формування податкового кредиту на підставі тимчасових митних декларацій у контексті застосування принципу «витягнутої руки» в трансфертному ціноутворенні;

✅ відсутності обов’язку в підприємства олійно-жирової галузі враховувати сировинні втрати під час визначення податкових зобов’язань;

✅ рентної плати за рубку деревини;

✅ забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями для постійного проживання;

✅ повноважень начальника військової адміністрації щодо відчуження з комунальної власності земельних ділянок в умовах воєнного стану;

✅ грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України;

✅ складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців;

✅ надання висновків комісії з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок контролюючих органів.

Заслуговують уваги й правові висновки у сфері застосування процесуального закону, зокрема щодо:

✅ умов визнання запровадження воєнного стану в Україні поважною підставою для поновлення процесуального строку;

✅ юрисдикції спорів у справах про організації процесу роботи з добудови проблемного об’єкта будівництва – багатоквартирного житлового будинку;

✅ початку перебігу строку апеляційного оскарження в разі доставлення судового рішення до електронного кабінету;

✅ зупинення провадження в разі призначення судово-економічної експертизи.

Упродовж серпня 2024 року КАС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, з якими можна ознайомитися в огляді судової практики.

Постанова ШААС про визнання протиправної та скасувати постанови про адмінправопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП у зв’язку з відмовою від проходження ВЛК та стягнення витрат на правову допомогу

Справа № 755/4743/24

Апеляційний суд з посиланням на норми чинного законодавства зазначив:

Разом з тим, колегія суддів враховує, що у виданому направленні №2/253 від 11.02.2024 року відповідачем не було визначено дату на яку позивач зобов’язаний був прибути для проходження медичного огляду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачено відповідальність військовозобов’язаного за відмову від направлення на медичний огляд військово – лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Таким чином, відповідачем не доведено в установленому порядку наявності в діях позивача складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.210 КУпАП, що є підставою для скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення №641 від 21.02.2024.

Рішення ВОАС про обов’язок ТЦК розглянути заяву про відстрочку на підставі абз. 10 ч. 1 ст. 23 ЗУ ПМПМ за правилами на час її подання, вже після отримання мобілізаційного розпорядження

Справа № 140/4960/24

Цей суд також продемонстрував застосування прямих норм Закону без вигадувань та перекручувань. Суд зазначив:

Статтею 23 даного Закону визначено перелік військовослужбовців, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації та яким може бути надана відстрочка від військової служби.

Зокрема такою підставою, що надає право на відстрочку під час мобілізації тим військовозобов’язаним (в редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин), які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду (абз. 10 ч.1 ст.23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію).

Частиною 2 статті 23 даного Закону визначено, що особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому – дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що на час подання позову та на момент розгляду справи по суті, позивач є військовозобов’язаним, оскільки виходячи із змісту вищевказаних нормативних актів, він не є призваним на військову службу.

При цьому, норми вищевказаних нормативних актів не регламентують строк подання такої заяви, а лише вказують за наявності обставин.

Виходячи із змісту нормативних актів суд констатує, що в межах здійснення мобілізаційних заходів та до їх закінчення, позивач за наявності виникнення обставин, що дають право на відстрочку має право подати відповідну заяву до територіального центру комплектування про надання йому відстрочки, що і ним було зроблено 26.03.2024.

При цьому, неподання такої заяви ним до проходження ним ВЛК та вручення йому повістки про направлення до війська 06.03.2024 до закінчення призову, та не набуття ним статусу військовослужбовця, не позбавляють особу в межах мобілізаційної процедури на подання в подальшому такої заяви, за умови виникнення обставин, які надають йому таке право.

Суд зазначає, що підпис особи в отриманні повістки свідчить про її отримання та ніяким чином не констатує згоду особи на те, що він дає згоду на призов її на військову службу.

Відтак підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що отримавши таку заяву з додатками, відповідач, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки, після її отримання, повинен був за наслідком її розгляду по суті прийняти відповідне рішення щодо надання відстрочки або відмови у наданні відстрочки.

Слід зазначити, що зміна порядку оформлення та надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, ніяким чином не впливає на розгляд поданої заяви позивачем, оскільки вона була подана задовго до внесення відповідних змін, а тому реалізація права особи має здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження волевиявлення такої особи у формі конкретних дій (звернення до суб’єкта владних повноважень тощо). Розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом.

Відтак, заява позивача про надання відстрочки підлягає розгляду з огляду на ті норми закону, що діяли на момент подання такої заяви.

Рішення ЗОАС про зобов’язання надати відстрочку від мобілізації на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 ЗУ ПМПМ як особі, яка виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років при направленні заяви поштою

Справа № 280/5857/24

Такими суддями та рішеннями можна пишатись. Ніхто не вигадує норми та не натягує сову на глобус, а просто застосовує читкі та зрозумілі положення Закону. Суд зазначив:

Разом з тим, ані положення Закону № 2232-ХІІ, ані положення Порядку № 560 не передбачають обов’язку особистого відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку. Обов’язок «особисто подати заяву» не означає «особисто прибути».

При цьому у спірних правовідносинах відповідач не ставив під сумнів факт, що заява про відстрочку направлена військовозобов’язаним особисто.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивач, надіславши особисто поштовим зв’язком заяву та документи для вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації дотримався процедури особистого їх подання (направлення).

Отримавши таку заяву з додатками, відповідач, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки, після отримання цієї заяви, повинен був прийняти відповідне рішення за наслідком її розгляду по суті щодо надання відстрочки або відмови у наданні відстрочки.

У даних правовідносинах суб’єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

Крім того, посилання на те, що у заяві позивачем неправильно зазначено норму закону, на підставі якої він просить надати відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, не можуть слугувати підставою для залишення заяви без опрацювання.

Відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

За таких обставин, бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.05.2024 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації підлягає визнанню протиправною.

Рішення ХОАС про зобов’язання розглянути заяву про відстрочку на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ ПМПМ за відсутністю акту догляду не передбаченого Законом

Справа № 520/20878/24

Суд задовільняючи позов послався на Закон, що має вищу силу за постанову КМУ та зазначив:

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов’язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов’язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Щодо посилань відповідача на відсутність у позивача акта про встановлення факту здійснення постійного догляду за батьком з інвалідністю ІІ групи, суд зазначає, що згідно з п. 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII (в редакції чинній на момент звернення відповідача із заявою) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані які мають, зокрема одного із своїх батьків із числа осіб з інвалідністю ІI групи за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані їх утримувати.

Суд установив, що у позивача дійсно є батько ОСОБА_2 , якому установлено ІІ групу інвалідності з 10.06.2024 /а.с. 11,12/.

Тобто, факт наявності у військовозобов’язаного батька із числа осіб з інвалідністю ІІ групи вже є достатньою підставою для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за наявності лише однієї додаткової умови, а саме відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані їх утримувати.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди, 3% річних за неповернення коштів та витрат на правову допомогу

Справа № 367/6116/23

Це наша справа, підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню було відсутність дотримання порядку вчинення напису, відсутність безспірності, пропуск строків, а найголовніше того, що виконавчі написи на документах, що нотаріально не посвідчені, не передбачені законом.

Дуже шкода, що приватні нотаріуси знаючи достовірно про незаконність таких написів продовжують їх вчиняти, а приватні виконавці достовірно знаючи про відсутність підстав, також продовжують їх виконувати.

В цій справі окрім визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню було стягнуто зі стягувачу стягнуту суму, відсотки за безпідставне утримання коштів, моральну шкоду та витрати на правову допомогу.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

• в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
• в Viber: Правники, адвокати, судді
• в Telegram:
  • Персональний канал Ростислава Кравця;
  • Група «Правники, адвокати, судді»;
  • Група «Адвокати України»;
  • Канал АО «Кравець і партнери»;
  • Канал Профспілки «Українська незалежна фундація правників»
• в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
• в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
• в Reddit: Правники, адвокати, судді
• та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2024