Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 24 серпня по 13 вересня 2024 року
Нарешті випадкові люди повернулись з відпустки й в чергове всім довели, що Верховенство права це Вам не Верховенство Закону тому навіть якщо Ви довели в ЄСПЛ та в Конституційному суді України порушення своїх прав, то з огляду на тривалий час своєї боротьби Ви вже порушуєте права інших і тому Ваші права вже нічого не варті, тому їх можна і порушити. Також Велика палата вирішила не змінювати сталу практику зі звільнень без надання всіх вакансій та висловилась щодо можливості адвокатом отримувати допомогу по безробіттю.
Крім того, в огляд включена актуальна практика касаційних судів та дайджест судової практики щодо вирішення спорів у сфері публічних закупівель, рішення щодо оскарження незаконної заборони перетину кордону, примушуванню участі в медичних експериментах, виплати ОГД, оскарження штрафів ТЦК у зв’язку з досягненням граничного віку перебування в запасі та багато іншого.
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 22-23/321-05-10190
Велика палата настільки вже загралась в справедливість та формалізм, що навіть після рішення ЄСПЛ та Конституційного суду України позбавила сторону права на справедливий суд та толерувала грубі порушення Закону й незаконне рішення ВГСУ поза межами його повноважень. Суд зазначив:
48. Звертаючись із заявою про перегляд судового рішення у зв’язку з ухваленням ЄСПЛ рішення, в якому встановлено порушення Конвенції, особа, на користь якої ухвалено таке рішення, домагається, насамперед, усунення наслідків порушення її прав, гарантованих Конвенцією.
49. Поряд з цим ЄСПЛ залишає за державою свободу у виборі заходів, необхідних для виконання його рішень. Згідно зі стандартами Ради Європи значення кожного з прийнятих ЄСПЛ рішень полягає в тому, що вони не тільки повинні впливати на право конкретного заявника, але також і на розвиток національного законодавства держав-учасниць Конвенції. Заходи поновлення права особи, яка зверталась до ЄСПЛ із заявою, мають значення у контексті відповідальності держави перед певною особою як санкції за порушення її права.
59. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги та погоджується із висновком ЄСПЛ, викладеним у його рішенні від 22 вересня 2022 року у справі «Генеральний будівельний менеджмент» проти України» про те, що мало місце порушення вимоги стосовно справедливого розгляду справи, закріпленої в пункті 1 статті 6 Конвенції, зокрема, за обставин, коли розгляд справи Вищим господарським судом України, за результатами якого ухвалено постанову від 23 жовтня 2008 року, не був проведений згідно з вимогами національного процесуального законодавства (пункти 30 та 31 рішення ЄСПЛ).
68. Водночас, указаному інтересу Приватного підприємства протистоїть інтерес у дотриманні принципу res judicata багатьох осіб, які стали власниками квартир у цьому житловому фонді, набувши статусу співвласників відповідних житлових будинків, та володіли цим майном, реальна вартість якого очевидно є вищою, ніж 1500 грн., протягом багатьох років (вони представлені в цій справі третіми особами: ОСББ «Черьомушки», ОСББ «Кооператор-1», ОСББ «Кооператор-2», ОСББ «Кооператор-11», ОСББ «Манежний», ОСББ «Високий»).
70. Таким чином, враховуючи конкретні обставини цього провадження, ухвалення нового рішення у цій справі, з одного боку, не здатне забезпечити відновлення правового становища Приватного підприємства станом на 20 грудня 2005 року (оскільки існує інше остаточне судове рішення від 15 червня 2007 року в іншій справі), а з іншого – матиме явно непропорційні негативні наслідки для інтересу багатьох осіб у дотриманні принципу res judicata.
Постанова ВП ВС про обов’язок роботодавця у разі скорочення запропонувати всі наявні вакантні посади
Справа № 641/1334/23
Велика палата поки вирішила не змінювати сталу судову практику і зазначила:
127. На прохання працівника строк попередження про наступне його звільнення (за два місяці) може бути скорочено роботодавцем і такого працівника може бути звільнено за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
128. Скорочення двомісячного строку попередження працівника про наступне вивільнення свідчить про те, що сторони домовилися вирішити питання щодо продовження / припинення трудових правовідносин в інший, ніж гарантований трудовим законодавством, строк.
129. Водночас скорочення зазначеного строку не впливає на виниклі у зв’язку зі зміною в організації праці гарантії працівника при вивільненні та не звільняє роботодавця від виконання обов’язку з працевлаштування працівника.
130. Отже, роботодавець зобов’язаний запропонувати такому працівникові всі наявні вакансії, які відповідають його кваліфікації, що існували з моменту попередження працівника про наступне вивільнення до дня розірвання трудового договору з ним, з урахуванням при цьому положень статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці.
131. Відмова працівника від зайняття запропонованих вакансій (у разі наявності пропозицій) чи відсутність відповідних вакансій свідчить про об’єктивну неможливість продовження трудових правовідносин та є передумовою для звільнення такого працівника за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у визначений ним строк. Однак рішення про задоволення заяви про скорочення строку повідомлення про наступне вивільнення та звільнення працівника за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України приймає роботодавець, який не позбавлений права відмовити в задоволенні такої заяви.
132. При цьому необхідно виходити з того, що скорочення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення є виправданим при об’єктивній безперспективності очікування працівника на подальше працевлаштування або у випадку безальтернативної відмови працівника на продовження трудових правовідносин на змінених умовах праці, тобто коли працівник відмовляється від продовження роботи на будь-яких посадах у зв’язку зі змінами в організації праці, про що доцільно вказати в його заяві про скорочення строку попередження про наступне вивільнення та звільнення його з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Справа № 761/38813/21
Велика палата зазначила:
8.5. Положеннями пунктів 1, 2, 8 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що реєстрація безробітного припиняється, зокрема у разі: зайнятості особи; встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.
8.6. Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.
8.7. Частиною третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
8.8. Зважаючи, що ОСОБА1 має роботу і наділений правом на заняття адвокатською діяльністю він не може бути визнаний безробітним. Подання ним недостовірних даних Шевченківській районній філії Київського міського центру зайнятості щодо цього, призвели до безпідставного нарахування та виплати йому допомоги. Виплачені ОСОБА1 кошти підлягають стягненню з нього на підставі частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття» у розмірі визначеному апеляційним судом.
8.9. Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА1 не отримував заробітку (доходу) від адвокатської діяльності, а тому мав право на отримання допомоги по безробіттю, відхиляються Великою Палатою Верховного Суду, оскільки наявність в особи права на заняття адвокатською діяльністю унеможливлює надання їй статусу безробітного та призначення відповідної допомоги.
8.10. Посилання у касаційній скарзі на те, що призначенням допомоги по безробіттю позивач підтвердив відповідність ОСОБА1 всім критеріям статусу безробітного також визнаються неспроможними, оскільки саме відповідач, подаючи заяву про надання йому статусу безробітного, ввів в оману Шевченківську районну філію Київського міського центру зайнятості щодо забезпечення роботою, вказавши «не забезпечую себе роботою самостійно» (т. 1 а.с. 10).
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Огляд судової практики ВС-ККС за липень 2024 року
В огляді відображено найважливіші правові позиції і висновки з кримінального та кримінального процесуального права, серед яких слід виокремити такі.
У сфері кримінального права:
✅ вказано, що під час призначення покарання із застосуванням ст. 69-1 КК України добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди не враховується (відсутність цієї ознаки не є перешкодою для застосування спеціальних правил призначення покарання) тоді, коли такі збитки або шкоду не заподіяно;
✅ встановлено, що відмова Голови Державної авіаційної служби України виконати наказ Міністерства інфраструктури України, виданий поза межами повноважень останнього, відповідала законодавству, що діяло на час подій, і не може розглядатися як дія чи бездіяльність «в порушення законодавства» і «всупереч інтересам служби»;
✅ акцентовано, що відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом настає для всіх співучасників, незалежно від того, що транспортним засобом керував один із них. Те, що інший співучасник не вчиняв активних дій, спрямованих на фізичне переміщення автомобіля, не свідчить про відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
У сфері кримінального процесуального права:
✅ констатовано, що саме особа, якої стосується медична інформація (або її законний представник), має право приймати рішення щодо використання відомостей, які містяться у її медичній картці, що не є порушенням лікарської таємниці;
✅ вказано, що правилами КПК України не передбачено кількаразового призначення слідчого у кримінальному провадженні, яке було виділено або об’єднано з іншим, якщо після початку досудового розслідування вже було визначено слідчого чи групу слідчих для його проведення. Тож слідчий (група слідчих), а також прокурор (група прокурорів) автоматично не втрачають своїх повноважень із моменту виділення матеріалів в окреме кримінальне провадження в разі, коли виділене провадження розслідує той самий підрозділ того ж органу досудового розслідування, а процесуальне керівництво здійснює той самий орган прокуратури до прийняття відповідних рішень уже в окремому провадженні;
✅ зазначено, що положення ст. 214 КПК України не містять вимог про внесення до ЄРДР за окремим порядковим номером відомостей про вчинення кожного з тих діянь, що охоплюються єдиним умислом особи й передбачені відповідною диспозицією як альтернативні форми виявлення суспільно небезпечного діяння.
Упродовж липня 2024 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.
Дайджест підготовлено з огляду на важливу роль інституту публічних закупівель у розвитку конкурентного середовища в Україні з метою правильного застосування законодавства про публічні закупівлі всіма учасниками та забезпечення ефективного і прозорого здійснення закупівель.
У дайджесті зібрано ключові правові висновки ВП ВС, КАС ВС, КГС ВС та КЦС ВС, які демонструють усталені підходи ВС щодо вирішення найбільш проблемних і актуальних питань, з якими зіштовхуються учасники тендерних процедур: від планування закупівель, оголошення закупівлі, визначення основних вимог до тендерної документації, укладення договору з переможцем до оскарження рішень АМК України та висновків Держаудитслужби.
Окрім того, у дайджесті зосереджено увагу на деяких питаннях щодо юрисдикції спорів, пов’язаних із проведенням публічних закупівель, а також особливостей участі прокурора в таких спорах.
Огляд судової практики ВС-КГС за липень 2024 року
✅ Так, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки про:
▪️зобов’язання банку, який перебуває у процедурі ліквідації та є кредитором боржника, з оплати грошової винагороди арбітражному керуючому;
▪️визначення належного позивача у справах про покладення солідарної відповідальності за зобов’язаннями товариства на підставі ч. 4 ст. 50 Закону України «Про господарські товариства».
✅ У постановах у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством наведено висновки щодо:
▪️застосування способів захисту порушеного авторського права;
▪️визнання дій, зокрема, органів місцевого самоврядування антиконкурентними діями.
✅ У постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів містяться висновки стосовно:
▪️дійсності корпоративного договору, укладеного особою до моменту набуття нею статусу учасника ТОВ;
▪️компетенції загальних зборів ОСББ визначати порядок сплати, перелік і розмір внесків та платежів співвласників будинку;
▪️примусового відчуження корпоративних прав та акцій на користь держави в умовах воєнного стану.
✅ У постановах у справах щодо земельних відносин та права власності викладено правові висновки щодо:
▪️наслідків підписання учасником земельних торгів документів електронним підписом, який не є кваліфікованим;
▪️відсутності підстав для встановлення на території островів меж прибережних захисних смуг.
Огляд судової практики ВС-КЦС за липень 2024 року
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:
✅ у спорах про захист честі, гідності і ділової репутації зазначено, що висловлення народним депутатом під час пленарного засідання Верховної Ради України у стверджувальній формі фактичних даних про вчинення особою кримінального (кримінальних) правопорушення (правопорушень) є твердженням про факти, а не оціночним судженням, оскільки така інформація стосується звинувачення у вчиненні злочину, отже, може бути перевірена на предмет дійсності;
✅ у спорах, що виникають із питань захисту права власності, акцентовано, що податкова застава поширюється виключно на майно платника податків, який має податковий борг. Новий власник майна (банк), що придбав спірне майно в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки, не замінює боржника (колишнього власника майна) у правовідносинах щодо погашення заборгованості зі сплати податків, тому процедура звернення стягнення на майно банку в порядку, визначеному ПК України, не може бути реалізована, що є самостійною підставою для скасування (припинення) податкової застави;
✅ у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, вказано, що належне виконання пайовиком своїх зобов’язань за договором про пайову участь у будівництві та невиконання забудовником зобов’язання щодо будівництва житлового будинку і введення його в експлуатацію у строк, визначений договором, є підставою для визнання в судовому порядку за пайовиком, а в разі його смерті – за правонаступниками, права власності на майнові права на об’єкт інвестування;
✅ у спорах, що виникають із недоговірних правовідносин, констатовано, що включення фізичної особи (громадянина України) до міжнародних санкційних списків (застосування санкцій іноземними державами та міждержавними об’єднаннями) без внесення відповідних заборон / обмежень для такої особи до внутрішніх документів банків України не може бути підставою для відмови банком України у здійсненні цією особою банківських операцій;
✅ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, зазначено, що саме лише заперечення одного з батьків проти позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання спілкуватися з дитиною та не є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав;
✅ щодо застосування норм процесуального права вказано, що Міністерство оборони України або відповідні військові частини підлягають залученню до участі у справах про оголошення військовослужбовця померлим або визнання його безвісно відсутнім під час встановлення юридичного факту смерті військовослужбовця;
✅ спори про визнання незаконними та скасування рішень загальних зборів релігійної громади та Управління Єпархії Православної Церкви України не підлягають судовому розгляду;
✅ формування Великою Палатою Верховного Суду нової правової позиції щодо застосування норм права у відповідних правовідносинах не є нововиявленими обставинами у розумінні вимог процесуального закону.
Узагальнення правових позицій здійснюється у форматі «питання- відповідь» із застосуванням переліку за нормами ГПК України.
Справа № 359/1568/22-ц
Це наша справа. Верховний суд погодився з судом апеляційної інстанції, який скасував рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області та задовільнив позов. Суд зазначив:
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» перед виданням оскаржуваного наказу документально не зафіксувало факту проведення медичного огляду позивача перед щепленням та (або) відмови чи ухилення від його проходження і щеплення, і оскаржуваний наказ не містить вказівки на конкретну підставу відсторонення від роботи: відмова чи ухилення від проведення щеплення, тобто не було дотримано порядку відсторонення від роботи згідно з наведеними вище законодавчими актами.
Застосування до позивача такого заходу, як відсторонення від роботи відбулося без жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов’язків. Відповідач в оспорюваному наказі не навів фактів, які підтверджували б нагальність потреби у відстороненні від роботи саме позивача.
Отже, роботодавець не дотримався норм законодавства, а наказ роботодавця, наслідком якого було відсторонення позивача від роботи, не відповідав критеріям сумісності заходу втручання у право на повагу до приватного життя з гарантіями статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Постанова ВС-КАС про обов’язок здійснення одноразової виплати суми ОГД до моменту законодавчих змін
Справа № 280/3308/23
Суд зазначив:
109. Пунктом 8 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671, ІНФОРМАЦІЯ8 в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів КМУ видає накази, організовує і контролює їх виконання. Накази ІНФОРМАЦІЯ8, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов’язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності і громадянами.
110. Варто також зауважити, що згідно статті 58 Закону № 3354-IX пряма дія нормативно-правового акта у часі означає, що його норми поширюються на суспільні відносини, що виникли після набрання ним чинності. Норми нормативно-правового акта поширюються на суспільні відносини, що виникли до дня набрання ним чинності та продовжують існувати на день набрання ним чинності, з дня набрання чинності цим нормативно-правовим актом.
111. При цьому, згідно частин другої та третьої статті 57 Закону № 3354-IX дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності, якщо інше не передбачено законом, і закінчується моментом припинення його дії.
Моментом набрання чинності нормативно-правовим актом є 0 годин дня, наступного за днем його опублікування в порядку, встановленому законом, якщо:
1) інше не визначено Конституцією України та (або) законом;
2) більш пізній строк (термін) не встановлено самим нормативно-правовим актом.
112. Вказане у сукупності дозволяє дійти висновку про те, що Порядок № 45, затверджений Наказом ІНФОРМАЦІЯ8 від 25 січня 2023 року № 45, є обов’язковим до виконання з моменту набрання ним чинності і підлягає застосуванню до тих правовідносин, рішення про призначення ОГД (у формі протоколу Комісії ІНФОРМАЦІЯ8) у яких прийнято вже на момент чинності вказаного Порядку, тобто після 31 січня 2023 року.
Справа № 766/10719/19
Апеляційний суд погодився з судом першої інстанції та зазначив:
За ч.4 ст. 28 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (в редакції, чинній на 07 серпня 2007 року досягнення позивачем 40 річного віку) граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.
За п.2 ч.2 ст.28 вищевказаного Закону військовозобов’язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу віднесені до другого розряду запасу рядовий склад – до 40 років.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що ОСОБА2 не є суб’єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.210 КУпАП, оскільки станом на 2007 рік досяг граничного віку перебування в запасі, що було підставою для зняття з військового обліку. При цьому, збільшення граничного віку перебування в запасі у 2014 році, з урахуванням вимог ч.1 ст.58 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, не є підставою для продовження перебування на військовому обліку.
Окрім того, колегія суддів наголошує, що Верховний Суд в постановах від 15 березня 2019 року у справі №601/788/16 та від 17 липня 2019 року №601/952/16 вказав, що за п.1 ст.22 Закону №3543-ХІІ та ч.10 ст.1 Закону №2232-ХІІ не передбачено обов’язку особи з’являтися на вимогу військового комісаріату для уточнення військово-облікових даних та проходження медичної комісії для визначення ступеня придатності до військової служби.
Таким чином, відповідачем не доведено правомірності своїх дій, які полягають у притягненні позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.210 КУпАП, оскільки відповідальність за вказаною статтею може наступати у випадку неявки військовозобов’язаної особи чи призовника на виклик до військового комісаріату без поважних причин, включно тоді, коли обов’язок такої явки передбачений законодавством.
Справа № 380/26659/23
Вважаю, що саме таких суддів та такі рішення треба наводити у підручниках про застосування норм права та Закону. Суддя, не дивлячись на рішення Верховного суду (не України) врахував діючі норми законодавства та Конституції України, та задовільнив позов з посиланням в тому числі і на вже відкриті справи проти України в ЄСПЛ.
Зокрема суд зазначив:
51. Оскільки ОСОБА1 30.10.219 був виключений з військового обліку як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ, то з цієї дати він є звільненим від виконання військового обов’язку як особа, що в силу закону вважається непридатною до проходження військової служби. Факт виключення позивача з військового обліку свідчить про те, що ОСОБА1 більше не є військовозобов’язаним та, відповідно, не може бути призваний на військову службу під час мобілізації відповідно до частини першої статті 39 Закону №2232-ХІІ та статті 22 Закону №3543-XII.
52. Суд констатує, що за таких обставин рішення відповідача від 23.09.2023 було втручанням у свободу пересування позивача, котре очевидно не було «необхідним в демократичному суспільстві» з огляду на індивідуальну ситуацію ОСОБА1 , а саме через те, що обмеженням його права залишати територію України неможливо досягнути заявленої легітимної мети інтересів національної безпеки оскільки позивач, як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, звільнений від виконання військового обов’язку та в силу закону не підлягає призову та виконанню інших обов’язків за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку
Таблиця строків позовної давності
Ставки судового збору з 01.01.2024
Бажаєте бути в курсі найважливіших подій? Підписуйтесь на АНТИРЕЙД у соцмережах.
Обирайте, що вам зручніше:
- Телеграм t.me/antiraid
- Фейсбук facebook.com/antiraid
- Твіттер twitter.com/antiraid
Leave a Reply
Want to join the discussion?Feel free to contribute!