Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 29 червня по 05 липня 2024 року

З огляду на останні події та активність Бідось з Поганцями випадкові люди почали здогадуватись, що їх неправосудні рішення скоро найняті іноземцями 20-річні “експерти” почнуть використовувати проти них самих і ймовірно вирішили продемонструвати, що рішення за законом теж можливо приймати, але з огляду на це огляд, не всі. Знову ту нещасну сову натягнули на глобус аби врятувати НБУ.

В огляд увійшло декілька тематичних оглядів щодо захисту прав інвесторів в податкових спорах та захисту прав військовослужбовців, практика ЄСПЛ, низка рішень про скасування штрафів ТЦК та СП, практика оскарження рішень ВРП та ВККСУ, стягнення штрафів, повернення судового збору, захисту від участі громадян України у медичному експерименті, юрисдикція спорів з ВКДКА й багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про можливість і після 10 років переглянути рішення, встановлення адміністративної юрисдикції для оскарження рішень КДКА та ВКДКА

Справа № 2-а-460/08/2704

Велика палата замість самостійного скасування постанови ВАСУ й направлення справи на новий розгляд вчергове самоусунулась, але все ж розглянула справу поза межами 10-річного присічного строку. Суд зазначив:

6.58. Аналіз мети створення та кола повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури дає підстави виснувати, що вона наділена владними управлінськими повноваженнями щодо набуття особою статусу адвоката та притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

6.59. У постанові Верховного Суду України від 27.01.2016 (справа № 6-2750цс15) зроблено правовий висновок, що суспільний інтерес, а тому і публічно-правовий характер правовідносин випливають з повноти реалізації функцій адвокатури із захисту прав невизначеного кола осіб. З огляду на це спір у справі за позовом адвоката до ВКДКА про визнання рішення про анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю протиправними є публічно-правовим, оскільки стосується позбавлення особи права на зайняття адвокатською діяльністю.

6.61. Ураховуючи наведене вище, КДКА та ВККА наділені владними управлінськими функціями відносно позивача, тому спір має публічно-правовий характер і повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

6.69. Оскільки Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 20.04.2012 не перевірив правильність висновку судів попередніх інстанцій щодо підстави закриття провадження у справі, а лише вирішив питання про предметну юрисдикцію справи, закрив провадження у ній на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС та вказав, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства, що власне і констатовано ЄСПЛ в рішенні «Копчинський проти України» як порушення конвенційних вимог в аспекті цієї справи, Велика Палата Верховного Суду висновує, що порушені права позивача не можна виправити інакше, ніж як у спосіб скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.04.2012 та повторного розгляду справи зі стадії касаційного перегляду за касаційною скаргою ОСОБА1 на ухвалу Нахімовського районного суду міста Севастополя від 26.12.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011.

Постанова ВП ВС про скасування рішення ВРП про залишення без змін рішення Третьої ДП ВРП про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності

Справа № 990SCGC/2/24

Це наша справа. В цій справі Велика палата звернула увагу, що процесуальні порушення не можуть кваліфікуватись, як підстави для звільнення. Дуже шкода, що тільки зараз це вдалось довести, бо суддів, які було звільнено за помилки дуже багато і вважаю це незаконним і несправедливим. Суд зазначив:

153. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП безпідставно ототожнила порушення суддею процесуальних норм під час ухвалення судового рішення з поведінкою, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, та безпідставно кваліфікувала дії судді за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

154. Дисциплінарний орган кваліфікував дії судді ОСОБА1 за сукупністю дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, наслідком чого стало застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

155. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками ВРП та її Дисциплінарної палати лише в частині, а саме щодо наявності в діях судді ОСОБА1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1статті 106 Закону № 1402-VIII, та не погоджується з висновком про можливість кваліфікувати дій судді ОСОБА1 при постановленні ним як слідчим суддею процесуальних ухвал за ознаками дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої цієї статті.

156. Отже, рішення ВРП від 14 грудня 2023 року № 1321/0/15-23 про залишення без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 22 червня 2020 року № 1916/2дп/15-20 про притягнення судді Синельниківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА1 до дисциплінарної відповідальності за дисциплінарні проступки, передбачені підпунктом «б» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, не може вважатися вмотивованим, а тому підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.

Постанова ВП ВС щодо визнання протиправним та скасувати рішення ВККСУ в частині щодо визначення порядку набрання ним чинності

Справа № 9901/198/20

Це те саме скандальне рішення за яке 20-річні “експерти та експертки”, що фінансуються іноземцями підняли гвалт та почали скулити й стогнати. Велика палата нарешті прочитала Закон, а не фантазії гадалок й зробила відповідний висновок:

107. Так, відповідно до підпункту 58.17 Регламенту в зазначеній редакції Комісія у пленарному складі ухвалює, зокрема, рішення про відповідність судді займаній посаді, якщо ГРД у своєму висновку встановила, що такий суддя не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності. Підпункт 60.3 пункту 60 Регламенту доповнено реченням такого змісту: «У разі ухвалення Колегією рішення про невідповідність судді займаній посаді одночасно ухвалюється рішення щодо внесення подання Вищій раді правосуддя про звільнення судді з посади».

108. Системний аналіз положень Закону № 1402-VIII, зокрема пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону як до так і після внесення до нього змін, Регламенту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та після внесення до нього змін відповідними рішеннями Комісії, переконують Велику Палату Верховного Суду в тому, що до набрання чинності Законом № 3511-ІХ оцінювання судді на відповідність займаній посаді та ухвалення остаточного рішення із цього питання належало до виключних повноважень колегії ВККС. Вирішення зазначеного питання ВККС у пленарному складі суперечить пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, приписи якого мають імперативний характер і не підлягають розширеному тлумаченню.

109. Водночас, якщо після 30 грудня 2023 року (дня, коли набрали чинності зміни до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, внесені Законом № 3511-ІХ) колегія ВККС ухвалила рішення про відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, то за наявності щодо такого судді негативного висновку ГРД саме пленарний склад Комісії за правилами, передбаченими статтею 88 Закону № 1402-VIII, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді.

110. З урахуванням висновків, викладених вище, які ґрунтуються, зокрема, і на зміні правового регулювання зазначених питань, Велика Палата Верховного Суду змінює раніше застосований підхід до вирішення справ щодо оскарження рішень ВККС за наслідками оцінювання судді на відповідність займаній посаді, ухвалених до набрання чинності змінами до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, внесеними Законом № 3511-ІХ.

Якщо бути відвертими, то це не дуже допоможе, бо далі все це буде розглядати ще й ВРП, яке на себе перебирає функції ВККСУ та фактично нівелює всі ці висновки.

Завідомо незаконна постанова ВП ВС щодо строку настання зобов’язань у раз віднесення банку до категорії неплатоспроможних та введення тимчасової адміністрації

Справа № 522/179/16

Задля врятування НБУ у зв’язку з пропуском строків Велика палата вирішила натягнути сову на глобус вчергове. Суд зазначив:

143. У частині другій статті 554 ЦК України передбачено принцип відповідальності поручителя перед кредитором у тому ж обсязі, що і основний боржник.Водночас обсяг відповідальності неплатоспроможного банку, який є боржником із особливим правовим режимом, тобто таким, управління активами та пасивами якого є зовнішнім із залученням уповноваженої особи Фонду, можливо достеменно встановити лише по завершенню тимчасової адміністрації та початку процедури ліквідації після дотримання кредитором процедури звернення до уповноваженої особи Фонду з метою перевірки чинності (дійсності) вимог кредитора та їх включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

144. З урахуванням акцесорного характеру поруки лише після завершення тимчасової адміністрації й початку ліквідації банку та з моменту визнання (акцептування) Фондом вимог кредитора такі вимоги можуть бути пред’явлені до поручителя неплатоспроможного банку. Тому передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк на звернення кредитора до поручителя неплатоспроможного банку з позовною вимогою про погашення заборгованості підлягає обрахунку саме з моменту акцептування Фондом кредиторських вимог за основним зобов’язанням (прийняття рішення виконавчої дирекції Фонду про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів).

145. Приписи пункту 3 частини другої статті 46 Закону № 4452-VI про те, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду строк виконання всіх грошових зобов’язань банку вважається таким, що настав, треба розуміти так, що після здійснення тимчасової адміністрації та переходу до ліквідаційної процедури банку кредитор набуває права на заявлення всіх своїх вимог до боржника шляхом звернення до уповноваженої особи Фонду. Водночас усі подальші важелі цивільно-правового впливу на боржника (неплатоспроможний банк), зокрема із застосуванням механізму акцесорних зобов’язань, кредитор має можливість реалізувати після визнання Фондом таких вимог та затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, а не під час тимчасової адміністрації чи відразу з початком ліквідації банку.

146. Висновки, викладені в цій постанові, застосовні виключно до подібних правовідносин поруки, які склалися в процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку та характеризуються наявністю специфічного суб’єктного складу. Учасниками таких правовідносин є: НБУ як кредитор останньої інстанції за законом та публічний регулятор; банк, що отримав кредит рефінансування від НБУ та в подальшому був визнаний неплатоспроможним, а також особа, яка виступила поручителем за виконання банком зобов’язань перед НБУ за кредитом рефінансування.

Постанова ВП ВС про стягнення штрафних санкцій у господарських взаємовідносинах, можливість встановлення строку нарахування пені до виконання рішення суду, а також стягнення витрат на правову допомогу за додаткове рішення

Справа № 910/14524/22

Суддя, що оформлював цю постанову, фундаментально попрацював. Суд дійшов наступних висновків:

Велика Палата Верховного Суду, врахувавши усталену практику суду касаційної інстанції, виснувала, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов’язання, санкції у виді штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, можливе за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов’язання, пов’язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що законодавець прямо виключає (через імперативну альтернативність нарахування або відсотків, або пені) одночасність стягнення відсотків і пені. Повноваження суду не можна тлумачити розширювально. Під час ухвалення рішення про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, не допускається зазначати в рішенні про нарахування одночасно відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду врахувала, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід’ємною складовою частиною. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення. Особа, яка понесла судові витрати під час апеляційного чи касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, має право на відшкодування таких витрат, що відповідатиме принципу господарського судочинства, передбаченому у пункті 12 частини третьої статті 2 ГПК України. Під час вирішення цього питання суд має керуватися критеріями, визначеними у частині п’ятій статті 126 та частині п’ятій статті 129 ГПК України. Інакше розуміння позбавить особу права на відшкодування понесених нею судових витрат навіть у разі необґрунтованого оскарження іншим учасником справи додаткового судового рішення, що нівелюватиме значення такої засади судочинства, як відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

Постанова ВП ВС щодо повернення судового збору у разі закриття провадження на підставі ч. 1 ст. 255 ЦПК України

Справа № 760/30077/19

Чергова зміна правової позиції шляхом уточнення:

126. Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики щодо питання повернення судового збору в разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України з огляду на її висновки, викладені у цій постанові, відступає від висновку, сформульованого в її ухвалі від 12 травня 2020 року у справі № 464/104/16 шляхом його конкретизації:

– у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України у випадку, коли сторона не звернулася із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією в межах строку, встановленого цим Кодексом, за її заявою слід здійснити розподіл судових витрат, повернути судовий збір з державного бюджету.

– у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України (за наявності заяви позивача про направлення справи для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією) розгляд такої справи не закінчується, а може бути продовженим компетентним судом, за результатом якого і буде здійснено розподіл судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Тематичний огляд судової практики ВС-КАС щодо захисту інвесторів у податкових спорах за період 2019 – 05.2024 року

В цьому огляді показано роль адміністративних судів у підтриманні стабільної та прогнозованої національної системи права в контексті інвестиційної діяльності. Аналітичний матеріал висвітлює актуальну судову практику щодо:

✅ оподаткування інвестиційного прибутку;

✅ захисту підприємств з іноземними інвестиціями.

Огляд судової практики ВС-КЦС за травень 2024 року

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

✅ у спорах щодо захисту особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, зазначено, що використання імені фізичної особи без її дозволу в творі, який висвітлює не лише об’єктивні події, а й включає в себе домисел авторів, є неправомірним та може свідчити про порушення особистого немайнового права такої особи на використання власного імені. У такому випадку фізична особа має право вимагати зупинення порушення її прав і відшкодування моральної шкоди. Підставою для захисту такого порушеного права є сам факт використання імені фізичної особи незалежно від характеру поширеної при цьому інформації про особу;

✅ у спорах, що виникають із питань захисту прав інтелектуальної власності, наголошено, що встановлення факту використання винаходу (корисної моделі) чи визнання патенту залежним від іншого патенту безпосередньо не відновлює порушене право інтелектуальної власності та не присікає порушення права інтелектуальної власності, а може бути лише передумовою для застосування інших способів захисту (наприклад, компенсації чи припинення порушення);

✅ у спорах, що виникають із виконання / невиконання договірних / недоговірних зобов’язань, вказано, що за обставин наявності беззаперечних доказів підробки підпису позичальника в договорі позики та в документах, поданих до третейського суду та апеляційного суду, щодо визнання боргу померлим позичальником, а також обізнаності його за життя про розгляд третейським судом справи щодо стягнення з нього заборгованості за вказаним договором, після смерті позичальника права його правонаступника можуть бути захищені шляхом визнання відсутніми зобов’язань за таким договором;

✅ у спорах, що виникають із трудових правовідносин, констатовано, що якщо працівник не є особою, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, а також відсутнє рішення про його відсторонення від посади, прийняте слідчим суддею під час досудового розслідування чи судом під час судового провадження, то наказ роботодавця про відсторонення такого працівника від роботи є незаконним;

✅ у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, зазначено, що ЦК України як основний регулятор спадкових відносин не містить жодних обмежень чи заборон, щоб суб’єктом права на обов’язкову частку у спадщині був іноземець. При з’ясуванні, чи належить іноземець до кола осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, необхідно враховувати, що непрацездатність такої особи має підтверджуватися відповідними документами, зокрема виданими в країні, громадянином якої є іноземець;

✅ щодо застосування норм процесуального права вказано, що у разі звернення прокурора, який діє в інтересах держави в особі відповідних органів державної влади, з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення за відсутності доказів направлення місцевим судом повісток на адресу одного з таких органів та незалучення до участі у справі другого органу, немає підстав для застосування апеляційним судом річного присічного строку, оскільки зазначені обставини становлять виключний випадок, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Огляд рішень ЄСПЛ за квітень 2024 року

В цьому огляді, зокрема, висвітлено низку рішень ЄСПЛ, об’єднаних питаннями щодо відповідальності Договірних Держав за зміну клімату, нинішні й майбутні її наслідки.

Йдеться про:

✅ значуще рішення ЄСПЛ у справі VEREIN KLIMASENIORINNEN SCHWEIZ AND OTHERS v. Switzerland GC щодо зміни клімату. Справа стосувалася відповідальності Швейцарії як Договірної Держави за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод за своїми зобов’язаннями щодо вжиття дієвих заходів для боротьби з наслідками глобального потепління, що призвело до погіршення умов життя та здоров’я заявників. ЄСПЛ вирішив, що право осіб на ефективний захист держави від серйозного несприятливого впливу зміни клімату на їхнє життя, здоров’я, добробут і якість життя охоплюється ст. 8 Конвенції. З’ясувавши, що Швейцарія не виконала своїх позитивних зобов’язань зі зниження рівня викидів парникових газів, не діяла вчасно та в такий спосіб, щоб розробити і впровадити відповідне законодавство й потрібні заходи, ЄСПЛ констатував порушення ст. 8 Конвенції;

✅ ухвалу про неприйнятність заяв у справі DUARTE AGOSTINHO AND OTHERS v. Portugal and 32 others GC стосовно відповідальності, на думку заявників – громадян Португалії, всіх Договірних Держав за Конвенцією за нинішні та майбутні наслідки зміни клімату. ЄСПЛ наголосив, що варто відмежовувати питання юрисдикції від питання відповідальності Держав, і зазначив, що кожна Держава має власну частку відповідальності за вжиття заходів для боротьби зі зміною клімату і що вжиття цих заходів не визначається будь-якими конкретними діями (або бездіяльністю) будь-якої іншої Держави. Стосовно екстериторіальної юрисдикції ЄСПЛ не побачив підстав для її розширення в такий спосіб, про який просили заявники, і встановив територіальну юрисдикцію лише стосовно Португалії. Проте скарга заявників проти Португалії не мала успіху, адже заявники не використали жодного засобу правового захисту щодо своїх скарг стосовно довкілля;

✅ ухвалу про неприйнятність заяв у справі CARÊME v. France GC, що стосувалася скарги заявника від свого імені та від імені його як мера муніципалітету на невжиття Францією достатніх заходів для зміни клімату, де ЄСПЛ нагадав про «урядові організації», що не мають правоздатності подавати заяви до Суду на підставі ст. 34 Конвенції.

✅ Цікавою в контексті пропорційності заборони в’їзду на територію держави з міркувань забезпечення національної безпеки є ухвала про визнання неприйнятною заяви у справі KIRKOROV v. Lithuania, у якій заявнику – відомому співаку – було заборонено в’їзд на територію Литви з міркувань охорони національної безпеки через його відкриту підтримку політики агресії російської федерації; ЄСПЛ не побачив у цій справі підстав вважати інакше, аніж національні суди.

Тематичний огляд судової практики ВС-КАС щодо соціального захисту і пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей за період 2019 – 06.2024 року

В умовах збройної боротьби України за суверенітет, територіальну цілісність і незалежність висвітлені в огляді рішення сприятимуть гарантуванню конституційних прав і свобод військовослужбовців та членів їх сімей у контексті дотримання принципу верховенства права.

В огляді представлено рішення у спорах щодо:

✅ правового статусу цих категорій осіб;

✅ порядку отримання одноразової грошової допомоги;

✅ захисту права на житло;

✅ призначення та перерахунку пенсії за вислугу років;

✅ індексації соціальних та пенсійних виплат тощо.

Огляд судової практики ВС-КГС за травень 2024 року

В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.

✅ Так, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки щодо:

▪️ покладення солідарної відповідальності на керівника боржника;

▪️ недійсності правочинів купівлі-продажу цінних паперів за позовом особи, що не є стороною цих правочинів, у межах справи про банкрутство боржника;

▪️ правомірності переходу у справі про неплатоспроможність до процедури погашення боргів та визнання банкрутом фізичної особи – боржника.

✅ У постановах у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством наведено висновки стосовно:

▪️ визнання позначення загальновживаним;

▪️ предмета та кола доказування у справі про зобов’язання виконати рішення АМКУ.

✅ У постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав містяться висновки про:

▪️ арешт корпоративних прав як спосіб забезпечення позову до їхнього бенефіціарного власника. Підняття корпоративної завіси;

▪️ відсутність у звільненого директора права представляти інтереси підприємства шляхом подання позову про визнання незаконним рішення обласної ради про припинення підприємства;

▪️ визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) часток у статутному капіталі ТОВ, укладеного одним із подружжя без згоди іншого з подружжя;

▪️ порушення органами ОСББ права співвласника на отримання інформації.

✅ У постанові у справах щодо земельних відносин та права власності викладено правові висновки стосовно:

▪️ набуття державними лісогосподарськими підприємствами права постійного користування земельними ділянками.

✅ У постановах у спорах, що виникають із правочинів, зроблено висновки щодо:

▪️ застосування підпункту 16 п. 1 постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану»;

▪️ права на притримання, зокрема, у правовідносинах, пов’язаних з поверненням речі на вимогу поклажодавця за договором зберігання.

Постанова ВС-КЦС про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від посади КНУ ім. Тараса Шевченка, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

Справа № 761/4727/22

Це наша справа. На відміну від інших суддів, судді у цій справі захистили права людини і пам’ятають ще присягу, яку вони давали громадянам України. Суди зазначили:

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідач не довів правомірності відсторонення позивачки від роботи. ОСОБА1 , працюючи на посаді асистента кафедри механіки суцільних середовищ механіко-математичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, не створювала загроз, які вимагали б вжиття до неї такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, як відсторонення від роботи, який позбавляв її і так мінімальної заробітної плати. Відповідач не врахував, що була можливість досягнути поставленої мети шляхом застосування менш суворих заходів, ніж відсторонення працівника від роботи, зокрема шляхом впровадження дистанційного навчання.

Суд також вказав, що позивач помилково пред’явив позовні вимоги до відповідача – начальника відділу кадрів Київського національного університету імені Тараса Шевченка Іванченка О. Г. як до автора оспорюваного наказу, оскільки суд встановив, що вказаний наказ він не підписував, начальник відділу кадрів лише підписав відповідний витяг.

Рішення Ленінського райсуду Миколаєва про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП (не повідомлення про зміну облікових даних)

Справа №489/4119/24

Бездіяльність посадових осіб ТЦК та СП й намагання перекласти відповідальність на громадян України в цьому випадку не вдалась, але дерутати роблять все можливе аби повністю зняти відповідальність з посадових осіб ТЦК та СП за свою бездіяльність. Суд зазначив:

Згідно п. 8 Додатку 2 до порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487, призовники, військовозобов’язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Таким чином, позивач був зобов’язаний в семиденний строк з моменту одруження, народження дітей, зміну місця роботи повідомити про це орган, де він перебував на військовому обліку.

Проте, згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів», Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів (далі – Реєстр) – інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов’язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Таким чином, виходячи з вищевказаних норм Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів», інформацію, яку не обновив позивач, відповідач повинен отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді.

Твердження представника відповідача про те, що при перевірці інформації в базах, до яких має доступ база «Оберіг» (єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів), було встановлено, що інформація про місце роботи позивача в електронних базах відсутня, судом не береться до уваги, оскільки доказів на підтвердження зазначеного суду не надано.

Рішення Верховинського райсуду Івано-Франківської області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210 КУпАП

Справа №938/387/24

Чергове намагання перекласти відповідальність за бездіяльність посадових осіб ТЦК та СП на громадян України не вдалась. Суд зазначив:

Посилання відповідача на те, що факт не перебування позивача на військовому обліку було встановлено за допомогою інформаційної системи «Оберіг», не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд критично оцінює долучений відповідачем витяг системи «Оберіг» в якому зазначено, що ОСОБА1 взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ10 06.05.2024, оскільки із такого витягу неможливо встановити, звідки саме отримані зазначені в ньому дані, чи дійсно він отриманий із системи «Оберіг».

Більше того, відповідачем не надано суду жодних даних, щодо порядку функціонування системи «Оберіг», інформації про те, які відомості містить чи повинна містити така система, хто саме наповнює таку систему.

Оскаржувана постанова не містить даних про те, на підставі чого було встановлено, що ОСОБА1 не перебуває на військовому обліку.

Твердження відповідача про те, що після винесення оскаржуваної постанови, ІНФОРМАЦІЯ5 була вручена Позивачу повістка на прибуття до ІНФОРМАЦІЯ6 для уточнення військово-облікових даних, не підтверджені жодними доказами.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів», в Україні функціонує Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів, як інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов’язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є зокрема ідентифікація призовників, військовозобов’язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.

Посилань на інформаційну систему «Оберіг» вказаний закон не містить.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

• в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
• в Viber: Правники, адвокати, судді
• в Telegram:
  • Персональний канал Ростислава Кравця;
  • Група «Правники, адвокати, судді»;
  • Група «Адвокати України»;
  • Канал АО «Кравець і партнери»;
  • Канал Профспілки «Українська незалежна фундація правників»
• в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
• в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
• в Reddit: Правники, адвокати, судді
• та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2024