Атошникам дали від 8 до 11 років за напад на сім’ю судді

Новоселицький районний суд Чернівецької області засудив до тюремного покарання нападників на суддю та його дружину.

Про це повідомляє  «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 21 лютого. Вирок не набув законної сили і оскаржується в апеляції.

За версією обвинувачення, 10 липня 2017 року четверо чоловіків влаштували розбійний напад на сім’ю голови Господарського суду Чернівецької області Бориса Желіка.

Близько 6 ранку дружина судді вийшла на подвір’я приватного будинку, де її вдарили електрошокером і затягнули у літню кухню та зв’язали. Один зі зловмисників із ножем залишився з жінкою, інші двоє проникли в будинок, а четвертий співучасник залишався на вулиці, спостерігаючи за обстановкою. Всередині нападники зв’язали суддю і змусили допомогти їм дістати з сейфу 10 тис. 800 євро. Забравши гроші, нападники пішли. Судді та його дружина отримали легкі тілесні ушкодження.

За даними слідчих, нападу передувало збирання інформації та візуальне спостереження за потерпілими протягом 30 днів.

У суді усі четверо обвинувачених говорили, що до нападу ніяк не причетні.

Один із обвинувачених підтвердив, що в нього вилучили бойові набої різного калібру, які залишились в нього випадково після повернення із зони АТО. А кошти в сумі 3150 євро є його власністю, оскільки він є директором фірми і має достатній заробіток. Крім того повідомив суд, що під час затримання не було переписано номери та серії вилучених купюр. А трасологічна експертиза кросівок не дала однозначної відповіді, що виявлені на місці злочину сліди були залишені саме його взуттям.

Інший підсудний розповів, що 6 липня 2017 року йому зробили операцію на очі, а тому 10 липня, коли відбувся напад, він майже нічого не бачив і фізично не міг бути на місці події. Водночас чоловік як мешканець Києва не заперечував свого перебування у місті Чернівці на день вчинення злочину. На початковій стадії потерпіла не вказала на особливості, які притаманні як його голосу і зовнішності. Вважає, що на акті добровільної видачі коштів підпис належить не йому, бо він в цей час був у суді, де йому обирали запобіжний захід.

Однак суд розцінив показання обвинувачених як неправдиві і вирішив, що вина їх доводиться показаннями потерпілих, висновками експертиз та іншими письмовими доказами.

На добровільно виданій обвинуваченим грошовій купюрі номіналом 50 євро виявлено генетичні ознаки клітин, що збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого судді Желіка. Якихось пояснень на спростування цього суд не отримав.

На фрагменті скотчу, який вилучили з кухні, виявлено генетичні ознаки слідів крові та клітин потерпілої та обвинуваченого.

Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак зустрічається не частіше, ніж у 1 з 35,8 секстильйонів осіб, тому суд вважає встановленою обставину, що обвинувачений перебував того дня на кухні і тримав у руках відрізок скотчу, яким була зв’язана дружина судді.

Нападники мали змінний одяг, балаклави та рукавички. Для впізнання підозрюваним також сказали надіти балаклави.

Дружина судді ідентифікувала чоловіка, який утримував її у літній кухні, по очах і тілобудові. Суддя впізнавав нападників по голосу, кольору шкіри, очах, особливостях перенісся.

Особі, якій відводили керівну роль, суд призначив 11 років з конфіскацією всього майна, окрім житла. Іншим трьом – 10, 9 і 8 років також з конфіскацією.

Суд врахував як пом’якшуючу обставину участь у бойових діях в зоні АТО у 2014-2016 рр. Жоден із обвинувачених раніше не судимий.

Суд ухвалив стягнути 320 тис. матеріальної компенсацію (еквівалент 10 тис. 800 євро), а також по 90 тис. грн морального відшкодування судді та його дружині.

Дії кваліфікували за ч.4 ст.187 ККУ як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров’я та з погрозою застосування такого насильства (розбій), за попередньою змовою групою осіб, з проникнення у житло. Одного із обвинувачених також визнали винним за ч.1 ст.263 ККУ – у придбанні і зберіганні бойових припасів без дозволу.

Водночас суд не погодився, що напад було скоєно організованою групою, і визнав недоведеним звинувачення за ст.257 ККУ – бандитизм.

Єдиною доведеною ознакою організованої групи була наявність у всіх обвинувачених єдиного плану з розподілом функцій, але, як вважає суд, ця одна ознака не може свідчити про вчинення злочину організованої групою.

Не заперечуючи, що в руках у одного з обвинувачених під час вчинення розбійного нападу на суддю був предмет зовні схожий на автомат «Калашникова», жодними іншими доказами, крім показань потерпілого, не було підтверджено, що цей предмет був вогнепальною зброєю.

У матеріалах справи були фототаблиці та 5 компакт-дисків з камер відеоспостереження, з яких зафіксовано автомобілі нападників. Але суд визнав їх є недопустимими доказами, оскільки відсутня будь-яка інформація щодо способу, місця, часу їх отримання.

Сьогодні вирок оскаржується у Івано-Франківському апеляційному суді. Найближче засідання призначено на 13 травня.