Ефективні способи захисту житлових прав при судовому позові членів сім’ї наймача щодо їхнього законного права на проживання в квартирі

05 квітня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 у справі за їхнім позовом до Вінницької міської державної лікарні ветеринарної медицини, Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання законними наймачами житлового приміщення і зобов`язання укладення типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Судами встановлено, що позивачі проживають та зареєстровані у спірній квартирі з народження як члени родини (діти) наймача ОСОБА_8 та були вселені в квартиру за згодою останнього. Записи про вселення позивачів та проживання у зазначеній квартирі містяться, зокрема у домовій книзі. Про це повідомляє АНТИРЕЙД з посиланням на «ADVOKAT POST».

Після смерті батька ОСОБА_8 у позивачів постало питання щодо заміни первісного наймача квартири та реалізації прав щодо її приватизації. Проте у Вінницькій державній ветеринарній лікарні, що здійснює оперативне управління будинком, у квартальному комітеті «Підлісний», який здійснює обслуговування вказаної будівлі та квартирний облік громадян, а також в архіві відсутні документи про найм житла їхнім батьком, зокрема втрачено ордер на квартиру.

В серпні 2021 року ОСОБА_1 направив заяву до Вінницької міської державної лікарні ветеринарної медицини, на балансі якої знаходиться зазначений будинок, з вимогою укласти з ним договір найму. У заяві містилась також згода усіх зареєстрованих у квартирі осіб. Позивач отримав відмову в укладені договору найму з тих підстав, що такий договір укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення, а оскільки ордер втрачено, тобто його немає, то і для укладення договору немає підстав.

З урахуванням наведеного ОСОБА_1, ОСОБА_2, уточнивши під час розгляду справи позовні вимоги, на підставі статей 61, 64, 103, 106, 160 Житлового кодексу України просили суд визнати їх наймачами квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати Вінницьку міську державну лікарню ветеринарної медицини укласти з ними типовий договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Рішенням міського суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.

Заявивши позовну вимогу про визнання позивачів законними наймачами у поєднанні з вимогою про зобов’язання укласти типовий договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, позивачі не врахували, що такий спосіб захисту є неефективним та не захистить їхніх житлових прав, оскільки позивачі переслідують мету не набуття прав управління будинком, а зміни раніше укладеного з ОСОБА_8 договору найму жилого приміщення, однак заявляють вимогу про зобов‘язання укладення типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, яка задоволенню не підлягає.

Постановою Верховного Суду рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін з огляду на таке.

За змістом статті 106 ЖК України у разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого
приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле
приміщення між наймодавцем – житлово-експлуатаційною організацією (а у разі її відсутності – відповідним підприємством, установою організацією) і наймачем (стаття 61 ЖК України).

Стаття 15 ЦК України визначає об’єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов‘язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Верховний Суд погодився з висновками судів про те, що заявлені позивачами вимоги про визнання їх наймачами квартири є неефективним способом захисту, оскільки це не захистить їхні житлові права.

Норми ЖК України, на які посилаються позивачі, визначають такими способами визнання права користування житловим приміщенням, зміну договору найму житлового приміщення тощо. Проте таких вимог позивачі не заявляли, а право визначати предмет і підставу позову надано виключно позивачам, а не суду (статті 4, 12, 13, 43, 175 ЦПК України).