Яка причина блокування Європою експорту українського зерна

“Ми не можемо тут покласти ані граму зерна”, – розповідає, показуючи на те, що залишилося від великого зерносховища, директор філії “Нібулону” на Миколаївщині Олександр Мекеров.

Під час обстрілів російські війська знищили його підприємство майже повністю.

Вони обстрілювали і підприємство, і село, і землі.

“І ми на цій землі тепер не можемо працювати, бо це небезпечно. Я навіть не знаю, коли це все відновиться”, – каже представник компанії, що є одним із лідерів українського аграрного ринку. І можна лише уявляти, що відбувається із менш потужними господарствами.

Другий рік війни може виявитися для українських сільгоспвиробників навіть важчим за перший. Тоді у багатьох ще залишалася “подушка безпеки” з мирних часів і рекордних врожаїв.

Тепер на кордоні із Польщею утворилися черги із фур з українською агропродукцією, імпорт і транзит якої заборонили з 16 квітня. Вже 18 квітня після урядових переговорів транзит домовилися відновити.

Як заявив після переговорів у Варшаві міністр аграрної політики Микола Сольський, на черзі переговори й про відновлення імпорту – вже за безпосередньої участі Брюсселя.

Поки перспективи суходільних маршрутів українського аграрного експорту залишаються неясними, у Чорному морі утворюються черги із суден з українським зерном через затримки із перевірками російських інспекторів.

Тож під час другої воєнної посівної виробники почали ставити питання: а чи варто сіяти взагалі, якщо неможливо буде продати?

Що з українським експортом у Східній Європі?

Рік тому, наприкінці весни 2022 року, Європейська комісія пішла на безпрецедентний крок: щоб підтримати Україну, скасувала торговельні обмеження та мита для товарів та продукції, що фактично відкрило ринок для українських виробників так, ніби Київ вже у ЄС.

Трохи раніше, щоб допомогти країні із експортом аграрної продукції, який зупинився через блокаду портів на Чорному морі, США та держави ЄС, передусім Польща, оголосили про відкриття “коридорів солідарності” – і щоб підтримати українських аграріїв, і щоб забезпечити світові ринки продовольством, ціни на які злетіли з початком війни.

Проте посеред весни 2023 український аграрний експорт став проблемою, яка поставила під питання співпрацю країни з одним з її найпотужніших союзників – Польщею.

В ніч проти великодньої неділі, 16 квітня, Польща заборонила імпорт й транзит з території України не лише зерна, але й практично усієї аграрної продукції – овочів, молочки, меду, олії, яєць та навіть вина. Як пояснили у митній службі, згідно із рішенням польського уряду, “зеленим коридором” дозволили пропускати лише банани, рис, оливки та квіти.

Про рішення уряду Польщі в суботу, 15 квітня, повідомив на з’їзді правлячої партії “Право і справедливість” її лідер Ярослав Качинський. При цьому він запевнив, що політика “радикальної підтримки” Києва залишиться незмінною, і що насправді це рішення потрібне для того, щоб Польща не поринула в кризу і мала ресурси й надалі підтримувати Україну.

Лідер ПіС зазначив, що це рішення з урахуванням “асиметрії між польським та українським сільським господарством” – різниці у якості землі, вартості робочої сили та того, що в Україні на землі працюють переважно великі міжнародні компанії.

Цим заявам польського політичного лідера, зробленими за пів року до того, як в країні мають відбутися вибори, передували протеcти фермерів.

Багато тижнів вони блокували пункти пропуску на кордоні, навіть погрожували зірвати візит до Польщі українського президента, у день приїзду якого до Варшави у відставку пішов міністр сільського господарства Генрик Ковальчик.

Польські фермери скаржилися на падіння цін, до якого, мовляв, призвів вал імпорту з України, який заполонив сховища, вагони і порти.

Крім того, польська прокуратура відкрила провадження щодо кількох партій українського зерна, що буцімто продавалося за заниженими цінами як збіжжя іншої категорії, або було неякісним.

Втім, у Польщі лунають й інші думки щодо кризи.

Як відзначили у польсько-українській господарчій палаті, рішення про заборону агарного імпорту створило проблеми і для польського бізнесу, що залежить від цих поставок. Наприклад, підприємці стурбовані забороною імпорту сої з України, враховуючи дефіцит цієї сировини для комбікормів на польському ринку, який компенсується імпортом з України та подальшою переробкою.

Оглядачі зазначають, що до проблем накопичення зерна додалася і недостатня розвиненість логістичної інфраструктури – зерносховищ, портів, які б дозволили швидко переправляти його покупцям у Західній Європі – наприклад, в Іспанії чи Нідерландах.

А те, що “коридори солідарності” існують вже майже рік, а протести фермерів почалися лише 2023-го пов’язують не лише із українським зерном, але й з ціновими змінами на світовому ринку загалом, бажанням фермерів отримати більшу компенсацію від ЄС, а також особливостями політичної ситуації в кожній країні.

На відміну від Польщі, інші країни, які заявили, що обмежують або хочуть обмежити ввезення української агропродукції, не стали відмовлятися від транзиту. Так сталося з Угорщиною, яка одразу підтвердила збереження транзиту для аграрки. А також із Словаччиною, у якій наприкінці вересня цього року також мають відбутися вибори.

Тож станом на зараз, як пояснив міністр Сольський, імпорт продукції до цих країн заборонений, тоді як транзит – відкритий (у Польщі, згідно з домовленостями, він поновиться в ніч проти 21 квітня).

Голоси про доцільність заборонити аграрний імпорт з України лунали також і з Болгарії та Румунії – як від фермерів, так і з уряду.

19 квітня рішення про заборону імпорту ухвалила Болгарія, залишивши дозвіл на транзит. Голова тимчасового уряду країни Галаб Донєв висловив сподівання, що Брюссель зрозуміє позиції Болгарії, Польщі, Угорщини та Словаччини.

Фактор Брюсселя

Наприкінці березня у Єврокомісії погодили пакет допомоги на 56 млн євро для підтримки фермерів у країнах-членах, що межують з Україною.

Водночас там нагадали, що торгова політика належить до виключної компетенції ЄС і односторонні дії держав є неприйнятними.

За повідомленнями польських ЗМІ, які посилаються на джерела у комісії, там хочуть додатково виділити 100 млн євро на дотації сільгоспвиробникам у Східній Європі, які постраждали від напливу українського зерна.

Від Єврокомісії очікують і допомоги з логістикою, аби транзит з України в рамках “коридорів солідарності” досягав місця призначення, тобто кінцевих споживачів в самій Європі або ж в Африці, а не затримувався в сусідніх з Україною країнах.

19 квітня Єврокомісія має провести переговори із профільними міністрами із 5 країн зі спільним кордоном з Україною. Міністр агарної політики Сольський каже, що Київ уважно стежить за переговорами, – “робота проводиться, про результати можете почути вже до кінця тижня”. А на запитання, чи причетна до такого розвитку подій політика, відповідає запитанням: “А ви як думаєте?”

“Хлопці посиділи, подумали і кажуть, що, може, і більше можна просити. І 100 млн може бути не останньою цифрою”, – прогнозує Лариса Гук з інформаційно-аналітичного центру “Агроперспектива”.

Вона каже, що можна багато говорити про суто бізнесове підґрунтя кризи, але, “за великим рахунком, політика так чи так присутня у всіх моментах”.

Але, якщо казати про бізнес, то, звертає увагу Гук, питання з сусідами України виникло півтора-два місяці тому.

“До того все було нормально. Ми майже рік поставляли продукцію цими коридорами, все було начебто добре, – зазначає аналітик. – Якщо говорити суто про зерно, то учасники ринку говорять, що за останні півтора місяця ринок фактично зупинився. Ціни почали валитися”.

“Коли минулого року європейські фермери продавали своє зерно чи до них заходило наше дешевше, всі мовчали, бо всім було вигідно”, – каже Гук і нагадує, що для українських виробників ситуація рік тому була катастрофічною. Вивозили, хто як міг, хто грузовичком, хто вагончиком.

Коли ж цінова ситуація змінилася не на користь виробників, їх почало підпирати ще й українське зерно, “з’явилися запитання”.

Ціна питання

У 2022 році Україна отримала від агарного експорту понад 20 млрд доларів. Це майже удвічі менше, ніж у довоєнному 2021 році, але цей експорт став головним джерелом надходження валюти в країну під час війни (якщо не рахувати міжнародну фінансову підтримку).

Для порівняння: експорт ІТ-послуг приніс Україні за 2022 рік 7,34 млрд доларів.

Частка зернових в аграрному експорті майже 40%, а частка ЄС у ньому перевищує половину.

Як розповів міністр Сольський, через Польщу йшло близько 10% українського аграрного експорту. Із нього трохи більше половини транзитом, а решта – як імпорт, тобто це залишалося в країні. Ще 6% йшло через Угорщину. 1,5% – через Словаччину.

Польська заборона не лише імпорту, але й транзиту стала несподіванкою для сільгоспвиробників, каже заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук.

“Були перемовини і президентів двох країн, і зустріч профільних міністрів, де казали, що так, частково для імпорту продуктів буде заборона, а транзит буде діяти, враховуючи, що українські продукти активно купують інші країни єврозони. Плюс продовольство транзитом іде до третіх країн”, – каже представник ВАР.

Час також був невдалим. Для товаровиробників, які сподівалися на можливість реалізувати продукцію через “коридори”, а виручені кошти задіяти у посівній, яка вже розпочалася в Україні.

Крім того, рішення сусідів та союзників завдало удару не лише по аграріях:

“Будь-які зупинки б’ють по економіці, по тому, що неможливо отримувати кошти, які направляються на бюджет, з яких сплачуються податки, фінансуються ЗСУ”, – каже Денис Марчук.

Тепер, коли про відновлення транзиту через Польщу вдалося домовитися, варто очікувати допомоги від Єврокомісії щодо імпорту.

Але, зазначає Марчук, негаразди на західних кордонах України далеко не єдині проблеми для аграріїв цієї весни – серйознішою проблемою може стати блокування морського коридору.

Інший коридор

За даними міністерства агропромислової політики, у березні через порти вивезли майже 6 млн тонн сільгосппродукції, тоді як суходолом – трохи більше 1,5 млн тонн – понад 1 млн залізницею та менше 0,5 млн автотранспортом. Загалом від березня 2022 року через порти вивезли понад 43 млн тонн збіжжя, залізницею у чотири рази менше, а вантажівками – у 5 разів менше.

Як нагадує Роман Сластьон, директор Українського клубу аграрного бізнесу, якщо брати дані лютого, березня цього року, то зерновий коридор забезпечував понад 50% всіх можливих шляхів експорту. Крім того, транспортування морем є дешевшим, ніж суходолом. У разі, як Україна втратить морський шлях, буде зростання вартості логістики, зерно знову стане збитковим.

“Це ще більше ускладнить ситуацію в АПК на наступний рік. Тобто ми увійдемо в такий цикл негативний на декілька років”, – пояснює експерт.

Поки українська делегація у Варшаві вирішувала питання із поставками агропродукції суходолом, віцепрем’єр та міністр інфраструктури Олександр Кубраков вирушив до Туреччини, аби на запрошення міністра оборони Хулусі Акара обговорити Чорноморську зернову ініціативу.

Про результати міністр Кубраков повідомив стисло: “Дійшли згоди щодо поновлення реєстрації та інспектування суден, що прибувають під завантаження українським збіжжям”.

Саме міністр оборони Туреччини разом із російським міністром оборони Шойгу підписував угоду про зерновий коридор у липні минулого року.

18 березня її вчергове продовжили – на 120 днів, як вважають в Україні, Туреччині та ООН. У Росії ж вважають, що угода діятиме 60 днів, тобто до середини травня.

На початку квітня – одночасно із протестами фермерів в країнах, що межують з Україною на західному кордоні – Росія почала активніше блокувати інспекцію суден з українським зерном.

А з 10 квітня в односторонньому порядку припинила реєстрацію суден, що виходять з українських портів в рамках зернової ініціативи.

“Росіяни не могли не скористатися тим, що відбувається на західному кордоні України”, – каже міністр агропромислової політики.

Тепер, за спостереженнями української сторони, росіяни намагаються впливати не лише на обсяги, але й на напрямки відправки зерна.

Наприклад, з 14 квітня росіяни відмовляють в реєстрації трьох суден, два з яких призначені для Китаю, який РФ хоче зробити своїм союзником у війні.

“Обмеження на цьому напрямку (через порти і море – Ред.) будуть катастрофічними з точки зору товаровиробників, тому що вони практично цілий рік працювали в збиток, реалізовуючи свою продукцію нижче ринкової ціни”, – пояснює Марчук.

Він твердить, що до кінця маркетингового року – тобто до липня, коли почнуть збирати новий врожай, в українських аграріїв є що експортувати – близько 10 млн тонн зернових та олійних.

“Зараз ідуть перемовини за участю Туреччини та ООН, щоб товаровиробники могли чітко розраховувати на те, що угода буде працювати”, – каже представник ВАР.

Квітневі ускладнення призвели до того, що форвардні контракти на українське збіжжя на травень почали зупинятися.

“Складнощі з експортом вносять свої корективи. В контексті посівної багато хто починає задумуватися, чи варто взагалі сіяти цього року, якщо я не зможу продавати”, – пояснює Марчук.

Мінне поле

Сіяти цьогоріч важко не лише через примарність перспектив продажу.

За час російської агресії значна територія України перетворилася на мінне поле. За даними українського прем’єра, площа замінованих територій становить 250 тисяч квадратних кілометрів.

“Найбільше мінне поле у світі, що не тільки ускладнює пересування, а й спричиняє серйозні збої в сільському господарстві, яке є однією з основних галузей економіки”, – заявив Денис Шмигаль південнокорейському агентству Yonhap. Це більше не лише за площу Корейського півострова, але й, наприклад, Великої Британії.

Найважче виробникам з деокупованих територій та поблизу фронту.

“В мене на Сумщині є хороше знайоме господарство, там кажуть: а нащо нам сіяти, як у нас і досі оно кукурудза у полі стоїть, бо заміновано”, – розповідає Лариса Гук.

Через тимчасову окупацію, забруднення і бойові дії в Україні не використовуватимуть близько 7 млн га землі, із них 5 млн – це зона бойових дій та заміновані ділянки, каже Денис Марчук з посиланням на оцінки міністерства агрополітики. До війни в Україні було 41,3 млн сільськогосподарської землі.

Після деокупації правобережної частини Херсонської області, частини Миколаївської області восени минулого року, Харківщині, є величезні території, які потребують обстеження та розмінування.

“Є поля різного ступеня забрудненості. Це складна і дороговартісна процедура. Частину полів, там, де легше розмінувати, ми сподіваємося провести до цьогорічного весняного посіву. Але великі частини території, на жаль, будуть розміновуватися декілька років, можливо навіть десятки років”, – каже Сластьон.

Він нагадує, що крім проблеми розмінування, є розграбування, знищення техніки, елеваторів, бракує робочих рук та техніки.

За минулий рік більшість виробників вже використали фінансові “заначки” з попередніх мирних років.

“Була подушка безпеки з попередніх років, а тепер її немає, – пояснює Денис Марчук. – Протягом минулого року ці кошти були використані”.

2022 рік був збитковим для виробників зернових, бо логістика з’їдала до двох третин ціни, яку могли отримувати сільгоспвиробники в європейських портах, каже Роман Сластьон.

“Рік пройшли на певному запасі міцності – фінансової, господарської – попередніх років. Така збитковість вимила кошти і фінансову спроможність у виробників, щоб на достатньому рівні проводити усі польові роботи”, – пояснює він.

Нині, каже експерт, виробники економлять на добривах, на засобах захисту рослин, на насінні. А це вже означає падіння врожайності – нині оцінки різняться від 5% до 25%.

І все ж, попри всі ці проблеми, каже Сластьон, за левовою часткою базових культур та продуктів “ми все одно будемо самодостатніми”. А відтак, Україна зможе й експортувати певну частку нового врожаю, але експорт буде меншим, ніж у минулі роки.

“Результати будуть різнитися в контексті отриманого врожаю, але ми сподіваємося, що в контексті фінансів не буде гірше”, – каже Марчук.

Будуть більше сіяти олійних культур. Завдяки вищій ціні вдасться залучити більше коштів.

“Сподіваємося вийти на показники 2022 року, а у 2022 році загальний експорт аграрної продукції був 23 млрд доларів”, – сподівається він.

ВВС