Як Зеленський зі своєю командою 9 млрд грн подарував Індії за неякісні вакцини

Кажуть, за рік Україна витратила на вакцини 8,5 мільярда гривень. На жаль, перевірити це і встановити, за які саме вакцини і які суми було сплачено, ми не можемо: ця інформація є закритою.

Проте у нас є вагомі підстави вважати, що ще принаймні кілька мільярдів гривень були сплачені одній приватній індійській компанії і «застрягли». Поставок від неї поки ще не відбулося, подальша доля грошей — незрозуміла.

Підстави для такої підозри виникли три місяці тому. Тоді Україною розійшлася сенсаційна новина. Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко повідомив, що держава розірве угоду на постачання вакцин від COVID-19 з індійським виробником вакцин Serum Institute.

Всі пам’ятають драматичну історію, яка відбулася в перші місяці світової вакцинальної кампанії. Країни в прямому сенсі «перехоплювали» вакцини разом з їх розробниками одна в одної. В розпал другої хвилі коронавірусу тодішній міністр охорони здоров’я Максим Степанов полетів до Індії і особисто контролював відвантаження першої партії «Ковішилду». Це була перша вакцина, яку почали використовувати в Україні, це був справжній тріумф і прорив. Повідомлялося про грандіозні плани придбання в Індії ще мільйонів доз.

І тут така несподіванка.

Припинення договору — це як розірвання шлюбу, справа болісна. Це й повернення сплачених грошей за непоставлений товар, і дискусії навколо форс-мажорів, себто обставин непереборної сили, і суперечки щодо графіка повернень, і судові процеси. Але тут мова йде про бюджетні гроші — і, скоріш за все, чималі.

Щоб розібратися в ситуації, «Думська» ще влітку надіслала інформаційний запит, в якому просила копії договору з постачальником цієї вакцини, інформацію про платежі та поставки. І отримала дуже цікаву відповідь.

Як цікаво! Приватна іноземна фірма-виробник укладає з міністерством договір і отримує наші з вами гроші з державного бюджету, а потім не виконує його. Але дізнатися про це нам не можна, тому що це заборонив виробник, та ще й виставив українській державі «жорсткі умови»!

Ми вирішили самостійно розібратися в ситуації і з’ясувати, скільки вакцин замовили і за якою ціною; скільки надіслали; скільки і чому затримується. Нарешті — ми дізналися, на що можна чекати далі.

Забігаючи наперед, скажемо: є підстави вважати, що в Індії «застрягло» більш ніж 9000000000 (дев’ять мільярдів) гривень. Для розуміння масштабів: це майже 12 відсотків усіх тогорічних державних витрат з «коронавірусного» фонду і майже усі гроші, передбачені в бюджеті цього року на закупівлю вакцин.

ІМПЕРІЯ РОДИНИ ПУНАВАЛА

Фірма Serum Institute of India — це сімейний бізнес індійської родини Пунавала. Заснував компанію Сайрус Пунавала. Його батько Солі розводив коней, а син в 1966 році відкрив бізнес з виготовлення протиправцевої та протидифтерійної сироватки, які виробляють з кінської крові (Serum англійською — це «сироватка»).

За п’ятдесят років Serum Institute стала найбільшою у світі фармкомпанією за кількістю виготовлених доз вакцин. Наразі 80-річний Сайрус є п’ятим багатієм Індії, його статки складають 19 мільярдів доларів.

Фірма знаходиться в місті Пуне (штат Махараштра), на вулиці, яка названа на честь батька нинішнього засновника. Керують поточною діяльністю компанії топ-менеджери — його син Адар зі своєю жінкою Наташею.

^{Сайрус Пунавала, Білл Ґейтс, Адар Пунавала}

Вакцини виробництва родини Пунавала славляться своєю низькою ціною. Їх продають переважно в найбідніші країни світу через міжнародні організації. Вакцина проти кору і краснухи цієї фірми з’явилася в Україні під час скандальної кампанії додаткових щеплень в 2008 році. Тоді її надіслали нам безкоштовно — точніше, за гроші благодійників.

Кілька років тому Україна перейшла на закупівлі через міжнародні організації та «увійшла до клубу». Наразі більшість вакцин для планових календарних щеплень, що постачають до України через ЮНІСЕФ, виготовлені саме цією кампанією.

Конярство залишається важливим хобі бізнесмена. На території заводу є стайні, а його коні регулярно перемагають на національних перегонах і стали неофіційним символом компанії.

^{Наташа і Адар Пунавала. Фото Rahul Deshmulh, PuneMirror}

Рік тому Serum Institute of India запропонував свої потужності для провідних компаній, які в той час створювали вакцини проти COVID-19. В Індії почали виготовляти CoviShield — індійський аналог британської вакцини AstraZeneca. Наприкінці травня 2021 року почалося виробництво ще однієї вакцини, яку розробила американська фірма Novavax.

ЯК ВСЕ ПОЧАЛОСЯ

Світова гонитва за вакцинами проти COVID-19 почалася ще в середині 2020 року. Уряди багатих країни почали масово купувати, що було і чого ще не було. Дослідницькі лабораторії та фармкомпанії отримали мільярди доларів і продали наперед все, що збиралися виготовляти наступного року.

Україна не могла дозволити собі таку щедрість. Тому коли Британія, Ізраїль, США почали масову вакцинацію, на український уряд розпочався тиск з усіх сторін. І парламентська більшість, і опозиція, і президент, і громадяни ставили одне питання: «Де вакцини?!». В такій ситуації Україні довелося шукати, що ще залишилося нерозпроданим.

За нашою інформацією, угоду (ту саму, цілком таємну) між Міністерством охорони здоров’я України та Serum Inststute of India уклали 25 січня 2021 року. Serum Institute зобов’язався поставити спочатку 2 мільйони доз вакцини «Ковішилд», яку вже почав випускати, а потім ще 10 мільйонів доз вакцин від «Новавакс», яку тоді ставили на виробництво.

На виконання цієї угоди міністерство кількаразово пересилало бюджетні гроші з казначейства у державний «Укрексімбанк» для купівлі валюти, яку потім з рахунку банку перераховували до постачальника. Перший платіж був 8 лютого 2021 року: придбали валюти на суму 1 млрд 376 млн 347 тис. 200 грн, що на той момент склало 49,4 млн доларів.

Другий платіж був 18 лютого. В той день придбали валюти ще на 244 млн 494 тис. грн (8 млн 763 тис доларів). Ввечері того ж дня Максим Степанов в Борисполі сидів в самольоті і думав про пілота, як буде контролювати відправку і особисто домовлятися про поставки нових доз.

Тоді все відбулося начебто добре. Завод відвантажив 500 тисяч доз, 23 лютого вони прибули до України. На честь цієї видатної події президент особисто виклав дивний відосик у власному Твіттері, а в Україні розпочалася кампанія щеплень.

НЕСПОДІВАНКА

Але життя є життя. Так сталося, що в Індії почався епідемічний підйом COVID-19 — там поширився новий штам, який спочатку називали «індійський», а потім політкоректно — «Дельтою». В такій ситуації офіційний Нью-Делі наклав повну заборону на експорт вакцин за межі Індії. Починаючи з 25 березня всі національні потужності почали працювати виключно на внутрішні потреби Індії, залишивши без вакцин 190 інших країн, з якими Serum Institute of India вже встиг укласти угоди.

Заборона була оголошена «тимчасовою». Тому Україна, яка мала отримати ще 11,5 мільйонів доз, продовжила виконувати свої обов’язки, і 5 квітня МОЗ придбало валюти ще на 1 млрд 297 млн 905 тисяч грн (46 млн 270 тис. доларів за тодішнім курсом).

Тим часом ситуація напружувалася. Наприкінці квітня Адар Пунавала разом із родиною залишив Індію і перебрався у Британію. В своєму інтерв’ю газеті «Таймс» він розповів, що на батьківщині на нього чинився колосальний тиск. З одного боку, індійський уряд сплатив йому авансом 400 мільйонів доларів. З іншого боку, впливові політики з усіх індійських штатів вимагали в нього першочергових поставок вакцин. Він боявся за своє життя, втік у Лондон і навіть планував перенести у Сполучене Королівство виробництво вакцин.

В тому ж інтерв’ю він озвучив ціни. За дозу «Ковішилду» для потреб Індії федеральний уряд платив 150 рупій (два долари). Проте йому дозволили половину виробленого продавати напряму за вдвічі вищою ціною — 300 рупій (чотири долари).

За якою ціною компанія продавала свою вакцину Україні — наразі то є секретна інформація. Ми спробуємо цю завісу трішечки відкрити і обіцяємо: ви будете здивовані.

НА ВИЩОМУ РІВНІ  

Перша криза у стосунках Serum Institute of India з Україною, вочевидь, відбулася на початку травня. П’ятого числа міністерство придбало чергову партію валюти — цього разу на колосальну суму 3 млрд 874 млн 902 тис. 794 грн 10 коп (139,4 млн доларів).

Але ситуація була нездоровою. Україна справно платила гроші, але, окрім першої партії в 500 тисяч доз, за три місяці не отримала нічого. Щоб розрулити проблему, 7 травня 2021 року замість «лондонського в’язня» Адара до Києва прилетів особисто Сайрус Пунавала.

Візит 80-річного комерсанта, схоже, був успішним. Він провів перемовини з президентом Володимиром Зеленським. Сайрус пообіцяв, що поставки вакцин будуть відновлені «як тільки, так одразу», а у відповідь отримав не лише особисту подяку від президента, а ще гуманітарну допомогу від України для Індії.

Після цього процес купівлі валюти для перерахунку в Індію продовжився. Навіть зміна міністра не зупинила процес. На початку червня — 1 млрд 48 млн 913 тис. 600 грн плюс 2 млн 103 тис. 192 грн (38,4 млн дол). 18 червня — 1 млрд 315 млн 440 тис. грн (48,3 млн дол). 20 липня — 92 млн 821 тис. 856 грн 40 коп. (3,4 млн).

Весь цей час індійська урядова заборона на експорт була чинною. Україна не отримала звідти жодної дози. Потребу у вакцинах покривали за рахунок інших країн та поставок в рамках міжнародної програми «Ковакс».

ГРОШі ПСУЮТЬ СТОСУНКИ

25 серпня 2021 року Міністерство охорони здоров’я придбало валюти ще на 658 млн 502 тисяч 600 грн (25,6 млн дол.).

На той момент міністерство сумарно витратило на закупку валюти для цього контракту 9 млрд 911 млн 430 тисяч 242 гривень 50 копійок. Це приблизно 360 мільйонів доларів. Перерахувати ці гроші мали за 12 мільйонів доз: 2 мільйони «Ковішилду» плюс 10 мільйонів «Новаваксу». Сплатили чи ні – не знаємо, інформація закрита.

Але якщо сплатили, то вартість однієї дози виходить десь приблизно 30 доларів.

«Скільки-скільки? — запитаєте ви. – Це ж вдесятеро дорожче, ніж на індійському ринку!». Саме так. Може, ми помилилися?

Добре, припустимо, що перші два платежі в лютому були за всю партію «Ковішилду». Порахуємо: 1,62 млрд за 2 млн доз, вартість дози виходить 810 гривень, тобто — все ті ж 30 доларів!

Давайте порівняємо. В статті у «Британському медичному журналі» можна знайти ціни січня 2021 року.

Найдорожчі з вакцин — Pfizer та Moderna. Розробку Pfizer профінансував ЄС, тому отримав цю вакцину за ціною $14,70. Для Сполучених Штатів ця вакцина була дорожчою — $19,50 за дозу.

Розробку Moderna, навпаки, фінансували американці. Тому ціна для них була $15, для ЄС – $18.

Інші вакцини набагато дешевші. Оригінальний британський Oxford-AstraZeneca коштував в ЕС $2,15, в Британії — $3, в США – $4. З уряду Південної Африки, кажуть, стягнули рекордні $5,25.

За дозу «Джонсон і Джонсон» в ЄС просили $8,50. Але ця вакцина була оголошена однодозовою, тобто потреба в ній вдвічі нижча.

Крім того, ми знаємо, що за дозу «Ковішилду», який є індійським аналогом «Астразенеки», федеральний уряд Індії платив два долари, а окремі штати в гонитві за вакциною — чотири долари.

Ось такі були світові ціни. А українські?

Українські знає МОЗ, але нікому не розповідає. Єдине виключення — договір на китайську вакцину «Коронавак», який у грудні 2020 року уклало державне підприємство «Медичні закупівлі України». За 1,9 млн доз український посередник, компанія «Лекхім», запросила 964 мільйони гривень. Ціна склала 504 гривні — це трошки більше ніж 18 доларів за дозу.

По решті вакцин інформації немає. В кулуарах МОЗ ходять чутки, що середньозважена ціна української закупівлі складає 7,52 долара. В ній враховано начебто все – і Pfizer, і AstraZeneca, і китайський «Коронавак», і індійський «Ковішилд». Такі цифри озвучував у травні тодішній міністр Максим Степанов.

Але за свіжими даними РНБОУ і казначейства виходить, що з початку року за рахунок бюджету придбали 19,8 млн доз і витратили 8,5 млрд грн. В такому випадку ціна виходить приблизно 430 грн, тобто 15 доларів за дозу.

Звісно, це все лише наші припущення. Точна інформація є у договорах з додатками, але міністерство ретельно охороняє і нікому не дає до них навіть наблизитися — всупереч положенням українського законодавства.

РОЗВ’ЯЗКА

25 серпня МОЗ вчергове придбав 26 мільйонів доларів для перерахування індійському постачальнику. У суботу, 28 серпня, Віктор Ляшко заявив, що Міністерство охорони здоров’я хоче розірвати з ним угоду.

«Питання в тому, що інститут не виконав своїх зобов’язань за контрактом. Є політичне рішення: я розриватиму контракт із Serum Institute», — сказав він.

Ляшко підтвердив: індійська компанія заборгувала Україні 1,5 мільйона доз «Ковішилду» і десять мільйонів доз «Новаваксу». Тобто — починаючи з лютого, жодних нових поставок не було.

С точки зору міністерства все цілком зрозуміло. Індійська заборона експорту на той час тривала вже п’ять місяців. Дефіциту вакцин в Україні вже не було — завдяки світовому надлишку Україна забезпечила свої потреби і надалі могла обійтись без послуг Serum Institute of India. Тому договір можна розривати, а сплачені мільярди гривень треба повернути.

Проте, з точки зору Сайруса Пунавала, ситуація виглядає дещо інакше. Він отримав від України гроші, і тепер щось треба повертати: або сотні мільйонів доларів, або – 11,5 млн доз вакцини, яку в Індії продають по 150 рупій, тобто за 2 долари.

Заборону на експорт індійських вакцин почали скасовувати в жовтні. Форс-мажор закінчився. Тому зараз можливість вибору у Сайруса вже є. Цей вибір є очевидним для будь-якого комерсанта: грошей ми вже не побачимо.

Після гучної заяви Ляшка вже понад двох місяців не відбувається нічого. Тому — чекаємо на нові партії індійських вакцин.

Давайте будемо оптимістами і зрозуміємо, що сплачені мільярди ми не повернемо ніколи. Хіба що товар. А чи потрібен він Україні зараз?

КОМУ ЦЕ ПОРТІБНО

«Ну й чудово, — скаже читач. — Вакцинуватися все одне треба. Не отримали влітку — отримаємо тепер!».

Хвилиночку. Наразі Україна вже має запас в 10 мільйонів доз вакцин проти COVID-19. Три мільйони з них – «АстраЗенека», це багато: приблизно стільки її використали в Україні з початку року. Термін зберігання — до шести місяців, у деяких партій він добігає кінця у найближчі місяці. Деякі вже утилізують.

Йдемо далі. В лютому ми не мали жодної інформації про вакцини. Не встигли тоді ще зібрати реальні дані щодо їх безпечності та ефективности. А зараз вони є.

Так ось, як з’ясувалося, «Ковішилд» — не краща з вакцин з точки зору безпечності. Вона не лише в десятки разів більш реактогенна за Pfizer, Moderna чи «Коронавак», але ще й в шість разів небезпечніша, ніж вакцина від «АстраЗенека», повним аналогом якої начебто є.

Це виглядає дуже дивним. Коли «Ковішилд» приїхав до України, міністерство затято просувало тезу, що це не «індійська вакцина», а «вакцина Oxford/AstraZeneca, що виготовлена в Індії». Мовляв, між европейським та індійським препаратами немає жодної різниці.

Більш того: навіть реєстрацію в Україні ця вакцина отримала не за результатами власних клінічних досліджень саме індійського «Ковішилду», а за протоколами випробувань вакцини AZD1222, тобто — оригінальної британської вакцини «АстраЗенека». У цьому можна впевнитися, якщо відкрити офіційну інструкцію, наприклад, на сторінці дев’ятій. А в тому, що між індійською та європейською вакцинами є відчутна різниця, можна впевнитися на сторінці 11, там є підсумки порівняльних випробувань.

Тобто навіть в офіційній інструкції вказано, що за своєю ефективністю індійська вакцина є хіба що «співставною» (comparable) з британським оригіналом. Про їх «аналогічність» мова навіть не йде. Тому використання протоколів випробувань європейської вакцини для реєстрації індійської — це очевидне підроблення.

І це ще не все. Зараз, через рік з початку масового використання, можна казати, що й оригінальна вакцина «АстраЗенека» має неоднозначну репутацію. В деяких країнах її було заборонено, в деяких — використання обмежено, і там вона дозволена лише для літніх людей.

Українці, які зараз розбалувані широченним асортиментом наявних вакцин, її теж не дуже люблять. На долю «АстраЗенеки» та «Ковішилду», взятих разом, приходиться лише 17% від усіх щеплень. Тобто лише один з шести українців обирає цю вакцину. Решта віддають перевагу або начебто більш ефективному Pfizer, або начебто більш безпечному «Коронаваку».

Тому можна впевнено казати: завезення нових партій непопулярної вакцини від непопулярного виробника призведе хіба що до збільшення обсягів утилізації. Індійська вакцина в Україні наразі нікому не потрібна.

На відміну від дев’яти мільярдів гривень.

Звісно, зараз не є фактом, що внаслідок цієї історії МОЗ витратив на Serum Institute of India саме таку суму. Можливо, менше. Повну інформацію щодо цього має лише Міністерство охорони здоров’я, яке все ще виконує «жорстку вимогу» цієї індійської фірми і відмовляється оприлюднювати подробиці своїх контрактів з нею. Всупереч закону та Конституції.

Проте зараз, коли мова йде вже про розторгнення угоди, МОЗ має бути першим, хто зацікавлений в поширенні інформації. І якщо треба, ми можемо надіслати ще один запит.

ЕПІЛОГ

Наразі навколо вакцинації проти COVID-19 склалася дуже неоднозначна ситуація.

Держава звільнила виробників вакцин від будь-якої юридичної відповідальності за можливі наслідки щеплень, навіть поступившись суверенітетом України. У випадку поставок неефективних, небезпечних, неякісних вакцин компенсувати шкоду буде держава, а не виробник та постачальник такого товару.

Зараз держава докладає зусиль, щоб примусити всіх громадян щепитися цими вакцинами. Утискає тих, хто перехворів і має імунітет. Наказує відстороняти від роботи нещеплених. Причому не тих, чия робота може сприяти поширенню, а бюджетників, до яких може дотягнутися і яких можна пресувати безперешкодно і безкарно.

Держава фактично тримає у заручниках дітей і намагається тиснути на вчителів руками батьків, провокуючи розбрат і напруженість у суспільстві.  

І одночасно з тим держава, всупереч прямих вимог законодавства, засекретила усю інформацію стосовно вакцин, цін і умов їх поставки.

Все, що ми наразі знаємо про ефективність використання бюджетних грошей — що Serum Institute of India зірвав поставки «Ковішилду» та «Новаваксу», а ТОВ «Легхім» зірвало поставки «Коронаваку».

Чи не вважаєте ви, шановні, що така ситуація не є нормальною? Невже це сприяє прозорості влади, довірі до офіційної медицини, і нарешті — збільшенню охоплення щепленнями?

Микола Ларин, ДУМСКАЯ