Судове рішення і державна зрада: суддя Івченко залишився на волі

Судове рішення і державна зрада: суддя Івченко залишився на волі

Вища рада правосуддя не дала згоди на утримання під вартою судді Господарського суду Анатолія Івченка.

Підозру в державній зраді оголосили судді Івченку за судове рішення, ухвалене 13 років тому. Тоді суддя Івченко задовольнив позов Міністерства оборони РФ про стягнення з держави Україна 3,1 млрд гривень за невиконання гарантій по зобовʼязанням корпорації «Єдині енергетичні системи» у 1996-1997 рр. У Службі безпеки кажуть, що не існувало ніяких урядових гарантій по контрактах «ЄЕСУ» і це судове рішення було частиною злочинного плану з фінансування російської армії з українського бюджету. Про це повідомляє АНТИРЕЙД з посиланням на «Судовий Репортер».

У серпні 2012-го, коли справа надійшла до господарського суду Івченко перебував у відпустці, але за вказівкою керівництва апеляційного суду, начебто, був відкликаний, щоб справу розподілили на нього.

Судове рішення і державна зрада: суддя Івченко залишився на волі

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Інша суддя цього суду повідомила слідчих, що голова Київського апеляційного госпсуду Артур Ємельянов, навпаки, сказав їй узяти відпустку, щоби справа потрапила до потрібного судді. Багато інших суддів також написали заяви на відпустки, нібито, через побоювання примусу з боку Ємельянова.

Свого часу Ємельянову приписували втручання в систему авторозподілу справ через запровадження великої кількості штучних спеціалізацій. Як результат справа могла розподілятися на двох чи навіть одного суддю. Так, позов Міноборони РФ розподілявся тільки між двома суддями.

Суддя Івченко під час розгляду справи зобовʼязав українську сторону, яка була відповідачем, надати докази по справі, а саме листи за підписом премʼєр-міністра Лазаренка і врахував їх як гарантії по зобовʼязаням «ЄЕСУ». Сьогодні в прокуратурі кажуть, що такі листи не могли бути гарантіями.

11 суддів апеляційного і Вищого господарського суду брали участь у перегляді рішення Івченка і залишили його без змін.

У 2014-му рішення скасував суддя Господарського суду Роман Бойко за нововиявленими обставинами. Зʼявилася довідка Державної архівної служби України від 2013 року, що листи від 26.08.1996 року №64-2298/8 та №64-2297/8 за підписом прем’єр-міністра Павла Лазаренка на адресу глави уряду Російської Федерації Віктор Черномирдіна не виявлено, а їх вилучення з Центрального державного архіву вищих органів влади та управління на вимогу правоохоронних органів, знищення чи надсилання іншим установам не проводилося.

Тому суд зробив висновок, що листів не існує, а значить немає і відсутні і правовідносини гарантії (поруки) за якими Україна гарантувала б виконання «ЄЕСУ» своїх зобов’язань за контрактами на постачання матеріально-технічних ресурсів для потреб Міністерства оборони Російської Федерації в порядку взаєморозрахунків за природний газ на підставі договорів 1996 року.

Прокурор каже, що Івченко причетний до прийняття цього нового рішення у 2014 році, бо після зміни влади таким чином вживав заходів для уникнення відповідальності за скоєне. На той час із державного бюджету на користь Росії вже стягнули більше 38 млн грн.

Стверджується, що суддя діяв не один, а в певній змові, у тому числі з головою Київського апеляційного суду Артуром Ємельяновим. Прокурор посилається на очевидців їх спілкування, а також показання працівників виконавчої влади і представників «ЄЕСУ» про порушення при розгляді господарської справи.

Ще одним підозрюваним у цій справі є колишній премʼєр-міністр Віктор Янукович, який підписав протокол засідання у 2004 році змішаної українсько-російської комісії по співробітництву.

Суддю Бойка викликали на допит як свідка, але він зʼявився і зіслався на зайнятість на роботі. Прокурор вбачає у цьому можливий вплив Івченка на свого колегу.

Первісне кримінальне провадження за цими подіями зареєстрували ще 2014-му за ст.375 Кримінального кодексу України — постановлення завідомо неправосудного рішення. У 2015 році в кабінеті судді Івченка провели обшук і в тому ж таки році Вища кваліфікаційна комісія рекомендувала його для обрання на посаду судді безстроково.

У наступні роки реєструвалися нові кримінальні провадження, обʼєднувалися і виділялися, але всі вони стосувалися того самого рішення за позовом Міноборони РФ.

У 2020 році статтю 375 ККУ визнали неконституційною. У 2021-му слідчий додав до кримінального провадження статтю 111 Кримінального кодексу, хоча фабула не змінилася.

Суддя Івченко офіційно не мав статусу підозрюваного, але за його скаргами Печерський суд Києва визнав, що слідство розцінювало його як підозрюваного ще з 2014 року, а також, що обʼєднання і виділення кримінальних проваджень не змінює строку досудового розслідування і такий сплив 01.01.2022.

Івченко каже, що всі ці роки, маючи статус свідка, був обмежений у доступі до матеріалів справи і провів титанічну роботу щодо захисту своїх прав, робив запити до правоохоронних органів, ініціював закриття кримінальних проваджень, оскаржував дії слідчих і прокурорів. Його скарга з цього приводу перебуває у Європейському суді з прав людини.

Господарський кодекс передбачає, що оригінали документів не не надаються, якщо учасники не заперечують щодо їх дійсності. Суддя не має обовʼязку витребувати оригінал документа.

Суддя переконаний, що його рішення було обгрунтованим і гарантії за боргом «ЄЕСУ» в справі були.

— Чи був в матерілах справи документ як додаток до гарантії, що вона стосується ЗАТ «ЄЕСУ»? — запитав член ВРП Маселко

— Так.

Івченко вважає, що все було законно. З відпустки його не відкликали. Про можливе втручення у систему авторозподілу справ він не знає. Експертиза КНДІСЕ втручання не підтвердила.

22 січня Рада суддів України визнала дії правоохоронців щодо Івченка такими, що мають ознаки втручання у діяльність судді та загрожують суддівській незаклежності.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

У засіданні Вищої ради правосуддя Івченко дякував суддям Господарського суду Києва, Раді суддів України та юридичній громадськості, які висловили йому підтримку. Дякував їм за активну громадянську позицію щодо збереження незалежності судової гілки влади та її авторитету.

— Ситуація абсурдна. Суддя прийняв рішення. Через 13 років прокурор вважає, що рішення було незаконним, тому це державна зрада. Тому що є інший суддя Ємельянов, який зараз знаходиться у СІЗО. У справі Ємельянова нема ніякої обґрунтованої підозри, тому треба ще державну зраду. 2/3 цієї історії це Ємельянов, — говорив його авдокат Ростислав Кравець.

У 2016 році суддю Ємельянова звинуватили у втручанні в роботу суддів Господарського суду Києва. Троє суддів цього суду — Алла Зіневич (Пригунова), Ганна Бондаренко і Сергій Ковтун були визнані потерпілими. У лютому-березні 2014-го до суддів Господарського суду Києва на наради приїздив голова Київського апеляційного суду Ємельянов і, начебто, давав вказівки, які рішення треба ухвалити, пояснював, що в певних справах є «державне питання». У разі незгоди судді втрачали його заступництво і їм загрожували проблеми з правоохоронцями.

Судове рішення і державна зрада: суддя Івченко залишився на волі

Однак Івченко стверджує, що нічого такого не було. Він із труднощами, але все ж пригадав зустріч суддів із Ємельяновим.

— Питання впливу дуже субʼєктивне і оціночне. На робочій нараді я був. Була якась фраза людини. Я не вважаю, це був якийсь призив до мене… Всі ці припущення на грані йдуть і кожен може тлумачити по-своєму.

Коментувати прийняте судове рішення Івченко не захотів, кажучи, що йому це не дозволяє робити кодекс суддівської етики. «Обговорення зараз судового рішення підриває фундаментальні основи держави і гілок влади і правопорядку (…) Судові рішення є загальнообовʼязковими незалежно від наукової думки, оцінки. Я, наприклад, можу вважати рішення свого колеги з юридичної точки зору невірним, але якщо воно не скасоване, це еталон права…».

Член ВРП Роман Маселко запитав Івченка, коли, на його думку, Росія почала готуватися до знищення обороноздатності України. Адвокат Кравець втрутився і попросив зняти запитання: «Воно не має стосуватися цієї справи. Я вважаю, що Богдан Хмельницький неправильно підписував Переяславські статті. Це має значення?! Пан Маселко намагається маніпулювати!». Однак запитання не зняли, а Івченко сказав, що підтримує відповідь свого адвоката.

Бажаєте бути в курсі найважливіших подій? Підписуйтесь на АНТИРЕЙД у соцмережах.
Обирайте, що вам зручніше:
- Телеграм t.me/antiraid
- Фейсбук facebook.com/antiraid
- Твіттер twitter.com/antiraid

0 replies

Leave a Reply

Want to join the discussion?
Feel free to contribute!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *