ЦЕДЕМ обговорює право sui generis на захист творів штучного інтелекту

Україна стала першою державою в світі, яка охороняє результати роботи штучного інтелекту правом sui generis. Така норма з’явилася у новій редакції Закону України “Про авторське право і суміжні права”. Держава створила платформу для регулювання згенерованого ШІ контенту, що сприятиме розвитку інновацій, привабленню інвестицій та науково-технічному прогресу.

Ця правова норма – новація, тож поки немає ні великого досвіду її практичного застосування на практиці, ні судових спорів через застосування права sui generis. Але це лише питання часу, тож ЦЕДЕМ пішов на випередження, і 30 квітня провів онлайн експертну дискусію “Право sui generis на захисті “творів” ШІ”. Модераторкою заходу виступила Олена Спесивцева, юристка з авторського права та медійного права напряму “Незалежні медіа” ЦЕДЕМ. Про це повідомляє АНТИРЕЙД з посиланням на «Центр демократії та верховенства права».

Першу сесію, Право sui generis в Законі України “Про авторське право і суміжні права”, розпочав своїм виступом Костянтин Зеров, к.ю.н., адвокат, асистент кафедри інтелектуальної власності та інформаційного права ННІ права КНУ імені Тараса Шевченка, який розповів про теоретичні підходи щодо правової охорони об’єктів, згенерованих системами ШІ, про зміст права sui generis (як специфічного, особливого правового режиму) та про історію впровадження правової охорони AI-output в Україні. У світі існують різні доктрини щодо охорони результатів роботи ШІ, а ключовим аспектом українського рішення стало те, що “твір” штучного інтелекту є не створеним, а згенерованим, і оригінальності не має. Костянтин Зеров також наголосив на проблематиці, яку слід вирішити – зокрема, імплементувати положення Директиви 2019/790/ЄС про авторське право і суміжні права на Єдиному цифровому ринку, уточнити обсяг майнових прав, впровадити процедуру реєстрації, запровадити процедуру ідентифікації результатів роботи ШІ.

Чому Україна обрала саме право sui generis – про це розповів Дмитро Гузій, юрист, експерт з авторського права. За його словами, sui generis – це не єдиний варіант регулювання об’єктів згенерованих ШІ, а першість України в запровадженні цього режиму можна розглядати в позитивному та негативному значенні. Усі істотні ознаки правового статусу відображені у межах статті 33 Закону “Про авторське право і суміжні права”. Інших додаткових інструментів не існує. А ключова мета цих змін – забезпечити економічний обіг тих неоригінальних об’єктів, які створюються ШІ. Sui generis можна порівняти з “традиційними знаннями” – тим, що не відповідає класичним критеріям будь-якого інституту.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

На альтернативних режимах охорони згенерованих ШІ об’єктів у світі зосередився Іларіон Томаров, адвокат, керівник ІР практики Юридичної фірми “Василь Кісіль і Партнери”. Він вказав, що у США держава послідовно відмовляє людям у охороні об’єктів, згенерованих комп’ютерною програмою. Хоча якщо людина істотно відредагує “твір” штучного інтелекту, то відредагований результат може охоронятися. У Китаї ситуація прямо протилежна, і там це питання здебільшого з’ясовують у судовому форматі. А от у Канаді авторці вдалося зареєструвати згенерований об’єкт – вона вказала себе співавторкою.

Дмитро Дорошенко, начальник відділу розвитку креативних секторів економіки IP офісу, розповів про суб’єктів права sui generis. Так, стаття 33 чітко не визначає, кому належатимуть права, хоча містить перелік суб’єктів прав особливого роду. У законі є також визначення оригінальності і критерії твору: він має бути результатом інтелектуальної діяльності фізичної особи. Експерт відзначив: платформи поступово оголошують, що при навчанні нейромереж орієнтуватимуться на твори у суспільному надбанні та об’єкти, на які є дозвіл. Однак тоді компанії з доступом до фотобанків отримають перевагу.

Дмитро Дорошенко наголосив, що сьогодні деякі платформи прописують в умовах користування, що вони не претендують на згенерований контент, і дозволяють користувачу використання текстів і зображень в коли користувач може заявити про своє право sui generis щодо згенерованого контенту. Тож сьогодні головний висновок в тому, що наявність такого права визначається саме розробником ШІ-генератора. Перед тим, як заявити про своє право особливого роду, потрібно детально ознайомитися з умовами використання програми.

Леонід Тарасенко, доцент кафедри інтелектуальної власності, інформаційного та корпоративного права Львівського національного університету імені Івана Франка, адвокат, назвав великим плюсом появу правової визначеності щодо “творів” штучного інтелекту. З огляду на те, що правове регулювання закріплене саме в Законі України “Про авторське право і суміжні права”, можна зробити висновок про те, що цей неоригінальний близький до об’єктів авторського права. Він відзначив, що потрібно сформувати критерії неоригінальності. При цьому правники не можуть “фантазувати”, вони повинні спиратися на статтю 33 та звертати увагу на відсилочні норми статті. Спікер наголосив, що комп’ютерна програма – об’єкт, тому вона не може створити щось [в юридичному значенні – прим. авт.] і наділятися правами. Вона також діє в рамках інструкцій і не проявляє творчості, тож і оригінальності немає.

Другу сесію під назвою “Як використовувати штучний інтелект і не порушити авторські права” розпочав Сергій Глотов, доктор філософії, адвокат, асистент кафедри цивільного права НЮУ ім. Ярослава Мудрого, асоційований професор факультету права Вільнюського університету (Литва).

Експерт відзначив питання щодо неоригінальності, конфлікт із авторськими правами тих людей, на чиїх творах машини навчаються, аби генерувати власні – це породжує судові спори. Таке використання – несанкціоноване, що викликає і етичні проблеми. Сергій Глотов прогнозує, що в майбутньому регулювання охопить і питання етики. А говорити про правову визначеність щодо штучного інтелекту буде можливим, коли з’явиться судова практика.

Однак якщо людина зробила свій внесок, то чи вважатиметься такий користувач автором згенерованого штучним інтелектом об’єкту? На це питання дала відповідь Юлія Размєтаєва, докторка філософії, доцентка кафедри прав людини та юридичної методології, керівниця Центру права, етики та цифрових технологій НЮУ ім. Ярослава Мудрого.

Експертка навела визначення штучного інтелекту, додавши, що коли творчість опосередкована штучним інтелектом, то автором [йшлося не про правовий статус – прим. авт.] є широке коло людей, які створювали, розгортали і використовували програму. А генеративний штучний інтелект використовує ще й наявний у мережі контент, котрий теж має авторів. У цьому контексті важлива наявність творчого внеску та ступінь участі людини. Спікерка не виключає в майбутньому певного формату “співавторства” людей та машин.

Про іноземні судові спори щодо авторських прав на творіння штучного інтелекту розповіла Тетяна Харебава, голова Комітету АПУ з інтелектуальної власності, керівниця юридичного департаменту Sport Labs Group, адвокатка. Зокрема, йшлося про кейс художниць проти Stability AI, Midjourney і DeviantArt (суд відхилив позови авторок, які звинувачували компанії у використанні їхніх творів для машинного навчання), Getty images проти Stability AI та The New York Times проти OpenAI і Microsoft (тут претензії були аналогічні).

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Наостанок Василь Крат, суддя Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права НЮУ ім. Ярослава Мудрого, розповів про те, що для судочинства питання застосування ШІ виражається у двох аспектах: безпосереднє його використання судами та розгляд справ, пов’язаних із ШІ. Спікер зауважив, що над правовою сферою тяжіє данина використання для правового регулювання суспільних відносин класичних правових засобів, під які «підлаштовуються» нові відносини. Тому норми, пов’язані з генеративним штучним інтелектом, повинні швидко розвиватися.

Щодо права sui generis, Василь Крат наголосив, що об’єкти, згенеровані комп’ютерною програмою, не вписуються в парадигму авторського права, і законодавець все ж таки кваліфікує його як «квазіавторське право». Тобто правовий режим прав особливого роду (sui generis) тільки подібний до авторського права, хоча по суті такими не є.Спікер відзначив, що є потреба застосування загального принципу приватного права – доброї совісті,, коли автор буде вказувати, чи згенерована частина його тексту штучним інтелектом.

Експертна дискусія “Право sui generis на захисті “творів” ШІ” організована Центром демократії та верховенства права у співпраці із Українським національним офісом інтелектуальної власності та інновацій (ІР офіс)