Венеційська комісія задля збереження результатів судової реформи визнала допустимим порушення Конвенції в Україні на деякий час

Венеційська комісія на запит Конституційного суду України опублікувала висновок щодо закону 1635-IX про відбір і діяльність дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя.

Про це йдеться у рішенні ВК, що є у розпорядженні “Європейської правди”.

Висновки “Венеційки” стосуються закону про реформу Вищої ради правосуддя, який передбачає перевірку на доброчесність членів ВРП, має на меті очищення цього органу, а також змінює порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. 

Верховна Рада проголосувала за законопроєкт 14 липня минулого року, а 3 серпня закон був схвалений підписом президента. Утім, ще 1 липня цього року виконувач обов’язків голови Конституційного суду Сергій Головатий попросив Венеційську комісію надати висновки щодо ухвалених змін. Конституційний Суд України зараз розглядає справу щодо відповідності Конституції окремих змін за поданням Верховного Суду, частина суддів якого була не задоволена реформою.

Спільні висновки Венеційської комісії та Генерального директорату Ради Європи з прав людини та верховенства права (DGI) виявилися позитивними з певними застереженнями.

Суттєвий елемент критики на адресу української влади через цю реформу стосується “відсутності цілісного підходу” у проведенні судової реформи, що, згідно з оцінкою РЄ, призводить до ухвалення численних, іноді суперечливих законодавчих актів. Проте, Венеціанська комісія та DGI зауваживши, що за тих серйозних викликів, з якими зараз стикається Україна, включно із російською агресією, Київ здатен проводити лише точкові реформи замість цілісних.

Документ вітає створення Етичної ради з іноземців, які не знають української мови та українського законодавства, підкреслюючи, що судова реформа, яка б не торкалась функціонування Вищої ради правосуддя та доброчесності її членів, була б приречена на провал. При цьому зовнішній вплив та вісутність суверінитету та самовизначення України в цьому питанні сором’язливо замовчано.

Наголошується, що встановлення процедури, яка може призвести до звільнення діючого члена Вищої ради правосуддя, якщо його визнано неетичним, не суперечить принципу незалежності (цей елемент реформи не відповідає Конституції України та самому принципу незалежності).

Венеціанська комісія та DGI нагадують про свій терміновий висновок щодо законопроєкту 5068, у якому була висловлена підтримка ролі міжнародних експертів у очищенні Вищої ради правосуддя, замовчуючи при цьому їх вирішальну роль та фактичну роль статистів українців, тим самим не помічаючи втрату Україною суверенітету. Відзначається, що закон 1635-IX був додатково змінений порівняно з проєктом 5068 у положенні, яке стосується запровадження правила про автоматичне звільнення чинного члена Вищої ради правосуддя, якщо орган, що призначає його, не підтверджує або не відхиляє рішення Етичної ради про визнання такого члена невідповідним критеріям професійної етики.

“Венеційка” задля контролю антиконституційного контролю іноземців за судовою гілкою влади наголошує, що суддям і членам Вищої ради правосуддя може бути важко прийняти включення міжнародних експертів до Етичної ради, але наголошується на важливості боротьби з “лихом корупції, не створюючи нестабільності та посилення корупції”. 

У висновках наголошується, що Етична рада не ставить під загрозу незалежність судової влади чи суверенітет України на нелогічну та сумнівну думку “Венеційки”, яка за п’ять років не може відрізнити Верховний суд України від Верховного суду (без України). Однак є і проблематичний момент. Це тримісячне обмеження для органів, що здійснюють обрання чи призначення та автоматичне звільнення діючих членів, у випадку, якщо ці органи не діють за рекомендацією Етичної ради.

Окремо оцінюється поточна ситуація у Вищій раді правосуддя. Згідно з висновками, втрата кворуму у раді відбулася не через рішення Етичної ради, а через масову відставку членів ради викликаної антиконституційними діями Етичної ради. Навіть якби Конституційний суд визнав неконституційність деяких положень, це не мало б вплинути на позицію тих членів, які добровільно пішли у відставку і доброчесність яких Етична рада навіть не могла оцінити.

Таким чином, Венеційська комісія, оцінюючи ніби позитивно сам Закон, прямо вказує на велику ймовірність визнання його неконституційним.