Витяг про несудимість можна отримати в “ДІЇ”

Застосування для захисту засобів, що не відповідають обстановці посягання, не спростовує перебування особи у стані оборони, повідомляє АНТІРЕЙД з посиланням на Юридичну практику.

На цьому зауважив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 4 квітня 2023 року у справі № 544/73/20.

ВС звернув увагу на те, що основне питання, яке мало бути вирішено у цій справі, полягало в тому, чи мала засуджена у обставинах, які склалися на момент заподіяння нею ударів сокирою, підстави вважати, що небезпечне посягання на її життя і здоров’я припинилося і їй більше нічого не загрожує.

Обставини справи

Районний суд, вирок якого залишив в сили апеляційний суд, засудив до 7 років позбавлення волі громадянку за частиною 1 статті 115 КК України.

Суд визнав доведеним, що в ході конфлікту після спільного вживання алкогольних напоїв громадянин умисно завдав засудженій не менше 17 ударів кулаками, ногами та дерев’яною битою в різні частини тіла, заподіявши легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я. В продовження конфлікту, скориставшись тим, що він повернувся спиною, засуджена вдарила його битою не менше 9 разів по спині та шиї, а після того, як той впав на підлогу, завдала йому не менше 36 ударів сокирою в різні частини голови та тіла, від яких він помер на місці.

В касаційній скарзі захисник, просив змінити оскаржені рішення та кваліфікувати дії засудженої за статтею 118 КК України.
Зокрема зазначав, що в обстановці, яка склалася, засуджена діяла у стані необхідної оборони від небезпечного посягання з боку потерпілого. Обвинуваченням не спростована версія засудженої про те, що напад потерпілого тривав, оскільки, навіть впавши в процесі боротьби, він, висловлюючи погрози вбивством, намагався встати і продовжити напад.

Висновки ВС

ККС ВС задовільнив касаційну скаргу та змінив вирок.

Зокрема, ВС підкреслив що, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов’язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

ККС ВС взяв до уваги, що поведінка потерпілого характеризувалася продовжуваним насильством над потерпілою. Дії потерпілого виявляли послідовність та наполегливість з тенденцією до зростання жорстокості фізичного насильства. Намагання засудженої чинити опір, навіть завдаючи потерпілому удари битою, не змусили потерпілого відмовитися від своїх агресивних намірів.

«Застосування для захисту засобів, що не відповідають обстановці посягання, не спростовує перебування особи у стані оборони. Положення статті 36 КК України передбачають, що використання при обороні засобів, які явно не відповідають обстановці посягання, виключає звільнення від відповідальності. Однак така явна невідповідність не виключає стану оборони від посягання, а дає підстави для притягнення до відповідальності за перевищення меж необхідності при обороні у випадках, передбачених частиною 3 статті 36 КК України» — наголосив ВС.

ККС ВС погодився з тим, що за встановлених обставин події спричинення численних ударів сокирою явно перевищувало межі, необхідні для захисту в ситуації, що склалася, і визнав що дії засудженої мають бути кваліфіковані за статтею 118 КК України.

Суд перекваліфікував дії громадянки з частини 1 статті 115 КК на статтю 118 КК і призначив їй покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.