Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 12 по 18 жовтня 2024 року

Велика палата потрохи почала виправляти помилки та абсурд попередників, що вважали, що після смерті зобов’язання продовжують існувати як і порука.

Крім того, до огляду увійшла практика оскарження неправомірних дій ТЦК та штрафів, захист прав громадян та поновлення на роботі тих хто не погодився брати участь у медичному експерименті над собою, захист рішення МКАС при ТПП України та стягнення депозиту з Приватбанку й багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС про припинення зобов’язань за кредитом та за порукою у разі смерті позичальника та пропуску кредитором строку звернення до спадкоємців не залежно від того, що позов поданий ще до смерті позичальника

Справа № 638/1046/14-ц

Велика палата виправила нехтування Закону Данишевською, Рогач, Князєвим та Ко у частині припинення зобов’язань за основним зобов’язанням та зобов’язаннями що його забезпечують. Абсурдна позиція існування зобов’язання після смерті чи ліквідації боржника, фактично скасована.

Суд зазначив:

106. Кредитор може пред’явити вимогу до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, відповідно до вимог статті 1281 ЦК України в один із таких способів: 1) безпосередньо спадкоємцю; 2) опосередковано – через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України – через консульську установу).

Сплив строків, визначених статтею 1281 ЦК України, має своїм наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже й неможливість вимагати в суді захисту відповідного права.

Аналіз приписів частини першої статті 559 ЦК України, частин другої, четвертої статті 1281 ЦК України свідчить про те, що в разі пропуску кредитором строків пред’явлення вимог до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, кредитор позбавляється прав вимоги як за основним зобов’язанням, так і за додатковим зобов’язанням – порукою, що не може існувати окремо від основного зобов’язання.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Дайджест судової практики ВП ВС за серпень – вересень 2024 року

У дайджесті вміщено правові висновки Великої Палати ВС, зокрема щодо:

✅ порядку встановлення факту самостійного виховання дитини у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов’язків з виховання дитини;

✅ суб’єкта, який наділений повноваженнями оспорювати правочин на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України та застосування двосторонньої реституції в разі недійсності правочину;

✅ неможливості припинення повноважень посадових осіб публічного права на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України;

✅ умов надання адвокату статусу безробітного;

✅ зобов’язання роботодавця запропонувати всі вакантні посади працівникові, який подав заяву про скорочення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення.

Постанова ВС-КЦС про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з КНУ ім. Тараса Шевченка

Справа № 761/7491/22

Це наша справа. Всі три інстанції захистила права людини та людську гідність. Касаційний суд зазначив:

У справі, яка переглядається, відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення позивача у такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки його поведінки, лише на тій підставі, що він працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку необхідно перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов’язків; застосування до позивача такого заходу, як відсторонення від роботи, відбулося без достатньої оцінки виконуваних ним трудових обов’язків, зокрема неможливості запровадити дистанційну форму навчання для проведення занять асистента кафедри теоретичної кібернетики зі студентами.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що робота позивача не могла бути організована дистанційно з огляду на таке.

Відповідно до наказу відповідача від 22 вересня 2021 року № 714-32 «Про особливості проведення навчальних занять у період з 23 вересня 2021 року до 13 жовтня 2021 року» Київський національний університет імені Тараса Шевченка встановив, що у вказаний період проведення всіх навчальних занять за денною та заочною формами навчання здійснювати відповідно до затверджених розкладів із використанням технологій дистанційного навчання.

Наказом відповідача від 25 жовтня 2021 року № 824/32 «Про режим роботи персоналу університету у зв’язку із запровадженням заходів щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 18 жовтня 2021 року до 12 листопада 2021 року» встановлено гнучкий режим роботи, у тому числі дистанційної (надомної), з урахуванням особливостей організації освітнього процесу, передбачених наказом від 22 вересня 2021 року № 714-32, зокрема для науково-педагогічних працівників університету.

Отже, відповідач мав об’єктивну можливість встановити позивачу індивідуальний графік роботи і не застосовувати такий захід, як відсторонення від роботи, та позбавляти позивача заробітку.

Позивача відсторонили від роботи та позбавили на час відсторонення заробітку лише з урахуванням того, що він працював у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, всі працівники якого підлягали обов’язковому щепленню проти COVID-19, тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним. Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров’я населення та самого позивача.

Постанова ВС-КЦС про залишення в силі рішення МКАС при ТПП України скасованого апеляційним судом у зв’язку з ніби порушеним публічним порядком

Справа № 824/17/24

Це наша справа. Дуже цікава спроба продавця не виконати свій обов’язок перед покупцем і вигадати порушення публічного порядку задля скасування рішення МКАС при ТПП України у спорі між двома господарюючими суб’єктами та фактично переглянути саме рішення.

Суд зазначив:

суд першої інстанції не врахував, що спірні правовідносини в межах розгляду цієї справи виникли між суб’єктами господарської діяльності, а обставини, встановлені рішенням МКАС, стосуються порядку виконання зобов’язань, які виникли між учасниками цієї справи на підставі укладеного ними контракту (приватних господарських правовідносин). Оспорюване рішення МКАС ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою, та виключно щодо її сторін, тому і виконання зазначеного рішення не буде суперечити публічному порядку України Обґрунтування заявника щодо порушення рішенням МКАС публічного порядку України зводиться до незгоди з правильністю застосування норм права при вирішенні спору по суті при дослідженні та оцінці доказів, аналіз чого перебуває за межами компетенції суду загальної юрисдикції та не може свідчити про порушення публічного порядку України;

суд першої інстанції не встановив та не обґрунтував, що рішенням МКАС порушені чинні в державі фундаментальні принципи справедливого правосуддя, або що допущені, на думку суду, порушення МКАС норм процесуального права мають ознакикорупції чи неприпустимого невігластва арбітрів. Тому суд фактично здійснив перегляд рішення МКАС по суті вирішення спору, його перевірку та переоцінку.

За таких обставин INERCO TRADE S.A. не підтвердило наявності визначених статтею 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та статтею 459 ЦПК України підстав для скасування рішення МКАСвід 30 січня 2024 року у справі № 351/2023. У зв’язку з цим суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність підстав для задоволення заяви INERCO TRADE S.A. про скасування рішення МКАС.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Справа № 761/963/22

Це наша справа. Суд захистив права людини й зазначив:

Статтею 2 Конвенції про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини від 04 квітня 1997р. визначено, що інтереси та благополуччя окремої людини превалюють над виключними інтересами всього суспільства або науки.

Будь-яке втручання у сферу здоров’я може здійснюватися тільки після добровільної та свідомої згоди на нього відповідної особи. Такій особі заздалегідь має бути надана відповідна інформація про мету і характер втручання, а також про його наслідки та ризики (ст. 5 вказаної Конвенції).

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

З огляду на викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивачки щодо визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення її від роботи є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню, оскільки: відповідачем 2 порушено порядок відсторонення позивачки від роботи, який передбачений Інструкцією №66 (відсутность в роботодавця належним чином оформленого подання відповідної посадової особи відсторонення від роботи (виконання робіт) працівника, який відмовляється або ухиляється від профілактичних щеплень); відповідачем 2 не доведено, що відсторонення позивачки від роботи було нагально необхідним і пропорційним легітимній меті втручання в її право на повагу до приватного життя, враховуючи, що на момент видачі оспорюваного наказу, у коледжі здійснювався освітній процес за дистанційною формою навчання.

Рішення Дніпропетровського ОАС щодо відсутності повноважень ТЦК визнавати нікчемним бронювання та зобов’язання поставити на спеціальний облік військовозобов’язаного зарахованого до оперативного резерву

Справа №160/12950/24

Суд вчергове встановив протиправність дій ТЦК щодо незарахування заброньованих на спеціальний військовий облік та використання наказів ДСК, що суперечать Закону. Суд зазначив:

Пунктом 16 Порядку №1487 визначено, що військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов’язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації – на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

За п. 17 Порядку №1487 військовий облік військовозобов’язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.

На загальному військовому обліку перебувають військовозобов’язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

Військовозобов’язані, які згідно із Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.

Визначальними обставинами цієї справи є те, що позивач, перебуваючи в статусі резервіста (при звільненні був зарахований до оперативного резерву) був заброньований, що відповідач визначає підставою для незарахування позивача на спеціальний облік.

Суд констатує відсутність імперативної заборони для бронювання осіб, які перебувають в оперативному резерві, сам відповідач такого нормативного положення не навів.

Також суд зазначає, що п. 11 Порядку №76 передбачає імперативний обов’язок відповідача у строк не більше ніж п’ять робочих днів з дня отримання рішення про бронювання військовозобов’язаного зарахувати його на спеціальний військовий облік. В цьому відношенні наявність у позивача статусу резервіста не змінює зміст рішення про бронювання позивача та не впливає на юридичні властивості та правові наслідки такого рішення. Відповідно, єдиним правомірним варіантом поведінки відповідача після отримання відомостей про бронювання позивача, було зарахування позивача на спеціальний облік.

Суд наголошує, що відповідач як центр комплектування та соціальної підтримки не має повноважень для прийняття рішення про зарахування чи незарахування особи на спеціальний військовий облік.

Також суд зазначає, що у відповідача відсутні повноваження щодо визнання рішення Мінекономіки про бронювання особи нікчемним.

Рішення Червонозаводського райсуду Харкова про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення за ч.3 ст.210 КУпАП у зв’язку з наявністю можливості ТЦК отримати всі необхідні дані

Справа № 646/8631/24

Ця справа демонструє нахабне та цинічне вимагання у громадян України грошей та невиконання посадовими особами ТЦК своїх обов’язків.

Суд зазначив:

Крім того, суд зазначає, що відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов’язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Таким чином, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст. 210-1 КУпАП не застосовуються за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов’язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі – Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі – розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Відповідно до ч.5 ст.5, 8, 9 цього Закону органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Органами ведення Реєстру є районні (об’єднані районні), міські (районні у місті, об’єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з ч.3 ст.14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.

Разом з тим, відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) не були оновлені позивачем і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Рішення Печерського суду Києва про стягнення з Приватбанку депозиту, зобов’язання за яким без згоди вкладника були передані ТОВ ФК Фінілон

Справа № 757/10497/23-ц

Це наша справа. Приватбанк демонструючи неодноразово нехтування Законом та правами своїх клієнтів намагався не повертати розміщений депозит. Цього разу у них це не вийшло.

Суд зазначив:

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку, що банк зобов’язаний повернути вкладнику суму депозитного вкладу, відмова від такого повернення є неправомірною, тому вимога про стягнення суми вкладу є обґрунтованою. Суд також вважає, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача процентів на суму вкладу в заявленому позивачем розмірі та 3% річних ґрунтується на вимогах закону. Отже, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

• в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
• в Viber: Правники, адвокати, судді
• в Telegram:
  • Персональний канал Ростислава Кравця;
  • Група «Правники, адвокати, судді»;
  • Група «Адвокати України»;
  • Канал АО «Кравець і партнери»;
  • Канал Профспілки «Українська незалежна фундація правників»
• в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
• в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
• в Reddit: Правники, адвокати, судді
• та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2024