Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 22 по 28 квітня 2023 року

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 22 по 28 квітня 2023 року

З кожним тижнем та з кожним оглядом судової практики Великої палати незаконно зареєстрованого Верховного суду (без України) стає очевидним помилковість цього колективного утворення осіб, що частково володіють знаннями у різних галузях та фактично не можуть сформувати й підтримувати єдність практики у такому складі, про що на цьому тижні повідомив незаконно обраний голова ВС (без України) пан Всеволод Князєв, що мандрує за гроші іноземців та намагається замість Вищої ради правосуддя перебрати на себе повноваження по представництву всієї судової гілки влади України одноособово, на мій погляд.

У цей огляд увійшли дуже цікаві позиції з окремими думками до кожної та по декілька штук щодо оренди землі, можливості визнання винуватості у корупційному правопорушенні зі звільненням особи від відбування покарання з випробуванням, завідомо незаконна постанова що нада статус безкарності банкам з неповернення депозитів, огляди практики ВС-КАС та ВС-КЦС й постанови щодо порушення конституційних прав громадян України відстороненням від роботи у зв’язку з відмовою брати участь у медичному експерименті та крадіжці коштів, що виділені під нього та багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС про визнання недійсним договору оренди землі, витребовування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі

Справа № 357/8277/19

Дуже важливе рішення, яке встановлює спосіб захисту та розтлумачує питання пов’язані зі строком оренди в залежності від часу його укладення та нормативного регулювання питання оренди землі у цей час. Також вирішене питання і юрисдикції таких спорів за участі фізичних та юридичних осіб. Окрему думку до нього, також раджу прочитати.

Постанова ВП ВС про можливість затвердження угоди про визнання винуватості у корупційному правопорушенні зі звільненням особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК та підстав оскарження такої угоди прокурором

Cправа № 947/10464/21

Велика палата встановила, що суд може затвердити угоду про визнання винуватості (або про примирення) у кримінальному провадженні щодо корупційного правопорушення, однією з умов якої є положення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК;

Питання про апеляційне оскарження відповідного вироку не виникає, окрім випадків прямо передбачених законом, а саме за частиною 4 ст. 394 КПК де передбачено, що вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно на підставах: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, установлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 КПК, в тому числі нероз’яснення йому наслідків укладання угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно із ч. 4 ст. 469 КПК угода не може бути укладена.

Завідомо незаконна постанова ВП ВС у частині стягнення з банку відсотків за ч.10 ст.5 ЗУ ПЗПС, і законна у частині підтвердження депозиту, нікчемності переуступки свого боргу Приватбанком ФК Фінілон і застосування ч.3 ст.551 ЦК для зменшення неустойки

Справа № 199/3152/20

Судді Великої палати С. Ю. Мартєв, Ю. Л. Власов, І. В. Григор’єва, І. В. Ткач, Д. А. Гудима, О. С. Ткачук, Ж. М. Єленіна, В. Ю. Уркевич, І. В. Желєзний, Т. А. Чумаченко, Л. Й. Катеринчук, С. П. Штелик, Л. М. Лобойко в чергове знехтували конституційними правами громадян та перебрехали відверто й цинічно Закон захищаючи інтереси недобросовісних банків.

Раджу прочитати окрему думку до цієї чергової ганебної постанови Великої палати незаконно зареєстрованого Верховного суду (без України).

В самій постанові задля захисту зловживань та обкрадань вкладників банками судді дійшли до висновку що відповідальність за неповернення вкладу наступає тільки за неповернення відсотків, а за неповернення самого вкладу банк жодної відповідальності не несе.

Окрема думка суддів ВП ВС щодо застосування строків притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності

Справа № 990/86/22

Судді зазначили, що відповідач у силу положень статті 58 Конституції України повинен був застосувати трирічний строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, оскільки його застосування є заходом, який покращує становище судді порівняно з нормою, яка діяла на час вчинення суддею ОСОБА1 дій, з якими відповідач пов’язував підстави звільнення його з посади судді, і не встановлювала строку для вирішення питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.

Така правова позиція неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі № П/800/310/17 (провадження № 11-2сап18), від 1 листопада 2018 року у справі № 800/493/15 (провадження № 11-635сапс18), від 24 січня 2019 року у справі № 800/156/16 (провадження № 11-627сапс18).

Строк, протягом якого до судді може бути застосовано дисциплінарне стягнення, відноситься до процедурних гарантій, стосується усієї процедури притягнення судді до відповідальності та в силу вимог закону підлягає обов’язковому застосуванню саме під час вирішення питання застосування такого стягнення.

Зі змісту оскаржуваного рішення ВРП від 17 лютого 2022 року № 142/0/15-22 вбачається, що дисциплінарне стягнення щодо позивача застосовано після спливу передбаченого законом строку за проступок, вчинений ним у січні 2014 року, однак рішення відповідача не містить відповідних мотивів.

З урахуванням зазначеного вважаємо, що рішення ВРП від 17 лютого 2022 року № 142/0/15-22 є необґрунтованим та протиправним, тому Велика Палата Верховного Суду, керуючись статтями 315 та 317 КАС, повинна була б скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким оскаржуване рішення ВРП скасувати, а позов ОСОБА1 задовольнити.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики ВС-КЦС за березень 2023 року

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, слід виокремити такі:

– у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, зазначено, що у випадку, коли спадкодавець на час смерті проживав за межами України і до складу спадщини входять права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, прийняття спадщини відбувається у спосіб звернення спадкоємця з відповідною заявою до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцем знаходження нерухомого майна в Україні. Якщо спадкоємець не подав у визначений законом строк нотаріусу за місцем знаходження нерухомого майна в Україні заяву про прийняття спадщини, він не може вважатися таким, що прийняв спадщину. Прийняття спадщини за межами України не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні. Такий факт не має юридичного значення для спадкування права на нерухоме майно, розташоване на території України;

– у спорах, що виникають із недоговірних зобов’язань, звернено увагу на те, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна;

– у справах, що виникають із житлових правовідносин, акцентовано на тому, що під час розгляду питання про припинення права користування нерухомим майном члена сім’ї власника житла суди мають брати до уваги як формальні підстави, передбачені ст. 406 ЦК України, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін;

– у спорах, що виникають із земельних правовідносин, констатовано, що при існуванні самочинного будівництва власник земельної ділянки може вимагати не надання права на знесення самочинного будівництва на підставі судового рішення, а, зокрема, зобов’язання порушника знести самочинне будівництво самостійно або за його рахунок чи визнання за власником земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване. Вимога власника земельної ділянки про надання права на знесення самочинного будівництва, розташованого на ній, не є належним способом захисту;

– у спорах щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС зазначено, що проведення виконавчих дій з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача та виконання рішення суду про контакт батька з дитиною потребує активного долучення територіальних органів Міністерства юстиції України з використанням доречних програм чи вжиттям інших релевантних заходів;

– у спорах, що стосуються питань процесуального права, наголошено, що передача виконавчого провадження до іншого органу ДВС не впливає на строк пред’явлення виконавчого листа до виконання.

Огляд судової практики ВС-КАС за березень 2023 року

В огляді вміщено низку важливих правових позицій КАС ВС, сформульованих під час розгляду адміністративних справ.

У рішеннях у справах щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів містяться висновки судової палати про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу коштом майна платника, а також правові позиції колегії суддів про:

✅подання розрахунку коригування до податкової накладної;

✅відмову в реєстрації податкової накладної, коли платник надав розрахункові документи на інший товар;

✅ознаки кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи;

✅принцип «витягнутої руки» щодо експорту насіння ріпаку;

✅правомірність включення витрат для підтримання об’єкта в придатному для використання стані до складу витрат звітного періоду;

✅визначення працівникам підприємства пільг та компенсацій, що не підлягають оподаткуванню;

✅поняття строку фінансового лізингу;

✅право на нарахування податкового кредиту.

У рішеннях у справах щодо захисту соціальних прав викладено правові позиції колегій суддів стосовно:

✅декларування меж майбутньої забудови та можливість їх подальшого коригування в містобудівному розрахунку;

✅мети видачі суб’єктам кінематографії державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів;

✅обов’язку замовника будівництва отримати дозвіл на виконання будівельних робіт у разі реконструкції підземного переходу;

✅обов’язку ліцензіата у сфері поводження з небезпечними відходами помаркувати тару, якщо вона не відповідає вимогам Ліцензійних умов щодо маркування тари для збирання і тимчасового зберігання відходів;

✅обов’язковості приведення органом місцевого самоврядування штатної чисельності працівників служби у справах дітей до нормативів, визначених законодавством.

У рішеннях у справах щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян наведено правові позиції колегій суддів про:

✅відсутність в авіаційної компанії обов’язку щодо сплати державного збору на підставі підзаконного нормативно-правового акта;

✅відсутність підстав для перетину кордону в умовах воєнного стану за документом, який підтверджує зняття особи з військового обліку;

✅взаємозв’язок умови тендерної пропозиції «гарантія має набувати чинності з дня її надання» з датою подання такої пропозиції;

✅належність членів кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури до суб’єктів декларування;

✅принципи, якими слід керуватися розпоряднику публічної інформації у процесі її надання.

Огляд містить також важливі правові позиції процесуального характеру, зокрема щодо можливості апеляційного оскарження ухвали про відмову в задоволенні заяви, поданої на підставі статті 383 КАС України, а також про підстави визнання протиправним рішення або частини рішення суб’єкта владних повноважень.

Постанова КАС, що залишила в силі рішення Дніпровського райсуду Києва про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, поновлення допуску до роботи, частково змінивши стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Справа № 754/18592/21

Це чергова наша справа, якою захищені конституційні права виховательки дитячого садка. Таким судом і такими суддями можна пишатись і дуже шкода, що в Україні є судді-пристосуванці, які приймають рішення не на підставі Закону, а на підставі незаконних вказівок та безграмотних “позицій” нелегітимної Великої палати незаконно зареєстрованого Верховного суду (без України).

Рішення можна брати всім судам та суддям, що поважають права людини, Закони та Конституцію України за основу.

Окрема думка судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Лідовця Р. А. у справі про відсторонення

Справа №461/9584/21

Це окрема думка у нашій справі. Такого суддю можна поважати за власну думку та відданість дотриманню прав людини і норм Конституції України.

Суддя зазначив, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України і лише до її повноважень віднесено прийняття законів.

Ухвалення Кабінетом Міністрів України рішень, що встановлюють обмеження конституційних прав і свобод, порушує норми розділу ІІ «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» Основного Закону України.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії (стаття 8 Конституції України).

Ураховуючи наведене вище, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи та правильно задовольнив позовні вимоги ОСОБА1.

Відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції України, таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова № 1236та № 1096.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2023

Бажаєте бути в курсі найважливіших подій? Підписуйтесь на АНТИРЕЙД у соцмережах.
Обирайте, що вам зручніше:
- Телеграм t.me/antiraid
- Фейсбук facebook.com/antiraid
- Твіттер twitter.com/antiraid

0 replies

Leave a Reply

Want to join the discussion?
Feel free to contribute!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *