Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 25 по 31 січня 2025 року

Велика палата стабільно продовжує відступати від власних позицій та сталої судової практики. Треба вже припиняти цей експеримент над здоровим глуздом та громадянами України і повертатись до єдиного конституційного Верховного суду України та спеціалізацій по юрисдикціях замість цього вінегрету де судді юрисдикції в якій розглядається спір не погоджується з суддями інших юрисдикцій, що врешті решт підриває правову визначеність та довіру до суду.

В огляд увійшла практика ККС ВС та дайджест ВП ВС, позиція щодо належного відповідача у спорі про визнання укладеним договору, визнання фраудаторним договору передачі майна товариства, низка рішень судів про скасування незаконних штрафів ТЦК та багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС про належного відповідача у справі за позовом покупця про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності

Справа № 907/825/22

Досить спірне рішення, яке може мати непередбачувані наслідки не тільки в питаннях укладення чи розірвання договорів, а й в плані захисту інтересів громади. Суд зазначив:

114. Системний аналіз положень статей 317, 655, 658 ЦК України у взаємозв’язку зі статями 12, 80 ЗК України, а також статей 45, 56 ГПК України свідчить про те, що належним відповідачем у справі за позовом покупця про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності в порядку статей 127, 128 ЗК України є орган місцевого самоврядування, що здійснює від імені територіальної громади правомочності власника цієї земельної ділянки відповідно до закону, в тому числі навіть у випадку прийняття ним рішення про уповноваження виконавчого органу на укладання договору, адже в силу такого уповноваження виконавчий орган не набуває правомочностей власника такої земельної ділянки.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо відмови у перегляді судових рішень про заборони мирних зібрань

Справа № 2а-16282/12/2670

Відсутність Закону про мирні зібрання фактично позбавляє громадян Україні відстоювати свої основоположні права. Суд зазначив:

5.2.9. Як свідчить зміст рішення ЄСПЛ у справ «Цімейко проти України», порушення Конвенції полягало в обмеженні та втручанні у право людини на мирні зібрання, зокрема 01.11.2012 та 08.11.2012 біля будівлі Національного банку України, що відбулося не на підставі Конституції та законів України, попри гарантованої Конституцією України вимоги щодо цього (статті 39 та 92), а також у тому, що ОСОБА1 не мав у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту, оскільки не міг оскаржити постанову Окружного адміністративного суду від 29.10.2012 у справі № 2а-14844/12/2670, якою було обмежено проведення мирних зібрань.

5.2.10. Хоча Підприємство й виступило ініціатором проведення 01.11.2012 та 08.11.2012 мирних мітингів біля будівлі Національного банку України, та, незважаючи на те, що дії працівників Печерського РУ ГУ МВС України у місті Києві щодо перешкоджання проведення мітингів ЄСПЛ визнав неправомірними [на відміну від оцінки таких дій у судових рішеннях, ухвалених у справі (що і слугувало підставою для відмови в задоволенні позову Підприємства)], визнані Судом конвенційні порушення не можуть бути підставою для перегляду судових рішень у справі за заявою Підприємства. Це пояснюється тим, що ЄСПЛ зробив висновок про порушення конвенційних прав ОСОБА1 , а відповідно до положень статей 1, 10 Закону № 3477-IV виконання рішення Суду передбачає і полягає у відновленні порушених прав, тобто прав, порушення яких визнано Судом.

5.2.12. Натомість, у рішенні ЄСПЛ у справі «Цімейко проти України» не констатовано порушення конвенційних прав ПП «ВДК» Дім Вина «Скала» як під час подій 01.11.2012 та 08.11.2012 службовими особами Печерського РУ ГУ МВС України у місті Києві, так і національними судами при ухвалені судових рішень у цій справі.

5.2.13. Отож наведені ПП «ВДК» Дім Вина «Скала» в заяві доводи не містять достатніх і необхідних підстав для перегляду судових рішень у справі.

Постанова ВП ВС про спосіб захисту і визнання фраудаторним договорів відчудження майна товариства задля уникнення виконання зобов’язань з виплати частки в статутному капіталі учаснику, що вийшов з товариства

Справа № 916/379/23

Висновок в цій справі хоча і справедливий, але знову вносить дуже великі проблеми у взаємовідношення учасників і товариства. Залишення в силі рішень, але скасування актів створює ситуацію невизначеності. А зміна позиції взагалі може призвести до непередбачуваних наслідків у судових справах щодо корпоративних спорів. Суд зазначив:

З огляду на сукупність вчинених відповідачами дій, які виразились у прийнятті 28.11.2022 двох рішень зборів товариств, та укладення 12.12.2022 акта приймання-передачі нерухомого майна суд виснував, що відповідачами було вчинено фраудаторний правочин на шкоду інтересам позивачки як кредитору ТОВ «Автомаркет».

134. Велика Палата Верховного Суду знову наголошує, що остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд в кожній конкретній справі виходячи з встановлених обставин. У цій справі суди попередніх інстанцій з огляду на встановлену сукупність обставин (момент вчинення правочину з відчуження спірного нерухомого майна; відсутність у ТОВ «Автомаркет» активів після відчуження спірного нерухомого майна; пов’язаність ТОВ «Автомаркет» і ТОВ «Дехаб»; внесення спірного нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Дехаб» за заниженою вартістю) обґрунтовано кваліфікували спірний правочин як фраудаторний.

135. Отже, оспорюваний у цій справі правочин є фраудаторним та повинен бути визнаний недійсним на підставі пункту 6 частини першої статті 3, частин першої – четвертої статті 13, частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.

136. З огляду на зазначене, а також враховуючи, що визнанню недійсним підлягає кінцевий результат комплексу дій з передачі майна до складу статутного капіталу ТОВ «Дехаб», Велика Палата Верховного Суду вважає наявними підстави задовольнити касаційну скаргу частково. Скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині вирішення вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Автомаркет» та рішення установчих зборів ТОВ «Дехаб», ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові. Пункт 4 резолютивної частини рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі № 916/379/23 викласти в іншій редакції. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій потрібно залишити без змін.

143. Отже, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, викладеного у постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, згідно з яким рішення загальних зборів товариства є одностороннім правочином товариства.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Дайджест судової практики ВП ВС за грудень 2024 року

У дайджесті вміщено правові висновки Великої Палати ВС, зокрема, щодо:

▪️моменту, з якого відраховується шестимісячний строк, передбачений ч. 2 ст. 46 ЦК України, для оголошення фізичної особи померлою;

▪️кваліфікації нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна, який не був підписаний продавцем, як неукладеного та належного способу захисту прав продавця;

▪️розмежування випадків розірвання договору оренди землі на підставі п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України та ч. 2 ст. 651 ЦК України;

▪️компенсації державному / приватному виконавцю витрат, пов’язаних з розглядом скарги на його дії без розгляду;

▪️порядку підтвердження повноважень особи, через яку юридична особа діє в суді на засадах самопредставництва;

▪️відсутності підстав для закриття провадження у справі за повторно поданою заявою про видачу дубліката виконавчого документа;

▪️неможливості оскарження ухвали про залишення заяви про забезпечення доказів без розгляду в апеляційному порядку окремо від рішення суду;

▪️визначення предмета кримінальних правопорушень, передбачених ст. 204 КК України.

Огляд судової практики ВС-ККС за грудень 2024 року

В огляді відображено важливі правові позиції та висновки з кримінального і кримінального процесуального права, що містяться в постановах ККС ВС, ухвалених у грудні 2024 року, які матимуть значення для формування єдності судової практики.

Серед цих висновків слід виокремити такі.

У сфері кримінального права:

– звернено увагу на те, що поширення публічних закликів про зміну меж території або державного кордону України в соціальній мережі кваліфікується за ч. 1 ст. 110 КК України;

– констатовано, що використані для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів побутові предмети (кухонний посуд, млинок для кави, м’ясорубка тощо), які знаходяться у вільному продажі та можуть використовуватися в побуті, не можна вважати обладнанням для виготовлення психотропних речовин, а тому вони не є предметом злочину в розумінні ст. 313 КК України.

У сфері кримінального процесуального права:

– зроблено висновок про те, що ухвала суду апеляційної інстанції, якою поновлено строк на апеляційне оскарження, не підлягає окремому оскарженню в касаційному порядку. Якщо після відкриття касаційного провадження буде встановлено, що касаційний розгляд здійснюється за касаційною скаргою на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, суд касаційної інстанції має постановити ухвалу про закриття касаційного провадження;

– вказано, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, процесуальні витрати потерпілого можуть бути стягнені з такої особи в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 124 КПК України. Можливість стягнення процесуальних витрат має бути роз’яснена обвинуваченому при роз’ясненні йому права на звільнення від кримінальної відповідальності і права заперечувати проти закриття кримінального провадження відповідно до частин 2 та 3 ст. 285 КПК України.

Упродовж грудня 2024 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.

Рішення Деснянського райсуду Києва про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адмінвідповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та штрафу у розмірі 25500 грн за ніби відмову від ВЛК

Справа №754/14903/24

Це чергова наша справа про скасування незаконного штрафу ТЦК. Суд зазначив:

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачу не вручалась повістка для виклику на медичний огляд, направлення на медичну комісію для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров’я під час мобілізації в особливий період.

Вказана обставина відповідачем будь-яким чином не спростована, а саме не надано доказів того, що позивачу взагалі надавалось направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, як і немає витягу з журналу реєстрації таких направлень, а також відсутній відповідний акт про відмову позивача від проходження ВЛК.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, інкримінованого йому протоколом № 643 про вчинення адміністративного правопорушення від 02.08.2024 року, немає.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області щодо скасування постанови про накладення штрафу ТЦК за ч. 3 ст. 210 КУпАП у розмірі 25 000 грн і стягненні витрат на правову допомогу

Справа №363/5646/24

Це ще одна наша справа про скасування незаконного штрафу ТЦК й стягнення з ТЦК витрат на правову допомогу. Суд зазначив:

Судом встановлено, що в оскаржуваній постанові не конкретизовано мету виклику ОСОБА1 до ІНФОРМАЦІЯ4 , зазначено перелік підстав для виклику особи до ТЦК та СП, передбаченого вищезазначеним порядком, що позбавляє суд можливості визначити чи дійсно мало місце адміністративне правопорушення та ступінь провини ОСОБА1 .

Також,із самої постанови не вбачається наявність належного повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення,не зазначено відомостей щодо повідомлення особи про розгляд справи про адміністративне правопорушення саме 29.08.2024, доказів належного сповіщення про розгляд справи про адміністративне правопорушення на 29.08.2024 на ім’я ОСОБА1 суду не надано.Ці обставини свідчать про не додержання положення ст. 277-1 КУпАП, а саме обов’язок повідомити особу про розгляд справи не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи.

Сама по собі постанова про адміністративне правопорушення та опис інкримінованого правопорушення не можуть бути доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки постанова це процесуальний документ, що має виноситися вже на основі досліджених доказів, а не бути самостійним доказом, а опис правопорушення є фабулою обвинувачення та правовою кваліфікацією інкримінованого правопорушення, що має бути доведено або спростовано на основі відповідних доказів, що досліджуються під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Також суд вказує на наявність суттєвих суперечностей у змісті оскаржуваної постанови, а саме зазначено, що позивач 26.08.2024 не з’явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ2 , проте далі за текстом вказано, що ОСОБА1 скоїв адміністративне правопорушення 26.07.2024, що не дає суду можливості встановити дату вчинення адміністративного правопорушення.

Однак в межах даної справи відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності свого рішення, а судом з наявних матеріалів справи не встановлено жодних обставин, що свідчили б про зворотне. На основі цього суд також приходить до висновку, що відповідачем не спростовано презумпцію, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України та не доведено правомірність свого рішення, а отже, з урахуванням також вищенаведених обставин та положень законодавства, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, суд приходить до висновку, що спірна постанова №769 від 29.08.2024 про накладення адміністративного стягнення стосовно ОСОБА1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі відносно ОСОБА1 за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП закриттю у зв’язку з відсутністю у його діях ознак складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на предмет позову, зміст позовної заяви, докази долучені до неї, виходячи з обсягу реальних та фактично наданих послуг, з урахуванням переліку послуг, що був визначений сторонами договорі та у рахунку за надані послуги, кількість судових засідань суд вважає, що заявлені витрати представником позивача відповідають частково відповідають критерію розумності, частково співмірні із виконаною роботою, а їх часткове відшкодування, за наявності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, не матиме надмірний характер.

За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн, як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області щодо скасування постанови про накладення штрафу ТЦК за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за ніби нез’явлення за повісткою

Справа №363/6761/24

Це ще одна наша справа про скасування незаконного штрафу ТЦК. Суд зазначив:

Суд звертає увагу, що ухвалою від 30.12.2024 року у відповідача було витребувано копії всіх матеріалів, що були складені відносно ОСОБА1 в межах справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у тому числі копії документів, які могли б підтверджувати обставини та факти, викладені у постанові № 1008 від 22.10.2024 року в частині відмови ОСОБА1 від отримання повістки. У встановлений судом строк від ІНФОРМАЦІЯ3 не надійшло жодного документа, який стосується суті пред’явлених позовних вимог та притягнення ОСОБА1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Натомість з наявних матеріалів справи неможливо перевірити та встановити чи дійсно ОСОБА1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце явки за повісткою, зокрема, докази доведення до відома ОСОБА1 змісту відповідної повістки або ознайомлення з її змістом, тобто у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА1 був належним чином повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ3 , у зв’язку з чим мав би виконати відповідний обов’язок, закріплений мобілізаційним законодавством.

З матеріалів справи також неможливо встановити чи повідомлявся ОСОБА1 належним чином про розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Наявна у матеріалах справи копія постанови № 1008 від 22.10.2024 року та її зміст дають можливість стверджувати, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП проводився за відсутності ОСОБА1 .

Таким чином, з наявних матеріалів справи підтверджується, що постанова № 1008 від 22.010.2024 року винесена з суттєвими порушеннями як матеріального (відсутні докази наявності у діях ОСОБА1 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП), так і процесуального законодавства (проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, та за відсутності відомостей про її належне повідомлення про дату, час і місце розгляду). Відповідачем не спростовано протиправність свого рішення.

За результатами розгляду справи та дослідження матеріалів справи суд вважає інкриміноване обвинувачення необґрунтованим, оскільки надані суду матеріали справи про адміністративне правопорушення не дають можливості «поза розумним сумнівом» виключити можливість існування інших версій розвитку подій, про які зазначається у спірній постанові. Тобто як факт вчинення ОСОБА1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, так і його вина у вчиненні правопорушення не доведені.

Відповідно за результатами перевірки рішення суб’єкта владних повноважень про притягнення ОСОБА1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, судом встановлено необґрунтованість та неправомірність такого рішення.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

• в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
• в Viber: Правники, адвокати, судді
• в Telegram:
  • Персональний канал Ростислава Кравця;
  • Група «Правники, адвокати, судді»;
  • Група «Адвокати України»;
  • Канал АО «Кравець і партнери»;
  • Канал Профспілки «Українська незалежна фундація правників»
• в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
• в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
• в Reddit: Правники, адвокати, судді
• та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2025