Вкладники збанкрутілих банків масово продають за безцінь свої депозити

Щоб обійти обмеження, люди змушені вдаватися до різних хитрощів.

Банки ‘лускають’ один за одним. Нині вже 37 фінустанов перебувають у стадії ліквідації або там введено тимчасову адміністрацію.

Такий стрімкий банкопад відродив торгівлю депозитами, які зависли у проблемних фінустановах. Вкладники збанкрутілих банків дедалі частіше розміщують оголошення про продаж своїх депозитів (із великою знижкою) чи їх обмін на позику в банку або ж на нерухомість, придбану там у кредит. Таких оголошень – десятки.

‘Продам депозит 30 000 $, VAB Банк, дисконт 15%’. Або ж – ‘Продам депозит у VAB Банку в м. Київ. Сума 17 000 $ + 2000 $ = 19 000 $. Закінчується 11.12.14. Ціна – 260 000 гривень’.

‘Продам депозит у банку ‘Фінансова ініціатива’ у м. Київ – 20 000 USD з 15% дисконтом’.

Фігурують і більші суми: ‘Продам депозит (4 млн. гривень) у Брокбізнесбанку’ чи ‘Продам депозит 66 000 $ у Форум-Банку в м. Львів з 50% дисконтом’.

На електронній біржі депозитів можна натрапити й на оголошення про придбання депозитів у проблемних банках. ‘Куплю депозит в Альфа-Банку, 45 000 у.о. з дисконтом 25%’, ‘Викуплю валютний депозит у банку ‘Даніель’ у розмірі 25 – 30 тисяч доларів зі знижкою’.

‘Куплю депозит у розмірі 110 тисяч доларів США, розміщений у ПАТ ‘КБ ‘Надра’ (Надра-банк), дисконт – 25%’.

Востаннє таку активну торгівлю проблемними вкладами спостерігали у 2008 – 2009 роках, коли також збанкрутіло чимало банків.

– Ринок депозитів виникає через обмеження компенсацій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, – розповідає юрист, генеральний директор компанії ‘Гранд Іншур’ Андрій Степаненко.

– На сьогодні максимальна сума компенсації, яку може отримати вкладник банку, що ліквідується, – 200 тисяч гривень. У багатьох ж громадян суми на депозитних й поточних рахунках набагато більші, але отримати залишок коштів (понад 200 тисяч гривень) – майже нереально.

– Хто купує проблемні депозити?

– Як на мене, це – менеджмент банків, а також банки, що мають заборгованість перед фінустановами, чиї депозити купуються, – стверджує адвокат Ростислав Кравець. Також це можуть бути посередники від НБУ та Фонду гарантування вкладів, які мають можливість вільно обходити будь-які обмеження. Таким чином вони заробляють.

Нині продають свої депозити не обов’язково вкладники проблемних банків, але й фінустанов, які більш-менш нормально працюють. Просто менеджмент таких банків, використовуючи незаконні обмеження НБУ, намагається заробити на неможливості отримати вклад відразу та повністю. Звідси й виникають різноманітні схеми.

– Класичний випадок – купівля депозиту в проблемному банку для погашення свого кредиту, – додає Денис Дрозд, організатор Української депозитної біржі. Скажімо, якщо у мене кредит 500 тисяч гривень у банку, то я можу купити депозит на цю суму за 300 – 350 тисяч гривень і погасити свій кредит та ще й зекономити. Звичайно, не все так просто, є ряд юридичних нюансів, слід вирішувати питання з банком. Хоч для нього ця операція – майже нейтральна. Але на стадіях тимчасової адміністрації та ліквідації є свої обмеження. У порівнянні із 2009 роком змінилися деякі правові моменти. Наразі шукаємо модель, при якій зможемо робити такі взаємозаліки. Основне зараз – знайти прозорі методи цих операцій, тоді врятуємо чимало вкладів і водночас допоможемо власникам кредитів.

– Як виглядає обмін кредитів на проблемні депозити?

А. Степаненко: — У будь-якого проблемного банку є позичальники – особи, що отримували кредити й мають перед банком зобов’язання. Саме вони найчастіше і cтають покупцями прав на депозити задля погашення своїх боргів. Це називається зарахуванням однорідних зустрічних вимог. Звісно, позичальники набувають права на депозити не за реальну вартість вкладу, а з істотною знижкою.

Вона може сягати 50 – 90% суми, яку мав повернути банк.

Позичальник, який винен банку певну суму грошей, заявляє свою пропозицію про придбання прав на депозит, вказуючи суму, яка йому потрібна, вкладники пропонують свої вклади, з певним дисконтом. У разі, якщо сторони дійшли згоди, вони звертаються до банку з пропозицією зарахування однорідних зустрічних вимог. Узгодивши, укладають відповідні договори. Якщо банк відмовляє, вони мають право звернутися до суду і в примусовому порядку реалізувати свої домовленості.

Ця діяльність – абсолютно законна і дозволяє істотно прискорити врегулювання відносин із банком, а також зменшити шкоду, спричинену халатними, безграмотними, а нерідко й злочинними діями банківського керівництва, які призвели до неплатоспроможності фінансової установи.

Леся ЯСИНЧУК, газета ‘Експрес’