Бой за землю: кому нести взятку за сделку?

Минулого тижня головними ньюзмейкерами парламенту заслужено стали народні депутати Єгор Соболєв та Вадим Івченко.

Бійку представника ‘Самопомочі’ і його колеги з ‘Батьківщини’, яку охрестили однією з найжорсткіших з парламентських, показали усі українські канали.

Нарізки з цього поєдинку можна було побачити навіть на американському CNBC.

У соціальних мережах активно коментували найбільш ‘смачні’ епізоди бою і сперечалися, хто з парламентських ‘боксерів’ був кращим.

Тим часом справжня причина суперечки досі достеменно не встановлена.

Як відомо, приводом для з’ясування стосунків став законопроект №1159 , який пропонує передати місцевим радам право розпоряджатися державною землею.

Наразі такі повноваження є лише у Державного агентства земельних ресурсів, яке вирішує, кому і на яких умовах надавати державні землі в користування.

Державний земельний фонд сягає 10 млн га. Тобто йдеться про право розпоряджатися землею, яка за площею дорівнює розмірам Болгарії.

Місцеві ради розпоряджалися землями у своїх межах до 2002 року, однак на хвилі консолідації повноважень тодішнього президента Леоніда Кучми це право перейшло до районних державних адміністрацій.

Віктор Янукович пішов ще далі – у 2013 році відповідні повноваження були передані Держземагентству, яке очолював друг ‘Сім’ї’ Сергій Тимченко.

Так готувалося підгрунття для передавання державної ріллі у Держзембанк, якому влада хотіла надати ексклюзивне право на купівлю ріллі. Втім, події на Майдані сплутали всі карти. У вересні 2014 року уряд Яценюка ліквідував цю установу.

Отже, чому побилися Івченко і Соболєв?

Перший разом з десятком депутатів є автором згаданого законопроекту і відстоює повернення повноважень місцевим радам щодо розпорядження землею. Другий вважає неприпустимим прийняття законопроекту №1159. Загалом, Соболєв начебто не проти самої ідеї передавання, але каже, що такі зміни не на часі.

Причина ж бійки – персональна. Наприкінці року комітет з питань протидії і запобігання корупції, який очолює Соболєв, зробив негативний висновок щодо цього документа. Перед цим він без перешкод був ухвалений аграрним комітетом.

Спроби авторів проекту переконати колег переголосувати своє рішення не увінчалися успіхом. У першу чергу – через принципову позицію Соболєва.

На одному із засідань комітету до злощасного документа таки повернулися. Автори змогли навести аргументи на захист свого творіння. Однак все закінчилося першою сутичкою згаданих ‘бійців’ – правда, лише на рівні словесної перепалки. Через тиждень стався ‘мордобій’ у Верховній Раді.

Про що йдеться насправді

На перший погляд, передавання повноважень з розпорядження землями на місцевий рівень – логічний хід. Всі доходи від оренди такої землі надходили і досі залишаються у місцевих бюджетах, незалежно від того, хто їх здає в оренду.

На перший погляд, місцеві ради зацікавлені у високій ціні при здаванні землі в оренду, а в Держземагентства, до якого перейшли ці повноваження, такого інтересу менше. Однак справа в іншому.

Є велика різниця, кому нести хабар за угоду. Якщо в Держкомзем, то платити треба за київськими тарифами. Натомість з місцевою владою можна домовитися набагато дешевше.

Саме тому аграрне лобі так уперто проштовхує через парламент цей законопроект. Для нього витрати на хабарі – величезна частина бюджету. До того ж, ‘тіньова’ частина, задля якої доводиться мати справу з ‘конвертами’, ‘податковими ямами’ та іншими неприродними явищами.

За попередньої влади хабар за здавання державної землі в оренду становив близько 200 дол за га. На жаль, така корупційна практика у багатьох регіонах досі триває. Аграрії скаржаться, що в багатьох областях чиновники і далі пропонують державну землю за хабар 200-300 дол за га.

Схоже, Соболєв має рацію. Законопроект не припинить корупцію. Місцева влада вміє ‘дерибанити’ землі не гірше за чиновників Держземагентства. З п’яти найбільших хабарів, зафіксованих в Україні, чотири стосуються землі. Це включно з найбільшим зафіксованим в Україні хабаром – 42 млн дол.

Саме стільки, за даними Єдиного реєстру судових рішень, вимагали екс-голова Броварської райдержадміністрації, начальник управління земельних ресурсів, його заступник і двоє посередників за виділення ділянки іноземному інвестору.

Також усім відома тема Біличанського лісу , де дві селищні ради – Гостомельська і Коцюбинська – ‘роздерибанили’ землі поза межами своїх населених пунктів.

Офіційні точки зору

Після скандалу в парламенті Cоболєв на своїй сторінці у Facebook написав, що до проведення нових місцевих виборів такий закон приймати не можна.

‘Земля грабується з великою швидкістю – і державою, і місцевими радами. Проте останніми вона грабується значно швидше. Спочатку треба виростити місцеве самоврядування, провести якісні місцеві вибори.

Хто сидить в місцевих радах? Десь 80% – колишні ‘регіонали’. Вони хочуть використати свій шанс, щоб пограбувати ще і державну землю’, – наголосив він.

Корупція в Держземагентстві точно є, переконаний народний депутат.

‘Ідея децентралізації зрозуміла, я ‘за’, але децентралізація корупції – не вихід. Вам (аграрним компаніям. – ЕП ) в Держземі дорого вирішувати ці питання? Ви хочете їх вирішувати дешевше на місцевому рівні? Це не вихід.

Я не можу поставити підпис під документом, що все добре в законопроекті, який децентралізує корупцію в земельній сфері’, – додав депутат.

Також, за словами Соболєва, він не розуміє, навіщо надавати місцевим радам право змінювати призначення землі. На його думку, ‘чесні аграрії’ точно цього не потребують. За такими правками, скоріше за все, ‘стоять забудовники’. Разом з тим, у висновку антикорупційного комітету про це нема жодного слова.

Там йдеться про ризики нечіткого розмежування земель поза населеними пунктами. Голова комітету вважає, що це дозволяє одній сільраді здати в оренду ‘пів-України’. В аграрних асоціаціях запевняють, що межі чітко визначені, інакше б держслужби не знали, в бюджети яких рад спрямовувати орендні платежі.

У Держземагентстві також наголошують на недоліках і ризиках ініціативи Івченка. У відомстві кажуть, що законопроект №1159 ‘не досягає кінцевої мети’ – розширення повноважень місцевих рад щодо розпорядження землями.

Земельне відомство вважає помилкою те, що законопроект залишає сталим прийнятий 2012 року закон ‘Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної і комунальної власності’. Мова йде про акт, який забрав у місцевих рад право розпоряджатися землею.

‘Це може призвести до неоднозначного трактування одних і тих же норм у різних законах, а отже, може створити ситуацію, коли органи влади зможуть приймати рішення щодо розпорядження землями за межами населених пунктів усупереч рішенням сільських, селищних рад’, – йдеться у відповіді Держземагентства.

Крім того, в земельній агенції кажуть, що державні землі, які передавалися у користування, в тому числі на умовах оренди, з 1 січня 2013 року реєструвалися у державному реєстрі як землі державної власності.

‘Розмежування не зможе змінити уже зареєстрованих прав, і в результаті органи місцевого самоврядування не отримають ніяких додаткових повноважень щодо розпорядження землями’, – запевняють чиновники.

Синій кут

За цими подіями мало хто ставить інше важливе питання: чи доцільно децентралізувати виділення земель в оренду? Це матиме катастрофічні наслідки, зазначив в розмові з ЕП один з колишніх очільників ‘Київзему’.

‘Зараз цим займається один Держкомзем, який перевіряється прокуратурою. Нехай він є корупційним, але його можна контролювати. Коли ж право виділення земель віддадуть місцевим органам влади, контролювати їх буде неможливо.

Все закінчиться величезним розкраданням. Тим більше, що невдовзі прокуратура втратить частину контролюючих функцій’, – застеріг співрозмовник.

Навколо згаданого документа лунає багато заяв.

Аргументи розробників та прибічників законопроекту зводяться до того, що апетити місцевої влади не такі, як в Держземагентстві, тож їх легше контролювати.

‘Вибудувати ‘корупційну вертикаль’ на основі 10 тис рад неможливо, проте реально у центральному органі виконавчої влади’, – наголошує голова аграрного комітету парламенту, депутат з ‘Блоку Петра Порошенка’ Тарас Кутовий.

Він каже, що місцева рада – це колективний орган, який обирається людьми, що проживають біля відповідних земель та користуються благами від їх оренди. Таким чином, додає депутат, місцева рада обмежена у здійсненні корупційних дій.

Автори законопроекту нагадують, що передавання права розпорядження землею на місцевий рівень – це один з пунктів, прописаний у Коаліційній угоді. Через це Верховна Рада, мовляв, теж не може ігнорувати спірний законопроект.

Аргументи Соболєва розробники документа називають надуманими. За словами аналітика Української аграрної асоціації Мар’яна Заблоцького, законопроект писали його колеги з УАА та представники Земельної спілки України.

Він також наголошує, що цей законопроект є частиною програми Земельної спілки України під назвою ‘Десять кроків для подолання корупції в земельних відносинах’, яка була підтримана ‘Реанімаційним пакетом реформ’.

‘Написанням, публічним обговоренням та просуванням цього законопроекту ми займалися більше року і добилися вагомих успіхів. Увесь цей час нам доводилося долати шалений спротив Держземагентства.

Корумповані ‘смотрящі’ відомства казали нам в обличчя, що в парламенті і ‘на верхах’ ‘всьо парєшают’, і нічого в нас не вийде. У попередньому скликанні прийняття законопроекту було саботовано, але ми сподівалися, що за нової влади ситуація нарешті зміниться’, – каже Заблоцький.

Зважаючи на це, каже він, було абсолютно незрозуміло, чому антикорупційний комітет вирішив дати негативний висновок на цей законопроект. ‘Я залишаюся при думці, що вчинки Соболєва є, швидше, результатом самодурства, хоча корупційний чинник теж виключити не можна’, – наголошує аналітик УАА.

Один із співавторів законопроекту Юрій Дерев’янко каже, що антикорупційний комітет дав позитивні висновки щодо такого ж законопроекту – №1252 – про передавання державних земель у розпорядження місцевим радам. ‘Порівняльні таблиці законопроектів свідчить, що ці закони однакові’, – пояснив він.

За словами депутата, в Раді було зареєстровано чотири схожі ініціативи. Профільний комітет вирішив об’єднати їх в один – №1159, бо він, каже Дерев’янко, був найбільш оптимальним з точки зору врегулювання даної проблеми.

Чи буде компроміс

На думку Соболєва, консенсус можливий в напрямку удосконалення проекту.

‘Повинні бути запобіжники, щоб убезпечити від корупції такі повноваження місцевих рад. Спочатку у нас були нормальні дискусії. Я пропонував: давайте знайдемо рішення, яке поставить процес виділення землі під контроль громади.

Можливо, варто затверджувати важливі угоди місцевими референдумами. Якщо це невеликі громади, то людей неважко опитати, як вони ставляться до того чи іншого питання. У великих містах треба перейти до прозорих аукціонів. Я не противник розвитку агробізнесу і сільських територій’, – каже Соболєв.

У той же час він наголошує, що не буде повертатися до перегляду ухвалених раніше висновків, як того хочуть автори. ‘Це дуже небезпечно, тому що після такої практики до нас може вишикуватися черга з бажаючих переглянути висновки щодо їх законопроектів’, – підкреслює Соболєв.

Досі всі законопроекти, які визнавалися потенційно корупційними, не виходили з Ради. Своєю чергою, прибічники законопроекту наполягають, що будь-які ініціативи без передавання землі буде блокувати Держземагентство.

‘Логіка тут яка? Спочатку у відомства забираються землі, а тоді уже можна удосконалювати процедури земельних аукціонів та втілювати інші пропозиції. Зараз є чимало таких ініціатив, але вони не запрацюють’, – наголошує Заблоцький.

Ситуація ускладнюється тим, що в гру вступає третя сила.

За словами співрозмовників ЕП, майбутнім керівником Держземагентства може стати людина Володимира Гройсмана Максим Мартинюк, який очолює Держархбудінспекцію. До цього Мартинюк працював керівником департаменту архітектури, містобудування та кадастру у Вінниці, коли Гройсман був мером.

‘Він давно називає себе майбутнім головою Держзему’, – запевняє один з депутатів БПП.

За словами співрозмовників ЕП, Гройсман блокує будь-які ініціативи щодо передавання повноважень на місцевий рівень.

‘В четвер, коли законопроект включили в порядок денний, це здебільшого була заслуга Юлії Тимошенко. Вони наполягала на цьому і ‘шантажувала’ спікера, що якщо він цього не зробить, ‘Батьківщина’ саботуватиме роботу Ради. Він включив, але засунув акт у ‘хвіст’, щоб не дійшло до голосування’, – каже співрозмовник.