Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 52 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 07.12.2015 – 11.12.2015

Надійшло 98 проектів законів та постанов Верховної Ради України, зокрема 39 процедурних постанов, пов’язаних з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, внесенням змін до календарного плану та порядку денного третьої сесії Верховної Ради України восьмого скликання, заслуховуванням звітів тимчасових слідчих комісій, обранням та звільненням суддів тощо.

У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Міжнародно-правові відносини

Проект Постанови 3623 від 10.12.2015 (Фріз І. В.) про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав, Європейського Парламенту і міжнародних парламентських асамблей щодо продовження та посилення санкцій проти Російської Федерації за організацію терористичних актів в Україні.

Проект передбачає прийняття звернення до парламентів іноземних держав, Європейського Парламенту і міжнародних парламентських асамблей такого змісту: «Російська Федерація продовжує грубо порушувати суверенітет і територіальну цілісність України та перетворюється на терористичну державу. Збільшення кількості затриманих терористів – громадян Російської Федерації та громадян України, які пройшли підготовку для проведення терористичних актів в Україні у спеціальних центрах підготовки розвідувально-диверсійних груп на території Російської Федерації загрожує територіальній цілісності України та сусідніх держав, а їх участь в агресії проти народу Сирії свідчить про політику міждержавного тероризму правлячої верхівки Російської Федерації.

9 грудня 2015 року в містах Києві та Харкові затримана чергова диверсійно-терористична група, ядром якої є громадяни Російської Федерації. Спрямування на проведення терористичних актів та диверсій у великих містах України свідчить про перехід Російської Федерації на шлях державного тероризму.

У цьому зв’язку Верховна Рада України закликає парламенти іноземних держав, Європейського Парламенту та міжнародні парламентські асамблеї: звернутися до Російської Федерації з вимогою припинити агресію проти України; продовжити та посилити санкції проти Російської Федерації; встановити персональні санкційні списки проти правлячої верхівки Російської Федерації які встановили режим державного тероризму; активізувати міжнародний моніторинг за ситуацією в окупованих Російською Федерацією територіях у сфері дотримання прав і свобод людини та негайно реагувати на будь-які порушення; підтримати зусилля України, спрямовані на звільнення громадян України, які незаконно утримуються на території Російської Федерації; не допустити безкарності винних за злочини проти людяності, вчинені від початку російської терористичної агресії проти України; вимагати від Російської Федерації повного та безумовного виконання взятих мінських зобов’язань.

Вимагаємо від Російської Федерації припинення агресії проти України, негайного і безумовного звільнення усіх українських політичних заручників та в’язнів, відмовлення від практики міжнародного тероризму».

Проект прийнято наступного дня після внесення (11.12.2015).

Проект Постанови 3626 від 11.12.2015 (Гопко Г. М.) про Заяву Верховної Ради України щодо засудження тероризму, який призводить до масових людських жертв.

По суті є альтернативним проектом до попереднього і передбачає звернення до парламентів іноземних держав і міжнародних парламентських асамблей такого змісту: «Останні події в світі, пов’язані з активізацією міжнародних терористичних угруповань, викликають в Україні серйозне занепокоєння. Жахливі терористичні акти у Парижі, внаслідок яких загинули мирні громадяни, вкотре продемонстрували, наскільки вразливим сьогодні є весь світ. Висловлюючи глибокі співчуття родинам та близьким загиблих, Верховна Рада України змушена визнати, що дії терористів ставлять під загрозу не лише життя пересічних громадян, але й руйнують вибудувану десятиліттями систему взаємовідносин між країнами та регіонами, що можуть призвести до непередбачуваних наслідків для миру і безпеки як у Європі так і в цілому світі.

Суттєво погіршила світову безпекову ситуацію агресія Російської Федерації проти України, окупація і незаконна анексія частини суверенної території України – Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, а також підтримка російською владою терористичних організацій – так званих «ЛНР» та «ДНР», що призвело до численних людських жертв серед цивільного населення. Дії підтримуваних Росією терористів, засилка найманців становлять загрозу міжнародному миру та безпеці. Кричущим проявом тероризму була трагічна загибель 298 мирних громадян, включаючи дітей, внаслідок варварського збиття пасажирського літака Малайзійських авіаліній МН-17 терористами за безпосереднього сприяння Російської Федерації. Україна разом із міжнародними партнерами докладає зусиль для притягнення до відповідальності усіх причетних до цього злочину.

Тероризм не має національності, він не пов’язаний із віросповіданням, його неможливо окреслити територіальною приналежністю. Це ганебне явище може з’явитися в будь-якій країні, дії терористів неможливо передбачити і надзвичайно важко упередити. Для ефективних контртерористичних дій необхідно об’єднання як внутрішніх національних ресурсів, так і зусиль міжнародної спільноти. Лише спільні та чітко скоординовані дії у боротьбі із терористичними загрозами можуть врятувати людські життя та, зрештою, ліквідувати причини, які штовхають людину на хибний шлях застосування насилля.

Неможливо побороти тероризм шляхом лицемірної взаємовиключної політики. Ситуація, коли одна країна бореться із тероризмом в одному регіоні та одночасно підтримує терористів в сусідніх державах, не лише є ганебною й цинічною, але й підриває міжнародні зусилля по боротьбі з цією загрозою ХХІ століття. Подвійні стандарти у протистоянні міжнародному тероризму призводять до нових жертв. У цьому зв’язку Верховна Рада України закликає міжнародну спільноту за жодних обставин не зменшувати увагу до агресії Російської Федерації проти України, оскільки в діях російської влади в Сирії чітко проглядається прагнення відвернути увагу світу від скоєних проти України тяжких злочинів.

Верховна Рада України високо цінує підтримку, яку світова спільнота надає нашій державі для протидії терористичним викликам і загрозам. Ми продовжуємо бути відданими принципам мирного врегулювання ситуації на Сході України, однак залишаємо за собою право використовувати увесь необхідний арсенал легітимних знарядь та засобів у разі, якщо терористи за всебічної підтримки і участі Росії будуть і надалі зривати плани з деескалації ситуації на українському Донбасі.

У зв’язку з цим Верховна Рада України закликає міжнародне співтовариство до нарощування скоординованих дій, які дозволять суттєво знизити терористичну загрозу та, у перспективі, усунути умови для його розвитку і розповсюдження. Особливу увагу світового співтовариства слід приділити боротьбі з фінансуванням тероризму, в тому числі спонсорованого на державному рівні. Уряди іноземних держав мають усвідомити, що дії Російської Федерації на Сході України кваліфікуються як державний тероризм, ознаки якого чітко визначено у Женевській Декларації по боротьбі із тероризмом від 1987 року. Україна як держава, яка була обрана непостійним членом Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй на період 2016-2017 років, докладатиме усіх необхідних зусиль для координації заходів, пов’язаних із боротьбою з державним та міжнародним тероризмом.

Верховна Рада України також звертається з вимогою до Російської Федерації негайно припинити агресію проти України, вивести свої війська з Криму і Донбасу, як того, зокрема, вимагають рішення Комітету міністрів Ради Європи та Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи, ухвалені в 2014 році, припинити всебічну підтримку, фінансування і заохочення тероризму в Україні та вжити дієвих заходів для повного і безумовного виконання міжнародних зобов’язань».

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

Проект 3591 від 07.12.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців та членів сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов’язків військової служби.

Основна мета проекту викладена у назві. Зокрема пропонується визначити, що жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім’ї понад шість місяців у разі «призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, – протягом усього періоду її проходження, а у разі коли вони під час її проходження отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, – на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах, незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими». Також зазначається, що «військовослужбовці, призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, розміщуються в казармах (на кораблях) згідно із Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України». Слід однак звернути увагу на те, що при захисті прав мобілізованих певною мірою обмежили права військовослужбовців, які проходять надстрокову службу. Зокрема ліквідували положення про те, що жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім’ї понад шість місяців у разі «перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби – протягом перших п’яти років перебування на військовій службі». Крім того, з числа завдань уряду прибрали питання про «порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями».

Загалом проект містить як позитивні, так і дещо спірні положення, які можуть погіршити правове положення деяких категорій військових.

Проект 3593 від 08.12.2015 (Сироїд О. І.) про тимчасово окуповану територію України.

Проект покликаний замінити три чинних Закони України: «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», «Про створення вільної економічної зони ‘Крим’ та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», які оцінені ініціаторами проекту як такі, що «спрощують державі-окупанту завдання з утримання своєї окупаційної адміністрації і навіть сприяють забезпеченню ворожого війська необхідними для його підтримання у високій бойовій готовності паливно-енергетичними ресурсами»; «часто містять правові норми, які суперечать національним інтересам України та створюють загрози національній безпеці»; «суперечать суспільній думці щодо цих питань» тощо. Згідно з пояснювальною запискою в проекті: визначено поняття тимчасово окупованої території (територія АР Крим, м. Севастополя, окремі райони та адміністративно-територіальні одиниці Донецької та Луганської областей, внутрішні морські води, територіальне море, континентальний шельф та повітряний простір над ними); визначено дати початку тимчасової окупації таких територій; врегульовано питання щодо припинення функціонування органів державної влади, представницького органу Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та порядку зміни місця знаходження (евакуації) місцевих державних адміністрацій за межі тимчасово окупованої території; приведено у відповідність із нормами міжнародного гуманітарного права питання щодо соціального та пенсійного забезпечення, відповідальності за охорону культурної спадщини на тимчасово окупованій території; заборонено проведення виборів та референдумів на тимчасово окупованій території; визначено правовий статус лінії межі тимчасово окупованої території та встановлено порядок її перетину; впроваджено систему обмежень щодо переміщення товарів через лінію межі тимчасово окупованої території у відповідності до норм та принципів міжнародного гуманітарного права; гарантовано пропускання посилок та вантажів гуманітарної допомоги на тимчасово окуповану територію; з метою недопущення фінансування тероризму обмежено економічну діяльність на тимчасово окупованій території та створено передумови для виведення виробничих потужностей на іншу територію України.

Проект доволі радикальний і «недипломатичний» стосовно держави-агресора, що може створити ґрунт для певних політичних спекуляцій, яких однак, на нашу думку, не слід боятися. Утім, можливо, варто подумати над уточненням норм, які повністю забороняють надання послуг з перевезення пасажирів через межу тимчасово окупованої території та норм, які не визнають лише «примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації чи громадянства інших держав», нехтуючи тим, що на окупованій території примус здійснюється стосовно і «неавтоматичного» набуття громадянства.

Проект 3606 від 09.12.2015 (Береза Ю. М.) про внесення змін до статті 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо виїзду та в’їзду на територію України.

Головна пропозиція проекту в тому, що «В’їзд на територію України через контрольні пункти в’їзду-виїзду з боку адміністративного кордону з тимчасово окупованої АР Крим автотранспорту, зареєстрованого в Російській Федерації, забороняється».

Маємо зазначити, що автори проекту помилково частини статті називають пунктами, що має бути виправлене для усунення непорозумінь.

Участь громадян в діяльності органів законодавчої та виконавчої влади

Проект 3587 від 07.12.2015 (Немиря Г. М.) про гарантії свободи мирних зібрань.

Згідно з пояснювальною запискою проект спрямований на: врегулювання питання про сповіщення органів державної влади і органів місцевого самоврядування про проведення мирного зібрання, щоб вони могли належним чином виконати свої позитивні зобов’язання щодо забезпечення реалізації права на свободу мирних зібрань; визначення чітких позитивних зобов’язань органів державної влади і органів місцевого самоврядування щодо забезпечення реалізації права на свободу мирних зібрань; встановлення чітких і виключних підстав та способів для обмеження свободи мирних зібрань в інтересах, що охороняються частиною першою статті 11 Конституції України; гарантування права на одночасні мирні зібрання, у тому числі контрзібрання, на спонтанні мирні зібрання, як того вимагають міжнародні зобов’язання України; створення судових гарантій для захисту свободи мирних зібрань; приведення положень окремих законів у відповідність до Конституції України і цього Закону. Він покликаний подолати практику судових заборон мирних зібрань без юридично визначених підстав, а також практику притягнення до адміністративної відповідальності організаторів та учасників мирних за своїм характером зібрань, які не вчиняли правопорушень; переорієнтувати органи державної влади і органи місцевого самоврядування на повагу до свободи мирних зібрань та сприяння у її реалізації. Найхарактернішими його рисами є виключення можливості регулювання локальним підзаконним актом порядку реалізації права на свободу мирних зібрань; вилучення порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій як підстав для адміністративної відповідальності; заміни дозвільного характеру проведення публічних богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій за межами культових споруд чи інших приміщень та прилеглих територій на повідомний характер, і поширення положень законодавства про свободу мирних зібрань на такі заходи; звільнення від сплати судового збору у справах про обмеження свободи мирних зібрань, про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань.

Проект на перший погляд виглядає доволі демократичним, однак ця оцінка не видається такою очевидною після ознайомлення зі змістом альтернативного проекту, що наводиться нижче.

Проект 3587-1 від 11.12.2015 (Луценко І. В.) про гарантії свободи мирних зібрань в Україні.

Альтернативний попередньому проекту. Його подання, окрім усього іншого мотивується «небезпеками проекту № 3587». На думку ініціаторів альтернативних пропозицій, обов’язок повідомляти владу про мирні зібрання не пізніш як за 48 годин до їх початку при невдалій судовій реформі призведе до політично вмотивованих судових заборон зібрань, а також затримань протестувальників. Провести зібрання без попереднього повідомлення може бути вкрай важко або неможливо загалом, оскільки критерії «спонтанності» зібрання («невідкладність» і «неможливість повідомити в строк») треба буде доводити під час зібрання поліції та іншим правоохоронним органам, що в свою чергу може також призвести до політично вмотивованих затримань. Для силових розгонів зібрань буде достатньо декількох провокаторів чи вигадки про них, щоб правоохоронні органи оголосили про «втрату зібранням мирного характеру», озвучили час на те, щоб люди розійшлися, а далі застосовували силові методи. Відповідно, основними положеннями проекту є такі. Орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повідомляється про проведення зібрання в тому випадку, коли організатор зібрання вважає за необхідне забезпечити безпеку учасників зібрання. Повідомлення про проведення зібрання складається в довільній формі і може бути письмовим, або усним. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування не мають права відмовити в реєстрації повідомлень про проведення зібрань. Відсутність повідомлення про проведення зібрання не є підставою втручання представників Національної поліції, Національної гвардії України та інших правоохоронних органів у свободу зібрань та перешкоджання у проведенні зібрання. Представники цих органів уразі вчинення правопорушень під час зібрання закликають (за винятком необхідності відбиття раптового нападу на людей та звільнення заручників) припинити правопорушення через гучномовні установки, підсилювачі мови, і в кожному випадку бажано рідною мовою цих осіб, та українською мовою не менш як три рази з наданням часу, достатнього для належної реакції на заклик. У разі вчинення злочину під час зібрання зобов’язані локалізувати та припинити злочин і затримати злочинця, не зупиняючи зібрання і не перешкоджаючи його проведенню. Заборонена участь в забезпеченні правопорядку під час зібрань представників Міністерства оборони України, курсантів спеціалізованих навчальних закладів при Міністерстві внутрішніх справ та Міністерстві оборони України, воєнізованих формувань в структурах органів місцевого самоврядування, приватних охоронних структур, незаконних воєнізованих або збройних формувань. Незалежний моніторинг зібрань є інструментом підтримки та захисту прав людини, запобігання конфліктним ситуаціям та підвищення суспільної стабільності. Моніторингу можуть бути піддані всі аспекти зібрання, зокрема дії Національної поліції та Національної гвардії України та інших правоохоронних органів, державної виконавчої служби, комунальних служб, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, учасників зібрання та третіх осіб. Незалежний моніторинг зібрань здійснюють на добровільній основі спостерігачі – представники громадських об’єднань та інші особи, працівники Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також представники міжурядових організацій. Для забезпечення громадського порядку і безпеки учасників зібрання орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування може звертатися до організатора зібрання з пропозиціями про узгодження дій під час проведення зібрання. Свобода зібрань може бути обмежена з урахуванням принципу пропорційності лише до тієї міри, яка є мінімально необхідною для захисту інтересів, зазначених у частині другій статті 39 Конституції України. Обмеження свободи зібрань можливе лише з таких підстав: 1) установлення на відповідній території тимчасового обмеження щодо проведення зібрань указом Президента України про введення надзвичайного стану або воєнного стану, затвердженим Верховною Радою України відповідно до Конституції України та законів України «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про правовий режим воєнного стану»; 2) метою зібрання є: ліквідація незалежності України, зменшення меж території або звуження державного кордону України; 3) необхідність захисту державного суверенітету і територіальної цілісності України від незаконних посягань; 4) зібрання має на меті порушення основоположних прав та свобод людини, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Свобода зібрань може бути обмежена у спосіб: 1) обмеження щодо часу чи тривалості зібрання; 2) обмеження щодо місця проведення зібрання у разі, якщо воно перетинається з місцем, доступ до якого обмежено законом; 3) часткового обмеження щодо використання звукопідсилювальної апаратури чи інших джерел шуму; 4) часткового обмеження щодо місця встановлення тимчасових споруд. Заборона проведення зібрання застосовується як винятковий захід – лише у разі неможливості досягнути законних цілей обмеження в інший спосіб, визначений цією частиною. Обмеження свободи зібрань застосовується виключно щодо конкретного зібрання.

Альтернативний проект радикально захищає права учасників і організаторів зібрань. Проте настільки широка свобода зібрань містить певний ризик зловживання правом. Тому, як видається, необхідним є створення узгодженого проекту, в якому будуть ретельно зважені усі «за» і «проти».

Проект 3634 від 11.12.2015 (Зубач Л. Л.) про внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (щодо Статуту територіальної громади та форм безпосередньої участі мешканців у здійсненні влади).

Передбачається додаткове врегулювання порядку проведення загальних зборів членів територіальної громади, громадських слухань та статуту територіальної громади села, селища, міста.

Такі пропозиції, на нашу думку, покладають додаткові, хоча і не значні процедурні обов’язки на членів громади, але не надають жодних нових прав і аж ніяк не сприяють розширенню можливостей громадян реально впливати на дії влади.

Ідеологічні питання

Проект 3601 від 08.12.2015 (Парасюк В. З.) про внесення змін до статті 338 Кримінального кодексу України щодо відповідальності за наругу над національною, державною та іншою офіційною символікою.

На думку ініціатора проекту, «Випадки публічної наруги над Державним Прапором України, осквернення інших офіційних символів стали сумною повсякденністю в житті Українського народу. Не останню роль у такому стані речей відіграв невиправдано м’який підхід законодавця до змісту кримінальної відповідальності осіб, винних у вчиненні подібних злочинів».

У зазначену в назві проекту статтю пропонується внести зміни, якими: 1) передбачити нові об’єкти правового захисту – «етнічний прапор національної меншини в Україні» та «прапор міжнародної урядової організації»; 2) підвищити санкції частини 1 цієї статті; 3) передбачити у додатковій (другій) частині цієї статті кваліфікований випадок публічної наруги над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України чи над етнічним прапором національної меншини в Україні – «Ті самі дії, вчинені групою осіб».

Проект 3609 від 10.12.2015 (Євтушок С. М.) про націоналізацію майна публічного акціонерного товариства «Рівнеобленерго», як майна держави-агресора та її резидентів в Україні.

Вже не перша подібна пропозиція, суть якої повністю відображена в назві проекту.

Проект 3613 від 10.12.2015 про проведення позачергових виборів Криворізького міського голови (27 березня 2016 року).

Даний проект був розроблений і зрештою прийнятий парламентом 23.12.2015 для впорядкування ситуації, яка сталася із виборами голови міста Кривий ріг. Проект є суто політичним, адже законодавство передбачає цілковито інший порядок дій. Власне на невідповідність проекту Конституції України звернено увагу і у висновку ГНЕУ. Тим не менш, як було зазначено, проект прийнято як закон за основу та в цілому після 6 сигнальних та ще одного провального голосування.

Проект 3624 від 10.12.2015 (Шпенов Д. Ю.) про проведення позачергових виборів Львівського міського голови (27 березня 2016 року).

На думку ініціатора проекту, повторне голосування з виборів Львівського міського голови 15 листопада 2015 року відбулося з суттєвими порушеннями виборчого законодавства, що фактично не дозволило встановити об`єктивне волевиявлення громадян, а тому необхідно забезпечити проведення голосування з виборів міського голови Львова у найближчий можливий час.

Відносини між владними суб’єктами

Проект 3588 від 07.12.2015 (Власенко С. В.) про внесення змін до Закону України «Про статус народного депутата України» (щодо доступу до інформації з обмеженим доступом).

Пропонується включити у згаданий закон нову статтю 16-1. «Право народного депутата України на отримання інформації з обмеженим доступом», де передбачити, що з метою здійснення своїх повноважень народний депутат України має право на звернення чи запит щодо отримання інформації з обмеженим доступом, а також знайомитися з інформацією з обмеженим доступом, будь-якими матеріалами, отримувати їх копії, якщо розпорядником інформації є орган державної влади, підприємства, установи, організації державної або комунальної форми власності або підприємства, установи, організації, в статутному капіталі яких частка держави більша 25 відсотків. Водночас проект містить важливу норму, яка виходить за межі предмету, окресленого його назвою: «В разі надходження депутатського звернення, запиту до органу державної влади з проханням перевірки фактів, викладених у зверненні, забороняється направляти матеріали суб’єкту щодо якого є скарга».

Проект 3597 від 08.12.2015 (Томенко М. В.) про державний фонд гуманітарного розвитку України.

Як зазначається в пояснювальній записці, метою проекту є «сприяння розвитку гуманітарної сфери держави шляхом створення правових передумов для заснування Державного фонду гуманітарного розвитку України, що забезпечуватиме реалізацію державних та громадських соціальних, культурних і гуманітарних проектів (ініціатив), та здійснення ним діяльності». Отже, основна ідея проекту полягає в створенні нової державної установи. Водночас, як слушно зауважує ГНЕУ, за загальним правилом (винятки із якого прямо передбачені Конституцією України або випливають із неї) завданням законів України є регулювання суспільних відносин, а не утворення юридичних осіб у формі державних установ. Аналіз чинного законодавства України свідчить, що питання, які пропонується врегулювати у законопроекті, належать до сфери відання органів виконавчої влади, а не Верховної Ради України.

Проект має й інші недоліки, які роблять його неприйнятним без суттєвого доопрацювання.

Проект 3598 від 08.12.2015 (Томенко М. В.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо фінансової підтримки на здійснення заходів гуманітарного розвитку України.

Проект призначений сприяти впровадженню деяких змін, передбачених в попередньому проекті.

Проект 3636 від 11.12.2015 (Супруненко О. І.) про внесення змін до Закону України «Про місцеві вибори» щодо інформування про зареєстрованих кандидатів на відповідних місцевих виборах.

Головні зміни зводяться до нової частини 2 ст. 51 зазначеного закону: «Територіальна виборча комісія, яка утворює дільничні виборчі комісії, забезпечує виготовлення плакатів з інформацією про зареєстрованих кандидатів на відповідних місцевих виборах та суб’єктів їх висування. Зазначені плакати мають містити біографічні відомості та фотографії зареєстрованих кандидатів на відповідних місцевих виборах, подані ними при реєстрації, а також текст виборчого бюлетеня для голосування у відповідному виборчому окрузі. Інформація про зареєстрованих кандидатів на відповідних місцевих виборах розміщується на зазначених плакатах у тому ж порядку, як і в тексті виборчого бюлетеня для голосування у відповідному виборчому окрузі. Зазначені плакати виготовляються та передаються дільничним виборчим комісіям у порядку та строки, визначені відповідною територіальною виборчою комісією». Крім того, зазначається, що у приміщенні для голосування або безпосередньо перед ним дільнична виборча комісія розміщує також «плакати з інформацією про зареєстрованих кандидатів на відповідних місцевих виборах та суб’єктів їх висування».

Проект 3638 від 11.12.2015 (Федорук М. Т.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо механізму стимулювання подальшого процесу добровільного об’єднання територіальних громад.

Пропонується запровадити новий інститут «добровільного приєднання до об’єднаних територіальних громад», який полягає в тому, що «добровільно приєднатися до об’єднаної територіальної громади має право суміжна сільська, селищна територіальна громада, яка відноситься до цієї ж територіальної громади відповідно до Перспективного плану формування територій громад Автономної Республіки Крим, області». Передбачені порядок об’єднання, порядок управління у перехідний час тощо.

Автори пояснюють свою ініціативу тим, що «процес об’єднання територіальних громад, що передбачає проведення нових виборів щоразу при додаванні наступної територіальної громади має високу вартість і є політично неприйнятним. Таким чином існує потреба в забезпечені «м’якого» нарощування території об’єднаної територіальної громади до повного заповнення відведеної Перспективним планом території спроможної територіальної громади за принципом «олійної плями». При цьому перехід у нову якість для об’єднаної територіальної громади повинен відбуватись після досягнення нею параметрів, які свідчать про її фактичну спроможність, та є політично виправданим». На думку ініціаторів проекту, його прийняття «сприятиме створенню потужних, самостійних та самодостатніх територіальних громад, які здійснюватимуть регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення».

Проект 3639 від 11.12.2015 (Федорук М. Т.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо механізму стимулювання подальшого процесу добровільного об’єднання територіальних громад).

Передбачені відповідні зміни до БК України у відповідності до пропозицій попереднього проекту.

Права громадян та їх об’єднань

Проект 3589 від 07.12.2015 (Барна О. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення учнів загальноосвітніх навчальних закладів безкоштовним харчуванням).

28.12.2015 р. поданий доопрацьований текст проекту на заміну, який і розглядається далі.

Пропонується визначити, що «Діти, соціально незахищених категорій населення, такі як діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти з неповних та багатодітних сімей у професійно-технічних навчальних закладах та діти із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», забезпечуються безкоштовним харчуванням». Також пропонується уточнити положення про забезпечення харчуванням та його фінансування: «Учні 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів I-III ступенів державної та комунальної форми власності забезпечуються обов’язковим харчуванням за рахунок коштів місцевих бюджетів. Діти з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних і інклюзивних класах загальноосвітніх навчальних закладів, забезпечуються безкоштовним гарячим харчуванням протягом усього періоду навчання у загальноосвітньому навчальному закладі. Батьки або особи, які їх замінюють, вносять плату за харчування дітей загальноосвітніх навчальних закладів I-III ступенів державної та комунальної форми власності у розмірі, що становить не більше 30 відсотків від вартості харчування, що визначаються органами місцевого самоврядування (об’єднаннями територіальних громад). У разі відсутності в місцевих бюджетах фінансування для забезпечення харчування в загальноосвітніх навчальних закладів державної та комунальної форми власності, з Державного бюджету України місцевим бюджетам може надаватися субвенція на забезпечення харчуванням».

Черговий проект з даної тематики. Підтримуючи необхідність упорядкувати правове регулювання харчування учнів у ЗНЗ, маємо однак підкреслити непродуктивність реєстрації ледь не щотижня нового проекту. Враховуючи велике соціальне значення даної проблеми, її вирішення мало б включати в себе публічне обговорення із залученням представників як уряду, так і місцевого самоврядування, а також освітян і громадських активістів.

Проект 3590 від 07.12.2015 (Барна О. С.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо забезпечення учнів загальноосвітніх навчальних закладів обов’язковим харчуванням).

Проектом передбачені зміни до БК України, потрібні для впровадження попереднього проекту.

Проект 3594 від 08.12.2015 (Бабак А. В.) про прибуткові та муніципальні будинки.

У проекті запроваджується два нових інститути: «муніципальні будинки» і «прибуткові будинки» та пропонується визначити їхній статус як об’єктів права власності й врегулювати відносини, що виникають у зв‘язку з їх створенням, експлуатацією, управлінням і утриманням. Прийняття проекту, на думку його ініціаторів, «дасть змогу фізичним та юридичним особам використовувати прибуткові житлові будинки для укладення договорів найму (оренди), що призведе до більшої конкуренції на ринку житла та задоволенні потреб у житлі громадян», а також «дозволить органам місцевого самоврядування будувати житлові будинки для соціально-незахищених груп населення».

Утім, як слушно зауважує ГНЕУ, сумніви викликає сама ідея такого закону, що стосується лише двох типів будинку, об’єднаних в одному акті доволі штучно. До того ж у проекті занадто багато відсилочних норм, а ряд запропонованих норм видаються недостатньо обґрунтованими. Викликає зауваження і використання терміна «муніципальні будинки», оскільки в Україні немає муніципалітетів.

Проект 3596 від 08.12.2015 (Шухевич Ю.-Б. Р.) про внесення змін до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо відновлення протиправно скасованого порядку збільшення пенсії.

У положеннях зазначеної статті про розмір мінімальної пенсії за віком пропонується закріпити таку норму: «За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. При цьому для збільшення пенсії враховуються повні роки страхового стажу без будь-яких обмежень загальної тривалості страхового стажу».

Проект 3507-1 від 10.12.2015 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівників.

Альтернативний проекту 3507 від 24.11.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення кадрової роботи платниками податків (див. Бюлетень № 50).

В основних положеннях щодо скасування трудових книжок проект 3507-1 здебільшого повторює проект 3507 і, відповідно, щодо нього актуальні ті самі застереження.

Проект 3612 від 10.12.2015 (Барна О. С.) про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо порядку виплати одноразової страхової виплати.

Пропонується змінити порядок обчислення розміру одноразової виплати у разі стійкої втрати професійної працездатності або у разі встановлення потерпілому вищого ступеня втрати стійкої професійної працездатності з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків на такий: «із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків».

Пропозиція прив’язує розмір виплат до розміру заробітку, що, можливо, не зовсім правильно. За таких умов у найгіршій ситуації перебуватимуть найменш оплачувані працівники, які частіше за інших, з огляду на умови праці, страждають від професійних хвороб та каліцтв.

Проект 3621 від 10.12.2015 (Крулько І. І.) про молодь.

Великий за обсягом (78 сторінок) проект, який згідно з преамбулою запропонованого акта «визначає основні поняття, мету та завдання, основні принципи і напрямки реалізації молодіжної політики в Україні, основні правові процедури та гарантії реалізації прав молоді, основи державної підтримки молоді та її участі в житті держави, участь молоді в розробці та реалізації молодіжної політики, особливості організаційних і правових засад утворення та діяльності організацій, які працюють із молоддю, основні підходи до вивчення, розробки і реалізації молодіжної політики на всіх рівнях та визначає заходи для її здійснення, створення умов для підтримки молоді та розвитку її потенціалу, інфраструктуру молодіжної політики та загальні засади фінансування заходів щодо її реалізації». Проект покликаний замінити Декларацію «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» та Закони України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» і «Про молодіжні та дитячі громадські організації».

На нашу думку, проект перенасичений декларативними положеннями і містить доволі мало норм прямої дії. Водночас конкретні пропозиції щодо створення різноманітних структур, зокрема Національної асамблеї молоді, Національного агентства підтримки молодіжних ініціатив, Національної молодіжної консультативної ради, очолюваної прем’єр-міністром України, Національної волонтерської служби, не повною мірою розкривають правову природу цих органів і загалом видаються дещо надуманими. Звісно, проект такого обсягу і значення потребує ретельного опрацювання фахівцями і неквапливого громадського обговорення.

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 3602 від 08.12.2015 (Парасюк В. З.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Пропонується доповнити ст. 157 ЦПК України та ст. 122 КАС України двома новими частинами однакового змісту: «У разі якщо після відкриття провадження у справі вона протягом тривалого часу не розглядається і судовий процес затягнувся, особи, які беруть у ній участь, мають право подати на ім’я голови суду заяву про пришвидшення розгляду справи» та «Заява про пришвидшення розгляду справи розглядається головою суду у п’ятиденний строк з дня надходження такої заяви в суд. За результатами розгляду заяви голова суду постановляє мотивовану ухвалу, в якій може встановлюватися строк проведення судового засідання у справі та (або) можуть визначатися процесуальні дії, вчинення яких є необхідним для пришвидшення судового розгляду».

Пропозиція відзначається певною невизначеністю, адже відсутні критерії «тривалого часу». Оціночні категорії допустимі лише тоді, коли вони не можуть мати наслідком завдання шкоди правам особи. Таке ж формулювання якраз надає право ще більше затягувати розгляд з огляду на відносність «тривалого часу». Крім того, незрозумілим є правове положення передбаченої у змінах ухвали голови суду. Тому проект у пропонованій редакції видається таким, що може ще більше погіршити справи з тривалістю судового розгляду справ у цивільних та адміністративних судах.

Проект 3608 від 09.12.2015 (Луценко Ю. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо суду присяжних.

Метою проекту в пояснювальній записці проголошено «забезпечення реальної, а не формальної, реалізації на практиці положень статей 124, 127 та 129 Конституції України та вдосконалення чинного законодавства у сфері здійснення правосуддя судом присяжних, розширення процесуальних прав та гарантій неупередженості присяжних, приведення положень чинного Кримінального процесуального кодексу України в частині кримінального провадження в суді присяжних у відповідність до міжнародних стандартів у цій сфері тощо». Пропонується внести зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та КПК України, головними серед яких є: створення Державного реєстру присяжних; зниження «вікового цензу» для кандидатів у присяжні з тридцяти до двадцяти одного року; запровадження двох форм діяльності суду присяжних: мале журі (шість присяжних) та велике журі (дванадцять присяжних), які розглядатимуть відповідно справи щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, та особливо тяжких злочинів; встановлення прозорої процедури формування складу малого та великого журі, яка передбачатиме можливість застосування сторонами кримінального провадження відводів до кандидатів у присяжні; чітке та однозначне визначення компетенції суду присяжних щодо переліку питань, які він має вирішити; визначення вимог до вердикту журі та до рішення суду за наслідками розгляду справи судом присяжних.

Важливий проект, який давно очікувала громадськість. Утім, така оцінка не виключає критичного аналізу його тексту, принаймні з метою редакційного покращення.

Проект 3607 від 09.12.2015 (Луценко Ю. В.) про Державний реєстр присяжних.

Проект системно пов’язаний із попереднім проектом та, на думку ініціаторів проекту, дає змогу повною мірою реалізувати передбачені ним процедури неупередженого та відкритого добору кандидатів у присяжні. Метою проекту проголошено запровадження Державного реєстру присяжних як автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи, призначеної для зберігання, оброблення даних громадян України, які відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можуть брати участь у здійсненні правосуддя як присяжні.

Проект 3611 від 10.12.2015 (Барна О. С.) про доповнення Кримінального процесуального кодексу України положеннями щодо використання поліграфа (детектора брехні).

Пропонується доповнити КПК новою ст. 264-1 «Перевірка правдивості показів особи на поліграфі (детекторі брехні)» такого змісту: «1. Перевірка правдивості показів особи на поліграфі (детекторі брехні) є психофізіологічною експертизою, яка проводиться експертами відповідної кваліфікації за науково-обґрунтованими методиками. 2. У кримінальному провадженні використовуються результати перевірок на поліграфі (детекторі брехні), проведені на принципах неупередженості, об’єктивності, професійності відповідними судовими експертами державних спеціалізованих установ. 3. Застосування поліграфу (детектору брехні) не може суперечити основним правам, свободам та законним інтересам людини, її честі та гідності. 4. Результати перевірок на поліграфі (детекторі брехні) мають орієнтовне значення в процесі доказування. 5. Перевірка на поліграфі (детекторі брехні) є обов’язковою у випадках розслідування умисних важких і особливо важких злочинів, у всіх інших випадках – за добровільною згодою особи. 6. Перевірка на поліграфі (детекторі брехні) проводиться з обов’язковою відеофіксацією, за якою до кадру має потрапляти як особа, яку перевіряють, так і показники графіків фізіологічних реакцій на екрані поліграфу. 7. Відмова від проходження перевірки на поліграфі (детекторі брехні) не є підставою для визнання особи винною у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, але ця відомість заноситься до протоколу слідчої (розшукової) дії. 8. Застосування поліграфу (детектора брехні) не допускається у випадках, якщо особа страждає на порушення серцево-судинної діяльності або дихальних шляхів та/або знаходиться у стані психічного або фізичного виснаження та/або регулярно вживає наркотичні засоби, психотропні речовини, прекурсори чи інші лікарські засоби, що їх містять. 9. Перевірка на поліграфі (детекторі брехні) проводиться у найбільш сприятливий для організму людини час – з 10 до 18 години». Також пропонується визначити, що «Особливим різновидом втручання у приватне спілкування (життя) є перевірка правдивості показів особи на поліграфі (детекторі брехні) відповідно до статті 264-1 цього Кодексу».

Культура та освіта

Проект 3586 від 07.12.2015 (Княжицький М. Л.) про внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права» щодо використання об’єктів авторського права в пародіях, попурі та карикатурах.

Проект передбачає законодавче визначення термінів «пародія», «попурі» та «карикатура» і відповідно встановлює, що без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов’язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається «використання правомірно оприлюднених літературних, художніх, музичних та інших творів для створення на їх основі іншого твору в жанрі літературної, музичної або іншої пародії, попурі або карикатури, а також використання такої пародії, попурі або карикатури».

Проект відрізняє недосконалість нормативного визначення термінів пародія, попурі та карикатура, яке цілком і повністю прив’язується виключно до того чи іншого твору, наприклад: «карикатура – твір образотворчого мистецтва, який є творчою переробкою іншого правомірно оприлюдненого твору, в тому числі персонажу твору або імені персонажу твору, за своїм змістом має комічний, сатиричний характер або спрямовується на висміювання певних осіб або подій». Відповідно політичні карикатури згідно з цим проектом ніби в правовому сенсі не є карикатурами. В ситуації ж з попурі, передусім музичними, проявляється зайва зарегульованість, оскільки далеко не завжди є змога назвати, особливо під час виступів чи трансляцій, усі твори та їх авторів, які стали основою для цього нового твору.

Охорона здоров’я

Проект 2309а-д від 10.12.2015 (Богомолець О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я. Проект був доопрацьований у Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я на базі проекту 2309а від 07.07.2015 (Кабінет Міністрів України) та альтернативного проекту 2309а-1 від 17.07.2015 (Мусій О. С.) (див. відповідно Бюлетені № 30 і № 31).

Основною метою об’єднаного проекту проголошено комплексне реформування системи охорони здоров’я України задля створення в Україні мережі державних так комунальних закладів охорони здоров’я з достатнім рівнем самостійності для надання ефективного та своєчасного медичного забезпечення населення. Його основними положеннями в пояснювальній записці названо такі: уточнено особливості організаційно-правового статусу закладів охорони здоров’я, їх класифікацію, вимоги до установчих документів та управління; встановлено спрощений порядок реорганізації закладів охорони здоров’я – державних та комунальних установ у казенні підприємства та комунальні некомерційні підприємства, зокрема порядок переоформлення ліцензій, інших дозвільних документів та фінансові й інші стимули для такої реорганізації; урегульовано особливості укладення трудових контрактів з керівниками закладів охорони здоров’я; уточнено можливі джерела фінансування надання медичної допомоги закладами охорони здоров’я; уточнено існуючу гарантію, що кошти не використані закладом охорони здоров’я (крім державних та комунальних установ) у поточному році, не будуть вилучатись, та можуть використовуватись таким закладом на фінансування його діяльності (зокрема, на оновлення матеріально-технічної бази); урегульовані окремі питання, пов’язані з договорами про медичне обслуговування населення.

Зауважимо, що головні зауваження до основного проекту стосувалися саме ідеї створення казенних підприємств в сфері охорони здоров’я і відмова від них була головною ідеєю альтернативного проекту. Утім, в доопрацьованому проекті пропозиція щодо створення казенних підприємств залишилася, що до певної міри спонукає до дуже обережного ставлення до нового тексту, який ні в якому разі не можна розглядати за спрощеною процедурою.

Питання сільського господарства та земельних справ

Проект 3510-1 від 08.12.2015 (Амельченко В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності на територіях об’єднаних територіальних громад та врегулювання інших земельних відносин.

Альтернативний проекту 3510 від 24.11.2015 (Федорук М. Т.) про віднесення земель державної власності за межами населених пунктів до комунальної власності об’єднаних територіальних громад (див. Бюлетень № 50). Доопрацьований текст проекту був поданий 18.12.2015.

Порівняно з проектом 3510 пропонується не створювати новий закон, а лише внести зміни до чинного законодавства. Проте таких змін передбачається в рази більше (22 сторінки замість сукупно 7 сторінок проекту 3510). Велика увага приділена перерозподілу функцій державних органів тощо. Загалом більшість змін не є альтернативними ні по формі, ні по суті.

Проекти з інших питань

Проект 3595 від 08.12.2015 (Чекіта Г. Л.) про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» (щодо Реєстру державної системи сертифікації).

Пропонується дещо розширити сферу застосування зазначеного декрету: замість норми про те, що «Положення Декрету не поширюються на продукцію, що є харчовим продуктом» пропонується таке: «Положення Декрету поширюються на продукцію, товари, послуги, щодо яких нормативно-правовими актами визначено необхідність сертифікації, як добровільної, так і обов’язкової, у т. ч. харчової продукції та дорожньо-транспортних засобів».

Звернемо увагу на те, що декрети уряду мали бути тимчасовими актами, які приймалися доти, поки їх у загальному порядку не замінять закони. Відповідно практика внесення змін до декретів законами, а тим більше розширення сфери дії декрету вступає в конфлікт з основами законодавчої техніки та логіки.

Проект 3599 від 08.12.2015 (Кривохатько В. В.) про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (щодо уточнення деяких положень).

Пропонується перенести дату вступу в силу деяких статей закону з 1 січня 2013 року, тобто три роки тому, на 1 січня 2018 року. Автори пояснюють свої пропозиції тим, що таким чином проект «тимчасово, до 2018 року, скасовує вимоги Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», щодо особливостей надання фізичним та юридичним особам земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, у власність чи користування для містобудівних потреб, встановлених пунктами 3 та 4 статті 24 цього Закону». Ймовірно, зміни мали б виглядати саме так, як це описано в пояснювальній записці, а не шляхом перенесення вже чинної дати вступу положень в силу, що призведе до незрозумілості правового положення осіб та об’єктів, які з 01.01.2013 діяли в межах чинності зазначеної норми.

Проект 3600 від 08.12.2015 (Парасюк В. З.) про внесення змін до статті 553 Цивільного кодексу України щодо особливостей укладення договору поруки, спрямованого на забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором.

Пропонується доповнити зазначену статтю новою частиною 4 такого змісту: «укладення договору поруки, спрямованого на забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором, допускається лише за його згодою».

Проект 3603 від 09.12.2015 (Томенко М. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управління водними ресурсами за басейновим принципом.

Проект має сприяти переходу від адміністративно-територіального до басейнового управління водними ресурсами. Для цього вносяться зміни у Водний кодекс України, Земельний кодекс України, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закон України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», які мають забезпечити запровадження системи інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом через гідрографічне та водогосподарське районування території України; розроблення Планів управління річковими басейнами; розроблення водогосподарських балансів; визначення повноважень центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування; визначення основних термінів тощо.

Проект 1581-д від 10.12.2015 (Бабак А. В.) про житлово-комунальні послуги.

Проект доопрацьований і підготовлений до розгляду у повторному першому читанні Комітетом Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства на виконання Постанови Верховної Ради України «Про направлення на повторне перше читання проекту Закону України про житлово-комунальні послуги» від 11.11.2015 № 778-VІІІ на основі урядового проекту 1581 від 22.12.2014 про житлово-комунальні послуги (див. Бюлетень № 4 (частина друга)).

Хоча обсяг проекту (30 сторінок) виключають можливість його докладного аналізу, слід підкреслити наявність у ньому багатьох декларативних положень. Крім того, проект безальтернативно розвиває ідею введення інституту управителів багатоквартирних будинків, що на сьогодні незважаючи на прийняття відповідних змін до законодавства з ЖКХ, не є беззаперечним. Недостатньо уваги приділено монопольним суб’єктам надання житлово-комунальних послуг. Загалом проект видається доволі дискусійним і таким, що потребує відкритого суспільного обговорення в рамках усієї реформи ЖКХ.

Проект 3610 від 10.12.2015 (Сабашук П. П.) про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (щодо скасування пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту).

Пропонується встановити, що «технічними умовами не може передбачатися необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об’єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки».

Автори зазначають, що «усі забудовники, крім перерахування пайової участі, відповідно до технічних умов за свої кошти відбудовують застарілі інженерні мережі населених пунктів, будують нові гілки мереж поза межами своїх ділянок. Крім того, рішення місцевих рад містять вимоги для забудовників щодо будівництва дитячих садків, медичних амбулаторій, магазинів та інших об’єктів соціальної інфраструктури. Це – реальні дії інвесторів-забудовників, а звільнення забудовника в індивідуальному порядку органами місцевого самоврядування від сплати пайової участі нерідко має корупційну складову». І додається, що «Прийняття Закону дозволить покращити ситуацію зі станом будівництва, зокрема житла та промислових об’єктів, у період економічної кризи, знизить необґрунтоване фінансове навантаження на забудовників, зменшить собівартість будівництва житла, надасть можливість стабілізувати економічну ситуацію у будівельній галузі». В такому викладі позиція ініціаторів проекту видається неприкритим лобіюванням інтересів забудовників, зокрема щодо повної передачі на плечі місцевої влади будівництва мереж. Крім того, постає питання про врегулювання ситуацій, коли місцева влада не має коштів для створення таких комунікаційних мереж, а забудовник не має права їх робити. З огляду на це проект потребує відкритого обговорення і належного доопрацювання.

Проекти 3549-1 (Данченко О. І.) та 3549-2 (Лук’янчук Р. В.) від 11.12.2015 (Данченко О. І.) про електронні комунікації.

Альтернативні проекту 3549 від 27.11.2015 (Мороко Ю. М.) про електронні комунікації (див. Бюлетень № 50).

Враховуючи що альтернативні проекти є ще більшими за обсягом, ніж проект 3549 і перевалили за 100 сторінок, їх належна оцінка у межах цього огляду видається цілковито неможливою. Втім, враховуючи такий жвавий інтерес народних депутатів до порушеного питання юридичного впорядкування електронних комунікацій, варто ініціювати широке публічне обговорення такої реформи.

Проект 3627 від 11.12.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до Закону України «Про управління об’єктами державної власності» (щодо права отримання частини чистого прибутку (доходу)).

Пропонується скасувати положення про те, що державні унітарні підприємства, які є суб’єктами природних монополій, та державні унітарні підприємства, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень, сплачують до бюджету 30 відсотків прибутку, а інші державні унітарні підприємства – 15 відсотків. Натомість пропонується запровадити норму про те, що усі державні унітарні підприємства, окрім поіменованих в законі, та їх об’єднання зобов’язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Прийнято як закон 24.12.2015.

Проект 3628 від 11.12.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики).

Проект у первісній редакції викликав дуже серйозну критику, зокрема ГНЕУ у своєму висновку зазначило, що проект загалом спрямований на зниження рівня соціального захисту державою громадян, насамперед, малозабезпечених та з середніми статками, що в умовах фінансової та економічної кризи призведе до подальшого зниження рівня життя більшості населення України. Такий підхід не узгоджується зі ст. 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя та здоров‘я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також ст. 1 Конституції України, згідно з якою Україна є соціальною державою. Тому 24.12.2015 Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення подав на заміну нову редакцію проекту, в якій врахували низку зауважень до первісного тексту.

Тим не менш, на нашу думку, загальну спрямованість проекту це аж ніяк не змінило. До числа основних його положень можна віднести: детальну регламентацію джерел фінансування закладів культури (бібліотек, музеїв, театрів тощо) з певним акцентом на розширення практики надання платних послуг; покладення обов’язку із забезпечення безплатного харчування дітей пільгових категорій на місцеві органи влади і органи місцевого самоврядування; на ці ж органи покладається ряд обов’язків з охорони дитинства; надання центральному органу виконавчої влади, який забезпечує формування державної фінансової політики, на його письмовий запит банківської інформації для верифікації і перевірки достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітних плат, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування; загальне підвищення віку, з досягненням якого стає можливим призначення пенсії за вислугу років; встановлення на 2016 рік максимального розміру пенсії у 10 740 гривень; припинення на цей же період особам, які працюють на посадах та за умовами, передбаченими Законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів» (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), виплачування пенсій або щомісячного довічного грошового утримання; обмежується також розмір пенсій, призначених відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» тощо.

Не важко спрогнозувати, що після прийняття цього закону, буде внесено низку пропозицій про уточнення його окремих положень.

Прийнято як закон 24.12.2015.

Проект 3629 від 11.12.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо узгодження норм Бюджетного кодексу зі змінами до галузевого та податкового законодавства).

Більшість змін вносяться з метою впорядкування норм кодексу до змін передбачених проектами 3627, 3628, 3630 та 3631. Однак деякі зміни мають самостійний характер. Зокрема пропонується закріпити дещо спірне положення про те, що «На нормативно-правові акти та рішення, прийняті на підставі і на виконання вимог цього Кодексу, не поширюється дія законодавства щодо здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності». Як зазначається у пояснювальній записці, прийняття проекту унормує здійснення витрат державного та місцевих бюджетів з 2016 року з урахуванням заходів з оптимізації видатків бюджету та забезпечить стабільність функціонування бюджетної системи України.

Прийнято як закон 24.12.2015.

Проект 3630 від 11.12.2015 (Кабінет Міністрів України) про створення конкурентних умов в оподаткуванні та стимулювання економічної діяльності в Україні.

Метою проекту декларовано «побудову простої, прозорої, справедливої податкової системи, що стимулює інвестиції, створює умови для сталого розвитку національної економіки з одночасним забезпеченням потреб Державного та місцевих бюджетів на виконання пріоритетних видатків». Для цього пропонується нова редакція Податкового кодексу України, але без порівняльної таблиці, що робить практично неможливим виокремлення і аналіз запропонованих змін у рамках нашого огляду. До того ж текст цієї нової редакції не відкривається на сайті Верховної Ради України. Тому пошлемося на авторитетну думку ГНЕУ: «Запропонована редакція Кодексу в цілому дублює положення чинного Податкового кодексу України, не передбачає кардинальних змін у податковій системі, зниження податкового навантаження на платників податків, зміни моделі адміністрування, зберігаючи виключно фіскальний характер, що, на наш погляд, не сприятиме «створенню конкурентних умов в оподаткуванні та стимулюванню економічної діяльності в Україні», задекларованій в назві законопроекту».

Проект 3631 від 11.12.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про створення конкурентних умов в оподаткуванні та стимулювання економічної діяльності в Україні».

Проект покликаний забезпечити приведення законодавчих актів України у відповідність до положень проекту 3630. Передбачається внести зміни у 35 законів та кодексів.

Проект 3632 від 11.12.2015 (Кабінет Міністрів України) про детінізацію ринку азартних ігор та забезпечення доходами бюджету з метою виконання соціальних зобов’язань.

Доопрацьований текст проекту поданий на заміну 24.12.2015.

По суті альтернативний проекту 3094 від 15.09.2015 (Немировський А. В.) про азартні ігри (див. Бюлетень № 40).

Згідно з преамбулою пропонованого акта, «Цей Закон встановлює основні правові та організаційні засади господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні і спрямований на забезпечення прав і законних інтересів громадян, соціальне забезпечення, підтримку охорони здоров’я, спорту та культури». Проект має дуже великі розміри (64 сторінки), що унеможливлює його докладний аналіз. Слід однак зазначити, що відновлення сфери азартних ігор має відбуватися не під приводом «виконання соціальних зобов’язань», а через наявність суспільної потреби у такому ринку. Відповідно прийняття проекту без його найширшого публічного обговорення, зокрема і в форматі парламентських слухань, видається недоречним.

Проект 3635 від 11.12.2015 (Бурбак М. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення інформатизації та спрощення порядку проведення розрахункових операцій).

Пропонується поряд з технічними пристроями та програмно-технічними комплексами реєстрації розрахункових операцій запровадити «програмний комплекс реєстрації розрахункових операцій – програма або сукупність програм, що реалізують фіскальні функції та встановлені на пристрої, що дозволяє в режимі реального часу, за допомогою мережі Інтернет здійснювати реєстрацію проведеної розрахункової операцій з продажу товарів (наданні послуг) та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг)». І відповідно визначається правовий порядок його застосування.

На думку авторів проекту, зазначені новели «сприятимуть спрощенню та поліпшенню процедури проведення розрахункових операцій, створять механізми глобального електронного контролю та моніторингу за більшістю фінансових потоків». Передбачається, що «Із запровадженням даної системи відпаде необхідність зберігання книг обліку розрахункових операцій, розрахункових книжок та друкованих чеків. Надання покупцю товарів чи послуг чеку, накладної або іншого розрахункового документу буде здійснюватись шляхом надсилання такого документу в електронному вигляді. Суб’єктам господарювання відпаде необхідність проводити технічне обслуговування реєстраторів розрахункових операцій, ремонтувати їх у центрах сервісного обслуговування». Втім, проект не впорядковує питання застосування «чеку, накладної або іншого розрахункового документу» в електронному вигляді.

Проект 3637 від 11.12.2015 (Кошелєва А. В.) про внесення змін до Закону України «Про здійснення державних закупівель» щодо електронних закупівель.

Проект значною мірою втратив актуальність у зв’язку із прийняттям 25.12.2015 урядового проекту 3559 від 30.11.2015 (Кабінет Міністрів України) про публічні закупівлі, яким впроваджується цілковито інший порядок закупівель.