Апеляційний суд відмовився зняти арешт з коштів Приватбанку по справі Суркісів

27 лютого Київський апеляційний адмінсуд відмовився задовольнити апеляційну скаргу Приватбанку та лишив без змін рішення Окружного адмінсуду м. Києва від 02.02.2018 (в справі №826/16365/17), яким Приватбанку теж було відмовлено в задоволенні позову до Департаменту державної виконавчої служби Мін’юсту з вимогами визнати незаконними кілька постанов держвиконавця від 29.11.2017 (по виконавчим провадженням№55150181; №55150147; №55150123; №55150196; №55150164) та зняти арешт з рахунків (коштів) Приватбанку в НБУ, Укрексімбанку, Райффайзен Банку Аваль, А-Банку, Укрсоцбанку, Сітібанку, Асвіо Банку, Марфін Банку, Комінвестбанку, банку “Південний” і “Розрахунковий центр”.

Держвиконавець наклав вказаний арешт в рамках виконання постанови Окружного адмінсуду м. Києва від 17.05.2017 та ухвали Київського апеляційного адмінсуду від 06.11.2017 про стягнення з Приватбанку на користь братів Суркісів та їх родичів 1,1 млрд грн (ці кошти були списані з їх депозитів у грудні 2016 року під час націоналізації банку в рамках операції bail-in).

18.12.2017 Окружний адмінсуд м. Києва своєю ухвалою (залишена без змін постановою Київського апеляційного адмінсуду від 17.01.2018) відмовився задовольнити клопотання Приватбанку про забезпечення позову шляхом заборони для держвиконавця примусово списувати кошти з рахунків банку.

У своєму рішенні від 02.02.2018 Окружний адмінсуд м. Києва наголосив, що правова природа «накладення арешту на рахунок» відмінна від «накладення арешту на кошти» на ньому, оскільки у випадку арешту рахунку ним неможливо користуватись взагалі, адже блокується надходження на рахунок та списання з нього коштів. У випадку ж арешту коштів на певну суму на такому рахунку, останнім можна користуватись, однак з умовою, що залишок коштів на ньому не може бути меншим арештованої суми.

Київський апеляційний адмінсуд погодився з таким трактуванням, зазначивши наступне:

«Спірними постановами державним виконавцем накладено арешт на кошти у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, а не на рахунки. Норма статті 59 Закону України «Про банк і банківську діяльність» не містить заборони щодо накладення арешту на кошти на кореспондентських рахунках.

Нормативно-правовими актами Національного банку України підтверджується можливість застосування арешту коштів на кореспондентських рахунках у національній валюті, в іноземній валюті чи в банківських металах та подальшого примусового списання коштів. [Це], в свою чергу, спростовує доводи позивача щодо неможливості накладення такого арешту».

Як писав Finbalance, 06.02.2018 Окружний адмісуд м. Києва відмовився задовольнити ще один позов Приватбанку до Державної виконавчої служби (справа №826/15896/17) – про визнання протиправним відкриття згаданих виконавчих проваджень в рамках виконання судового рішення щодо стягнення з Приватбанку на користь представників родини Суркісів 1,1 млрд грн.

14.12.2017 Вищий адмінсуд відмовився задовольнити клопотання Приватбанку про призупинення виконання судових рішень, за якими Приватбанк має повернути Суркісам та їх родичам 1,1 млрд грн. Перед цим Вищий адмінсуд кілька разів відмовився задовольнити аналогічні прохання НБУ.

29.12.2017 прес-служба Приватбанку в коментарі для Finbalance запевнила, що арешт рахунків банку в низці фінустанов не вплинув на його поточну роботу.

У грудні Приватбанк публічно заявив про можливість звернення до НБУ за рефінансуванням для виплат Суркісам. У свою чергу Нацбанк не виключав, що надасть кредити для Приватбанку з відповідною метою.

На 01.01.2018 борг Приватбанку перед НБУ по рефінансуванню був 12,4 млрд грн. У грудні відбулася реструктуризація простроченої частини цього боргу на 11,8 млрд грн. Після цього в січні НБУ видав для Приватбанку нове рефінансування на 2,3 млрд грн під 16,5% на 84 дні під заставу держоблігацій. У Приватбанку запевняли, що ці кошти в регулятора були залучені для підтримки програми кредитування малого та середнього бізнесу (зокрема, з агросектору).

Контекст

Як писав Finbalance, раніше суди винесли ще кілька рішень на користь братів Суркісів, їх родичів та пов’язаних структур (на додаток до згаданих вище про 1,1 млрд грн).

16.11.2017 Вищий адмінсуд підтвердив рішення судів нижчих інстанцій про скасування рішення НБУ щодо визнання ТОВ «ФК «Динамо» Київ» пов`язаною з «Приватбанком» особою та наказ тимчасового адміністратора щодо заборони будь-яких видаткових операцій (безготівкових та готівкових) у Приватбанку, та блокування рахунків ТОВ «ФК «Динамо» Київ».

05.02.2018 Київський апеляційний адмінсуд відмовився задовольнити апеляційну скаргу НБУ й Приватбанку та залишив без змін рішення Окружного адмінсуду м. Києва від 17.05.2017, яким було задоволено позов “Акцент-Банку” (“А-Банк”; підконтрольний Суркісам), скасовано рішення НБУ про визнання “А-Банку” пов’язаною з Приватбанком особою; визнано нечинною примусову конвертацію Фондом гарантування коштів “А-Банку” в акції Приватбанку під час його націоналізації; стягнуто з Приватбанку на користь “А-Банку” 364 млн грн.

Приватбанку не вдається в судовому порядку розірвати договори застави, за якими брати Суркіси та їх родичі в період роботи тимчасової адміністрації в Приватбанку передали права на свої депозити в заставу для ТОВ «Компанія з управління активами «Мтір Ессет Менеджмент», яка пов`язана з тими ж таки Суркісами.

Міністерство фінансів в судах намагається визнати припиненими депозитні договори Приватбанку з шістьма компаніями, які пов’язували з Суркісами: Camerin Investments LLP, Sunnex Investments LLP, Tamplemon Investments LLP, Berlini Commercial LLP, Lumil Investments LLP, Sofinam Investments LLP. За даними ГПУ, ці структури уклали депозитні договори з кіпрською філією Приватбанку на загальну суму понад 300 млн дол.

При цьому Мінфін не домігся арешту рахунків Tamplemon Investments LLP і Berlini Commercial LLP.

Як писав Finbalance, відповідно до ухвали Печерського райсуду м. Києва від 12.09.2017, Генпрокуратура здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017100000000558 за фактом зловживання службовим становищем посадовцями Мінфіну, НБУ, Приватбанку та за фактом невиконання ними ухвали цього ж суду від 09.02.2017.

09.02.2017 Печерський райсуд м. Києва відкрив провадження в справі №757/7499/17-ц за позовом вказаних 6 компаній до Приватбанку та Мінфіну про зобов`язання вчинити дії – виконувати депозитні договори, укладені цими структурами з Приватбанком та його кіпрською філією (у частині користування, володіння та розпорядження грошовими коштами).

Тоді ж (09.02.2017) суд задовольнив клопотання позивачів та в рамках забезпечення позову зобов’язав Приватбанк і його кіпрську філію належно виконувати депозитні договори, укладені з позивачами – в т.ч. в частині виконання зобов`язань щодо нарахування та виплати відсотків за депозитними рахунками цих осіб, а також користування/розпорядження/повернення/виплати грошових коштів, розміщеними на кореспондентських, депозитних, поточних, карткових чи будь-яких інших рахунках цих осіб у Приватбанку та його кіпрській філії до вирішення по суті спору.

20.04.2017 Апеляційний суд м. Києва відмовився задовольнити апеляційну скаргу Приватбанку та лишив без змін ухвалу Печерського райсуду м. Києва від 09.02.2017.

Як писав Finbalance, 25.07.2017 Окружний адмінсуд м. Києва в рамках справи №826/1317/17 задовольнив позов Camerin Investments LLP, Sunnex Investments LLP, Tamplemon Investments LLP, Berlini Commercial LLP, Lumil Investments LLP, Sofinam Investments LLP до НБУ, Фонду гарантування, Мінфіну та Приватбанку про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

Текст відповідної постанови суду засекречений. Однак про факт винесення такого рішення стало відомо з супутніх судових матеріалів щодо цієї справи. У них зауважувалося, що в рамках свого позову вказані структури просили суд, зокрема, визнати протиправним і скасувати

– рішення комісії НБУ з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами №105 від 13 грудня 2016 року про визначення позивачів пов’язаними з Приватбанком;

– наказ тимчасового адміністратора Приватбанку №22 від 20.12.2016 «Про заборону видаткових операцій з рахунків пов`язаних осіб» в частині, що стосується прав та інтересів позивачів щодо зупинення/блокування/припинення чи будь-якого іншого обмеження здійснення видаткових (витратних) готівкових та/або безготівкових операцій за депозитними чи будь-якими іншими рахунками;

– рішення тимчасового адміністратора Приватбанку “Про погодження умов продажу неплатоспроможного банку ПАТ КБ “Приватбанк” від 20.12.2016 №2893 в частині, що стосується прав та інтересів позивачів.

Як звертав увагу Finbalance, вказані 6 компаній подали апеляційну скаргу на постанову Окружного адмінсуду м. Києва (по справі №826/1317/17) від 25.07.2017. Тобто, слід розуміти, їх позовні вимоги не були повністю задоволені.

Юридичну аргументацію судів щодо рішень, винесених на користь Суркісів та пов’язаних з ними структур, читайте тут і тут.

У ході націоналізації Приватбанку його зобов’язання на 29,4 млрд грн перед вкладниками, яких НБУ визначив як пов’язаних осіб, а також перед низкою інвесторів (зокрема, держателями єврооблігацій) були примусово конвертовані в капітал (фактично списані).

Як писав Finbalance, на думку екс-директора департаменту інспекційних перевірок банків НБУ Тетяни Лебединець, недоліки в роботі НБУ при підготовці до проведення операції bail-in (примусове списання коштів частини вкладників) в ході націоналізації Приватбанку, а також низка помилок Нацбанку під час відповідних судових спорів призвели до поразок держави в судах, через що державі доведеться повертати кошти, зокрема, для Суркісів. Про це йдеться в зверненні Т. Лебединець та її заступника Людмили Калінчук до НАБУ, НАЗК й Ради НБУ щодо можливого використання посадовцями НБУ делегованих їм владних повноважень «з метою особистого збагачення» (копія документу є в розпорядженні Finbalance).

У документі наголошувалося, що ключовою складовою рішення про bail-in мало б бути «юридично бездоганне визнання клієнтів банку пов’язаними особами з банком/акціонерами, та його документальне підкріплення». Натомість, як стверджувалося, відповідний процес «під керівництвом заступника голови правління НБУ Рожкової К.В.» був організований таким чином, щоб «залишилися максимально широкі можливості для подальшого оскарження такого рішення».

Як зазначалося, до процесу визнання осіб пов’язаними з Приватбанком були залучені «новоприйняті недосвідчені працівники, які не мали належних знань і досвіду саме в аналізі операцій контрагентів, що призвело до неналежного документування «пов’язаності» та недотримання власних процедур», що в т.ч. мало наслідком те, що «під час судового оскарження рішень НБУ юристи НБУ не могли надати належних доказів».

«Однією з додаткових причин програшу даних судів стало те, що сам НБУ не дотримався своїх же процедур при визначенні пов’язаності.

Так, при визначенні пов’язаності НБУ має право «презумпції пов’язаності», тобто НБУ надає банкам перелік осіб, які вважає пов’язаними, а банк протягом 15 днів надає докази непов’язаності цих компаній.

Рожкова К.В. як заступник голови правління НБУ знала дату майбутньої «націоналізації» Приватбанку. Проте як голова комісії з питань визначення пов’язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами сприяла затвердженню переліку пов’язаних осіб Приватбанку лише 13.12.2016, тобто за 5 днів до «націоналізації».

Рожковій К.В. як голові комісії з питань визначення пов’язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами достеменно було відомо, що за таких обставин у банку будуть відсутні 15 днів для «оскарження» такого рішення, що є аргументом для оскарження такого рішення НБУ», – йдеться в документі.

Крім того, в ньому наголошувалося, що НБУ програв і ті судові спори, «які було неможливо програти за наявних «100%» доказів».

Як приклад наведена історія з оскарженням пов’язаності «Акцент-Банку» (А-Банку) з Приватбанком:

«Даний процес є особливо важливим, оскільки він є прецедентним для інших позовів.

Так, номінальними власниками А-Банку є брати Суркіси, кошти яких, у т.ч. пов’язаних з ними осіб, потрапили під процес «бейл-іну».

Головним і неспростовним аргументом пов’язаності банків є той факт, що заступник голови правління А-Банку Пікуш С.П. та генеральний заступник голови правління Приватбанку Пікуш Ю. П. є рідними братами. Враховуючи зазначене, брати Пікуш є асоційованими особами, а банки є пов’язаними особами.

Крім того, за даним позовом в якості доказової бази у НБУ були наявні належним чином отримані і завірені 2 договори між Приватбанком та А-Банк. Дані договори передбачали повний контроль Приватбанку за усіма процесами в А-Банку: від прийому працівників, супроводження бізнес-процесів, бюджетування, менеджменту до відповідей на скарги клієнтів і запити НБУ.

Також, окрім самих договорів, в НБУ були наявні і документи, що підтверджують виконання даних договорів двома сторонами: оплати послуг зі сторони А-Банку, протокол щодо передачі Приватбанком статистичної звітності А-Банку до НБУ та виконання умов договору.

ДІПБ [Департаментом інспекційної перевірки банків] дані документи та відповідні висновки були передані Юридичному департаменту, Департаменту банківського нагляду, Управлінню пов’язаних осіб.

Таким чином, програш даного судового позову при наявності такої доказової бази став каталізатором для сумнівів у всіх пов’язаних з братами Суркісами позовами».

Нагадаємо, Т. Лебединець була звільнена з посади в першій половині грудня після публікації в ЗМІ її доповідної записки на ім’я в.о. глави НБУ Якова Смолія та заступника глави НБУ Катерини Рожкової щодо можливої незаконності залучення фахівців Kroll і AlixPartners до інспекційних перевірок Приватбанку. У Нацбанку заперечували зв’язок між звільненням Т. Лебединець та forensic audit Приватбанку, стверджуючи, що причиною такого кадрового рішення стало «систематичне невиконання службових обов`язків» (цитата).