Чи потрібно Правило 39 українським адвокатам?

Регламент Європейського Суду з прав людини передбачив можливість у екстрених випадках звертатися до Суду не лише за звичайною процедурою подачі скарги, але й у Правилі 39 закріпив можливість звертатися із заявою про застосування термінових (невідкладних) заходів реагування на триваюче порушення прав людини.

«Чемпіоном» за частотою звернення до ЄСПЛ за застосуванням тимчасових заходів серед усіх країн-підписантів Конвенції є Великобританія – за три останні роки заявники зверталися до Суду аж 1467 разів, причому задоволено було лише 5 заяв. Найбільш врожайним став 2014 рік – 837 звернень, з яких було задоволено лише 4 заяви, у 287 випадках Суд відмовив у такому задоволенні, а 546 заяв взагалі не відповідали критеріям Регламенту Суду.

Найчастіше заявники звертаються із заявами про зупинення екстрадиції. Проаналізувавши офіційну статистику Суду, можемо виділити «Топ-7» країн, громадяни яких просили не висилати їх з Великобританії до країни походження – Ірак, Афганістан, Пакістан, Шрі-Ланка, Нігерія, Бангладеш, Індія. Скоріш за все, заявники, посилаючись на військові дії або низький рівень життя та політичну нестабільність у даних країнах, намагалися використати всі доступні їм інструменти, у тому числі і ЄСПЛ, та залишитися у Великобританії для того, щоб у подальшому мати можливість подати заяву про застосування права на притулок.

В Україні серед юридичної спільноти не надто й популярна процедура подання заяви за Правилом 39. Причин декілька – і важкість доведення існування тих самих обставин, які вимагають швидкого втручання, і необхідність подавати заяву факсом за кордон, що не завжди можливо з технічної точки зору. За статистичними даними, що наводить на своєму сайті сам Суд, за період 2014-2016 року українськими заявниками було подано 105 заяв про застосування тимчасових заходів проти Уряду України. У 34 випадках Суд знайшов, що дані заяви були подані у невідповідності до процедури застосування таких заходів. Із 71 заяв, що були розглянуті по суті, у 56 випадках Судом було відмовлено у застосуванні таких заходів, лише 15 заяв було задоволено.

Статистика свідчить, що Суд дуже прискіпливо ставиться до дотримання вимог щодо заяв за Правилом 39. Європейський Суд застосовує процедуру лише у крайніх випадках, коли шкода, що може бути спричинена особі, є неминучою та дуже суттєвою. Це може бути випадок, коли хворий, який знаходиться під вартою, може померти, або особу, яку переслідують за політичні погляди у її рідній країні, може бути піддано екстрадиції і є суттєві побоювання щодо того, що його або її може бути піддано катуванню або жорстокому поводженню тощо.
Зокрема, відомими українському широкому загалу є дві заяви про застосування Правила 39 стосовно необхідності термінового медичного обстеження та лікування (за необхідності) пані Аллі Александровській та пані Нелі Штепі – опозиційним політикам поважного віку, які на момент подання заяви знаходилися під вартою у Харківському СІЗО. Суд взяв до уваги аргументацію заявниць та направив Уряду України наступні приписи: провести всі необхідні аналізи та процедури у відповідних закладах охорони здоров’я.

Юристами Харківської правозахисної групи кожного року в інтересах заявників направляється не менше 3-4 заяв у порядку Правила 39 Регламенту Суду. Частина справ стосується призупинення екстрадиції активістів або опозиційних політиків до Російської Федерації, Таджикістану та інших країн, які відомі «драконівськими заходами» щодо опозиціонерів та будь-яких осіб, що незгодні з діючим режимом.

Суд дуже прискіпливо підходить до розгляду таких заяв, адже не бажає вступати у політичну площину та давати будь-які оцінки зовнішній та внутрішній політиці країн походження, до яких заявники не хочуть бути екстрадовані. Тому таку заяву необхідно вкрай ретельно готувати, використовуючи при аргументації звіти міжнародних організацій про стан дотримання прав людини у країні, а також посилаючись на попередні рішення ЄСПЛ, якщо вони вже виносилися проти даної держави.

Друга половина заяв стосувалася захисту прав осіб, що перебували під вартою і страждали на захворювання, належне лікування яких було неможливе в умовах СІЗО або колонії. Медсанчастини пенітенціарних закладів не могли забезпечити надання ліків або провести спеціалізоване обстеження хворим. Стан здоров’я заявників суттєво погіршувався з кожним днем, тому юристи ХПГ і використовували заяву згідно Правила 39 як «ургентний метод» реагування на триваюче порушення їх прав. Однак медсанчастини не завжди належним чином реагують на приписи Європейського Суду, і були випадки, коли в інтересах клієнта юристи ХПГ були змушені подати повторну заяву про застосування невідкладних заходів та госпіталізацію заявника до спеціалізованого закладу охорони здоров’я, і лише після другого звернення до Європейського Суду ці процедури були виконані.

Окремою статтею застосування тимчасових заходів відповідно до Правила 39 Регламенту Суду є заяви проти двох держав – України та Росії. Суд не надає жодних пояснень щодо суті поданих проти двох країн заяв (є лише офіційна статистика), але можемо здогадатися, що дані заяви протягом 2014-2016 року стосувалися військового конфлікту на Сході України та анексії Криму, зокрема, забезпечення прав осіб, що були захоплені у полон.

Що цікаво – кількість задоволених Судом заяв у таких справах суттєво вища ніж зазвичай – за ті ж 3 роки було подано 216 заяв, лише одна з яких не була розглянута як така, що подана всупереч процедурі. Суд задовольнив 183 заяви, а лише у 32 випадках відмовився застосовувати тимчасові заходи. Як бачимо, Європейський Суд, хоча поки і не виніс жодного рішення ані щодо міждержавних заяв «Україна проти Росії» (яких на розгляді Суду є п’ять, і Уряд заявляє, що знаходиться у процесі підготовки шостої), ані з індивідуальних скарг, що стосувалися порушення прав людини у ході анексії Криму та військового конфлікту на Донбасі, але використав у правових рамках наявні у нього можливості для допомоги полоненим.

Навіть якщо Європейський Суд офіційно відмовляє у застосуванні невідкладних заходів, у більшості випадків така процедура все ж таки стає у нагоді заявнику. Влада, дізнавшись про наявність такої заяви, робить все, щоб «позбавитися» даної проблеми, щоб вона не фігурувала в якості систематичної.

Тому дуже часто після таких заяв адміністрації колоній у рекордно короткі строки звертаються з поданнями про звільнення від покарання тяжко хворих осіб. Якщо таке звільнення неможливе – особу починають лікувати та проводять обстеження. Продовжуючи строк запобіжного заходу, слідчий суддя, якщо особа дійсно хвора та потребує спеціального обстеження, може зглянутися на це та змінити запобіжний захід на такий, що не пов’язаний з перебуванням під вартою.

Отже, такий механізм як подання заяви про застосування тимчасових заходів відповідно до Правила 39 можна і потрібно використовувати, але не слід забувати про неприпустимість використання дієвого механізму у політичних чи інших цілях. Інакше це може перетворитися на забивання цвяхів мікроскопом, і знецінення тих заяв, у яких дійсно потрібна допомога, яку Європейський Суд може забезпечити.

Наталія Охотнікова