Право на безпечне довкілля: Позиція Верховного Суду вирішує справу

Про те, чи може особа виступати як суб’єкт права на позов у випадку, коли порушується її право на безпечне довкілля? Цей кейс розглядався Верховним Судом. Зокрема, про це йдеться в постанові від 18 травня 2023 року в справі № 759/23414/20.

У цьому кейсі позивач звернувся до суду з позовом щодо оскарження видання і складення містобудівних умов та обмежень, підтверджуючи своє право на такий позов тим, що позивач проживає поруч із ділянкою, на якій планується забудова. Про це повідомляє АНТИРЕЙД з посиланням на «Lойер».

Крім того, особа є членом територіальної громади населеного пункту, що також, надає їй права на врахування її інтересів під час реалізації містобудівних проєктів.

Проте, основним аргументом позивача було посилання на конституційне право на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Слід зазначити, що суттєву роль у вирішенні цієї проблеми відіграє природоохоронне законодавство України, яке містить приписи, що стосуються права на безпечне довкілля та Оргуська конвенція.

Варто зазначити, що суди першої та апеляційної інстанцій у цьому кейсі залишили осторонь приписи українського та міжнародного права, що у свою чергу, поставило під загрозу здоров’я і добробут мешканців, їхнє право на безпечне довкілля. Отже, позивач був змушений звернутися до Верховного Суду для остаточного вирішення цієї правової проблеми.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Відповідно до Оргуської конвенції, громадськість означає одну або більше фізичних чи юридичних осіб, їхнє об’єднання, організації або групи, які діють згідно з національним законодавством або практикою.

«Зацікавлена громадськість» — громадськість, на яку справляє або може справити вплив процес прийняття рішень із питань, що стосуються навколишнього середовища, або яка має зацікавленість у цьому процесі.

У зв’язку із цим, Оргуська конвенція надає зацікавленій громадськості право звертатися до адміністративних органів та навіть до суду щодо рішень, що стосуються права на безпечне довкілля, що у свою чергу не врахували суди першої та апеляційної інстанції.

Проте, Верховний Суд у постанові по цьому кейсу дійсно виявив недоліки в підході судів першої та апеляційної інстанцій до її розгляду. Верховний Суд визнав, що суди не врахували суттєвих факторів, зокрема те, що позивач є членом територіальної громади та має право на захист своїх прав та інтересів.

Крім того, Верховний Суд вказав, що позови, які стосуються охорони довкілля, мають особливе значення. Суд зазначив, що в таких справах увага повинна бути спрямована не на питання про право позивача звернутися до суду, а на екологічну та правову сутність справи.

Громадянин, який звертається до суду з позовом щодо охорони довкілля, фактично реалізує свої правомочності, які надані йому національним законодавством та Оргуською конвенцією.

На підставі вищевикладеного, Верховний Суд вказав, що в разі порушення норм природоохоронного законодавства виявлено, наслідком розгляду справи має бути запобігання або припинення незаконного заподіяння шкоди природі.