Приватбанк: екс-міноритарні акціонери та екс-топ-менеджери банку судяться з державою

Відповідно до матеріалів Печерського райсуду м. Києва, екс-топ-менеджери Приватбанку, які управляли цією фінустановою до націоналізації та були міноритарними акціонерами банку, подали низку позовів до Мінфіну, Фонду гарантування, Укрексімбанку і ТОВ «Капітал Стандарт» (як треті особи фігурують Приватбанк, Кабмін, Укргазбанк).

Йдеться про такі судові справи:

– №757/59865/17-ц – за позовом Олександра Дубілета (екс-глава правління Приватбанку) про визнання правочину недійсним в частині, зобов’язання вчинити дії;

– №757/59326/17-ц – за позовом Тимура Новікова (екс-перший заступник глави правління) про стягнення коштів;

– №757/59363/17-ц – за позовом Володимира Яценка (екс-перший заступник глави правління) про визнання правочину недійсним;

– №757/59880/17-ц – за позовом Юрія Пікуша (екс-генеральний заступник глави правління) про визнання правочину недійсним в частині, зобов’язання вчинити дії;

– №757/60496/17-ц – за позовом Тетяни Гур`євої (екс-заступник глави правління) про визнання правочину недійсним в частині, зобов’язання вчинити дії;

– №757/59344/17-ц – за позовом Людмили Шмальченко (екс-заступник глави правління) про визнання правочинів недійсними.

За даними НБУ, на 31.03.2016 О. Дубілет був власником 2,7249% акцій Приватбанку; Т. Новіков – 1,3625%; В. Яценко – 0,3229%; Ю. Пікуш – 0,3229%; Т. Гур’єва – 0,2422%; Л. Шмальченко – 0,1614%.

Як писав Finbalance, Окружний адмінсуд м. Києва з липня розглядає справу №826/7432/17 – за позовом І. Коломойського до НБУ, Кабміну, Фонду гарантування і Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку. У цьому позові екс-співвласник Приватбанку оскаржує рішення держави щодо визнання Приватбанку неплатоспроможним, щодо націоналізації банку і докапіталізації.

Крім того, Печерський райсуд м. Києва розглядає справу №757/59850/17-ц – за позовом І. Коломойського до Мінфіну, Фонду гарантування, Укрексімбанку і ТОВ “Капітал Стандарт” (раніше його кіпрських засновників пов`язували з “приватівцями”, – ред.) про «визнання правочину недійсним в частині зобов’язання вчинити дії», який «співзвучний» з позовами екс-топ-менеджерів і екс-міноритаріїв Приватбанку.

Раніше банківський юрист, екс-співробітник Департаменту реєстраційних питань і ліцензування НБУ Олександр Ярецький у коментарі для Finbalance, говорячи про лист Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова з пропозицією для уряду зайти в капітал Приватбанку, звертав увагу, що вказані дві особи не були власниками 100% акцій банку.

«Були й інші акціонери, які такий лист не підписували, та права яких були порушені під час націоналізації. З формальної точки зору цього цілком достатньо, аби не розглядати такий лист як належний доказ того, що всі власники (акціонери) добровільно передали банк у власність держави», – зауважував О. Ярецький.

Крім того, він констатував, що вказаний лист у судових інстанціях може бути трактований як дія під примусом, «з огляду на незаконну поведінку протилежної сторони під час підготовки націоналізації – банк опинився в критичному стані в тому числі і через паніку серед його вкладників внаслідок проведеної проти нього інформаційної компанії» (цитата).

О. Ярецький не виключав, що через порушення під час націоналізації Приватбанку державі ще й доведеться сплатити компенсацію екс-власникам банку – «як це сталось, наприклад, у справі колишніх власників ЮКОСу проти Російської Федерації» (цитата).

Нагадаємо, відразу після націоналізації Приватбанку його екс-правління публічно звинуватило главу НБУ Валерію Гонтареву у «цілеспрямованій політиці знищення банку». Нижче – цитата з колективної колонки для «Української правди»:

«НБУ щодня вигадував нові способи, як перешкодити нашій роботі. Весь цей час наша команда займалася не тим, щоб якісно обслуговувати клієнтів і боротися з кризою, а тим, щоб постійно відбиватися від вороже налаштованого регулятора.

Навіщо НБУ це робив? Ми не знаємо. Перша версія полягає в тому, що банк відібрали в рамках чергового переділу власності. Друга версія полягає в тому, що команда Гонтаревої щиро вважала, що головна місія НБУ полягає не в розвитку економіки країни (наприклад, шляхом стимулювання кредитування), а в “чистці” ринку.

Звичайно, важливу роль зіграло особисте ставлення Гонтаревої до Ігоря Коломойського. По Києву ходять легенди про те, як сильно вона його ненавидить, і як вона давала зрозуміти, що готова на все, щоб зруйнувати його бізнес.

Багато також часто посилаються на те, що МВФ, Світовий банк та інші міжнародні організації привітали рішення про націоналізацію нашого банку. Мовляв, це нібито вказує на те, що все справедливо. Це помилка. Всі ці організації звикли довіряти даним від центральних банків. Цілком очікувано, що коли НБУ так відверто маніпулював цифрами, наші міжнародні партнери з готовністю погоджувалися на варіант націоналізації».

Олександр Завадецький – екс-керівник управління моніторингу пов’язаних з банками осіб НБУ та екс-директор департаменту реєстраційних питань та ліцензування НБУ – у коментарі для Finbalance констатував, що рішення про визнання Приватбанку неплатоспроможним та націоналізацію приймалось на підставі результатів діагностики, яка не була завершена Нацбанком у відповідності до вимог законодавства.

«Порушення Нацбанком процедури діагностики, результати якої були покладені у основу націоналізації, позбавили банк та його акціонерів можливості оскаржувати ці результати до прийняття рішення про націоналізацію. Це означає, що попередні акціонери можуть оскаржувати результати діагностики зараз, тобто вже після того, як кошти платників податків були використані на капіталізацію банку. У підсумку були завдані збитки державі в особливо великому розмірі. Колегіальність правління НБУ в цьому контексті може означати попередній зговір», – зазначив О. Завадецький.

Старший юрист ЮК “Алєксєєв, Боярчуков та партнери” Інна Рудник у коментарі для Finbalance не виключала, що екс-акціонери Приватбанку в рамках судових судових з державою поставлять під сумнів процедуру націоналізації. «Ймовірність допущення помилок при реалізації процедури націоналізації достатньо висока, адже все це було виконано у досить стислі строки, і для здійснення належної підготовки і перевірки кожного окремого етапу могло не вистачити часу», – зазначала юрист.

Керівник аналітичного департаменту інвесткомпанії Concorde Capital Олександр Паращій теж висловлював думку, що бездоганною з точки зору процедури націоналізацію Приватбанку назвати складно. Фахівець вказував, що в постанові про входження держави в капітал Приватбанку Кабмін не передбачив усі необхідні елементи, які визначені законом про систему гарантування вкладів (який, власне, і встановлює процедуру націоналізації). Водночас О. Паращій звертав увагу, що в урядовій постанові був пункт, який навряд чи повинен там бути, – це рішення, що Мінфін купує усі акції Приватбанку за одну гривню.

«За законом, Фонд гарантування (а не Кабмін) приймає рішення про продаж акцій банку за одну гривню, але тільки після того, як проведе обмін певних зобов’язань у капітал банку, і лише за умови, що капітал банку все ще залишається від’ємним. Переведення зобов’язань банку в капітал відбулося 20 чи то 21 грудня, тобто вже після постанови Кабміну. Виходить, що зі своїм рішенням Кабмін точно поспішив, а можливо, навіть перевищив свої повноваження», – зазначав керівник аналітичного департаменту інвесткомпанії Concorde Capital.

Один з відомих на ринку банкірів на умовах анонімності в коментарі для Finbalance озвучував думку, що «ту 1 грн, яку Мінфін заплатив за Приватбанк, використавши кошти резервного фонду, слід було перерозподілити між минулими акціонерами та зробити їм відповідні виплати. А цих трансакцій не було, що може давати підстави говорити, що минулим акціонерами нанесені збитки».

«От була тимчасова адміністрація, а НБУ надав Приватбанку 15 млрд грн рефінансування… Це ж нонсенс! Ну як банк, який під Фондом гарантування, може отримати кредити НБУ? Юридично – це все поза межами постанов НБУ. Правильно було б витримати 30 днів у Фонді гарантування, а потім зробити Мінфін санатором, оголосити конкурс та заплатити 1 грн. Тоді б юридично ми не мали ніяких проблем. А оскільки це все відбулося за три дні, виникли всі юридичні ризики, які тільки могли виникнути», – констатував банкір. .

Екс-міністр економіки, екс-глава Держкомфінпослуг Віктор Суслов у коментарі для Finbalance наголошував на тому, що уряд та НБУ ухвалювали рішення про націоналізацію Приватбанку не на основі чітко підписаної угоди з екс-власниками, а на основі листа, який написали екс-акціонери:

«І тут виникає підстава для юридичного оскарження законності прийняття рішень щодо націоналізації. Можливо, через зловживання, можливо, через некомпетентність посадові особи уряду та НБУ обмежилися листом, не провівши всі необхідні процедури, де було б чітко зафіксовано, нотаріально засвідчено всю нюанси процесу. Не було зроблено опис, що передається, не було зроблено ще багато чого іншого, що мало б бути зроблено для правильної передачі банку для уряду.

Не виключаю, що може йтися про масштабну корупцію, тому що люди, які погоджувалися на націоналізацію, керуючись тільки листом, вони, очевидно, знали, що роблять, і, можливо, передбачали, що така націоналізація буде оскаржена.

При розгляді спорів щодо законності націоналізації суди можуть підходити до справи формально. А тому цілком допускаю, що будуть винесені рішення не на користь уряду та НБУ, а на користь екс-власників Приватбанку.

Не виключаю, що націоналізація Приватбанку в судовому порядку може бути скасована через грубі помилки, які були допущені чиновниками при прийнятті відповідного рішення.

Чи матиме держава можливість за такого сценарію забрати кошти, які у вигляді ОВДП були внесені в капітал Приватбанку? Думаю, що ні. Якщо екс-власники Приватбанку виграють суд, державі доведеться залишити ці кошти в банку. Не буде юридичних підстав, щоб з банку виймати кошти. Тим паче, що був прийнятий закон, який надає держгарантію по всі вкладам на 100% їх суми [наразі документ не підписаний Президентом, – ред.].

Тому якщо екс-власникам Приватбанку вдасться виграти суд, вони отримають банк вже капіталізованим із заведеними туди державою коштами.

Тому, власне, є побоювання, що були закулісні домовленості та що частина чиновників «в долі».

Вікторія Страхова – колишній корпоративний секретар Приватбанку – у контексті націоналізації Приватбанку заявляла, що в Кабміні вважали, що «поставити підпис під документом, де буде стояти підпис К [І. Коломойського, – ред.] – може означати укладання угоди, а приклад ЮВТ [Ю. Тимошенко, – ред.] з перевищенням повноважень був у всіх на слуху».

«Ми два тижні мурижили цю тему, обсмоктуючи з усіх боків, але вердикт усіх юристів, включаючи Мін’юст – безпечніше нічого не підписувати. Так і народилася ідея, що власники пишуть лист, ми посилаємося на нього в постанові.

Юридичної сутності цього всього не було – можна сприймати як одностороннє зобов’язання, можна як оферту-акцепт. Для мене цей лист не мав значення в Україні – куди більше воно (на мою думку) може мати в Лондоні, якщо ІВК [І.В. Коломойський] подасть позов по експропріації.

Попутно це була і гарантія для прем’єра та КМУ, чому вони витратили на докап[італізацію] банку 5% ВВП країни», – зазначала В. Страхова. 

Про прострочені борги Приватбанку по кредитам рефінансування на 11,8 млрд грн та супровідні ризики визнання його проблемним або й неплатоспроможним (з огляду на вимоги законодавства) читайте тут. Про поразки НБУ в судових спорах з “приватіцями” щодо рефінансування див. тут. Про намагання І. Коломойського розірвати договори поруки з НБУ – тут. Про реструктуризацію кредитного портфелю Приватбанку – тут. Про forensic audit Приватбанку, який проводить Kroll та AlixPartners, – тут.