Схвалено стратегію реформування ювенальної юстиції до 2023 року

Уряд схвалив Національну стратегію реформування системи юстиції щодо дітей на період до 2023 року. Це передбачено Розпорядженням Кабінету Міністрів України ввід 18 грудня 2018 року № 1027-р.

Метою Стратегії є запровадження ефективних механізмів у системі юстиції щодо дітей, спрямованих на посилення відповідальності держави та суспільства за їх розвиток, підвищення рівня соціального та правового захисту, зниження рівня злочинності, а також виправлення та соціальну реабілітацію неповнолітніх, які перебувають у конфлікті із законом.

Основними завданнями та напрямками реалізації Стратегії є:

профілактика правопорушень серед дітей. Для цього потрібно:

запровадити механізм міжвідомчої координації дій з метою профілактики правопорушень серед дітей, що передбачатиме, зокрема, процедуру інформаційного обміну;

узгодити завдання з профілактики правопорушень серед дітей між органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

удосконалити діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, спрямовану на проведення оцінки потреб населення у соціальних послугах, зокрема у соціальній профілактиці, з метою попередження правопорушень серед дітей, планування надання соціальних послуг відповідно до потреб, визначення обсягів фінансування, а також на вибір суб’єктів, що надають соціальні послуги, створення умов для розвитку ринку надавачів таких послуг;

розробити рекомендації для територіальних громад щодо необхідності створення такого благоустрою територій населених пунктів, який сприятиме створенню безпечного середовища та зниженню рівня злочинності;

збільшити кількість заходів з профілактики правопорушень під час розроблення програм соціально-економічного розвитку, спрямованих на забезпечення працевлаштування, розвитку освіти, охорони здоров’я, надання соціальних послуг, благоустрою, подолання бідності;

розробити і виконати різні за видами, змістом, особливостями цільових груп програми профілактики правопорушень серед дітей для застосування органами, установами та закладами з урахуванням положень про їх діяльність, в тому числі для закладів догляду та виховання дітей;

запровадити проведення оцінки ризиків вчинення правопорушень дітьми та корекційних програм, орієнтованих на усунення факторів, що сприяють вчиненню правопорушень дітьми, які схильні до протиправної поведінки, перебувають у складних життєвих обставинах тощо;

запровадити систему моніторингу ефективності програм профілактики правопорушень серед дітей із залученням до його проведення організацій громадянського суспільства;

вжити заходів до забезпечення діяльності фахівців із соціальної роботи у територіальних громадах як координаторів організації роботи з виявлення осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, для своєчасного реагування на ризики вчинення правопорушень дітьми, які проживають у таких сім’ях;

удосконалити систему підготовки, підвищення кваліфікації фахівців, залучених до виконання профілактичних та корекційних програм, проведення моніторингу їх ефективності, оцінки ризиків вчинення правопорушень дітьми;

проводити систематичну інформаційну роботу із запобігання злочинності серед дітей з урахуванням регіональних, гендерних чи інших особливостей;

проводити дослідницьку та аналітичну роботу із запобігання виникненню ризиків вчинення дітьми правопорушень і формування пропозицій щодо впровадження її результатів;

запровадити єдині стандарти ведення державними органами гендерно-недезагрегованої статистики щодо дітей, які перебувають у конфлікті із законом.

Захист прав неповнолітніх, що притягаються до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень. Для цього пропонують:

забезпечити:

дотримання принципу презумпції невинуватості особи;

належне та своєчасне повідомлення батьків або законних представників неповнолітнього про його затримання;

ефективний доступ неповнолітніх до безоплатної вторинної правової допомоги шляхом удосконалення механізму швидкого залучення захисника;

спеціалізацію суддів, що розглядають справи про адміністративні правопорушення за участю неповнолітніх;

дотримання принципу пропорційності призначеного адміністративного стягнення або заходу впливу вчиненому правопорушенню;

дотримання принципу індивідуалізації відповідальності – скасування адміністративної відповідальності батьків за вчинення неповнолітніми віком від 14 до 16 років адміністративних правопорушень та діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність;

передбачити можливість звільнення неповнолітніх від відповідальності до розгляду справи судом з покладенням на них певних обов’язків (відвідування корекційних програм, закладу освіти тощо);

удосконалити положення Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині захисту процесуальних прав неповнолітніх, що притягуються до адміністративної відповідальності, зокрема захисту їх права на конфіденційність, права неповнолітнього під час адміністративного затримання на утримування окремо від дорослих правопорушників, права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законного представника на заявлення відводів;

запровадити механізм заміни адміністративного стягнення у виді штрафу іншим видом стягнення для неповнолітніх осіб, які не мають самостійного джерела доходів.

Захист прав дітей під час досудового розслідування. Для цього необхідно:

забезпечити рівність прав дітей, які вчинили суспільно небезпечні діяння, передбачені статтями Особливої частини Кримінального кодексу України, до досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність, з правами підозрюваних, обвинувачених;               

встановити строки затримання неповнолітніх, які є достатніми для цілей досудового розслідування, але не надмірними;

забезпечити обов’язкове спеціальне навчання слідчих, що здійснюють досудове розслідування, та прокурорів, що здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у провадженнях щодо неповнолітніх;

запровадити альтернативні судовим провадженням процедури з метою якнайшвидшого виведення дитини із системи кримінального правосуддя;

запровадити єдині стандарти навчання захисників, які залучаються для надання правової допомоги дитині, яка є підозрюваною чи обвинуваченою;

забезпечити єдиний підхід до допиту дітей незалежно від їх статусу у кримінальному провадженні (підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий тощо), зокрема з використанням таких спеціальних методик, як “Зелена кімната”;

забезпечити визначення чіткого переліку прав законних представників дітей під час кримінального провадження;

забезпечити правову визначеність статусу педагога, психолога, лікаря, представника служби у справах дітей, критеріїв їх вибору та залучення;

сприяти вдосконаленню правозастосовної діяльності органів досудового розслідування у провадженнях за участю дітей, які є свідками або потерпілими, з метою захисту їх прав.

Захист прав дітей під час судового розслідування. Для цього потрібно запровадити:

обов’язкову спеціальну підготовку суддів, які розглядають кримінальні провадження, учасником яких є дитина;

гарантії неупередженості педагога, психолога та представника служби у справах дітей шляхом передбачення можливості їх відводу;

спеціалізоване навчання прокурорів, що підтримують державне обвинувачення у провадженнях щодо неповнолітніх;

інформування безпосередньо дитини про обвинувачення і виклик її до суду;

належні умови для проведення судових засідань в оточенні, дружньому до дитини;

право на конфіденційність з урахуванням міжнародних стандартів та кращих практик;

вирішення проблемних питань, що виникають під час судового розгляду у провадженнях за участю дітей, які є свідками або потерпілими, зокрема в частині визначення їх правового статусу.

І захист неповнолітніх під час призначення покарання та його виконання. Для цього мають:

розробити та впровадити комплексні підходи роботи з дітьми, які на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність;

передбачити, що направлення до спеціальної навчально-виховної  установи для дітей та підлітків застосовується виключно до дітей, які не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, або звільнені від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру, в разі вчинення суспільно небезпечних діянь, які кваліфікуються як тяжкі та особливо тяжкі злочини;

вирішити питання щодо існування шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації з одночасним впровадженням дієвої альтернативи таким закладам;

розширити перелік підстав для звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності;

розширити можливості застосування до неповнолітніх покарань, не пов’язаних з ізоляцією особи, шляхом доповнення наявного переліку, а також удосконалення практики застосування існуючих покарань, зокрема громадських і виправних робіт, штрафів;

забезпечити врахування вікових особливостей неповнолітніх шляхом зменшення мінімального та максимального строку покарання у виді позбавлення волі на певний строк, що застосовується до неповнолітніх;

підвищити ефективність примусових заходів виховного характеру шляхом надання суду можливості накладати додаткові обов’язки на дитину;

забезпечити можливість внесення змін до строків звільнення від відбування покарання з випробуванням, що встановлені судом за результатами розгляду справи;

переглянути мінімальний строк звільнення від відбування покарання з випробуванням;

переглянути перелік обставин, які обтяжують покарання для неповнолітніх;

передбачити можливість заміни покарання у виді штрафу іншим видом покарання для неповнолітніх, які не мають самостійного джерела доходу, та визначити відповідний механізм.