Верховний Суд пояснив, чи можна оскаржити третейське застереження

Третейська / арбітражна угода не є правочином у розумінні ЦК, а вважається за своєю суттю процесуальним договором, для якого чинне законодавство встановлює спеціальний порядок визнання недійсним.

На це звернула увагу об’єднана палата Касаційного господарського суду у справі №911/1766/22, про це повідомляє АНТИРЕЙД з посиланням на «Закон і Бізнес».

У цій справі фермерське господарство уклало два договори купівлі-продажу з ТОВ, але не повністю розрахувалося за поставлені товари. Умовами цих договорів було передбачено третейське застереження. ТОВ звернулося до третейського суду, який ухвалив рішення про стягнення з ФГ заборгованості, включаючи пеню, штрафи та інші нарахування. Це рішення було передане до державної виконавчої служби для примусового стягнення заборгованості.

Згодом ФГ звернулося до господарського суду, вимагаючи визнання недійсними частин договору, що містили третейське застереження, та відшкодування коштів, які були примусово стягнуті. Позов обґрунтований тим, що третейське застереження договору спричиняє обставини, які порушують та обмежують права й свободи ФГ, і не відповідає вимогам п.1 ст.203 ЦК.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний госпсуд, залишив позов без розгляду на підставі п.7 ч.1 ст.226 ГПК.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, ОП КГС відступила від висновку, висловленого в постанові ОП КГС від 17.12.2021 у справі №910/9841/20, щодо застосування п.7 ч.1 ст.226 ГПК про те, що позов про визнання недійсною третейської/ арбітражної угоди, у тому числі викладеної у формі третейського / арбітражного застереження, може бути розглянутий господарським судом по суті.

Водночас Суд зазначив, що питання щодо дійсності третейської / арбітражної угоди не може розглядатися як позовна вимога. Недійсність такої угоди повинна вирішуватися як процесуальне питання в межах розгляду спору по суті. Якщо суд не визнає третейську угоду недійсною, він залишає позов без розгляду.

Якщо ж позов містить лише вимогу про визнання недійсною третейської угоди, господарський суд повинен відмовити у відкритті провадження або закрити провадження в разі його помилкового відкриття. Тож об’єднана палата заперечила можливість розгляду самостійного позову про недійсність третейської угоди.

Окрім того, ФГ вважало, що розгляд спорів третейськими судами є неможливим, оскільки згідно із ч.1 ст.26 закону «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюють лише суди.

Проте ОП КГС зазначила, що розгляд справи третейським судом за добровільним волевиявленням сторін (на підставі укладеної третейської угоди) жодним чином не обмежує гарантії прав та свобод людини і громадянина, права й законні інтереси юридичних осіб. Тож ст.26 закону не забороняє третейського розгляду справ.