Про “міжнародний елемент” у судовій реформі

На сайті Президента з’явився Указ №167/2021 «Про конкурсну комісію для здійснення відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України щодо осіб, яких призначає Президент України».

Все б нічого, хоче Президент свою комісію замість раніше сфоромованої та й ладно. Але на наступний день Керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак провів зустріч з послами G7 де зробив певні заяви.

У прес-релізі з приводу цієї зустрічі, зокрема зазначено: «Керівник Офісу Глави держави зазначив, що Президент України Володимир Зеленський і його команда рішуче налаштовані на перезавантаження Конституційного Суду. З цією метою 20 квітня Глава держави підписав указ про утворення конкурсної комісії для відбору кандидатур на посади суддів КСУ за квотою Президента. У зв’язку з цим Андрій Єрмак звернувся до послів G7 з проханням запропонувати фахівців з конституційного права зі світовим ім’ям зі своїх країн, які могли б узяти участь у роботі цієї комісії».

В цьому аспекті тоді стає не зрозумілим дві речі. По-перше, яке відношення іноземці мають до формування Конституційного суду України. Й по-друге, як можна відбирати, коли в Конституційному суді відсутні вакантні посади.

Щодо першого питання, то посилання на Венеційську комісію, яка продемонструвала всьому світу непрофесійність та необізнаність з ситуацією в Україні взагалі не доречно. На п’ятий рік реформ вони так і не змогли відрізнити Верховний суд України від незаконно створеного під контролем тих же послів G7 Верховного суду (без України).

Зрозуміло, що вони користуються неперевіреною інформацією з дуже сумнівних джерел і свої висновки ніяк не перевіряють. Про “соціальні дослідження” на які вони спираються взагалі окрема річ.

Щодо другого питання, то участь у роботі такої комісії може в подальшому буде розцінена як співучасть у повалені державної влади й втручання в діяльність Конституційного суду України. Й зрозуміло, що навряд чи хтось при розумі прийме участь у її роботі. Тому й шукають “безстрашних” іноземців.

Що ж стосується кандидатів, то в цьому випадку, всі вони повинні розуміти, що їх ніхто не примушує приймати участь у конкурсі.

Але ігнорування ними загальновідомого та очевидного факту порушення Президентом законодавства та перевищення своїх повноважень, не дає їм права в подальшому, розраховувати на гарантії, що передбачені для суддів Конституційного суду України.

У свою чергу, лише сама обставина подання таким кандидатом заяви на участь у конкурсі на заняття вакантних посад, на мій погляд, свідчить про відсутність у нього високих моральних якостей та рівня компетентності, який є підставою для призначення на посуда судді Конституційного суду України.

Й в черговий раз окремо варто всім нагадати, що відповідно до Конституції України – Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Й, на превеликий жаль, саме це ми бачимо, на мій погляд, з боку найвищих посадових осіб держави та їх оточення.

Ростислав Кравець, адвокат, голова профспілки Українська незалежна фундація правників, член Керівної Ради Світового конгресу українських юристів, голова АО Кравець і партнери

Джерело